Ухвала суду № 68479138, 28.08.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"28" серпня 2017 р. Справа № 922/3146/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О. В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№ 2558 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 25 грудня 2015 р. у справі № 922/3146/15

за заявою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області, м. Харків,

до ТОВ "ГАВАС-52", м. Харків

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.12.2015 (суддя Казарцева В.В.) затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс. Ліквідовано юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю "ГАВАС-52" (код ЄДРПОУ 36035902, адреса: 61010, м. Харків, вул. Георгіївська, 10, поверх 5, офіс 5.2). Визнано вимоги кредиторів, що були не задоволені за недостатністю майна банкрута ТОВ "ГАВАС-52", погашеними. Провадження у справі припинено. Зобов'язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення про зняття юридичної особи з обліку.

ОСОБА_1 з ухвалою місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції від 25.12.2015 у справі № 922/3146/15 скасувати, розглянути апеляційну скаргу без особистої участі апелянта за наявними у справі матеріалами, направити справу № 922/3146/15 до господарського суду для подальшого розгляду.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.ст. 93, 94 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про повернення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Згідно з положеннями ч.2 ст.93 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених, цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.

Як свідчать матеріали справи, оскаржувана ухвала винесена місцевим господарським судом 25.12.2015, апеляційна скарга подана, згідно відтиску штампу канцелярії Господарського суду Харківської області 17.08.2017, тобто із значним порушенням строку, встановленого ст.93 ГПК України.

Звертаючись до суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, апелянт зазначив, що оскаржувана ухвала апелянту не направлялась, про її ухвалення він випадково дізнався від ліквідатора 16.08.2017.

До апеляційної скарги ОСОБА_1 додав роздруківку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якої вбачається, що ОСОБА_1 є підписантом та керівником боржника, а також єдиним засновником (учасником) боржника.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Згідно з п. п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом.

Як свідчать матеріала справи, копії ухвал Господарського суду Харківської області направлялись на адресу боржника, зазначену в ЄДР, однак були повернуті суду з довідкою поштового відділення з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які долучено до матеріалів справи. (т.1 а.с.155-156, т.2 а.с. 98-100, 111-113, т.3 а.с. 26-28, а.с. 52-54, т.4 а.с. 7-9).

Дані обставини свідчать, що суд першої інстанції належним чином та відповідно до вимог законодавства повідомляв боржника про хід процедури банкрутства.

Судом апеляційної інстанції 28.08.2017 було зроблено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримано Витяг, згідно з яким 05.01.2016 до ЄДР було внесено запис про припинення юридичної особи за судовим рішенням у справі №922/3146/15 у зв'язку з визнанням товариства банкрутом. Інформація внесена до ЄДР є загальнодоступною.

Отже, ОСОБА_1, як керівник та засновник ТОВ «ГАВАС-52», мав можливість отримати зазначену інформацію з 05.01.2016.

Згідно з частиною 1 статті 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту статті 53 ГПК України поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги, з огляду на приписи ст. 53 ГПК, повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом, а не обов'язком господарського суду, яке він використовує, виходячи із оцінки доводів, що наведені на обґрунтування клопотання про відновлення процесуального строку щодо поважності причин його пропуску.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (п.п.22-23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, п.п.37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 суд зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип остаточності рішення, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (п. 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" від 29.10.2015).

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що подання стороною клопотання про відновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку для подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку з наданням відповідних доказів.

Також, встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи. При цьому, норма про можливість відновлення процесуальних строків є по суті пільгою, що може використовуватися лише, як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного із процесуальних строків.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, оцінивши доводи, наведені апелянтом в обґрунтування клопотання про відновлення процесуального строку, дійшов висновку, що відсутність належних доказів поважності пропуску процесуального строку унеможливлює його відновлення, відтак клопотання про відновлення пропуску строку подання апеляційної скарги не може бути задоволено судом.

Згідно з п.4 ч.1 ст.97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає поверненню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 91, 93, п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

1. Відхилити клопотання ОСОБА_1 про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

2. Відмовити у прийнятті апеляційної скарги.

3. Повернути заявнику матеріали скарги разом з доданими до неї документами - всього на 26 аркушах, у тому числі квитанцію №37 від 17.08.2017 про сплату 1600,00 грн судового збору на 1 арк.

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.