Ухвала суду № 68483383, 26.08.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/10153/16-к

Провадження № 1-кс/522/15079/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2017 року ОСОБА_1

Слідчий суддя місцевого Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_2, при секретарі Брус Н.П., за участю прокурора Захарєва О.Б., підозрюваної ОСОБА_3, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6, погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_7, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, директора ТОВ «Тал Холдинг», незаміжньої, маючої трьох неповнолітніх дітей, яка мешкає за адресою: м. Одеса, жм Радужний, 6, кв. 130, раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190 ч. 4, 358 ч. 3, 4 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Досудовим розслідуванням встановлено, що 12.09.2003 громадянин ОСОБА_8 ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 78, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9, купує квартиру № 14. розташовану у будинку № 9 по вул. Дерибасівській у м. Одеса, яку використовує для постійного проживання на території України, будь яких дозволів на її реалізацію не надавав та взагалі не мав наміру на її відчуження.

Так, у січні 2015 року, більш точний час у ході досудового розслідування встановити не надалося можливим, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на підробку офіційного документу, з метою подальшого його використання при вчиненні шахрайських дій для заволодіння чужим майном.

З метою реалізації злочинного наміру, вона вступила у злочинну змову з невстановленою слідством особою з метою підроблення офіційних документів, які видаються та посвідчуються нотаріусом, до компетенції якого входить реалізація державної політики у сфері реєстрації відповідних правочинів.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на підроблення документів з метою їх подальшого використання, у невстановлений досудовим слідством період часу та у невстановленому досудовим слідством місці, ОСОБА_3, достеменно знаючи, що ОСОБА_10 знаходиться за межами України, надала невстановленій слідством особі особисті дані та копії документів громадянина ОСОБА_8 ОСОБА_10, до яких вона мала безперешкодний доступ, у звязку з тим, що перебувала з ним у шлюбі та мешкала за однією адресою.

Використовуючи надану ОСОБА_3 інформацію та копії документів, невстановлена особа виготовила завідомо підроблену довіреність від 23.01.2015 № 45, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11, із змісту якої вбачається:

- «...Я, громадянин ОСОБА_12 ОСОБА_8 ОСОБА_10, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: Україна, АДРЕСА_1 (посвідка на постійне місце проживання серії ОД №11040, видана ВГ1РФО ОМУ ГУМВС України в Одеській області 02.03.2010 за № 322884), обізнаний із загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, усвідомлюючи значення своїх дій та згідно зі своїм вільним волевиявленням, яке повністю відповідає моїй внутрішній волі як учасника цього правочину, відповідно до вимог ст. 244, 1007 Цивільного кодексу України на підставі укладеного з повіреним усного договору доручення, цією довіреністю уповноважую громадянку України ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: Україна, АДРЕСА_1, укладати та підписувати від мого імені договори купівлі-продажу, іпотеки, застави (позики) квартири під № 14 (чотирнадцять) в будинку № 9 (девять) по вулиці Дерибасівська в м. Одеса за ціну та на умовах на свій власний розсуд...».

Вказану підроблену довіреність, невстановлена особа у невстановлений слідством час передала ОСОБА_3, яка в подальшому використала її для здійснення незаконного правочину, а саме уклала договір купівлі-продажу майна, яке їй не належало: квартири АДРЕСА_2, без отриманні згоди власника.

Крім того, у ОСОБА_3, яка мала корисливий мотив, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом обману, а саме грошовими коштами, отриманими внаслідок незаконного відчуження чужої квартири АДРЕСА_2, що належала на праві власності громадянину ОСОБА_8 ОСОБА_10, яку останній використовує для постійного проживання на території України, будь яких дозволів на її реалізацію не надавав та взагалі не мав наміру на її відчуження, виник злочинний умисел на використання підроблених документів.

