Рішення № 68478727, 03.08.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2017 Справа № 917/1399/15

за позовом Прокурора Ленінського району м. Полтави (36004, м. Полтава, пров. Шкільний, 4) в інтересах держави в особі Полтавської міської ради, 36000, м. Полтава, вул. Соборності (колишня Жовтнева), 36

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 36)

до відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, АДРЕСА_1

про (1) зобов'язання Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 828,8 кв. м за адресою АДРЕСА_2 шляхом знесення самовільно побудованої будівлі - сауни, приведення у придатний для використання за цільовим призначенням стан та повернути її територіальній громаді міста в особі Полтавської міської ради;

(2) стягнення з відповідача коштів в сумі 16 778,60 грн. в відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 828,8 кв. м за адресою АДРЕСА_2

(в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 24.07.2017 року (вх. № 9210 від 25.07.2017 року)

Суддя БУНЯКІНА Ганна Іванівна.

Представники:

від позивача: Кривохижа Ю.А. (див. протокол судового засідання);

від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_5 (див. протокол судового засідання);

від третьої особи: не з'явилися (див. протокол судового засідання);

від прокуратури: Вороненко А.М. (див. протокол судового засідання).

03.08.2017 року у судовому засіданні відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частину рішення, додано до справи та повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення.

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судових засіданнях 22.06.2017 року, 12.07.2017 року та 25.07.2017 р. в порядку ст. 77 ГПК України з огляду на необхідність поповнення матеріалів справи додатковими документальними доказами.

Суть спору: Розглядається позов Прокурора Ленінського району м. Полтави в інтересах держави в особі Полтавської міської ради до відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про зобов'язання (1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 828,8 кв. м за адресою АДРЕСА_2 шляхом знесення самовільно побудованої будівлі - сауни, приведення у придатний для використання за цільовим призначенням стан та повернути її територіальній громаді міста в особі Полтавської міської ради, (2) стягнення з відповідача коштів в сумі 16 778,60 грн. в відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 828,8 кв. м за адресою АДРЕСА_2 (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 24.07.2017 року (вх. № 9210 від 25.07.2017 року).

Полтавська місцева прокуратура (з огляду на припинення прокуратурою Ленінського району Полтавської області діяльності шляхом реорганізації) позовні вимоги підтримує в редакції прийнятої судом заяви про уточнення позовних вимог (протокол судового засідання від 25.07.2017 року у справі № 917/1399/15, т. 3, а. с. 122-123).

Остання надала пояснення № 109-14263вих-17 від 02.08.2017 року (вх. № 9612 від 02.08.2017 року) стосовно правомірності звернення прокурора до суду з даним позовом.

Відповідач із позовом не погоджується згідно заперечень вх. № 8671 від 11.07.2017 року та вх. № 9223 від 25.07.2017 року, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та не підтвердженими жодними доказами. Остання посилається на недоведеність прокуратурою порушення ФОП ОСОБА_3 чинного законодавства, оскільки нею здійснюються усі необхідні для оформлення права користування земельною ділянкою.

Відповідач надав також клопотання вх. № 9222 від 25.07.2017 року про припинення провадження у справі в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, посилаючись на те, що спір не підлягає розгляду в господарському суді, оскільки власником розміщеного на спірній земельній ділянці нерухомого майна є не фізична особа - підприємець, а фізична особа - громадянин.

Прокуратура запереченнями № 109-14262вих-17 від 02.08.2017 року (вх. № 9613 від 02.08.2017 року) із наведеними у клопотанні доводами не погоджується, оскільки на момент розгляду справи відповідач не втратив статус підприємця (т. 3, а. с. 150-153), а будівля на спірній земельній ділянці побудована саме ФОП ОСОБА_3, про що свідчать залучені до матеріалів справи докази.

Пунктом 4.7 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р. (зі змінами і доповненнями) визначено, що громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі.

Як вбачається з матеріалів справи, як на дату подачі до суду даного позову, так і на даний час відповідач такого статусу не втратив. За викладеного, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі.

Позивач - Полтавська міська рада - надав пояснення № 04.2-17/1/6689 від 25.07.2017 року (вх. № 9270 від 25.07.2017 року), яким просив суд прийняти рішення у справі відповідно до норм чинного законодавства з огляду на те, що Полтавською міською радою не здійснювалося волевиявлення, не виносилося та не приймалося жодних рішень з приводу правовідносин, які є предметом судового розгляду.

