Постанова № 68478944, 21.08.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2017 р. Справа № 922/4192/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №33 від 16 червня 2017 року.

першого відповідача: ОСОБА_2, довіреність №08-11/8/2-17 від 03 січня 2017 року.

другого відповідача: ОСОБА_2, довіреність №181/0/225-17 від 17 січня 2017 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх. № 1793Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 11.05.2017 р. у справі № 922/4192/17

за позовом ТОВ "Фортуна" до 1. Харківська міська рада, м. Харків 2. Департамент земельних відносин Харківської міської ради про визнання укладеним договору ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ТОВ Фортуна, м. Харків (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (надалі відповідач) про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 6310137200:02:011:0009), яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 95, (стара назва - Котлова) Холодногірський район (колишній - Ленінській), у редакції, викладеній позивачем у позові.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 07.06.2012 р. між Харківською міською радою, в особі Харківського міського голови ОСОБА_3 та ТОВ Фортуна, в особі директора ОСОБА_4, було укладено договір про внесення авансового внеску №41/12, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 за №460 та зареєстрований в Харківській міській раді в книзі записів реєстрації договорів про внесення авансового внеску 07.06.2012 р. за №41/12.

За умовами вказаного договору позивач мав сплатити відповідачу авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки загальною площею 0,2937 га, кадастровий номер 6310137200:02:011:0009, категорія землі - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, розташованих по вул. Котлова (нині - ОСОБА_6), 95 у м. Харкові.

23.04.12 р. проведено оцінку земельної ділянки, відповідно до висновку оцінювача ПП Фірма «ЛІК» її вартість визначена в розмірі 734 423,00 грн.

На виконання умов договору авансового внеску та взятих на себе обов`язків, позивач перерахував відповідачу кошти у розмірі 179131,14 грн., що відповідно до п. 2.1. Договору №41/12 від 07.06.2012 р. складало 3% вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою, а також виконав інші умови, встановлені у п. 3.2 Договору №41/12 від 07.06.2012 р. Остаточна ціна земельної ділянки мала бути визначена після її експертної оцінки та затверджена відповідним рішенням Харківської міської ради.

Рішенням Харківської міської ради від 22.06.2012 р. № 762/12 було вирішено продати ТОВ Фортуна земельну ділянку, визначену у п.п. 1.1.-1.3.4. Договору №41/12 від 07.06.2012 р. за ціною 734423,00 грн., з розстрочкою сплати на два роки.

Даний договір авансового внеску та рішення міської ради від 22.06.2012 р. № 762/12 були передумовою укладання між сторонами основного договору купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки.

Відповідно до п. 3.4. Договору № 41/12 від 07.06.2012 р. після прийняття Харківською міською радою рішення про продаж від 22.06.2012 р. № 762/12, продавець мав укласти із покупцем відповідний договір купівлі-продажу земельної ділянки, визначеної у Розділі №1 цього договору, але відповідач взятих на себе зобовязань за вказаним договором не виконав, договору купівлі-продажу з позивачем не уклав, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

На час вирішення спору рішення ХМР не скасоване і є чинним.

Ухвалою суду від 27.12.2016 р. до участі у справі залучено другого відповідача - Департамент земельних відносин Харківської міської ради.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.05.2017 р. (суддя Лаврова Л.С.), зокрема, позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 95, (стара назва - Котлова) Холодногірський район (колишній - Ленінській), кадастровий номер 6310137200:02:011:0009, у такій редакції:

ДОГОВІР

КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДФЛЯНКИ №__/__

Україна, м. Харків, ___ 2016 року

Харківська міська рада Харківської області, місцезнаходження юридичної особи: 61003, місто Харків, майдан Конституції, №7, податковий номер 04059243, яка діє на підставі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 24.12.2008 року № 362/08 Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів у місті Харкові, в особі Харківського міського голови - ОСОБА_3, який діє відповідно до постанови №201 від 30.10.2015 року Харківської міської виборчої комісії Харківської області, далі по тексту Продавець, з однієї сторони, і ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФОРТУНА, місцезнаходження юридичної особи: 61017, місто Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 101, корпус В-2, кімната 8, податковий номер 32778133, в особі директора ОСОБА_7, НОМЕР_1, виданий Артемівським РВЛ МУ УМВС України в Луганській області, іпн НОМЕР_2, який діє на підставі Статуту ТОВ ФОРТУНА (у новій редакції), зареєстрованого у Департаменті реєстрації Харківської міської ради 30.03.2016 року за №1 474 105 0012 000107, далі по тексту Покупець, з іншої сторони, а разом Продавець і Покупець - Сторони, уклали цей Договір про наступне:

1. Предмет Договору

1.1.Продавець на підставі рішення 16 сесії Харківської міської пади 6 скликання

Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України від 22.06.2012 року №762/12 передає за плату, а Покупець приймає і оплачує вартість земельної ділянки площею 0,2937 га, у тому чисті: ріллі --- га; багаторічних насаджень ---га, сіножатей --- га, пасовищ --- га, лісів --- га, інших угідь ---, із земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 95 (стара - Котлова, 95), Холодногірській (колишній Ленінській) район, (кадастровий номер 6310137200:02:011:0009), згідно кадастровим планом, що додається.

1.1.1. На земельній ділянці наявні наступні об`єкти нерухомого майна: нежитлова будівля літ. А-1, загальною площею 865,00 кв.м, нежитлова будівля літ. Б-4, загальною площею 1554,80 кв.м., право власності на які належить та зареєстровано за Покупцем.

1.2. Земельна ділянка, зазначена в п. 1.1 цього Договору, продається для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.

1.3. На земельній ділянці, що зазначена в п. 1.1. цього Договору діють обмеження (обтяження):

- площею 0,2937 га заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки (код 01.06.05);

- площею 0,0365 га охоронна зона навколо (вздовж) об`єкту транспорту (код 01.01.03);

- площею 0,0099 га охоронна зона навколо (вздовж) об`єкту енергетичної системи (код 01.01.05), інші не зареєстровані.

Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені рішення 16 сесії Харківської міської ради 6 скликання Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України від 22.06.2012 року №762/12, згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 (із змінами).

2. Ціна продажу земельної ділянки, строки і порядок оплати

2.1. Ціна продажу земельної ділянки становить 1451056,00 (один мільйон чотириста пятдесят одна тисяча пятдесят шість) грн. 00 коп. (без ПДВ).

2.2. Ціна земельної ділянки, визначена згідно з п. 2.1. договору, складається з наступних частин:

2.2.1. Згідно з умовами Договору про внесення авансового внеску від 07.06.2012 року № 41/12 авансовий внесок в розмірі 179131,14 (сто сімдесят дев`ять тисяч сто тридцять одна) грн. 14 коп., (без ПДВ), що складає 3 % (три відсотки) вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, був сплачений до укладання даного договору.

