Постанова № 6849577, 14.10.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.10.09Справа №2а-3916/08/10 12:16 м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшкової І.А.,

за участюпредставників сторін:

від позивача - Тумасов Р.Г., представник по довіреності від 02.01.2009 р. б/номеру;

від відповідача - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеф-Виналь-Крим"

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алеф-Виналь-Крим" – позивач - 06 жовтня 2008 року звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим – відповідач - про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000152301/0 від 08.05.2008 року, №0000152301/1 від 04.06.2008 року, №0000152301/2 від 11.07.2008 року та №0000152301/3 від 25.09.2008 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ в Ленінському районі АР Крим з 06.03.2008 р. по 17.04.2008 року було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р., про що складений акт перевірки №1662/23-0/321487689 від 23.04.2008 р. В даному акті перевіряючими вказано, що ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» укладено зовнішньоекономічний контракт №07-6 від 15.01.2007 року на постачання готової продукції з іноземним суб'єктом господарської діяльності - ЗАТ «Мінський завод безалкогольних напоїв». На виконання зазначеного контракту в березні, травні, червні, серпні та листопаді 2007 року позивачем на адресу ЗАТ було поставлено готову продукцію – коньяк Жан-Жак у загальній кількості 119000 літрів, а в квітні, червні, липні, вересні і грудні 2007 року надійшла оплата за поставлену продукцію. Позивач в розрахунках акцизного збору та розшифровках неоподатковуваних оборотів до них вказував зазначені обороти з експорту готової продукції як такі, що не підлягають оподаткуванню акцизним збором на підставі п.«г» ч.2 ст.3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» 15.09.1995 року №329/95-ВР, згідно з яким не підлягає оподаткуванню вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, експортованих за межі митної території України за іноземну валюту, за умови надходження цієї валюти на валютний рахунок підприємства. Однак, перевіряючими в акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.2 г) ст.3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15.09.1995 року №329/95-ВР, п.7.1 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом ДПА України від 19.03.2001 року №111 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2001 року за №295/5486), оскільки, на думку податкового органу, для застосування зазначеного пільгового режиму оподаткування акцизним збором необхідна наявність в одному звітному періоді і документу, що підтверджує експорт товару (вантажної митної декларації), і довідки банку про зарахування іноземної валюти на валютний рахунок платника податку. У висновках акту перевірки зазначено про заниження ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» податкового зобов’язання по акцизному забору у березні, травні, серпні і листопаді 2007 року на загальну суму 265200грн.00коп. та завищення податкового зобов’язання по акцизному збору в квітні, червні, липні, вересні і грудні 2007 року на суму 265200грн.00коп., у зв’язку з чим акцизний збір донарахуванню не підлягає. ДПІ в Ленінському районі АР Крим на підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000152301/0 від 08.05.2008 року, яким акцизний збір (основний платіж) не нараховано, але застосовані штрафні санкції в сумі 132600грн.00коп. В результаті апеляційного оскарження позивачем даного податкового повідомлення-рішення ДПІ в Ленінському районі АР Крим прийняті податкові повідомлення-рішення №0000152301/1 від 04.06.2008 року, №0000152301/2 від 11.07.2008 року та №0000152301/3 від 25.09.2008 року. Позивач не згоден з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та вважає, що як актом перевірки, так і наданими ТОВ документами підтверджено, що проданий товар ( алкогольний напій - коньяк), було експортовано нерезиденту, що підтверджено п’ятим примірником ВМД, грошові кошти в іноземній валюті надійшли на рахунок позивача (підтверджено виписками банку); зазначені документи були надані працівникам ДПІ під час проведення перевірки, у зв’язку з чим застосування штрафних санкцій по акцизному збору суперечить вимогам Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» та Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26.12.1992 року №18-92.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяви, та просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 14 жовтня 2009 року не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином – під розписку (а.с.82), про причини неприбуття не повідомив, надав клопотання про розгляду справи за відсутності представника відповідача та заперечення на висновок судово-економічної (бухгалтерської) експертизи. З урахуванням думки представника позивача, суд вважає можливим відповідно до ст. 128 КАС України розглянути справу за відсутністю не з'явившегося представника відповідача на підставі наявних у матеріалах справи документів та з урахуванням пояснень та письмових заперечень, наданих представником відповідача під час судового засідання, яке відбулося 22 січня 2009 року, а також письмових заперечень на висновок судово-економічної експертизи, що надійшли до суду 13 жовтня 2009 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 22 січня 2009 року, представник відповідача позовні вимоги не визнав і вважає прийняте податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані суду 22.01.2009 р. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує правомірність застосування штрафних санкцій по акцизному збору тим, що обов’язковою умовою для застосування пільгового режиму оподаткування акцизним збором у разі експорту алкогольної продукції за межі митної території України та надходження іноземної валюти на рахунок платника податку, що експортує такий товар. Зазначена вимога, на думку відповідача, встановлена як Законом України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» та Декретом Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», так і п.7.1 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом ДПА України від 19.03.2001 року №111. На підставі викладеного, відповідачем зроблено висновок, що на час складання ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» розрахунків акцизного збору за березень, травень, серпень і листопад 2007 року, грошові кошти в іноземній валюті по відповідних експортних операціях ще не надійшли на валютний рахунок позивача, у зв’язку з чим обороти з реалізації зазначеного алкогольного напою (коньяку) в податкових (звітних) періодах, в яких відбувалась поставка товару, підлягають оподаткуванню на загальних підставах. За результатами проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про заниження та завищення позивачем податкового зобов’язання по акцизному збору за відповідні звітні (податкові) періоди 2007 року на суму 265200грн.00коп. У зв’язку з тим, що за результатами перевірки сумарно завищення податкового зобов’язання не відбулось, до позивача застосовані штрафні санкції на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». У запереченнях на висновок судово-економічної експертизи, що була призначена судом та проведена по даній справі, відповідач також зазначив, що експертом під час проведення експертизи не взято до уваги вимоги п.7.1 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, згідно з яким, на думку відповідача, встановлена обов’язкова наявність документального підтвердження надходження валютної виручки на рахунок підприємства для зазначення в розрахунках акцизного збору оборотів по реалізації алкогольних напоїв на експорт.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши висновок судово-бухгалтерської (економічної) експертизи, інші матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Алеф-Виналь-Крим” (код ЄДРПОУ 32148768, юридична адреса: 98227, АР Крим, Ленінського район, смт. Багерове, вул. Одеська, буд.30) зареєстровано Бахчисарайською районною державною адміністрацією АР Крим 14 жовтня 2002 року, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису про державну реєстрацію 11231050001000022 - а.с.31-32). Позивач взятий в ДПІ на облік як платник податків (що підтверджено матеріалами справи, зокрема, актом перевірки) та зареєстрований як платник податку на додану вартість (Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №00659681 на бланку серії НБ №110263, отримано 20.01.2005 року – а.с.30).