Третя особа - Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру - представництво у судове засідання не забезпечила, надала суду пояснення № б/н від 11.07.2017 року (вх. № 8599 від 11.07.2017 року), якими повідомила про відсутність рішень органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки по АДРЕСА_2 відповідачу у користування та не укладення договору оренди. За викладеного, остання просила задовольнити позовні вимоги прокурора.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та прокуратури, оцінивши надані докази, суд в с т а н о в и в, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступного:

24.04.2002 року між Полтавським обласним закритим акціонерним товариством "Турист" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (відповідач) укладено договір № 1932 купівлі-продажу нежитлових будівель загальною площею 230,70 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, пунктом 7 якого передбачено обов'язок покупця взяти на себе зобов'язання по переоформленню документів на земельну ділянку за вказаною адресою, нести витрати пов'язані з переоформленням та сплачувати податок на землю.

Згідно наданої міськрайонним управлінням у Полтавському районі та м. Полтаві ГУ Держгеокадастру у Полтавській області інформації земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,8062 га кадастровий номер НОМЕР_2 знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Полтави з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об'єктів фізичної культури і спорту. Відповідно до рішення Полтавської міської ради депутатів трудящих № 325 від 13.06.1968 року фактичним землекористувачем є ЗАТ "Полтаватурист".

На вказаній земельній ділянці відповідачем побудовано дерев'яний будинок (лазню) мансардного типу, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти прийому-передачі виконаних робіт від 26.06.2003 р., 15.09.2003 р., 13.10.2003 р., підписані між ФОП ОСОБА_3 та ВАТ "Агрус".

Матеріали справи засвідчують, що за результатами проведених перевірок дотримання ФОП ОСОБА_3 вимог земельного законодавства, встановлено здійснення останньою будівництва без дозвільних документів у межах прибережної захисної смуги річки Ворскла, зокрема:

- згідно припису Полтавської міської інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю від 01.10.2003 р., постанови міської інспекції ДАБК про накладення штрафу від 01.10.2003 р., акту міської інспекції ДАБК від 28.10.2003 р., акту обстеження будівництва сауни по АДРЕСА_2 від 16.01.2004 р. встановлено, що поряд з існуючим цегляним приміщенням сауни влаштовано басейн, дані споруди побудовано без дозволу інспекції архітектурно-будівельного контролю.

- згідно акту від 06.03.2014 р. Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області встановлено використання частини земельної ділянки, площею 4 164 кв.м. по АДРЕСА_2 для обслуговування проїздів загального використання, відкритих майданчиків та нерухомого майна, що належить відповідачу згідно договору купівлі-продажу № 1932 від 24.02.2002 року без документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Частина земельної ділянки площею 656 кв.м. огороджена парканом, який разом із будівлею лазні-сауни обмежує вільний доступ до зазначеної частини земельної ділянки. В межах цієї земельної ділянки також розташовані споруди, право власності на які не отримано.

За результатами проведеної перевірки державним інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 53-1 КУпАП, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_3 усунути порушення земельного законодавства шляхом припинення користування земельною ділянкою, звільнивши її, або оформити право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2, та накладено штраф;

- протоколом про адміністративне правопорушення від 06.05.2014 року за статтею 188-5 КУпАП відповідача повторно зобов'язано усунути порушення земельного законодавства, оформивши право на земельну ділянку по АДРЕСА_2 в м. Полтава відповідно до вимог чинного законодавства або припинити користування вказаною земельною ділянкою, та накладено штраф.

Крім цього, порушення зафіксовано також і висновками проведених експертиз, а саме:

- згідно висновку № 537/538 комплексної судової будівельно-технічної експертизи від 31.07.2014 року - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, на якій розташована будівля сауни, за адресою: АДРЕСА_2, що належить ФОП ОСОБА_3 становить 828,8 кв.м., на земельну ділянку, що знаходиться під будівлею сауни площею 290 кв.м. не оформлені правовстановлюючі документи. Частина земельної ділянки знаходиться в межах прибережної смуги р. Ворскла. Площа земельної ділянки складає 485,2 кв.м. Здійснене будівництво будівлі, що використовується як сауна та басейн на земельній ділянці по АДРЕСА_2 в м. Полтава є самочинним та не відповідає вимогам земельного законодавства та будівельним нормам;

- згідно висновку №758/759 додаткової комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 30.09.2014 р. - частина самовільно зайнятої земельної ділянки, якою користується ФОП ОСОБА_3, знаходиться в межах прибережної смуги р. Ворскла. Площа даної земельної ділянки складає 286 кв.м. відповідно зазначених в робочому проекті паспортизації водних об'єктів в межах міста Полтави даних;