2.2.2. Грошові кошти у розмірі 1271924,86 (один мільйон двісті сімдесят одна тисяча девятсот двадцять чотири) грн. 86 коп. (без ПДВ) будуть сплачені Покупцем до нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу або протягом 3 (трьох) банківських днів після його посвідчення і підписання, або протягом 30 (тридцяти) банківських днів після набуття чинності рішенням суду про визнання цього Договору укладеним та його державної реєстрації, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок управління Державної казначейської служби України у місті Харкові № 31510941700002, код бюджетної класифікації - 33010100 Кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній або комунальній власності, та земельних ділянок, які знаходяться на території автономної Республіки Крим для зарахування надходжень, належних до доходів спеціального фонду місцевого бюджету міста Харкова.

Одержувач коштів - УДКСУ у м. Харкові Харківської області, код ЄДРПОУ 37999649, банк - ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011.

3. Обов'язки Сторін

3.1. Покупець зобов'язаний:

3.1.1 Сплатити повну вартість земельної ділянки у строки та в розмірах, що передбачені розділом 2 цього Договору.

3.1.2. У разі настання до сплати повної вартості будь-яких обставин щодо зміни права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, зазначеній в п. 1.1 цього Договору, Покупець повідомляє про них Продавця в 5-ти денний термін.

3.1.3. На вимогу Продавця надавати необхідні матеріали, відомості, документи, тощо про виконання умов цього Договору.

3.1.4. Забезпечувати безкоштовне і безперешкодне використання об'єктів

загального користування (пішохідні та автомобільні дороги, об'єкти інженерної

інфраструктури), що зареєстровані на земельній ділянці на момент реєстрації заяви про придбання (купівлю) земельної ділянки, можливість доступу на земельну ділянку

відповідних служб для обслуговування і ремонту об'єктів загального користування та

інженерної інфраструктури, забезпечувати можливість розміщення на земельній ділянці межових і геодезичних знаків та під'їздів до них.

3.1.5. Використовувати земельну ділянку, зазначену в п. 1.1 цього Договору, за цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.

3.1.6. 3 моменту виникнення права власності на земельну ділянку, зазначену в п. 1.1 цього Договору, сплачувати плату за землю в розмірах і порядку, передбаченому чинним законодавством України.

3.1.7. Протягом трьох календарних днів після підписання цього Договору

нотаріально посвідчити його за власний рахунок в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

3.2. Продавець зобов'язаний:

3.2.1. Прийняти оплату Покупцем вартості земельної ділянки в розмірі та у терміни, обумовлені розділам 2 цього Договору.

4. Відповідальність Сторін

4.1.У випадку невиконання Покупцем умов цього Договору Продавець має право вимагати виконання Покупцем своїх обов'язків належним чином, а також відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань, або має право розірвати цей Договір в установленому порядку і вимагати відшкодування збитків, спричинених його розірванням.

4.2. У випадку розірвання цього Договору на вимогу Покупця, сплачені ним кошти по цьому договору Продавцем не повертаються.

4.3. Якщо Покупець після повної сплати вартості земельної ділянки, передбаченої в п. 2.1 цього Договору, відмовиться прийняти придбану земельну ділянку, Продавець має право вимагати прийняття придбаної земельної ділянки або порушувати питання про розірвання цього Договору і вимагати відшкодування завданих збитків.

4.4. У разі невиконання Продавцем умов цього Договору Покупець має право вимагати виконання Продавцем своїх обов'язків, а також відшкодування збитків, завданих затримкою виконання, або має право розірвати цей Договір в установленому порядку та вимагати відшкодування збитків, спричинених його розірванням.

4.5. Права, обов`язки та відповідальність Сторін, шо не передбачені цим Договором,

визначаються відповідно до законодавства України.

5. Гарантії та претензії

5.1. Продавець гарантує, що земельна ділянка, яка є предметом цього Договору, станом на час ухвалення рішення 16 сесії Харківської міської ради 6 скликання Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України від 22.06.2012 року №762/12, входить до категорії земель, що можуть бути відчужені згідно з законодавством України, вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які на момент підписання цього Договору Продавець чи Покупець не міг не знати, не знаходиться під арештом і судових справ щодо неї немає

5.2. Покупець ознайомився з усіма документами, які стосуються цього Договору, безпосередньо оглянув земельну ділянку в натурі, ознайомився з її кількісними і якісними характеристиками, підземними і наземними спорудами та об'єктами, а також своїми правами та обов`язками.

6. Перехід права власності на земельну ділянку

6.1. Право власності на земельну ділянку виникає у Покупця після державної реєстрації права власності на землю, зареєстрованого у встановленому порядку.

6.2. З моменту виникнення у Покупця права власності на земельну ділянку встановлений раніше правовий режим і всі правовстановлюючі документи про права Покупця та користування (оренду) цієї земельної ділянки втрачають чинність.

7. Ризик випадкового погіршення або випадкового псування земельної Ділянки

7.1. З моменту укладення цього Договору ризик випадкового погіршення або випадкового псування земельної ділянки, зазначеної в п. 1.1 цього Договору, несе Покупець.

8. Вирішення спорів

8.1.Всі спори, що виникають при виконанні умов цього Договору або у зв'язку з

тлумаченням його положень, вирішуються шляхом переговорів.

8.2.Якщо Сторони протягом 20 календарних днів не досягли домовленості, то спір вирішується у судовому порядку.

9. Зміни умов Договору та його розірвання

Зміна умов Договору або внесення доповнень до нього можливі тільки за згодою Сторін.

Всі зміни та доповнення до Договору здійснюються тільки в письмовій формі з наступним нотаріальним посвідченням таких змін та доповнень за рахунок Покупця, оформлюються у вигляді договору про внесення змін до договору, які є невід'ємними частинами цього Договору, або на підставі відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

9.3.Розірвання цього Договору проводиться у відповідності до чинного

законодавства України та цього Договору.

9.4.У разі невиконання однією із Сторін умов цього Договору він може бути

розірваний на вимогу іншої Сторони виключно за рішенням господарського суду.

10. Витрати

10.1. Всі витрати, пов'язані з укладенням цього Договору, його нотаріальним посвідченням, реєстрацією та виконанням несе Покупець.

11. Додаткові умови

Цей Договір є обов'язковим для Сторін з моменту його підписання обома Сторонами і набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення, або набранням відповідним рішенням суду законної сили.

Цей Договір, або відповідне рішення суду, яке набрало законної сили, і документ про сплату вартості земельної ділянки, передбаченої, п. 2.1 цього Договору, є підставою для реєстрації права власності на землю.

Договір складений в трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, перший з яких зберігається у Продавця, другий - у Покупця, а Третій - у справах приватного нотаріуса.

Невід'ємною частиною Договору є:

витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку (Додаток №1);

висновок експерта про вартість земельної ділянки (Додаток № 2);

рішення Харківської міської пади про продаж земельної ділянки (Додаток №3).

12. Повні юридичні адреси та банківські реквізити сторін

Г.А. ОСОБА_8 ОСОБА_7 _____

Цей договір зареєстровано в Харківській міській раді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок ___ _____ 2016 року за № ___/___.

Факт реєстрації засвідчує:

Директор Департаменту земельних

відносин Харківської міської ради _____ ОСОБА_9

Стягнуто з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна" (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 101, корпус В-2, кімната 8, код ЄДРПОУ 32778133) судовий збір у розмірі 1378,00 грн., а також витрат по оплаті судової оціночно-земельної експертизи у розмірі 2532,30 грн.