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в Ленінському районі АР Крим в період з 06.03.2008 року по 17.04.2008 року проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, за результатами якої складено акт перевірки №1662/23-0/32148768 від 23 квітня 2008 р. (а.с.97-139). В даному акті зазначено, що перевірка проведена на підставі направлення від 06.03.2008 року №18/23-01, про її проведення позивачу поштою було направлено повідомлення від 21.01.2008 року за №3/23-0, яке отримано 29.02.2008 року. Термін перевірки продовжувався з 04.04.2008 року по 17.04.2008 року на підставі наказів ДПІ в Ленінському районі АР Крим від 03.04.2008 р. №51 і від 11.04.2008 р. №56, направлень на проведення перевірки №23/23-1 від 04.04.2008 року і №26/23-1 від 11.04.2008 року. Зазначені накази та направлення були вручені під розписку головному бухгалтеру позивача.

Згідно з актом перевірки (а.с.64-65) під час її проведення податковим органом було встановлено, що ТОВ "Алеф-Виналь-Крим" укладено зовнішньоекономічний контракт №07-6 від 15.01.2007 року на постачання готової продукції з іноземним суб'єктом господарської діяльності - ЗАТ «Мінський завод безалкогольних напоїв» (Республіка Беларусь, м. Мінськ, вул. Макаренка, буд.19, ЗКПО 00392349). На підставі вказаного контракту позивачем на протязі 2007 року на адресу ЗАТ на експорт була відвантажена готова продукція – коньяк Жан-Жак - у загальній кількості 119000 літрів, зокрема: 28.03.2007 року – 18107 л, 21.05.2007 р. - 22100 л, 29.05.2007 р. – 19793 л, 25.06.2007 р. – 21000 л, 22.08.2007 р. – 20000 л, 19.11.2007 р. – 18000 л. В акті перевірки зазначено, що відвантаження готової продукції на експорт підтверджується вантажними митними деклараціями з відмітками митниці про проходження товару.

