Рішення № 68479267, 04.07.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2017 р. Справа № Б11/071-07/14/18/2/3

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Белишевій А. В.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1, виданий Вишнівським МВ МГУ МВС України в Київській області від 11.01.1999 р.);

від відповідача: Тарасенко Т. П. (ліквідатор - ухвала господарського суду Київської області від 12.08.2015 р. у справі № Б11/071-07/14/18/2/3;

від третьої особи-1: ОСОБА_3 (довіреність від 19.01.2016 р., зареєстрована в реєстрі за № 178);

від третьої особи-2: не з'явились;

від третьої особи-3: не з'явились;

від третьої особи-4: не з'явились;

від третьої особи-5: не з'явились;

від третьої особи-6: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1, с. Македони, Миронівський район

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Македони", с. Македони, Миронівський район

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Київ;

2) Приватного підприємства „Компанія Фах", м. Київ;

3) Державного підприємства „Агентство з реструктуризації підприємств агропромислового комплексу", м. Київ;

4) Першої української міжрегіональної товарної біржи, м. Вінниця;

5) Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області, м. Миронівка;

6) Миронівського відділення Білоцерківської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області, м. Миронівка;

про стягнення 34 751, 96 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Македони" про стягнення 12 773, 84 грн основної заборгованості по заробітній платі, 15 741, 05 грн середній заробіток за час затримки виплати заробітньої плати, 4 737, 07 грн компенсації за невикористану відпустку, 1 500, 00 грн витрат на оплату послуг адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо виплати позивачу заробітньої плати, компенсації за невикористану відпустку згідно з трудовою угодою № 1 від 12.01.2009 р.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.11.2016 р. (суддя Лопатін А. В.) у справі № Б11/071-07/14/18/2/3 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Македони" за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ФОП ОСОБА_4, ПП „Компанія Фах", ДП „Агентство з реструктуризації підприємств агропромислового комплексу", Першої української міжрегіональної товарної біржи, Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області, Миронівського відділення Білоцерківської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області про стягнення 34 751, 96 грн позов задоволено частково та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 12 773, 84 грн заборгованості з виплати заробітної плати, 15 741, 05 грн відшкодування середнього заробітку за весь час затримки, 1 578, 94 грн компенсації за невикористану відпустку, а в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 р. рішення господарського суду Київської області від 16.11.2016 р. у справі № Б11/071-07/14/18/2/3 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2017 р. скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 р. та рішення господарського суду Київської області від 16.11.2016 р. у справі № Б11/071-07/14/18/2/3, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

При цьому, скасовуючи рішення господарського суду Київської області від 16.11.2016 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 р. у справі № Б11/071-07/14/18/2/3, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 12.04.2017 р. зазначив, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень не було надано жодної оцінки правовій природі виникнення правовідносин між Позивачем та ТОВ „Македони" в особі ліквідатора з приводу виконання ОСОБА_1 обов'язків за згаданою трудовою угодою у ліквідаційній процедурі ТОВ „Македони".

Таким чином, виходячи з аналізу положень Закону про банкрутство, законом передбачено наслідки визнання боржника банкрутом. Зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом у останнього не може виникати додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.

З викладеного випливає, що в ліквідаційній процедурі в банкрута не виникає ніяких додаткових поточних зобов'язань зі сплати обов'язкових платежів, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи наведені правові наслідки визнання боржника банкрутом, які полягають у тому числі у звільненні працівників банкрута, а також у забороні на виникнення жодних додаткових поточних зобов'язань, у тому числі зі сплати обов'язкових платежів, слід зауважити, що у зв'язку із необхідністю залучення ліквідатором відповідних спеціалістів безпосередньо у самого боржника не виникає жодних нових зобов'язань, у тому числі у зв'язку із необхідністю сплачувати таким спеціалістам заробітну плату та здійснювати з цієї заробітної плати передбачені законодавством відрахування (податки, збори, обов'язкові платежі).

Таким чином, всі відповідні витрати, пов'язані із залученням ліквідатором спеціалістів відносяться до витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури підприємства боржника, а тому залучаючи згаданих спеціалістів ліквідатор має право діяти від імені боржника з метою виконання робот (надання послуг) у ліквідаційній процедурі боржника, але у межах виключно цивільно-правових відносин та укладаючи при цьому з такими особами відповідної цивільно-правової угоди.