Харківська міська рада подала на зазначене рішення апеляційну скаргу, в якій просила оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Так, в апеляційній скарзі заявник зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги з урахування заяви про уточнення позову, вийшов за межі своїх повноважень, оскільки, саме до виключної компетенції Харківської міської ради відноситься вирішення питань про передачу землі у власність, і лише рішення міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки. Як зазначає апелянт, до Харківської міської ради не надходило експертного висновку № 704/855, а тому питання щодо продаж земельної ділянки площею 0,2937 га за адресою: м.Харків, вул. Велика Панасівська, 95, саме за ціною 1451056,00 (один мільйон чотириста п'ятдесят одна тисяча п'ятдесят шість) грн. 00 коп. не виносилося на розгляд пленарного засідання Харківської міської ради і не було затверджено. Таким чином, визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки по вул. Велика Панасівська, 95 за ціною 1451056,00 грн. є таким, що порушує ч. 6 ст. 128 ЗК України, оскільки відсутня підстава для укладання такого договору, а саме - рішення міської ради про продаж земельної ділянки.

Крім того, на думку апелянта господарським судом Харківської області порушено норми матеріального права, а саме: ст.ст. 83, 111 ЗК України, не надано належної оцінки доказам, наданим Харківською міською радою на підтвердження того, що земельна ділянка, яку рішенням ХМР від 22.06.2012 № 762/12 було вирішено продати ТОВ «ФОРТУНА», на теперішній час розташована у межах червоних ліній архітектурного планування. Також, до апеляційної скарги відповідачем долучено лист Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради від 16.05.2017 №2453/0/27-176 із додатком - «викопіювання з плану зонування (зонінгу) міста Харкова», яким апелянт підтверджує наявність обмеження спірної земельної ділянки «червоною лінією».

Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, а саме ч. ст. 42, ст. 43 ГПК України щодо надсилання копій висновку судової експертизи сторонам та ненадання належної оцінки доводам відповідачів, відповідно.

Крім того, апелянтом вказано, що господарським судом першої інстанції не встановлено фактичних обставин справи відносно того, що відповідачем було виконано обовязки, передбачені договором № 41/12, та розглянуто питання щодо продажу спірної земельної ділянки на черговому пленарному засіданні. І крім того, судом першої інстанції не надано оцінки тому факту, що ТОВ «Фортуна» у період з 22.06.2012 до 19.02.2014 не зверталась до Харківської міської ради для укладання та підписання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Також, на думку апелянта, господарським судом Харківської області не досліджено та не надано належної оцінки тому, що ТОВ «ФОРТУНА» необхідно привести у відповідність до фактичного використання вид використання земельної ділянки згідно з умовами договору оренди землі.

Позивач 16.06.2017 р. надав за вх. № 1606 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Позивачем 23.06.2017 р. надані додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 р. розгляд справи відкладено на 24.07.2017 р.

В судовому засіданні 24.07.2017 р. колегією суддів оголошено про перерву у розгляді справи до 31.07.2017 р.

Позивачем 31.07.2017 р. надані письмові пояснення щодо наданих відповідачем додаткових доказів у справі.

В судовому засіданні 31.07.2017 р. колегією суддів оголошено про перерву у розгляді справи до 04.08.2017 р.

04.08.2017 р. представником відповідачів було надано клопотання про продовження строків розгляду апеляційної скарги за межі строку, встановленого законодавством, в звязку з необхідністю надання додаткових доказів по справі.

04.08.2017 р. 1-м відповідачем надані додаткові докази в обгрунтування своєї позиції у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.08.2017 р. продовжено термін розгляду апеляційної скарги та розгляд справи відкладено на 21.08.2017 р.

1-м відповідачем 21.08.2017 р. надані додаткові пояснення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві, та поясненнях до неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Першою і найважливішою вимогою ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади в мирне володіння майном має бути законним (див. «Іатрідіс проти Греції», § 58, ЄСПЛ 1999-II). Вимога законності, за змістом Конвенції, вимагає дотримання відповідних положень внутрішнього законодавства і відповідності верховенству права, яке включає в себе свободу від свавілля (див. «Хентріх проти Франції», 22.09.1994 § 42 та «Кушоглу проти Болгарії», §§ 49-62, 10.05. 2007).

Рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) встановлено, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).

Стаття 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності відповідає статтям 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права. Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності направлене на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та передбачає, перш за все, прийняття суб'єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обовязковими до виконання на відповідній території.

В ході вирішення спору колегією суддів встановлено, що на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.01.2008 р., зареєстрованого в Харківській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 14.04.2008 р. за №540866710029, ТОВ «Фортуна» була надана у користування земельна ділянка загальною площею 0,2937 га по вул. Великій Панасівській, 95, у м. Харкові (стара назва вул. Котлова) для будівництва офісу, магазину, СТО та підсобних приміщень.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна від 16.05.2016 р. права власності за позивачем зареєстровано на нежитлову будівлю літ. «А-1» на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2009 р. по справі № 29/365-09, рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» прийнято 16.12.2009 р. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право за ТОВ «Фортуна» зареєстровано 10.12.2013 р. Відповідно до зазначеної інформаційної довідки право власності на за позивачем на нежитлову будівлю літ. «Б-4» зареєстровано на підставі рішення господарського суду Харківської області від 09.08.2010 р. по справі № 47/209-10, рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. «Б-4» прийнято 02.09.2010 р. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право за ТОВ «ФОРТУНА» зареєстровано 10.12.2013 р., тобто будівництво обєкту нерухомості завершено.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що після завершення будівництва, на підставі рішення Харківської міської ради від 22.09.2010 р. № 247/10, було змінено вид використання спірної земельної ділянки за договором оренди від 30.01.2008 р., №540866710029, з «для будівництва офісу, магазину, СТО та підсобних приміщень» на «для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель».

Таким чином, твердження апелянта про необхідність приведення у відповідність до фактичного використання вид використання земельної ділянки, який вказаний у вищевказаному договорі оренди землі, є безпідставними та необґрунтованим, оскільки вказані зміни були затверджені рішення Харківської міської ради від 22.09.2010 № 247/10.

У 2012 році позивач вирішив скористатися своїм правом на придбання вказаної земельної ділянки у власність, для чого звернувся до відповідача із відповідною заявою.

Розглянувши зазначене звернення та перевіривши інформацію про земельну ділянку на предмет можливості її продажу, Харківська міська рада ухвалила 22.02.2012 р. рішення № 629/12, яким надало ТОВ «Фортуна» дозвіл на проведення нормативно-грошової оцінки цієї земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, з метою визначення розміру авансового внеску при продажі делянки.

07 червня 2012 року між Харківською міською радою - Продавець, в особі Харківського міського голови ОСОБА_3 та ТОВ «Фортуна» - Покупець, в особі директора ОСОБА_4, було укладено Договір про внесення авансового внеску №41/12 (надалі Договір №41/12 від 07.06.2012), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 за №460 та зареєстрований в Харківській міській раді в книзі записів реєстрації договорів про внесення авансового внеску 07.06.2012 р. за № 41/12.