Оплата за відвантажену продукцію була проведена в наступних календарних місяцях, що слідують за місяцем, в якому відбувалося відвантаження товару.

Як вказано в акті перевірки в розрахунках акцизного збору та розшифровках неоподатковуваних оборотів до них платник вказував зазначені обороти з експорту готової продукції, як такі, що не підлягають оподаткуванню акцизним збором. При цьому відображення неоподатковуваних оборотів припадає на той період, у якому відбувалось зарахування валютної виручки на рахунок підприємства.

Зазначені в акті перевірки обставини були оцінені перевіряючими як порушення вимог п.2 г) ст.3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15.09.1995 року №329/95-ВР, згідно з яким не підлягає оподаткуванню вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, експортованих за межі митної території України за іноземну валюту, за умови надходження цієї валюти на валютний рахунок підприємства, та п.7.1 Положення про нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом ДПА України від 19.03.2001 року №111 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.04.2001 року за №295/5486), відповідно до якого акцизний збір не справляється з товарів, що були вивезені (експортовані) платником акцизного збору за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, коли їх вивезення (експортування) засвідчене: довідкою банку про надходження коштів в іноземній валюті на поточний рахунок платника (для алкогольних напоїв та тютюнових виробів); оригіналом п'ятого аркуша ("примірник для декларанта") вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, виданого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту підакцизної продукції.

Як зазначено в акті перевірки, перевіяючі дійшли висновку про те, що у разі відсутності одного з підтверджуючих документів при здійсненні експортних операцій в звітному періоді, такі обороти відповідно до п.а) ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», згідно з яким об'єктом оподаткування акцизним збором є обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, мають бути включені до об’єкту оподаткування акцизним збором на загальних підставах, та, при їх підтвердженні, скоректовані у розрахунках акцизного збору за наступні звітні періоди.

За результатами проведеної перевірки відповідач дійшов висновку, що з урахуванням заниження та завищення сум податкових зобов’язань по податковим (звітним) періодам, акцизний збір за 2007 рік (основний платіж) не підлягає нарахуванню.

У висновках даного акту (а.с.138, зворотній бік) зазначено, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п.2 г) ст.3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», п.7.1 Положення про нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом ДПА України від 19.03.2001 року №111, що призвело, на думку відповідача, до заниження податкових зобов’язань по акцизному збору з відвантаження готової продукції готової продукції нерезидентам без документального підтвердження надходження валютної виручки на загальну суму 265200грн.00коп. та завищення податкових зобов’язань по акцизному збору на загальні суму 265200грн.00коп. за відповідні податкові періоди 2007 року, у зв’язку з чим акцизний збір (основний платіж) донарахуванню не підлягає.

Суд зазначає, що позивач в поданому адміністративному позові та під час надання пояснень в судових засіданнях під час розгляду справи в суді не оспорює підстави та порядок проведеної перевірки, своєчасність повідомлення про її проведення, продовження строків проведення перевірки, дотримання порядку оформлення акту перевірки тощо; дотримання відповідачем порядку проведення зазначеної перевірки та оформлення її результатів не є предметом даного адміністративного спору. У зв’язку з викладеним судом не розглядаються та не оцінюються дії відповідача стосовно дотримання порядку проведення перевірки, оформлення її результатів і повідомлення позивача про висновки податкового органу стосовно порушення ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» вимог податкового законодавства, та не розглядається питання щодо визнання дій податкового органу, що пов’язані з проведенням перевірки, неправомірними або визнання неправомірними та скасування прийнятих наказів про продовження строків проведення перевірки.

Суд зазначає, що вказаний акт перевірки став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000152301/0 від 08.05.2008 року (а.с.9), в якому зазначено про порушення позивачем вимог п.2 г) ст.3 Декрету «Про акцизний збір», п.7.1 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом ДПА України від 19.03.2001 року №111, податкове зобов'язання по акцизному збору (основний платіж) не нараховувалось; на підставі пп.«б» пп.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язано платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ та пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язано платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовані штрафні в сумі 132600грн.00коп. Таким чином, загальна сума, що підлягає сплаті по даному податковому повідомленню-рішенню, складає 132600грн.00коп.