У період часу з 23.01.2015 по 27.03.2015 ОСОБА_3 отримала від невстановленоі в ході досудового розслідування особи завідомо підроблену довіреність від 23.01.2015 № 45, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11

Надалі, 27 березня 2015 року у невстановлений слідством час, продовжуючи подальшу реалізацію свого злочинного наміру, перебуваючи в офісному приміщенні приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_13, розташованого по вул. Нікольській 40 «а» в м. Миколаїв, ОСОБА_3 надала останньому завідомо підроблену довіреність від 23.01.2015 № 45, використовуючи яку, того ж дня уклала з ОСОБА_14 договір № 726 купівлі-продажу квартири №14, розташованої у будинку № 9 по вул. Дерибасівська в м. Одеса, загальною площею 202,9 кв.м., за ціною 3879450 (три мільйона вісімсот сімдесят девять тисяч чотириста пятдесят) гривень.

Посвідчення нотаріусом вищевказаного правочину надало можливість ОСОБА_3 в подальшому отримати грошові кошти за незаконно відчужене майно ОСОБА_10.

Крім цього, підробивши офіційний документ, який видається та посвідчується нотаріусом, а саме довіреність від 23.01.2015 № 45, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11, та у подальшому використавши її у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_13, при укладанні з ОСОБА_14 27.03.2015 договору № 726 купівлі-продажу квартири № 14, розташованої у будинку № 9 по вул. Дерибасівській в м. Одеса, ОСОБА_3 закінчила реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом обману, без відома власника майна, а саме: грошовими коштами, отриманими внаслідок її попередньої злочинної діяльності, тобто незаконного продажу зазначеної квартири, що на праві власності належить громадянину ОСОБА_8 ОСОБА_10, яку останній використовує для постійного проживання на території України, будь яких дозволів на її реалізацію не надавав та взагалі не мав наміру на її відчуження.

Отримані внаслідок незаконно укладеної угоди грошові кошти в сумі 3879450 (три мільйона вісімсот вісімдесят девять тисяч чотириста пятдесят) гривень, від незаконного продажу зазначеної квартири, ОСОБА_3 привласнила та розпорядилася ними на власний розсуд, чим спричинила матеріальних збитків потерпілому ОСОБА_10 на вказану суму.

Слідчий звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи клопотання тим, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покарання за яке передбачено у вигляді позбавлення волі до 12 років, вчинила особливо тяжке кримінальне правопорушення, знаходячись на свободі може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити нове кримінальне правопорушення, продовжити свою злочинну діяльність, знаходячись на свободі може незаконно впливати на потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризику, передбаченого в п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, в обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 ставиться запобігання подальших спроб приховуватись від органів досудового розслідування і суду. Інші, менш суворі запобіжні заходи, на думку слідчого, не забезпечать виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом і його належної поведінки.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право слідчому судді на застосування найбільш суворого заходу.

Підозрювана та її захисники під час розгляду клопотання заперечували проти його задоволення та просили обрати більш мякий запобіжний захід.

Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, допитавши підозрювану, її захисників, а також заслухавши прокурора, приходжу до висновку, що у застосуванні відносно підозрюваної ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити, та необхідно застосувати більш мякий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з наступних підстав.

У клопотанні слідчого не міститься обґрунтування ризиків, які виправдовують застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Слідчий ґрунтує свої доводи лише на припущеннях, більшість обставин що мають значення - «не встановлено слідством, вказуючи, що знаходячись на волі підозрювана може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, однак ніяких доказів щодо спроб ОСОБА_3 переховуватись від органу досудового розслідування у слідства не має.

Відсутні також докази стосовно того, що підозрювана вчинятиме спроби знищити документи, які підтверджують купівлю-продаж квартири №14 (чотирнадцять) в будинку № 9 (дев'ять) по вулиці Дерибасівська в м. Одеса, а також інших об'єктів нерухомого майна.

Слідчим також не доведено існування ризиків у разі обрання підозрюваному більш м'яких запобіжних заходів, всі доводи ґрунтуються на припущеннях, до уваги береться лише тяжкість злочину у скоєнні якого лише підозрюється ОСОБА_3 Слідчим не досліджено обставини, які мають значення для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до п. 9 Інформаційного листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 04.04.2013 р. виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

Відповідно до п. 10 Інформаційного листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», у кожному випадку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК:

- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим;

Від шлюбу ОСОБА_10 та ОСОБА_3 мають трьох дітей, двоє з яких є неповнолітніми: ОСОБА_15 - ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_16 - ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_10 має злочинний намір вивезти дітей за місцем свого постійного проживання в м. Київ або за межі України, доки його дружина знаходиться під вартою.

- тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

- вік (неповнолітня особа, особа похилого віку) та стан здоров'я (наявність тяжких хвороб, інвалідності, нездатність самостійно пересуватися) підозрюваного, обвинуваченого;

- міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого у місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини й утриманців. Необхідно з'ясувати сімейний стан цієї особи, стан здоров'я членів його сім'ї, кількість та вік дітей, строк фактичного проживання у цій місцевості тощо;

Наявність у ОСОБА_3 родини є напевно найбільш вагомим доказом того, що підозрювана має міцні соціальні зв'язки, особисто піклується та несе відповідальність за свою родину, розуміючи та відчуваючи в собі обов'язки матері.

- наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

ОСОБА_3 займає посаду директора у ТОВ «Талмер» та є разом зі своїм колишнім чоловіком ОСОБА_10 засновниками фірми. З місця роботи ОСОБА_3 характеризується позитивно. Займаючи посаду директора ТОВ «Талмер» проявила себе як відповідальний, відданий справі керівник.

- репутацію підозрюваного, обвинуваченого. При врахуванні цієї обставини слідчий суддя, суд зобов'язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об'єктивно оцінити надані характеристики підозрюваному, обвинуваченому з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного, обвинуваченого на обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері, тощо;

ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується з позитивної сторони. З сусідами комунікабельна, чуйна, ввічлива та без поганих звичок. ОСОБА_3 до своїх дітей, рідних, сусідів відноситься доброзичливо.

- майновий стан підозрюваного, обвинуваченого. Слід встановити наявність належного цій особі нерухомого майна у місцевості проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розмір (за наявності відомостей, наданих стороною захисту);

- наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

- дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

- наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

- розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

В своєму клопотанні слідчий просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_3, із визначенням розміру застави не менш ніж 2512 (дві тисячі п'ятсот дванадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Однак, дана сума є завідомо непомірною. Враховуючи, той факт, що ОСОБА_3 має трьох дітей, двоє з яких є неповнолітніми, доцільним буде обрати мінімальну заставу в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно п. 17 Інформаційного листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 04.04.2013 р., тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК (ч. 1 ст. 183 КПК). Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до п. 18 Інформаційного листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження його застосування має містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання (продовження), так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення злочину, врахування особи винного та інших обставин (ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК).

Згідно до медичних документів, син ОСОБА_3 та ОСОБА_10 - ОСОБА_16 має ряд хвороб, зокрема: вєгєто-судинна дистонія, ситуаційний синдром, СВЛ змішаний тип, пароксизмальна течія, церебральна ангіодистонія з переваженням в ВВБ.

Виходячи з цього, можна прийти до висновку, що дитині потрібен постійний догляд. Доглядати за сином має можливість його мати - ОСОБА_3

Щодо батька ОСОБА_16 - ОСОБА_10, то він досить часто знаходиться за кордоном, у зв'язку із чим не може піклуватися належним чином про неповнолітніх дітей.

Згідно ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Підозра, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Одна лише тяжкість кримінального правопорушення не може являтися підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою.

ОСОБА_3 має соціальні звязки, які спростовують ризик уникнути кримінальної відповідальності.

За таких обставин, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, приходжу до висновку, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в межах, передбачених ст. 181 КПК України, зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування.

Керуючись ст.ст. 132, 176, 177, 178, 179, 181, 183, 205 КПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190 ч. 4, 358 ч. 3, 4 КК України відмовити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до підозрюваної ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на два місяці.

Накласти на ОСОБА_3 заборону залишати житло за адресою: м. Одеса, жм Радужний, 6, кв. 130 в період часу з 21:00 по 7:00 годин, не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Копію ухвали суду вручити ОСОБА_3 негайно після її проголошення.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом пяти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя:

26.08.2017