Відповідно до п.п. 1.1.-1.3.4. Договору №41/12 від 07.06.2012 р. Покупець мав сплатити авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки загальною площею 0,2937 га, категорії землі житлової та громадської забудови, кадастровий № 6310137200:02:011:0009, за цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, розташованих по вул. Великій Панасівській, 95, у м. Харкові (стара назва вул. Котлова).

Частиною 8 статті 128 Земельного кодексу України встановлено, що ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться організаціями, які мають відповідну ліцензію на виконання цього виду робіт, на замовлення органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється за рахунок внесеного покупцем авансу, що не може бути більшим ніж 20 відсотків вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.

Пунктом 1.2 договору сторони передбачили, що ціна земельної ділянки буде визначена остаточно після проведення експертної грошової оцінки. Остаточні розрахунки будуть проведені після укладення договору купівлі - продажу земельної ділянки, а у пункті 2.1 цього договору встановили, що розмір авансового внеску за земельні ділянки становить 179 131,14 грн., що складає 3 % вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.

Згідно з пунктом 2.2 договору №41/12 від 07.06.2012 р. авансовий внесок сплачено 08.06.2012 р. (платіжне доручення № 146) шляхом перерахування коштів.

Розділом 3 договору №41/12 від 07.06.2012 р. визначені обов'язки сторін та передбачено наступне:

- після оплати Покупцем авансу, вказаного у пункті 2.1 цього договору, Продавець забезпечує проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, вказаної у розділі 1 цього договору, відповідно до діючого законодавства (пункт 3.1 договору);

- після сплати Покупцем авансу, вказаного у пункті 2.1 договору, Покупець подає Продавцю для підготовки рішення Харківської міської ради про продаж земельної ділянки, вказаної у розділі 1 договору, документи, визначені у вказаному пункті договору (пункт 3.2 договору);

- після надходження авансового внеску, вказаного у пункті 2.1 договору та подання Покупцем всіх документів, необхідних для підготовки рішення Харківської міської ради, питання продажу земельної ділянки виноситься на розгляд пленарного засідання Харківської міської ради (пункт 3.3);

- після прийняття рішення Харківської міської ради про продаж земельної ділянки Продавець укладає з покупцем договір купівлі - продажу земельної ділянки, зазначеної у розділі 1 договору (пункт 3.4 договору);

- грошові кошти, які перераховуються Покупцем відповідно до пункту 2.1 цього договору, є авансовим внеском, який сплачується в рахунок оплати ціни земельної ділянки, зазначеної у розділі 1 цього договору, про що зазначається у договорі купівлі - продажу земельної ділянки (пункт 3.5 договору).

Сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки. У разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу із технічної документації №379/12 від 10.04.2012 становила 5 971038,00 грн. (п. 1.3.5. договору № 41/12). Відповідно до п. 1.3.6 договору №41/12 від 07.06.2012 р. інших особливостей земельна ділянка не мала.

Ринкова ціна земельної ділянки відповідно до оцінки оцінювача ПП Фірма «ЛІК» склала 734 423,00 грн.

На виконання умов договору та взятих на себе обов`язків позивач перерахував 1-му відповідачу кошти у розмірі 179131,14 грн., що відповідно до п. 2.1. договору №41/12 від 07.06.2012 р. складали 3% вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою, згідно платіжного доручення №146 від 08.06.2012 р.

В подальшому, на виконання п. 3.3. договору №41/12 від 07.06.2012 р. та після виконання сторонами взаємних обов`язків визначених у розділі №3 цього договору, питання викупу земельної ділянки було винесено на розгляд чергової сесії Харківської міської ради.

Рішенням Харківської міської ради від 22.06.2012 р. № 762/12 було вирішено продати ТОВ «Фортуна» земельну ділянку визначену у п.п. 1.1.-1.3.4. Договору №41/12 від 07.06.2012 р. за ціною 734423, 00 грн. з розстрочкою сплати на два роки.

Таким чином, твердження апелянта про те, що задовольнивши позов у цій справі, господарський суд Харківської області перебрав на себе функції щодо розпорядження земельною ділянкою комунальної власності м. Харкова, які законодавчо віднесені до виключної компетенції органу місцевого самоврядування Харківської міської ради та мають вирішуватися на підставі відповідних рішень цієї ради, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки Харківською міською радою були ухвалені необхідні рішення №629/12 від 22.02.2012 та № 762/12 22.06.2012, якими прийнято рішення про продаж земельної ділянки позивачу. Рішення на даний час чинні, а значить, мають здатність до створення правових наслідків.

Відповідно до п. 3.4. договору №41/12 від 07.06.2012 р. після прийняття Харківською міською радою рішення про продаж, Продавець 1-й відповідач мав укласти із Покупцем - позивачем відповідний договір купівлі-продажу земельної ділянки, визначеної у розділі №1 цього договору, але цього зроблено не було.

Згідно із п. 4.1. договору №41/12 від 07.06.2012 р., цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до укладання договору купівлі-продажу відповідної земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 5.2 та 5.5 договору №41/12 від 07.06.2012 р. сторонами було обумовлено, що у разі відмови Покупця від викупу земельної ділянки авансовий платіж не повертається. У разі невиконання Продавцем умов цього договору, Покупець має право вимагати виконання Продавцем своїх обов'язків належним чином, а також відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за даним договором, або розірвати цей договір у встановленому порядку та вимагати відшкодування збитків, спричинених його розірванням.

Сторони під час укладання договору №41/12 від 07.06.2012 р. погодили, що земельна ділянка, яка мала перейти у власність позивача, не містила жодних недоліків, які б перешкоджали укладанню договору купівлі-продажу земельної ділянки та її подальшому ефективному використанню за цільовим призначенням.

Рішення органу місцевого самоврядування про продаж ТОВ «Фортуна» земельної ділянки, приймалось на підставі затвердженої у встановленому порядку землевпорядної документації, в якій вказаний розмір земельної ділянки, її місце розташування, а також цільове призначення земельної ділянки, із зазначенням усіх її характерних особливостей та обмежень щодо використання.

Рішення Харківської міської ради від 22.02.2012 р. № 629/12, від 22.06.2012 р. № 762/12 та договір №41/12 від 07.06.2012 р. є чинними, кошти у розмірі 179 131,14 грн., що відповідно до п. 2.1. договору №41/12 від 07.06.2012 р. складали 3% вартості земельної ділянки, позивачу не повертались, вмотивованої відмови щодо укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки, з підстав встановлених у п. 5) ст. 128 ЗК України, не надходило.