За результатами розгляду апеляційних скарг позивача Державною податковою інспекцією в Ленінському районі АРК, Державною податковою адміністрацією в АР Крим та Державною податковою адміністрацією України (а.с.10-26) згідно з вимогами п.4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №253 від 21.06.2001 року з наступними змінами та доповненнями (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 липня 2001 р. за №567/5758), прийняті податкові повідомлення-рішення №0000152301/1 від 04.06.2008 року (а.с.8), №0000152301/2 від 11.07.2008 року (а.с.7), №0000152301/3 від 25.09.2008 року (а.с.6) без зміни нарахованих сум.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року №1251-XII акцизний збур належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Порядок оподаткування акцизним збором регулюється Декретом Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 26.12.1992 р. №18-92 та Законом України "Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби" від 15.09.1995 року №329/95-ВР.

Відповідно до зазначених законодавчих актів визначено платників акцизного збору, дату виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) та об'єктів оподаткування, а також встановлюються умови, при яких акцизний збір не справляється з підакцизних товарів.

Перелік підакцизних товарів, розміри та види ставок акцизного збору визначено чотирма законами України про встановлені ставки акцизного збору: на спирт та алкогольні напої; тютюнові вироби; пиво та нафтопродукти; на транспортні засоби та кузови до них.

Статтею 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника акцизного збору, за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платника акцизного збору;

- або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).

Тобто, датою виникнення податкових зобов'язань з акцизного збору є будь-яке відвантаження (передача) підакцизних товарів (продукції) від підприємства - виробника або зарахування коштів на його рахунок та не залежить від укладених договорів та умов, за якими здійснюються така передача.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування згідно з вимогами частини третьої ст.1 Закону "Про систему оподаткування" не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Статтею 5 Декрету КМУ "Про акцизний збір" (зі змінами та доповненнями станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що акцизний збір не справляється з товарів, що були вивезені (експортовані) платником акцизного збору за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, коли їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою вантажною митною декларацією.

Законом України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначено ще одну додаткову умову звільнення від оподаткування у разі здійснення експортних операцій з алкогольними напоями та тютюновими виробами, а саме: не підлягає оподаткуванню вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, експортованих за межі митної території України за іноземну валюту, за умови надходження цієї валюти на валютний рахунок підприємства (п."г" частини другої ст.3 Закону).

Особливості нарахування та сплати акцизного збору при здійсненні експортно-імпортних операцій визначено пунктом 7 Положення про нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом ДПА України від 19.03.2001 року №111 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.04.2001 року за №295/5486) – надалі – Положення №111 - яким передбачено аналогічні вимоги чинного законодавства щодо несправляння акцизного збору з товарів, що були вивезені (експортовані) платником акцизного збору за межі митної території України, а саме алкогольні напої та тютюнові вироби вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, коли їх вивезення (експортування) засвідчене: довідкою банку про надходження коштів в іноземній валюті на поточний рахунок платника та оригіналом п'ятого аркуша ("примірник для декларанта") вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, виданого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту підакцизної продукції, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованої підакцизної продукції за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу.

Таким чином підставою звільнення від сплати акцизного збору є наявність підтвердження установи банку про надходження на рахунок платника грошових коштів в іноземної валюті та оригіналу п'ятого аркуша ("примірник для декларанта") вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3). Інших умов для звільнення від оподаткування акцизним збором законодавством не вимагається.

Суд зазначає, що відповідач в акті перевірки підтвердив, що позивачем контракт на поставку продукції укладено з нерезидентом – з ЗАТ «Мінський завод безалкогольних напоїв», готова продукція – коньяк «Жан-Жак» - була відвантажена нерезиденту на експорт, оплата за поставлену продукцію проведена на протязі 2007 року, що підтверджено виписками банку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року №959-XII експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України;

зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності;

іноземні суб'єкти господарської діяльності - суб'єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України;

постійне місцезнаходження - місцезнаходження офіційно зареєстрованого головного органу управління (контори) суб'єкта господарської (зовнішньоекономічної) діяльності;

товар - будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі);

момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця;

іноземна валюта – або валюта готівкою, грошові знаки (банкноти, білети державної скарбниці, монети), що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені або ті, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які знаходяться в обігу, або платіжні документи у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиницях, або кошти у грошових одиницях іноземних держав, міжнародних розрахункових одиницях та у діючій на території України валюті з вільною конверсією, які знаходяться на рахунках та вкладах у банківсько-кредитних установах на території України та за її межами.