Враховуючи наведені норми законодавства та зроблені висновки, касаційний суд зазначає, що у ліквідаційній процедурі боржника жодних трудових відносин, що регулюються нормами трудового законодавства, ні між ліквідатором та найманим спеціалістом, або між боржником та найманим спеціалістом не виникає.

Між тим, вирішуючи спір у даній справі, суди попередніх інстанцій не надали правову оцінку спірним правовідносинам між Позивачем та Відповідачем в контексті наведених норм законодавства та встановлених судами обставин порушення та здійснення стосовно підприємства Відповідача процедури банкрутства та перебування останнього саме у процедурі ліквідації на момент виникнення між сторонами у даній справі спірних правовідносин.

Суду ж першої інстанції, враховуючи приписи ст. 11112 ГПК України, слід усунути викладені в даній постанові недоліки та здійснити розгляд справи у відповідній частині з дотриманням норм діючого законодавства, врахувавши наведені вказівки суду касаційної інстанції.

У відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України справу № Б11/071-07/14/18/2/3 передано для розгляду судді Бацуці В. М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2017 р. прийнято до провадження судді Бацуци В. М. справу № Б11/071-07/14/18/2/3 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Македони" за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ФОП ОСОБА_4, ПП „Компанія Фах", ДП „Агентство з реструктуризації підприємств агропромислового комплексу", Першої української міжрегіональної товарної біржи, Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області, Миронівського відділення Білоцерківської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області про стягнення 34 751, 96 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 10.05.2017 р.

10.05.2017 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшли пояснення б/н від 10.05.2017 р., що долучені судом до матеріалів справи.

10.05.2017 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 24.05.2017 р.

24.05.2017 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання б/н від 15.05.2017 р. про збільшення розміру позовних вимог, у якому він просить суд стягнути з відповідача на свою користь 12 773, 84 грн основної заборгованості по заробітній платі, 26 594, 64 грн середній заробіток за час затримки виплати заробітньої плати, 4 737, 07 грн компенсації за невикористану відпустку, 7 647, 00 грн витрат на оплату послуг адвоката.

24.05.2017 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив № 3773/17 від 24.05.2017 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

24.05.2017 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від третьої особи-1 надійшов відзив б/н від 24.05.2017 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

24.05.2017 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 14.06.2017 р.

Клопотання б/н від 15.05.2017 р. позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнято судом до розгляду.

14.06.2017 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від третьої особи-1 надійшло клопотання б/н від 14.06.2017 р., у якому просить суд здійснювати фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що за наслідками розгляду вищевказаного клопотання у судовому засіданні судом було його задоволено.

14.06.2017 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 04.07.2017 р.

03.07.2017 р. до канцелярії суду від третьої особи-3 надійшли пояснення № 47 від 30.06.2017 р., у яких він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

04.07.2017 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшла заява № 3783/17 від 04.07.2017 р. про затвердження мирової угоди із доданою до неї мировою угодою від 04.07.2017 р., підписаною обома сторонами, у він просить суд затвердити підписану між ними мирову угоду та припинити провадження у справі.

04.07.2017 р. у судовому засіданні позивач та представник відповідача підтримали, подану ними до суду заяву про затвердження мирової угоди, і просили суд затвердити вказану мирову угоду і припинити провадження у справі.

Представник третьої особи-1 у судовому засіданні заперечував проти затвердження мирової угоди, підписаної обома сторонами, і просив суд відмовити у її затвердженні.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи.

До затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цієї дії у представників сторін.

Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Пунктом 3.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК).

В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішуються питання, пов'язані з судовими витратами у справі. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що предметом позову і спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення 12 773, 84 грн основної заборгованості по заробітній платі, 26 594, 64 грн середній заробіток за час затримки виплати заробітньої плати, 4 737, 07 грн компенсації за невикористану відпустку, 7 647, 00 грн витрат на оплату послуг адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо виплати позивачу заробітньої плати, компенсації за невикористану відпустку згідно з трудовою угодою № 1 від 12.01.2009 р.