Враховуючи наведене та керуючись вказаними положеннями чинного законодавства України, умовами договору №41/12 від 07.06.2012 р. та на виконання рішення Харківської міської ради від 22.06.2012 р. № 762/12, ТОВ «Фортуна» звернулась 08.11.2016 р. із листом-пропозицією вих. №71 на імя Харківського міського голови щодо укладання, підписання та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки, із трьома підписаними з боку Покупця примірниками проекту вищевказаного договору (по одному для сторін і один для нотаріуса, у разі нотаріального посвідчення договору) купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,2937 га, категорії землі житлової та громадської забудови, кадастровий № 6310137200:02:011:0009, за цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, розташованих по вул. Велика Панасівська, 95 (стара назва - вул. Котлова, 95) у м. Харкові.

У листі-пропозиції від 08.11.2016 р. вих. №762/12 ТОВ «ФОРТУНА» запропонувала розглянути та підписати договір купівлі-продажу земельної ділянки, надавши актуальні банківські реквізити для сплати її залишкової вартості, або у строк, визначений ст. 181 ГК України, повідомити про відмову у підписанні, яка буде підставою для подальшого вирішення цього питання у судовому порядку.

Нотаріальне посвідчення договору було запропоновано здійснити у приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_5, яка посвідчувала договір №41/12 від 07.06.2012 р., або у будь-якого іншого нотаріуса Харківського міського нотаріального округа.

Крім цього, позивач попередив відповідача про те, що у разі залишення даного листа без задоволення, ТОВ «Фортуна» буде вимушена керуючись п. 5.5 договору №41/12 від 07.06.2012 р. звернутися до суду як із позовом щодо набуття права власності на земельну ділянку, так і про стягнення 3% річних та інфляційних.

По закінченню строку, визначеного ст. 181 ГК України, жодної реакції від Харківської міської ради не надходило, як не надходили підписані з боку Продавця примірники договорів, протоколи розбіжностей, повідомлення про необхідність зявитися до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору або взагалі будь-яка відповідь.

Надаючи належну правову оцінку фактичним обставинам справи та правовідносинам сторін щодо порядку розгляду питання продажу земельної ділянки, додержання відповідної процедури та підготовки відповідного договору колегія суддів виходить з того, що відносини, пов'язані з набуттям права власності або права користування земельними ділянками, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договорами оренди чи купівлі-продажу земельних ділянок.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття міською радою рішення від 22.06.2012 р. № 762/12 про продаж земельної ділянки) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 82 ЗК України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі їх придбання за договором купівлі-продажу.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

З огляду на приписи ст. 122 ЗК України вбачається, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 вказаного Кодексу органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам визначений у ст. 128 цього Кодексу. Рішення міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

За приписами статті 128 ЗК України, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЗК України підставою для відмови в продажу земельної ділянки є:

а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;

б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

в) якщо щодо субєкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності.

г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;

ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Обставини даного спору та надані сторонами докази свідчать про те, що передбачені ч.5 ст. 128 ЗК України у правовідношеннях сторін відсутні, в силу чого колегія суддів приходить до висновку, що бездіяльність відповідача -1 щодо укладення договору продажу земельної ділянки є протиправною.

Частинами 6, 7 вказаної норми передбачено, що рішення ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки. Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Аналогічні положення, визначені у статті 128 ЗК України, передбачені у Порядку продажу земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно - правових договорів у м. Харкові, затвердженому рішенням Харківської міської ради № 362/08 від 24.12.2008 (надалі Порядок № 362/08 від 24.12.2008 ), який був чинний на час укладення Договору від 07.06.2012 № 41/12 та виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається зі змісту пункту 2.3 Порядку № 362/08 від 24.12.2008, підготовка документів щодо продажу земельних ділянок або прав на них покладено на управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради.

Згідно з пунктом 2.11 Порядку № 362/08 від 24.12.2008, рішення Харківської міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладення договору купівлі - продажу земельної ділянки.

Пунктом 2.12 Порядку № 362/08 від 24.12.2008 встановлено, що Управління земельних відносин готує договір купівлі - продажу земельної ділянки, який підлягає нотаріальному посвідченню за рахунок Покупця.

Як зазначено вище, під час розгляду справи позивачем доведено, і це не спростовується представником відповідачів, що Харківською міською радою, згідно з вимогами Земельного кодексу України та Порядку № 362/08 від 24.12.2008, були прийняті відповідні рішення та укладено між сторонами договір про внесення авансового внеску від 07.06.2012№ 41/12, який Покупцем було сплачено в порядку та в розмірі, визначеному сторонами.

Діючі норми земельного законодавства України та Порядок № 362/08 від 24.12.2008 не встановлюють у покупця земельної ділянки (у даному випадку ТОВ «Фортуна») обов'язку щодо підготовки договору купівлі - продажу земельної ділянки, а також обов'язку покупця на повторне (чи по кожному етапу) звернення до органу місцевого самоврядування з вимогою (пропозицією, тощо) стосовно підготовки відповідного договору та передачі його до нотаріуса для посвідчення.

Більше того, такий обовязок покладений на відповідача-1, що передбачено п. 3.4. договору сторін про внесення авансового внеску від 07.06.2012 р.

Таким чином, твердження апелянта про те, що саме позивач мав бути ініціатором підготовки, підписання та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки, зроблені при довільному і невірному трактуванні положень ст. 128 ЗК України та пп. 2.3, 2.11 та 2.12. Порядку № 362/08 від 24.12.2008, прийнятого самою ж Харківською міською радою.

Крім того, виходячи зі змісту ст. 128 ЗК України, купівля-продаж земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, здійснюється за наступних умов:

- подання зацікавленою особою заяви про придбання земельної ділянки (із обов'язковою згодою на укладення договору про оплату авансового внеску (ч. 2 ст.128 ЗК України).

- надання органом місцевого самоврядування дозволу на проведення оцінки земельної ділянки;

- проведення оцінки земельної ділянки;

- укладення договору про оплату авансового внеску;

- надання органом місцевого самоврядування згоди на укладення договору купівлі-продажу.

При цьому, право вимоги до продавця про передачу земельної ділянки виникає у покупця саме з настанням цього юридичного факту. У свою чергу, позивач ніколи не відмовлявся і не ухилявся від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки жодних доказів такої поведінки матеріали справи не містять.

Після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування, затвердження результатів аукціону, укладення відповідної цивільно-правової угоди, набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду особа має право на одержання земельної ділянки у власність або в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою (аб. 2 п. 2.1. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 № 6).

Таким чином, чинні рішення Харківської міської ради від 22.02.2012 р. № 629/12, від 22.06.2012 р. № 762/12, договір про внесення авансового внеску від 07.06.2012 р. № 41/12, який з боку Покупця було виконано своєчасно та у повному обсязі, є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Вказаний обовязок відповідачем станом на час подання цього позову у грудні 2016 року та ухвалення 11.05.2017 р. оскаржуваного відповідачем рішення суду першої інстанції виконано не було, хоча загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України (ч. 2ст. 509 ЦК України). Однією з встановлених ч. 2 ст. 11 ЦК України підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори, а також завдання майнової та моральної шкоди.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 526 ЦК Україні та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно із ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції також переконливо доводять наявність в діях Харківської міської ради порушення вищевказаних норм матеріального права щодо виконання взятого на себе обовязку з продажу позивачу земельної ділянки загальною площею 0,2937 га, кадастровий № 6310137200:02:011:0009, за цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, розташованої по вул. Великій Панасівській, 95, у м. Харкові (стара назва - вул. Котлова) та укладання відповідного договору купівлі продажу.