- згідно до висновку № 1030 судової будівельно-технічної експертизи від 24.11.2014 р. досліджуваний об'єкт по АДРЕСА_2 в м. Полтава не являється спорудою, а являється одноповерховою з мансардним поверхом будівлею. Зазначена будівля відноситься до класу відповідальності "ССТ" (незначні наслідки), в залежності від капітальності основних конструкцій та наявного інженерного обладнання відноситься до 6 класу з терміном служби 30-50 років та ступенем вогнестійкості ІІІб;

- згідно висновку судової земельно-технічної експертизи № 993 від 05.01.2016 р. по справі № 917/1399/15, загальна площа земельної ділянки, як знаходиться у фактичному користуванні ФОП ОСОБА_3, складає 1 147 кв.м. та складається з двох частин: під будівлею основної частини літ. В-І - 290 кв.м. та під двором огородженим огорожею - 857 кв.м.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) (стаття 2 ЗК України). Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Самовільним зайняттям земельної ділянки згідно статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до листа-роз'яснення Держкомзему України № 14-17-4/12991 від 11.11.2008 р. "Щодо застосування терміну "Самовільне зайняття земельної ділянки", згідно із вищезазначеним терміном не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. У разі використання земельної ділянки за наявності будь-яких інших рішень зазначених органів (наприклад про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, про погодження місця розташування об'єкту тощо), дані дії слід кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки.

Згідно із ч. 1 п. "г" ч. 2 статті 61 Земельного кодексу України, ч. 1 п. 4 ч. 2 статті 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах вздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних. гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За змістом статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано факт будівництва та облаштування на самовільно зайнятій земельній ділянці будівлі сауни за адресою: АДРЕСА_2, без будь-яких дозволів та рішень органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування. Тобто, відповідач користується земельною ділянкою без документів, які посвідчують право на земельну ділянку

Посилання відповідача на необґрунтованість позовних вимог прокурора з огляду на здійснення нею необхідних для оформлення права користування земельною ділянкою дій судом не приймаються. Вказані заперечення спростовуються наявним у матеріалах справи та наданим до суду безпосередньо ФОП ОСОБА_3 листом Головного управління у справах містобудування та архітектури № 01-26-16/1935 від 12.09.2003 року, яким погодження проекту розподілу територій по АДРЕСА_2 відкликано саме з огляду на самовільні дії власника приміщень ОСОБА_3 (т. 3, а. с. 28).

Наведене свідчить про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самовільно побудованої будівлі - сауни, приведення у придатний для використання за цільовим призначенням стан, а також в частині стягнення з відповідача 16 778,60 грн. в відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 828,8 кв. м за адресою АДРЕСА_2.

Стосовно іншої частини позовних вимог щодо повернення земельної ділянки територіальній громаді міста в особі Полтавської міської ради суд відмовляє у їх задоволенні:

- як такі, що заявлені передчасно, з огляду на приписи частини 5 статті 85 ГПК України щодо набрання чинності прийнятим рішенням у даній справі стосовно першої вимоги;

- так як вибраний спосіб захисту в суді не відповідає приписам статті 20 Господарського кодексу України та ставить під сумнів реальність виконання рішення.

При прийнятті рішення судом враховано, що відповідно до п. 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів" у статті 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.

За наведеного, суд погоджується з твердженням прокуратури, що в даному випадку йдеться про триваюче правопорушення. Власником спірної земельної ділянки є територіальна громада міста Полтави в особі Полтавської міської ради, яка внаслідок самовільного зайняття ФОП ОСОБА_3 земельної ділянки позбавлена можливості користуватись нею. Відтак, позовна давність до вимог про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки не застосовується.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 22, 29, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 828,8 кв. м за адресою АДРЕСА_2 шляхом знесення самовільно побудованої будівлі - сауни, приведення у придатний для використання за цільовим призначенням стан.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь держави в особі Полтавської міської ради (УДКСУ у м. Полтаві, р/р 33115331700002, код ЄДРПОУ 38019510, МФО 831019, код бюджетної класифікації 24062100, банк отримувала ГУ ДКСУ у Полтавській області) 16 778,60 грн. заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, площею 828,8 кв. м за адресою АДРЕСА_2.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

4. Відмовити у позові в частині позовних вимог щодо повернення земельної ділянки територіальній громаді міста в особі Полтавської міської ради.

Повне рішення складено 11.08.2017 року.

Суддя Г.І.Бунякіна