Відповідно до частини 2 та 4 статті 6 зазначеного Закону зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Проаналізувавши вказані вимоги Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суд приходить до висновку, що згідно з даними акту перевірки контракт на поставку готової продукції №07-6 від 15.01.2007 року позивачем було укладено з іноземним суб'єктом господарської діяльності - ЗАТ «Мінський завод безалкогольних напоїв» (Республіка Беларусь, м. Мінськ, вул. Макаренка, буд.19, ЗКПО 00392349), постійне місцезнаходження якого розташовано за межами України; укладений контракт є зовнішньоекономічним договором (контрактом); товар, реалізація якого передбачена контрактом (коньяк), було реалізовано на експорт - вивезено за межі митної границі України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-BP алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08.

Відповідно до вимог пункту 39 статті 1 Закону України «Про виноград та виноградне вино» від 16.06.2005 року №2662-IV коньяки України - міцні алкогольні напої з характерним букетом і смаком, виготовлені шляхом купажу спиртів коньячних, отриманих методом дистиляції коньячних виноматеріалів на спеціальних мідних апаратах з фракціонуванням, витриманих не менше трьох років у дубовій тарі або нержавіючих чи емальованих ємностях з дубовою клепкою. Залежно від строку витримки спиртів коньячних і їх якості коньяки України поділяються на ординарні, марочні і колекційні. Коньяки України можуть випускатися під власною назвою.

Суд зазначає, що згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (Закон України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 року №2371-III) коньяк має коди 2208 20 12 00, 2208 20 62 00.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем іноземному суб'єкту господарської діяльності було відвантажено коньяк, що є алкогольним напоєм.

Зазначені обставини не заперечуються представником відповідача, підтверджені текстом акту перевірки та іншими матеріалами справи, а саме:

1) поставка товару у березні 2007 року - п'ятим аркушем вантажної митної декларації форми МД-2 від 27.03.2007 року, виданим Керченською митницею, про митне оформлення експорту позивачем спиртового напою – коньяк ординарний на адресу ЗАТ «Мінський завод безалкогольних напоїв» у кількості 1810,7 дал, що вироблений ТОВ «Алеф-Виналь-Крим», на якому зазначеним митним органом на зворотному аркуші вчинено напис «Задекларовані в цій ВМД товари вивезені за межі митної території України в повному обсязі 29.03.2007», що засвідчений підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу (а.с.51);

оплата поставленого товару 25 квітня 2007 року - листом Філії Закритого акціонерного товариства «Першого Українського Міжнародного банку» від 04.05.2007 р. (а.с.50) про зарахування на валютний рахунок позивача у якості оплати за товар по контракту №07-6 від 15.01.2007 року з Мінським заводом безалкогольних напоїв (Беларусь) грошових коштів у сумі 37481,49 USD; випискою №4 за 25.04.2007 року (а.с.91) про зарахування на рахунок позивача 37481,49 USD (189281грн.52коп.);

2) поставка товару у травні 2007 року - п'ятим аркушем вантажної митної декларації форми МД-2 від 21.05.2007 року, виданим Керченською митницею, про митне оформлення експорту позивачем спиртового напою – коньяк ординарний на адресу ЗАТ «Мінський завод безалкогольних напоїв» у кількості 2210 дал, що вироблений ТОВ «Алеф-Виналь-Крим», на якому зазначеним митним органом на зворотному аркуші вчинено напис «Задекларовані в цій ВМД товари вивезені за межі митної території України в повному обсязі 23.05.2007», що засвідчений підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу (а.с.42);

оплата поставленого товару 11 червня 2007 року - листом Філії Закритого акціонерного товариства «Першого Українського Міжнародного банку» від 13.07.2007 р. (а.с.41) про зарахування на валютний рахунок позивача у якості оплати за товар по контракту №07-6 від 15.01.2007 року з Мінським заводом безалкогольних напоїв (Беларусь) грошових коштів у сумі 45747,00 USD; випискою №8 за 11.06.2007 року (а.с.91) про зарахування на рахунок позивача 45747,00 USD (231022грн.35коп.);

