Рішення № 68479045, 21.08.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.08.2017 Справа № 920/625/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (м. Київ)

до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Суми)

про стягнення 86857 грн. 75 коп.

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача - Прокопенко Н.В., довіреність № 8252-К-0,

від відповідача - не з'явився.

У засіданні брав участь секретар судового засідання Сидорук А.І.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 81065 грн. 62 коп. заборгованості за кредитом, 4850 грн. 58 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 536 грн. 22 коп. пені, 405 грн. 33 коп. комісії за користування кредитом, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем заяви про відкриття поточного рахунку від 17.01.2015 та та заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», які разом складають договір банківського обслуговування б/н від 17.01.2015.

Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав.

Ухвала про порушення провадження у справі, направлена відповідачу на адресу зазначену позивачем, була повернута на адресу господарського суду.

Судом був зроблений Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1002794766 від 11.07.2017, яким було підтверджено місцезнаходження відповідача, яке зазначене позивачем.

Ухвала направлялась на адресу відповідача зазначену позивачем та підтверджену вищезазначеним витягом, а тому, відповідно до ст. 64 ГПК України, вважається, що вона вручена відповідачу належним чином.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з'явився та відзив на позовну заяву не подав, то суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

У мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua позивачем були розміщені «Умови та правила надання банківських послуг» (надалі - Умови).

17.01.2015 відповідач підписав заяву про відкриття поточного рахунку.

Крім того, відповідач підписав заяву, згідно якої приєднався до Умов, які разом з заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 17.01.2015 (надалі - Договір).

Згідно з п. 3.2.1.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається для поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів відповідача, в межах кредитного ліміту.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання відповідача щодо його повернення, сплати відсотків та винагороди.

Відповідно до п. 3.2.1.1.8 Умов проведення платежів відповідача у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться позивачем протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання відповідача до Умов.

Згідно до Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_3, в електронному вигляді через встановлені засоби зв'язку позивача і відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання за Договором позивач виконав, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 110000 грн.

У випадку непогашення кредиту, отриманого до 31.01.2015, протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання відповідача щодо погашення заборгованості вважаються порушеними, а отриманих до 01.02.2015 - протягом 30 днів і починаючи з 31-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим.

Згідно до п. 3.2.1.2.3.4. Умов у разі порушення відповідачем будь-якого із зобов'язань позивач має право вимагати дострокове повернення кредиту та виконання інших зобов'язань за кредитом у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач користувався коштами, проте перед позивачем у нього виникла заборгованості у розмірі 81065 грн. 62 коп., що підтверджується випискою по рахунку від 09.06.2017.

Позивач звертався до відповідача з претензією, а в подальшому - звернувся до суду з даним позовом.

Суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення боргу в розмірі 81065 грн. 62 коп. є правомірною та підлягає задоволенню, оскільки:

Судом встановлено, що 17.01.2015 року між сторонами було укладено Договір у формі заяви про відкриття поточного рахунку та заяви про приєднання до Умов у ПАТ КБ «Приватбанк» у яких зазначено, що відповідач виявляє бажання відкрити рахунок та міститься інформація, що відповідач підтвердив, що він погоджується з Умовами, а також тарифами банку.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України). Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (ч. 4 ст. 1068 ЦК України). Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 1069 ЦК України).

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на зазначене, укладений між сторонами даного спору договір за правовою природою є змішаним договором банківського рахунка та кредитного договору згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що договір недійсним не визнавався, сторонами жодних клопотань про визнання його недійсним суду не надавалось, відповідач кошти позивачу перерахував на рахунок і відповідач коштами користувався - умови Договору частково виконував, що відповідачем не спростовано, позивач звертався до відповідача з претензією про повернення коштів, а тому є правомірною вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 81065 грн. 62 коп.

В той же час, стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 4850 грн. 58 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 536 грн. 22 коп. пені, 405 грн. 33 коп. комісії за користування кредитом, то така вимога не підлягає задоволенню, оскільки:

Нарахування вищезазначених сум передбачено в Умовах, до яких, на думку позивача, приєднався відповідач підписавши заяву і які стали частиною Договору.

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року, яка відповідно до ст. 82 ГПК України повинна бути врахована при прийнятті рішення по справі, висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови та правила надання банківських послуг, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника.

Отже, Умови надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами Договору. Позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Оскільки розмір процентів за користування кредитом, пені та комісії за користування кредитом встановлені розділом 3.2.1.4 Умов, які не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами Договору, так як позивачем підписано лише заяву, а Умови не містять підпису відповідача, а заява не містить умов про проценти, пеню та комісію, то суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 4850 грн. 58 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 536 грн. 22 коп. пені, 405 грн. 33 коп. комісії за користування кредитом, в зв'язку з неправомірністю та необґрунтованістю такої вимоги.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 40034, номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код 14360570) 81065 грн. 62 коп. боргу, 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.08.2017.

Суддя О.Ю. Резніченко