Умовами мирової угоди від 04.07.2017р., підписаної між позивачем та відповідачем, передбачено, що ТОВ „Македони" в особі ліквідатора Тарасенка Т. П. та ОСОБА_1 дійшли до взаємної згоди, що сума заборгованості з оплати послуг наданих ОСОБА_1 становить 27 000, 00 грн. ТОВ „Македони" в особі ліквідатора Тарасенка Т. П. зобов'язується та гарантує сплатити ОСОБА_1 суму заборгованості з оплати наданих послуг у розмірі 27 000, 00 грн. шляхом перерахування на рахунок ОСОБА_1 зазначеної суми за рахунок коштів, отриманих в результаті продажу майна банкрута в строки, встановлені в п. 4 цієї угоди. ТОВ „Македони" в особі ліквідатора Тарасенка Т. П. сплачує борг, зазначений у п. 2 Мирової угоди протягом 3-х днів після набрання законної сили ухвалою суду про затвердження даної Мирової угоди.

Як вбачається із умов вказаної мирової угоди її предметом є відносини по врегулюванню виплати суми заборгованості ТОВ „Македони" перед ОСОБА_1 з оплати наданих послуг у розмірі 27 000, 00 грн, і вказаною мировою угодою сторони жодним чином не врегулювали вирішення предмету позову і спору у даній справі, що виник із трудових відносин, а саме виплату відповідачем позивачу основної заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітньої плати, компенсації за невикористану відпустку.

Мирова угода б/н від 04.07.2017 р., підписана між позивачем та відповідачем, не підлягає затвердженню судом і відповідно провадження у справі з цих підстав судом не припиняється, оскільки умови мирової угоди стосуються прав і обов'язків сторін щодо наданих послуг, що не відноситься до предмету позову і спору у даній справі.

Також у судовому засіданні позивач надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві, з урахуванням його заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи-1 у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представники інших третіх осіб у судове засідання не з'явились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили, документи, витребувані судом, у повному обсязі не надали.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Київської області від 21.10.2008 р. у справі № Б11/071-07/14/18/2 за заявою ПП „Компанія Фах" до ТОВ „Македони" про банкрутство вирішено визнати банкрутом ТОВ „Македони" (ідентифікаційний код 03755992, 08820, Київська область, Миронівський район, с. Македони) та відкрити відносно нього ліквідаційну процедуру; призначити ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Седлецького О. В.; підприємницьку діяльність ТОВ „Македони" завершити; строк виконання всіх грошових зобов'язань ТОВ „Македони" вважати таким, що настав 21.10.2008 р.; зобов'язати ліквідатора Седлецького О. В. у 10- денний термін подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом. Зазначене оголошення повинно містити найменування та інші реквізити банкрута, найменування господарського суду, в провадження якого знаходиться справа, відомості про ліквідатора; попередити ліквідатора про необхідність суворо дотриматися чинного законодавства, зокрема положень ст.ст. 3-1, 23, 25, 29, 30, 31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та діяти розумно, добросовісно в інтересах кредиторів та банкрута; зобов'язати ліквідатора Седлецького О. В. за результатами роботи подати господарському суду звіт про проведену роботу, ліквідаційний баланс, який відповідає фактичному фінансовому та майновому стану банкрута та пояснювальну записку до нього; зобов'язати ліквідатора інформувати господарський суд та комітет кредиторів про свою роботу та вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів та ліквідацію підприємства-банкрута.

12.01.2009 р. між позивачем та відповідачем в особі ліквідатора Седлецького О. В. було підписано трудову угоду № 1, згідно з умовами якої ОСОБА_1 призначено на посаду виконавчого директора ТОВ „Македони".

Згідно з пунктами 1.1.-1.4. трудової угоди за даною і трудовою угодою Виконавчий директор зобов'язується безпосередньо і через сформований апарат здійснювати організацію заходів щодо забезпечення виконання Керівником повноважень, визначених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в межах ліквідаційної процедури ТОВ „Македони".