3) поставка товару у травні 2007 року - п'ятим аркушем вантажної митної декларації форми МД-2 від 21.05.2007 року, виданим Керченською митницею, про митне оформлення експорту позивачем спиртового напою – коньяк ординарний на адресу ЗАТ «Мінський завод безалкогольних напоїв» у кількості 1979,3 дал, що вироблений ТОВ «Алеф-Виналь-Крим», на якому зазначеним митним органом на зворотному аркуші вчинено напис «Задекларовані в цій ВМД товари вивезені за межі митної території України в повному обсязі 31.05.2007», що засвідчений підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу (а.с.43);

оплата поставленого товару 19 червня 2007 року - листом Філії Закритого акціонерного товариства «Першого Українського Міжнародного банку» від 13.07.2007 р. (а.с.41) про зарахування на валютний рахунок позивача у якості оплати за товар по контракту №07-6 від 15.01.2007 року з Мінським заводом безалкогольних напоїв (Беларусь) грошових коштів у сумі 40971,51 USD; випискою №9 за 19.06.2007 року (а.с.93) про зарахування на рахунок позивача 40971,51 USD (206906грн.13коп.);

4) поставка товару в червні 2007 року - п'ятим аркушем вантажної митної декларації форми МД-2 від 25.06.2007 року, виданим Керченською митницею, про митне оформлення експорту позивачем спиртового напою – коньяк ординарний на адресу ЗАТ «Мінський завод безалкогольних напоїв» у кількості 2100 дал, що вироблений ТОВ «Алеф-Виналь-Крим», на якому зазначеним митним органом на зворотному аркуші вчинено напис «Задекларовані в цій ВМД товари вивезені за межі митної території України в повному обсязі 27.06.2007», що засвідчений підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу (а.с.45);

оплата поставленого товару 19 липня 2007 року - листом Філії Закритого акціонерного товариства «Першого Українського Міжнародного банку» від 20.07.2007 р. (а.с.44) про зарахування на валютний рахунок позивача у якості оплати за товар по контракту №07-6 від 15.01.2007 року з Мінським заводом безалкогольних напоїв (Беларусь) грошових коштів у сумі 43470,00 USD; випискою №11 за 19.07.2007 року (а.с.94) про зарахування на рахунок позивача 43470,00 USD (219523грн.50коп.);

5) поставка товару в серпні 2007 року - п'ятим аркушем вантажної митної декларації форми МД-2 від 22.08.2007 року, виданим Керченською митницею, про митне оформлення експорту позивачем спиртового напою – коньяк ординарний на адресу ЗАТ «Мінський завод безалкогольних напоїв» у кількості 2000 дал, що вироблений ТОВ «Алеф-Виналь-Крим», на якому зазначеним митним органом на зворотному аркуші вчинено напис «Задекларовані в цій ВМД товари вивезені за межі митної території України в повному обсязі 24.08.2007», що засвідчений підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу (а.с.49);

оплата поставленого товару 14 вересня 2007 року - листом Філії Закритого акціонерного товариства «Першого Українського Міжнародного банку» від 18.09.2007 р. (а.с.48) про зарахування на валютний рахунок позивача у якості оплати за товар по контракту №07-6 від 15.01.2007 року з Мінським заводом безалкогольних напоїв (Беларусь) грошових коштів у сумі 43200,00 USD; випискою №14 за 14.09.2007 року (а.с.95) про зарахування на рахунок позивача 43200,00 USD (218160грн.00коп.);

6) поставка товару в листопаді 2007 року - п'ятим аркушем вантажної митної декларації форми МД-2 від 19.11.2007 року, виданим Керченською митницею, про митне оформлення експорту позивачем спиртового напою – коньяк ординарний на адресу ЗАТ «Мінський завод безалкогольних напоїв» у кількості 1800 дал, що вироблений ТОВ «Алеф-Виналь-Крим», на якому зазначеним митним органом на зворотному аркуші вчинено напис «Задекларовані в цій ВМД товари вивезені за межі митної території України в повному обсязі 22.11.2007», що засвідчений підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу (а.с.47);

оплата поставленого товару 28 грудня 2007 року - листом Філії Закритого акціонерного товариства «Першого Українського Міжнародного банку» від 08.01.2008 р. (а.с.46) про зарахування на валютний рахунок позивача у якості оплати за товар по контракту №07-6 від 15.01.2007 року з Мінським заводом безалкогольних напоїв (Беларусь) грошових коштів у сумі 37260,00 USD; випискою №18 за 29.12.2007 року (а.с.96) про зарахування на рахунок позивача 37260,00 USD (188163грн.00коп.).

