Рішення № 68479268, 15.08.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2017 р. Справа № 911/1707/17

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деремезна-Агро», Київська обл., м. Біла Церквадо Приватного акціонерного товариства «Агрофірма Березанська птахофабрика», Київська обл., Баришівський р-н, с. Садове про стягнення 280293,14 грн.за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 адвокат відповідача:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномсуть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Деремезна-Агро» (далі позивач) до Приватного акціонерного товариства «Агрофірма Березанська птахофабрика» (далі відповідач) про стягнення 280293,14 грн., з яких 264925 грн. основний борг, 2384,33 грн. інфляційні втрати, 1323,93 грн. 3% річних та 11659,88 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором купівлі-продажу від 20.03.2017 № 20/03-17 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строк визначений договором.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу від 20.03.2017 № 20/03-17 (далі договір), відповідно до умов якого, позивач продавець приймає на себе зобовязання продати і передати відповідачу покупцю зерно кукурудзи (далі зерно) в кількості 270 тон ± по ціні 4500 за 1 тону з ПДВ, а покупець зобовязаний прийняти й оплатити зерно у порядку і на умовах, передбачених договором (п. 1.1 договору).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що продавець передає зерно покупцю згідно видаткової накладної по фактичній фізичній вазі, за підписом представників обох сторін. Датою поставки вважається дата, що вказана у відпускній накладній продавця (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору попередня загальна вартість за цим договором становить 1215000 грн. в т.ч. ПДВ 202500 грн.

Згідно п. 4.2 договору покупець оплачує зерно згідно фактичної ваги, що вказана у видатковій накладній продавця, в розмірі 100% його вартості на протязі десяти календарних днів з дати отримання товару. Форма оплати: безготівкове перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, вказаний в даному договорі (п. 4.3 договору).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.06.2017, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором (п. 6.5 договору).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на суму 938925 грн., що підтверджується наступними видатковими накладеними: від 22.03.2017 № РН-0000017 на суму 158895 грн., від 23.03.2017 № РН-0000019 на суму 469260 грн., від 24.03.2017 № РН-0000021 на суму 310770 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками сторін, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач свої зобовязання щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар не виконав, в звязку з чим за ним рахується борг в розмірі 264925 грн. різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобовязань щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар, в звязку з чим за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 264925 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 264925 грн. заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з 04.04.2017 по 30.04.2017 складають 2384,33 грн., 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 04.04.2017 по 29.05.2017 складають 1323,93 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача в вказаній частині підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд на підставі п. 5.2 договору стягнути з відповідача за прострочення в оплаті зерна, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення платежу, що за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 04.04.2017 по 29.05.2017 складає 11659,88 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача у вказаній частині підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 264925 грн. основного боргу, 2384,33 грн. інфляційних втрат, 1323,93 грн. 3% річних та 11659,88 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Агрофірма Березанська птахофабрика» (07534, Київська обл., Баришівський район, с. Садове, ідентифікаційний код 30698067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деремезна-Агро» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, 84 В, ідентифікаційний код 39046613) 264925 (двісті шістдесят чотири тисячі девятсот двадцять пять) грн. основного боргу, 2384 (дві тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 33 коп. інфляційних втрат, 1323 (одну тисячу триста двадцять три) грн. 93 коп. 3% річних, 11659 (одинадцять тисяч шістсот пятдесят девять) грн. 88 коп. пені, 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 21.08.2017.