Таким чином матеріалами справи доведено, що основний договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено не було. Не повернув 1-й відповідач позивачу і сплачену суму авансового внеску та/або не відшкодував збитки, у звязку із чим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Посилання апелянта на те, що зміни у генеральному плані міста, які відбулися у 2013 році на підставі рішення Харківської міської ради №1023/13 від 27.02.2013 р. та рішення №1024/13 від 27.02.2013 р. «Про затвердження плану зонування території (зонінгу) міста Харкова», у складі якого розроблено схему плану червоних ліній вулиць м. Харкова, завдяки яким незначна частина земельної ділянки (як стверджує пердставник відповідачів, близько 1 м. 50 см., а можливо і менше) із загальних 2937,00 кв. м. потрапила під обмеження «червоною лінією», та в силу приписів ст. 83 ЗК України не можуть бути передані у власність фізичним чи юридичним особам, колегія відхиляє на підставі декількох самостійних причин на підставі приписів ч.1 ст. 101 ГПК України, на підставі їх невідповідності звичаям ділового обороту та в силу їх неналежності як недостовірних.

Так, відповідно до ч.1 ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом тільки у виключних випадках, якщо заявник обґрунтував неможливість іх подання суду першої інстанції з причин, які не залежали від нього.

ВГСУ в розрізі застосування наведеної норми процесуального права зауважив, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи (п. 2.3. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №18).

В цьому аспекті колегія суддів звертає увагу, що в ході вирішення спору судом першої інстанції представник відповідачів не заявляв про існування доказів, повязаних із існуванням червоної лінії на земельній ділянці, яка підлягає відчуженню. В ході вирішення спору судом апеляційної інстанції представник відповідачів не навів причин, за якими подання відповідних доказів було унеможливлено або ускладнено. За таких умов посилання суду на надані представником відповідачів докази було б порушенням принципів змагальності і рівності сторін перед судом.

З огляду на викладене колегія суддів доходить до висновку про наявність процесуальної заборони на врахування зазначеного доказу при вирішенні спору.

Крім того, оцінюючи відповідність поведінки сторін спору принципам ділового обороту, колегія суддів звертає увагу, що відповідач-1, отримавши грошові кошти за договором внесення авансового внеску і допустивши бездіяльність в частині виконання обовязку продажу земельної ділянки, достеменно знаючи про те, що земельна ділянка підлягає відчуженню, без узгодження із позивачем прийняв рішення про внесення до плану земельної ділянки червоної лінії. З огляду на чинне рішення ХМР про відчуження ділянки, прийняття рішення, яке обмежує оборот цієї ділянки, не відповідає вимогам добросовісності учасника цивільного обороту і свідчить про відсутність наміру відповідача виконувати прийняті на себе зобовязання.

Так, відповідно до п. 14 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» червоні лінії визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Тобто червоні лінії це межі існуючих чи запроектованих вулиць, доріг, майданів. Вони також відмежовують один від одного мікрорайони, квартали та території іншого призначення. По червоних лініях проходять також інженерні комунікації.

Згідно з статті 18 Закону України «Про автомобільні дороги» межі вулиці за її шириною визначаються «червоними лініями». Розташування будь-яких обєктів, будівель, споруд або їх частин у межах «червоних ліній» вулиці не допускається.

У той же час, статтею 39 Земельного Кодексу України передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівна документація затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Згідно із ст. 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.

Статтею 16 вищезазначеного Закону встановлено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Генеральний план міста Харкова до 2026 року розроблено Українським науково-дослідним інститутом проектування міст «Діпромісто» та затверджено рішенням 22 сесії Харківської міської ради 4 скликання №89/04від 23.06.2004 р.

Однак, рішенням 24 сесії Харківської міської ради 4 скликання № 124/04 від 27.08.2004 р. призупинено дію ч. 2 п. 2 рішення 22 сесії Харківської міської ради 4 скликання №89/04 від 23.06.2004 р. «Про затвердження генерального плану м. Харкова до 2026 р.» до затвердження Правил забудови м. Харкова.

Рішенням 46 сесії Харківської міської ради 4 скликання № 59/06 від 06.03.2006 р. затверджено схему плану червоних ліній магістральних вулиць м. Харкова, яку доповнено матеріалами проектних робіт по коригуванню схеми плану червоних ліній магістральних вулиць м. Харкова у відповідності до договору № 507-01-02-2005 між Харківською міською радою та УНДІПМ «Діпромісто».

Однак, рішенням 2 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 31.05.2006 р. № 40/06 вищевказане рішення № 59/06 06.03.2006 р. скасовано.

В подальшому, рішенням 31 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 25.02.2009 р. № 22/09 затверджено схему плану червоних ліній магістральних вулиць м. Харкова, яку доповнено матеріалами проектних робіт по коригуванню схеми плану червоних ліній магістральних вулиць м. Харкова.

У свою чергу, рішення Харківської міської ради № 629/12 від 22.02.2012 р. про дозвіл на проведення нормативно-грошової оцінки спірної ділянки, № 762/12від 22.06.2012 про її продаж були ухвалені, а Договір авансового внеску №41/12 від 07.06.2012 р. підписаний значно пізніше та, відповідно, з урахуванням існуючого генерального плану та меж «червоних ліній» магістральних доріг міста.

Доказів того, що вул. ОСОБА_6 (стара назва вул. Котлова), у тому числі на відрізку за адресою № 95, відноситься до магістральних вулиць м. Харкова (згідно ДБН В.2.3-5-2001 «Споруди транспорту. Вулиці та дороги населених пунктів»), а також того, що під час винекнення спірних правовідносин щодо спірної земельної ділянки існували зазначені в апеляційній скарзі обмеження, відповідачами не надано.

Таким, чином, ніяких зауважень на час ухвалення вказаних рішень та укладення Договору №41/12 від 07.06.2012 у Харківської міської ради не було і не могло бути.

Лише рішенням 22 сесії Харківської міської ради 6 скликання №1023 було внесено зміни до генерального плану міста Харкова, а рішенням №1024/13 від 27.02.2013 затверджено План зонування території (зонінг) міста Харкова, у складі якого розроблено схему плану червоних ліній вулиць, згідно якого, за твердженнями представника міської ради, незначна ділянка по вул. Великій Панасівській, 95, у м. Харкові стала обмежена «червоною лінією», але інформації у якому місці та якою площею, відповідачем не надано.

Однак, такі зміни у плануванні міста та безпосередньо вул. Великій ОСОБА_6 не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, оскільки згідно зі статтею 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог:

1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території;

2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності;

3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; тощо.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план території визначає:

1) принципи планувально-просторової організації забудови;

2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; тощо.

Основні вимоги до складу та змісту Зонінгу населеного пункту визначаються відповідно до ДСТУ-Н Б Б.1.1-12:2011«Настанова про склад та зміст плану зонування території (зонінг)» (надалі - ДСТУ-Н Б Б.1.1-12:2011), затвердженому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №345 від 15.12.2011.