На підставі даної трудової угоди виникають відносини між сторонами. Кодекс законів про працю України, інші нормативні акти, що регулюють трудові правовідносини, поширюють свою дію на взаємовідносини сторін за даною трудовою угодою.

Виконавчий директор є повноважним представником Підприємства при реалізації ним повноважень, передбачених даною трудовою угодою.

Виконавчий директор підзвітний та підконтрольний Керівнику в межах, встановлених чинним законодавством та даною трудовою угодою.

Відповідно до п. 2.2. трудової угоди виконавчий директор зобов'язаний:

- виконувати рішення керівника;

- здійснювати заходи щодо збереження майна підприємства, в тому числі бухгалтерської та іншої документації, початків, штампів та інших матеріальних цінностей підприємства;

- здійснювати контроль за веденням бухгалтерського та статистичного обліку та фінансової звітності у встановленому порядку;

- забезпечувати збір інформації, підготовку документів, виконання розпорядчих дій, необхідних для ведення бази даних дебіторської заборгованості підприємства;

- забезпечувати збір інформації, підготовку документів, виконання розпорядчих дій необхідних для здійснення керівником розпорядження майном підприємства;

- створювати для працівників підприємства нормальні, безпечні та сприятливі умови для праці на підприємстві;

- здійснювати контроль за своєчасною виплатою заборгованості по заробітній платі працівникам підприємства.

Пунктами 4.1, 4.2. трудової угоди передбачено, що посадовий оклад виконавчого директора за виконання обов'язків, передбачених даною трудовою угодою, встановлюється в розмірі мінімальної заробітної плати.

Виконавчому директору щомісяця виплачується заробітна плата за рахунок коштів підприємства.

Пунктом 6.1. трудової угоди визначено строк її дії, згідно якого дана трудова угода діє з моменту її укладення до моменту припинення провадження у справі № Б11/071-07/14/18/2 про банкрутство ТОВ „Македони".

12.01.2009 р. ТОВ „Македони" внесено запис до трудової книжки ОСОБА_1 про прийняття її на роботу на посаду виконавчого директора товариства.

15.01.2015 р. ТОВ „Македони" внесено запис до трудової книжки ОСОБА_1 про звільнення її з посади виконавчого директора товариства за власним бажанням.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, з урахуванням його заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 12 773, 84 грн основної заборгованості по заробітній платі, 26 594, 64 грн середній заробіток за час затримки виплати заробітньої плати, 4 737, 07 грн компенсації за невикористану відпустку за виконану роботу за трудовою угодою № 1 від 12.01.2009 р.

З приводу вказаних позовних вимог позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 21 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 83 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданих працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям.

Відповідно до ст. 94 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 115 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Статтею 116 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Статтею 117 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;

відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом;

скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;

виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Не дозволяється опублікування або розголошення іншим чином відомостей про визнання боржника банкрутом до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.

Відомості про визнання боржника банкрутом і про відкриття ліквідаційної процедури повинні містити:

найменування та інші реквізити боржника, визнаного банкрутом;

найменування господарського суду, в провадженні якого знаходиться справа про банкрутство;

дату прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

відомості про ліквідатора (ліквідаційну комісію).

Відповідно до ст. 25 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством;

аналізує фінансове становище банкрута;

виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту;

має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;

з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту;

заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими;

з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника;

вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню;

реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;

повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів;

здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.

З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Ліквідатор (арбітражний керуючий) має право замовити виготовлення дубліката печатки та штампів у разі їх втрати.

До складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, уповноважена особа акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, фінансових органів, а в разі необхідності - також представники державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, державного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом визнано державне підприємство, та представник органів місцевого самоврядування.

Дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

При здійсненні своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Стягнені суми включаються в ліквідаційну масу і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленої статтею 31 цього Закону.

