Постанова № 68478954, 16.08.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2017 року Справа №902/547/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Юрчук М.І. ,

судді Мамченко Ю.А.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради на рішення господарського суду Вінницької області від 11 липня 2017 року у справі №902/547/17 (суддя Нешик О.С.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради

про стягнення 186 980,01 грн. заборгованості по компенсації пільг на телекомунікаційні послуги

Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2017 року, рішенням господарського суду Хмельницької області було задоволено позов ПАТ "Укртелеком" до управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради про стягнення 186980,01 грн. заборгованості по компенсації пільг на телекомунікаційні послуги та стягнуто з відповідача на користь позивача вказану суму боргу по компенсації витрат на надання послуг звязку на пільговій основі та 2804,70 грн. - судового збору.

ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального і процесуального права, оскільки управління праці та соціального захисту населення є бюджетною організацію, видатки на відшкодування вартості наданих послуг здійснюються з місцевих бюджетів, які надходять з Державного бюджету України і відшкодування витрат позивача по пільгам окремих категорій споживачів залежить від розміру затверджених субвенцій та їх фактичного надходження.

ПАТ "Укртелеком" у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає дане рішення таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки бюджетним кодексом України відшкодування коштів за надані пільги не ставиться в залежність від надходження коштів на дані цілі, а обовязок компенсувати такі витрати покладений на державу і зокрема, такий обов'язок покладено Бюджетним кодексом України, Законами України, які встановлюють пільги для окремих категорій населення, та Постановою КМУ від 04 березня 2002 року №256 "Про порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" на відповідача у справі.

07 серпня 2017 року, ухвалою Рівненського апеляційного суду апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження у складі колегії судів: ОСОБА_2, говуючий, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та призначено до розгляду на 16 липня 2017 року.

15 серпня 2017 року, автоматизованою системою документообігу суду на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Саврія В.А., було проведено автозаміну, якою визначено колегію суддів у складі: ОСОБА_2, головуючий, ОСОБА_3, ОСОБА_5

16 серпня 2017 року, ухвалою Рівненського апеляційного суду апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження у новому складі колегії судів: ОСОБА_2, головуючий, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та залишено призначеною до розгляду на 16 липня 2017 року.

16 серпня 2017 року, в судове засідання представники позивача та відповідача не зявилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомленні належним чином.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи у період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2016, позивачем пронесено витрати на надання пільг на послуги зв'язку зазначеній категорії пільговиків населення м. Ладижин на загальну суму 186980,01 грн., що підтверджується актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги звязку, які користуються пільгами, розрахунками видатків на відшкодування зазначених витрат, які позивач просить стягнути. (а.с.6)

Згідно ч.3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до п.63 "Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг", затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11 квітня 2012 року, з наступними змінами, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та "Про охорону дитинства" передбачено надання пільг по оплаті за отримані послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).

Згідно ч.6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до п.п.б п.4 ч.1 ст. 89, ч.ч.1,5 ст. 102 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського і обласного значення при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на компенсаційні виплати за надання пільг з послуг зв'язку окремих категорій громадян. Видатки місцевих бюджетів проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, зокрема, здійснюються компенсаційні виплати за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян.

Частиною 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" п.4 ч.1 ст. 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (надалі - Порядку), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04 березня 2002 року, з наступними змінами, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадку повного або часткового звільнення від обовязку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.

Таким чином, відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій (державного та місцевих бюджетів).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України передбачено, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що кошти у розмірі 186980,01 грн., як заборгованість по відшкодування витрат, пов'язаних з наданням окремим категоріям населення проживаючих в ІНФОРМАЦІЯ_1 пільгових послуг, відповідно до законодавства, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а заявлені позовні вимоги задоволенню в повному обсязі.

Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування для зазначених цілей, є підставою для звільнення від відповідальності за порушення даного зобовязання, колегія суддів оцінює критично і відхиляє як безпідставні, оскільки відповідно до ч.2 ст. 617 ЦК України, ч.2 ст. 218 ГК України, відсутність коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Крім того, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року та у справі "Бакалов проти України" від 30 листопада 2004 року зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до частини першої ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також, аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України у справі №11/446 від 15 травня 2012 року, у справі №3-28гс12 від 15 травня 2012 року, у справі 905/2358/16 від 22 березня 2017 року.

Інші заперечення відповідача, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та обєктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 11.07.17 р. у справі №902/547/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Ладижинської міської - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №902/547/17 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Мамченко Ю.А.