Згідно з пунктом 6.4 ДСТУ-Н Б Б.1.1-12:2011 «Настанова про склад та зміст плану зонування території (зонінг)» за результатами аналітичного етапу розробляється схема зонування території населеного пункту, для виконання якої, серед іншого, виконується креслення плану червоних ліній вулиць (план червоних ліній), у разі його відсутності у складі генерального плану населеного пункту.

Але у пункті 4.9 ДСТУ-Н Б Б.1.1-12:2011 передбачено, що, земельні ділянки та розташовані на них об'єкти, які існували до впровадження в дію Зонінгу, граничні розміри і граничні параметри яких не відповідають містобудівному регламенту, можуть використовуватись без визначення терміну їх приведення у відповідність до містобудівного регламенту, якщо вони не створюють загрози для життя, здоров'я людини, для оточуючого середовища, об'єктів культурної спадщини.

Таким чином, обєкти нерухомості ТОВ «Фортуна» було побудовано у межах існуючих на час будівництва «червоних ліній» вул. Великій ОСОБА_6 та на земельній ділянці яку також було сформовано та зареєстровано до зміни вищевказаних «червоних ліній», згідно договору оренди від 30.01.2008, зареєстрованого в Харківській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 14.04.2008 за №540866710029, кадастровий № 6310137200:02:011:0009.

Доказів іншого Харківська міська рада не надала .

Відповідачами ані у листуванні з позивачем протягом 2013 2017 років, а ні під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції, не було надано жодних графічних матеріалів чи планів щодо знаходження «червоних ліній» по вул. Великій Панасівській, 95, у м. Харкові, та доказів, що наявні «червоні лінії» цієї вулиці взагалі зачіпають спірну земельну ділянку.

І навіть якщо такі обмеження зявились після 27.02.2013 р., відповідачем жодного доказу чи обґрунтованого пояснення про причини не укладання основного договору купівлі продажу земельної ділянки, у тому числі з підстав викладених у ч. 5 ст. 128 ЗК України, починаючи з червня 2012 року та закінчуючи лютим чи квітнем 2013 року, надано не було.

Також не надано нормативно-правового обґрунтування і тому, яким чином зазначені зміни генерального плану міста, які були прийняті значно пізніше виникнення спірних правовідносин, вплинули на виконання обовязків відповідача щодо укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідач фактично стверджує та намагається обґрунтувати незаконність своєї поведінки, зворотною дію в часі свого нового правового акту на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності, що прямо суперечить ч. 1. ст. 58 Конституції України, якою закріплений загальновизнаний принцип права, відповідно до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (lex ad praeterіan non valet).

Крім того, представником позивача в судовому засіданні доведено, що представлені представником відповідача докази не є належними, оскільки викликають сумніви в своїй достовірності.

Надаючи правову оцінку графічним матеріалам поданим представником відповідачів до суду апеляційної інстанції листом Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради від 16.05.2017 №2453/0/27-176 та листом від 04.08.2017 №847/0/22-17, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 4-3 ГПК України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи зі місту ч. 3 ст. 43 ГПК України, суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При вирішенні судових спорів наведена стаття має важливе значення, оскільки дозволяє суду відмежовувати та брати до уваги саме ті докази, які мають безпосереднє відношення до предмета доказування, які були належним чином отримані та належним чином подані до суду від інших доказів, які не відповідають даним умовам.

Правило про належність доказів є обов'язковим для суб'єктів доказування. Належність доказів є мірою, що визначає залучення до процесу в конкретній справі належних доказів.

В ч.1 ст. 34 ГПК України зазначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Належність доказів - визначається їх придатністю для встановлення чи відсутності обставин, які входять до предмета доказування в справі (з практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції).

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.(п. 2.5. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №18).

В цьому аспекті колегія суддів зазначає, що надані до апеляційної скарги та названі відповідачем «викопіювання з плану зонування (зонінгу) м. Харкова» насправді є частиною «топографо-геодезичного» плану (зйомки) м. Харкова» і ніяким чином до Плану зонування м. Харкова не відноситься.

До того ж, представником позивача у судовому засіданні 04.08.2017 було доведено і продемонстровано, що надана «топографо-геодезична зйомка» (том ІІ а.с. 21, а.с. 94) є неправдивим (за твердженням позивача сфальшованим) доказом. Справжня топографо-геодезична зйомка цієї ділянки вул. В. Панасівськійі з актуальними відомостями і реальною графікою була надана позивачем у поясненнях від 31.07.17 (том. ІІ а.с. 106).

Суд звертає увагу і на те, що у клопотанні про долучення до справи документів від 28.07.2017 (том. ІІ а.с. 92) раніше назване «викопіювання з плану зонування (зонінгу) м. Харкова» має іншу назву, а саме «викопіювання зі схеми плану червоних ліній вулиць плану зонування території (зонінгу) м. Харкова».

В подальшому, у судовому засіданні 04.08.2017, представником відповідачів було надано новий варіант цього «документу» із назвою «матеріали топографо-геодезичних вишукувань вул. Великій Панасівській, 95, з нанесенням червоних ліній (координат) та меж земельної ділянки» (том. ІІ а. с. 117).

Вказаний документ також не дає відповіді щодо наявності червоних ліній на спірній ділянці, але підтверджує доводи представника позивача про неправдивість раніше поданих зйомок, оскільки суттєво відрізняється від наданих тим же відповідачем (том ІІ а.с. 21, а.с. 94) і співпадає із зйомкою наданою позивачем щодо розташування та наявності обєктів на ділянці (том. ІІ а.с. 106).

Крім того, норми ст.ст. 18, 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , а також положення ДСТУ-Н Б Б.1.1-12:2011«Настанова про склад та зміст плану зонування території (зонінг)», затвердженому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №345 від 15.12.2011 та ДБН Б.1.1-14:2012 Склад та зміст детального плану території, затвердженому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.03.2012 № 107, не містять визначення таких документів як:

- «викопіювання з плану зонування (зонінгу) населеного пункту»;

- «викопіювання зі схеми плану червоних ліній вулиць плану зонування території (зонінгу) м. Харкова»;

- і навіть «матеріали топографо-геодезичних вишукувань вул. Великій Панасівській, 95, з нанесенням червоних ліній (координат) та меж земельної ділянки».

Натомість, у п. 5.3.2. ДСТУ-Н Б Б.1.1-12:2011 визначено, що «план червоних ліній вулиць» має назву - схема функціонального зонування території населеного пункту, умови розроблення Зонінгу як окремої містобудівної документації (ДСТУ, том ІІ а. с. 69).

Такого документу - схема функціонального зонування території населеного пункту, позивачем не надано, і матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає надані листами Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради від 16.05.2017 р. №2453/0/27-176 та від 04.08.2017 р. №847/0/22-17 «викопіювання з плану зонування (зонінгу) м. Харкова», «викопіювання зі схеми плану червоних ліній вулиць плану зонування території (зонінгу) м. Харкова» та «матеріали топографо-геодезичних вишукувань вул. В.Панасівській, 95, з нанесенням червоних ліній (координат) та меж земельної ділянки» є не належним та не допустимим доказом у розумінні ст. 34 ГПК України.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів також вважає безпідставними та не обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволені клопотання 1-го відповідача про залишення без розгляду заяви позивача про уточнення прохальної частини позову, виходячи з наступного.