Суд вважає необхідним зазначити, що в наданих представником позивача виписках банку вказано, що грошові кошти були зараховані на рахунок ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» згідно з постановами Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. №492, від 10.08.2005 року №281.

Відповідно до підпункту «а» пункту 5.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. №492 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 р. за №1172/8493), на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів через розподільні рахунки зараховуються кошти, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами). Згідно з пунктом 5.2 зазначеної Інструкції поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій.

Згідно з пунктом 3.1 Правил проведення Торговельної сесії та здійснення окремих операцій, пов'язаних з купівлею-продажем іноземних валют та банківських металів, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 р. №281 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.08.2005 р. за №951/11231), уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) зобов'язаний (зобов'язана) перерахувати на поточний рахунок клієнта без його доручення кошти в іноземній валюті, зараховані на розподільчий рахунок, не пізніше ніж за п'ять банківських днів, починаючи з дня зарахування цих коштів на розподільчий рахунок. Зазначена вимога не поширюється на кошти, які згідно з законодавством України підлягають продажу в повній сумі на міжбанківському валютному ринку України.

На підставі викладеного, суд зазначає, що перерахування банком грошових коштів в іноземній валюті в сумі 37260,00 USD, що надійшли до банку 28.12.2007 року (що підтверджено листом від 08.01.2008 року), на рахунок позивача 29.12.2007 року проведено без порушення терміну, встановленого зазначеними постановами Правління НБУ.

Суд також вважає необхідним зазначити, що фактичні обставини, зазначені в акті перевірки, - укладення зовнішньоекономічного контракту, експорт товару (коньяку), надходження за поставлений товар оплати в іноземній валюті - підтверджені також висновком №11/09 судово-економічної експертизи від 10.08.2009 року, що проведена ТОВ «Кримське експертне бюро» (експерт А.Г. Жиліна). Згідно з зазначеним висновком та додатками до нього (а.с.71-79) експерт на підставі первинних бухгалтерських та інших документів позивача дійшов висновку, що товар (коньяк) загальним обсягом 199000 літрів, що зазначений в акті перевірки, перетнув митний кордон України, рахунки позивача, що виставлені за поставлений товар, були повністю оплачені нерезидентом шляхом перерахування іноземної валюти на рахунок позивача; ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» віднесло зазначені операції по поставці коньяку до експортних операцій та не включило їх до складу оподатковуваних акцизним збором операцій відповідних звітних періодів. На підставі викладеного, експерт дійшов висновку, що про не підтвердження первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» висновків стосовно заниження податкового зобов’язання по акцизному збору в сумі 265200грн.00коп., викладених в акті перевірки ДПІ в Ленінському районі АР Крим №1662/23-0/32148768 від 23.04.2008 р.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» було укладено зовнішньоекономічний контракт, на виконання якого експортовано алкогольний напій – коньяк, оплата за поставлений товар була проведена в іноземній валюті, що надійшла на рахунок позивача в повному обсязі. Зазначені фактичні обставини підтверджені наявними в матеріалах справи документами, зокрема, актом перевірки, представником відповідача під час розгляду справи не заперечувались.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем дотримані умови Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір", Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби", які надають можливість звільнення від оподаткування акцизним збором, у зв’язку з чим зазначені операції, здійсненні позивачем, не підлягають оподаткуванню акцизним збором.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що у разі відсутності одного з підтверджуючих документів при здійсненні експортних операцій у звітному періоді такі обороти повинні мають бути включені до об’єкту оподаткування на загальних підставах, та, при їх підтверджені, скореговані у розрахунках акцизного збору за наступні звітні періоди у зв’язку з наступним:

Відповідно до вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Як було зазначено, включення позивачем зазначених господарських операцій з нерезидентом до складу неоподатковуваних оборотів відповідає вимогам діючого законодавства та не є помилкою, яка може бути усунена шляхом подання уточнюючого розрахунку.