Частиною 2 ст. 29 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

Статтею 33 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що звільнення працівників боржника може провадитися після порушення провадження у справі про банкрутство та призначення господарським судом розпорядника майна відповідно до вимог Кодексу законів про працю України з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Вихідна допомога звільненим працівникам боржника виплачується арбітражним керуючим у встановленому порядку, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Питання про працевлаштування звільнених працівників вирішується відповідно до Закону України „Про зайнятість населення". На звільнених працівників боржника поширюються гарантії, встановлені статтею 26 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Як було зазначено вище, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 12.04.2017 р. зазначив, що:

1) виходячи з аналізу положень Закону про банкрутство, законом передбачено наслідки визнання боржника банкрутом. Зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом у останнього не може виникати додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;

2) з викладеного випливає, що в ліквідаційній процедурі в банкрута не виникає ніяких додаткових поточних зобов'язань зі сплати обов'язкових платежів, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів;

3) враховуючи наведені правові наслідки визнання боржника банкрутом, які полягають у тому числі у звільненні працівників банкрута, а також у забороні на виникнення жодних додаткових поточних зобов'язань, у тому числі зі сплати обов'язкових платежів, слід зауважити, що у зв'язку із необхідністю залучення ліквідатором відповідних спеціалістів безпосередньо у самого боржника не виникає жодних нових зобов'язань, у тому числі у зв'язку із необхідністю сплачувати таким спеціалістам заробітну плату та здійснювати з цієї заробітної плати передбачені законодавством відрахування (податки, збори, обов'язкові платежі);

4) всі відповідні витрати, пов'язані із залученням ліквідатором спеціалістів відносяться до витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури підприємства боржника, а тому залучаючи згаданих спеціалістів ліквідатор має право діяти від імені боржника з метою виконання робот (надання послуг) у ліквідаційній процедурі боржника, але у межах виключно цивільно-правових відносин та укладаючи при цьому з такими особами відповідної цивільно-правової угоди;

5) враховуючи наведені норми законодавства та зроблені висновки, касаційний суд зазначає, що у ліквідаційній процедурі боржника жодних трудових відносин, що регулюються нормами трудового законодавства, ні між ліквідатором та найманим спеціалістом, або між боржником та найманим спеціалістом не виникає.

Отже, враховуючи вищевказані положення Кодексу законів про працію, Закону України „Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та інших нормативно-правових актів, та за наслідками їх правового аналізу, а також враховуючи правові висновки Вищого господарського суду України, викладені у його постанові від 12.04.2017 р. у даній справі, суд вважає, що у процедурі ліквідації боржника не можуть виникати жодні трудові відносини між ліквідатором чи боржником і будь-яким спеціалістом, а можуть у виключних випадках виникати цивільні правовідносини між ліквідатором чи боржником і будь-яким спеціалістом щодо виконання робіт, надання послуг, тощо лише на підставі відповідних цивільно-правових угод.

Таким чином, у процесі розгляду справи судом встановлено, що в силу відповідних положень Закону України „Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) у даному випадку між позивачем та відповідачем не виникли трудові відносини на підставі підписаної між ними трудової угоди № 1 від 12.01.2009 р. і відповідно не підлягає застосуванню у даному випадку законодавство, що регулює трудові відносини, як-то Кодекс законів про працю України чи інші нормативно-правові акти, для захисту трудових прав і інтересів сторін такої угоди чи вирішення спорів між ними.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, в силу відповідних положень Закону України „Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) у даному випадку між позивачем та відповідачем не виникли трудові відносини на підставі підписаної між ними трудової угоди № 1 від 12.01.2009 р. і відповідно не підлягає застосуванню у даному випадку законодавство, що регулює трудові відносини, як-то Кодекс законів про працю України чи інші нормативно-правові акти, для захисту трудових прав і інтересів сторін такої угоди чи вирішення спорів між ними, а тому позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення 12 773, 84 грн основної заборгованості по заробітній платі, 26 594, 64 грн середній заробіток за час затримки виплати заробітньої плати, 4 737, 07 грн компенсації за невикористану відпустку за виконану роботу за трудовою угодою № 1 від 12.01.2009 р., є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що за даних обставин позивач не позбавлений можливості звернутись із відповідним позовом в суд за захистом своїх цивільних прав і інтересів у відносинах, що склались із відповідачем.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у позовній заяві позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Судові витрати,у тому числі витрати, понесені позивачем на оплату послуг адвоката, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову повністю.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення підписаний

21 серпня 2017 р.