Положеннями пункту 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарським судам надані розяснено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

При розгляді вказаної заяви, судом встановлено, що позивач у заяві фактично змінив редакцію деяких пунктів договору з урахуванням висновку судової експертизи, які стосуються ціни продажу земельної ділянки, а також строків проведення оплати і характеристик спірної земельної ділянки станом на час ухвалення міською радою рішення від 22.06.2012 р. № 762/12. Тобто, позивач скорегував кількісні та часові показники у договорі, який був та залишився основним предметом позову.

Вказана заява надіслана сторонам у відповідності до приписів статей 54, 56 ГПК України.

Пунктом 3.12. наведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України розяснено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

У судовому засіданні 11.01.2017 представником єдиного на той час відповідача заявлено клопотання про залучення другого відповідача, яке було задоволено судом.

Відповідно до приписів ч.3 ст. 24 ГПК України в разі залучення іншого відповідача розгляд справи починається спочатку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про прийняття заяви та подальший розгляд справи з урахуванням цієї заяви, оскільки вона відповідає приписам статей 54, 56 ГПК України і подана заявником до початку розгляду справи по суті.

Це підтверджується і відповідним протоколом судового засіданні (том 1 а.с. 197-199), згідно яким розгляд справи по суті суд здійснив 11.05.2017 р.

Обґрунтованими колегія суддів вважає і висновки суду першої інстанції стосовно правової оцінки та необґрунтованості клопотання представника відповідачів про чергове відкладення розгляду справ, заявлене у судовому засіданні 11.05.20017 р.

Посилання представника відповідачів про те, що копії вказаного вище експертного висновку на адресу міської ради та Департаменту земельних відносин не надходили, у звязку із чим відповідачі не могли надати йому оцінку, є безпідставними, оскільки саме представник відповідачів у судовому засіданні 03.05.2017 наполягав у своєму клопотанні на відкладенні розгляду справи з метою ознайомлення із експертним висновком, яке судом було задоволено.

Матеріали справи і пояснення іншого представника підтверджують той факт, що 10.05.2017 представник відповідачів ознайомився із висновком інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_10 №704/855від 24.04.2017 та зробив його копію. Таким чином відповідачі були ознайомлені із цим висновком та у разі своєчасного виконання своїх процесуальних прав та обовязків, мали усі можливості висловитися стосовно встановленої у експертизі ціни земельної ділянки.

Таким чином, права як Харківської міської ради, так і Департаменту земельних відносин стосовно участі у справі та висловлення своєї позиції, судом першої інстанції порушені не були, а рішення про відмову у задоволені чергового клопотання від 11.05.2017 про відкладення справи, є обґрунтованим.

Оцінюючи посилання апелянта на те, що договір купівлі-продажу не було укладено у звязку із закінченням у квітні 2013 року строку дії експертної оцінки земельної ділянки, затвердженої рішенням відповідача від 22.06.2012 р. № 762/12, а під час розгляду справи така оцінка проведена не була, колегія суддів зазначає, що по-перше, вартість земельної ділянки встановлена шляхом отримання висновку №704/855 від 24.04.2017 судової оціночно-земельної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_10, по-друге, встановлення поточної ринкової вартості земельної ділянки в ході вирішення спору судом не суперечить законодавству і відповідає обовязку держави забезпечити гарантії мирного володіння майном, що, на думку колегії суддів, є самостійною підставою задоволення даного позову.

Так, після прийняття відповідачем рішень №629/12 від 22.02.2012 та № 762/12 22.06.2012 р. про продаж земельної ділянки позивачу, у останнього виникли обґрунтовані (легітимні) очікування щодо придбання у власність земельної ділянки за обумовленою ціною, що є майном в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. Ван дер Мюсель проти Бельгії, Копеський проти Словаччини, Інтерсплав проти України).

В даному випадку легітимні сподівання позивача мають дуже високу обґрунтованість, яка опирається на факт прийняття відповідних рішень ХМР, сплату авансового внеску і виконання позивачем всіх інших дій, необхідних для реалізації свого права.

В цьому аспекті колегія суддів зазначає, що поняття «майно» в розумінні ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції має автономне значення і не співпадає із визначенням терміну «майно» в національному законодавстві, що, однак, не звільняє державу від виконання обовязку забезпечення гарантій мирного володіння майном і покладає на суд обовязок бути обізнаним щодо тлумачення терміну «майно» у практиці ЄСПЛ відповідно до Конвенції і застосовувати приписи Конвенції і практику ЄСПЛ при вирішенні спорів.

Таким чином, легітимні сподівання позивача на реалізацію свого права (отримання майна у власність) підлягають захисту з урахуванням гарантій, встановлених ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Оцінюючи поведінку відповідачів в контексті дотримання вимог, які покладаються на них приписами ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, колегія суддів зазначає, що у спорі відсутні очевидні та вагомі причини, за якими відповідачі могли не виконувати обовязок щодо укладання договору і передання земельної ділянки у власність позивача за обумовленою ціною. В ході вирішення спору відповідачі взагалі не навели жодних поважних причин невиконання свого обовязку.

Таким чином, бездіяльність відповідачів є безпідставною та такою, що грубо порушила право позивача на мирне володіння майном.

За таким умов колегія суддів вважає належним і ефективним спосіб захисту, заявлений позивачем у даному спорі, оскільки жодний інший спосіб захисту не відновлює порушене право в такий повноті, в який його поновлює обраний позивачем спосіб у вигляді визнання договору укладеним.

Колегія суддів зазначає, що в аспекті надання позивачу захисту відповідно до приписів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції заперечення відповідачів щодо здійснення оцінки земельної ділянки в ході вирішення спору судом першої інстанції позбавлені обґрунтованості.

Так, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 21.05.2012 р. у справі №6-48704св10, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний спосіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8,9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права або цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, але який є ефективним способом захисту.

В даному спорі оцінка вартості майна, проведена за клопотанням позивача після подання позову до суду, не тільки забезпечила отримання позивачем ефективного захисту, оскільки зробила можливим задоволення позову, але і захистила права відповідачів шляхом встановлення справедливої, ринкової ціни відчуженого майна.

За таких умов колегія суддів доходить до висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог у відповідності до приписів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та наведених норм Конституції України.

Правовий аналіз вищевказаних положень чинного законодавства України та міжнародного законодавства і практики ЄСПЛ дає колегії судів підстави зробити висновок про наявність декількох самостійних підстав задоволення позову ТОВ "Фортуна" як обумовлених приписами національного законодавства, так і тих, що ґрунтуються на приписах Конвенції і Першого протоколу, а також практиці ЄСПЛ.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 11.05.2017 р. у справі № 922/4192/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.05.2017 р. у справі № 922/4192/17 залишити без змін.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.