Суд зазначає, що згідно з Пунктом 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту "а" пп.4.1.4 п.4.1 даної статті податкові декларації за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пп.4.1 п.4 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.03.2001 р. №111, платники акцизного збору самостійно обчислюють суму податкового зобов'язання, яку зазначають у розрахунку акцизного збору (далі - Розрахунок). Платники акцизного збору не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, подають до органів державної податкової служби за місцем реєстрації Розрахунок за формою згідно з додатком 1 до Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Таким чином, у випадку відображення позивачем в поданих розрахунках акцизного збору зазначених господарських операцій з нерезидентом у складі оподатковуваних операцій та подання ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» в день надходження іноземної валюти до ДПІ уточнюючих розрахунків по акцизному збору, позивач мав право на подання таких розрахунків відповідно 25.04.2007 року (за товар, поставлений у березні) та 28.12.2007 року (за товар, поставлений у листопаді), тобто – до настання граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов’язання по акцизному збору за березень 2007 року та за листопад 2007 року відповідно. Що стосується подання розрахунків акцизного збору за травень, червень та серпень 2007 року, то з врахуванням дати надходження іноземної валюти на рахунок позивача – 11.06.2007 р., 19.06.2007 р., 19.07.2007 р., 14.09.2007 р. – суд зазначає, що вказані грошові кошти були отримані ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» ще до настання граничного строку подання розрахунку акцизного збору за відповідний звітний (податковий) період – до 20.06.2007 року (за поставку товару у травні 2007 р.), до 20.07.2007 року (за поставку товару у червні 2007 р.) та до 20.09.2007 р. (за поставку товару у серпні 2007 р.).

На підставі викладеного, суд не погоджується з висновком податкового органу про наявність у позивача обов’язку сплатити до бюджету нараховану суму податкового зобов’язання з акцизного збору і у випадку включення зазначених господарських операцій з нерезидентом до складу оподатковуваних оборотів у податкових (звітних) періодах, на протязі яких відбувалась поставка товару.

Крім того, проаналізувавши вимоги пункту «г» частини 2 статті3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», згідно з яким не підлягає оподаткуванню вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, експортованих за межі митної території України за іноземну валюту, за умови надходження цієї валюти на валютний рахунок підприємства, суд зазначає, що зазначений Закон не містить вимоги про надання довідки банку про надходження коштів в іноземній валюті на поточний рахунок платника до ДПІ за місцем реєстрації позивача разом з податковою декларацією. Такої вимоги не містить також і Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затверджене наказом Державної податкової адміністрації України від 19.03.2001 р. №111.

Суд зазначає, що у випадку неперерахування нерезидентом іноземної валюти на рахунок позивача ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» дійсно мав право на подання уточнюючого розрахунку акцизного збору. Однак, матеріалами справи підтверджено і представником відповідача у судових засіданнях не заперечувалось, що іноземна валюта була перерахована на рахунок позивача у повному обсязі.

Крім того, суд також вважає необхідним зазначити, що з матеріалів справи, зокрема, з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, також вбачається, що відповідачем штрафні санкції по акцизному збору застосовані на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Суд зазначає, що право на застосування органами державної податкової служби штрафних санкцій передбачено пунктом 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до якого органи ДПС у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Згідно пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Суд приходить до висновку, що застосування до позивача за результатами проведеної перевірки штрафних санкцій на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 зазначеного Закону не відповідають вимогам цього підпункту, оскільки передумовою застосування встановлених ним штрафних (фінансових) санкцій є донарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податків, що випливає із правила цього підпункту щодо визначення розміру штрафних (фінансових) санкцій у відсотках від суми недоплати (заниження) податкового зобов'язання платником податків, тоді як податкове зобов'язання з акцизного збору позивачу не донараховувалось.

Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підстави для застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій по акцизному збору відсутні.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач використав надані йому повноваження необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття податкових повідомлень-рішень, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, тобто без дотримання розумного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У зв’язку зі складністю справи судом 14 жовтня 2009 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 19 жовтня 2009 року.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим №0000152301/0 від 08 травня 2008 року, №0000152301/1 від 04 червня 2008 року, №0000152301/2 від 11 липня 2008 року та №0000152301/3 від 25 вересня 2008 року, прийняті стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю “Алеф-Виналь-Крим”.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Алеф-Виналь-Крим” (код ЄДРПОУ 32148768, юридична адреса: 98227, АР Крим, Ленінського район, смт. Багерове, вул. Одеська, буд.30) з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                         Кудряшова А.М.