Рішення № 68478536, 16.03.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.03.2017р. Справа № 905/259/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Паніній Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу

за позовом: Ремонтно – будівельного підприємства «Мостокран-1» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»

про стягнення 280 708,48 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору: Ремонтно – будівельне підприємство «Мостокран-1» у формі ТОВ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить суд стягнути з ПАТ «Енергомашспецсталь» 280 708, 48 грн., з яких: 23 404 грн. - 3 % річних у розмірі та 257 304,48 грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням господарського суду Донецької області від 29.11.2011р. по справі №14/275 присуджено до стягнення з ПАТ «Енергомашспецсталь» на користь Ремонтно – будівельного підприємства «Мостокран-1» у формі ТОВ суму основної заборгованості у розмірі 490367, 60 грн., пеню у розмірі 34 325,73 грн., 3% річних у розмірі 7 053,23 грн., інфляційні витрати у розмірі 33 205,37 грн., державне мито в розмірі 5 649,52 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 217,64 грн., а також на те, що вказане рішення виконане лише 28.11.2016р., у зв’язку з чим позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.01.2017р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 905/259/17 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 15.02.2017р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.02.2017р. розгляд справи відкладений на 16.03.2017р., в т.ч. у зв’язку із задоволенням клопотання відповідача за вх.№4483/17 від 14.02.2017р. про відкладення розгляду справи.

Позивач у судове засідання 16.03.2017р. не з’явився, але про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 61022 2094424 4, а у клопотанні за вх. № 6298/17 від 01.03.2017р. позивач просив суд провести судове засідання 16.03.2017р. без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у судове засідання 16.03.2017р. також не з’явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому про час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про одержання ухвали про відкладення розгляду справи від 15.02.2017р. представником відповідача на зворотній стороні ухвали.

Враховуючи наведене, господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю сторін у судовому засіданні та за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 16.03.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи,суд встановив:

02.07.2008р. між ВАТ «Енергомашспецсталь» (в подальшому найменування змінено на ПАТ «Енергомашспецсталь») (замовник, відповідач) та ТОВ Ремонтно-будівельне підприємство «Мостокран-1» (підрядник, позивач) укладено договір підряду №07/1106 (далі – договір), за умовами якого підрядник бере на себе зобов’язання на свій ризик виконати визначену цим договором роботу за завданням замовника, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити її (п.1.1. договору).

Предмет підряду: підрядник приймає на себе зобов’язання виконання робіт з капітального ремонту крану в/п 250/30т. Інв.№4117 в сталеливарному цеху ВАТ «Енергомашспецсталь». (1.2. договору).

Обсяг, характер та вартість робіт, передбачених в п.1.2. цього договору, визначаються кошторисом, узгодженим сторонами, а також договірною ціною, які є невід’ємною частиною цього договору та підставою для проведення взаємних розрахунків. (п. 1.3. договору).

Ціна договору складає 920 000 грн., в т.ч. ПДВ 20%. (п. 1.4. договору).

Підрядник зобовязується виконати роботи до 15.08.2009р. (п. 7.2. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 11.06.209р.). Приймання-здавання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом 3 днів з моменту повідомлення замовнику про готовність предмету підряду до здачі. (п.8.1. договору).

Замовник здійснює 45% передплати за придбання матеріалів протягом 5 днів з моменту підписання договору та отримання рахунку на оплату, кінцеву оплату за виконані роботи замовник здійснює протягом 5 календарних (банківських) днів за фактично виконаний обсяг після підписання форм КБ-2В та отримання рахунка на оплату. (п.4.3. договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2009р. (п. 13.2. договору в редакції додаткової угоди № 3 від 11.06.2009р.). У випадку невиконання сторонами своїх зобов’язань по даному договору, він вважається проголонгованим на строк до момента кінцевого виконання сторонами своїх зобовязань. (п. 13.3. договору).

Відповідно до Договірної ціни, яка є додатком до договору, вартість робіт складає 920,000 тис. грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.11.2011р. по справі № 14/275 позов Ремонтно-будівельного підприємства «Мостокран-1» у формі ТОВ до ПАТ «Енергомашспецсталь» задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Енергомашспецсталь» на користь Ремонтно-будівельного підприємства «Мостокран-1» у формі ТОВ суму основної заборгованості у розмірі 490 367,60 грн., пеню у розмірі 34 325,73грн., 3% річних у розмірі 7 053,23 грн., інфляційні витрати у розмірі 33 205,37 грн., державне мито в розмірі 5 649,52 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 217,64 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

При цьому, у вказаному рішенні суду встановлені обставини неналежного виконання ПАТ «Енергомашспецсталь» умов договору підряду №07/1106 від 02.07.2008р. щодо повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт в сумі 490 367,60 грн. Зі змісту рішення також вбачається, що суми 3% річних та інфляційних втрат стягнуто за період з 19.10.2009р. по 11.04.2010р.

03.01.2012р. на виконання вказаного рішення господарським судом виданий відповідний наказ.

17.01.2012р. відкрито виконавче провадження № 30707972 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 03.01.2012р. № 14/275, про що органом ДВС винесено відповідну постанову.

Судом також встановлено, що на виконання рішення господарського суду Донецької області від 29.11.2011р. по справі № 14/275 на користь позивача перераховано 17.08.2012р. – 250 000 грн., 23.08.2013р. – 37 624,68 грн., 08.09.2016р. – 118 566,67 грн., 28.11.2016р. – 164 627,74 грн., що підтверджується банківськими виписками по розрахунковому рахунку позивача за 17.08.2012р., за 23.08.2013р., за 08.09.2016р., за 28.11.2016р.

При цьому, грошові кошти в розмірі 406 191,35 грн., які переховані 17.08.2012р. в сумі 250 000 грн., 23.08.2012р. - 37 624,68 грн. та 08.09.2016р. – 118 566,67 грн. (загальна сума 406 191,35 грн.), зараховані позивачем в рахунок погашення пені в розмірі 34 325,73 грн. та частини заборгованості в розмірі 371 865,62 грн. Грошові кошти в розмірі 164 627,74 грн., які сплачені 28.11.2016р., зараховані позивачем в рахунок погашення залишкової частини заборгованості за рішенням суду.

Неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №07/1106 від 02.07.2008р. щодо своєчасної оплати виконаних позивачем робіт у сумі в сумі 490 367,60 грн., яка стягнута з відповідача рішенням господарського суду Донецької області від 29.11.2011р. по справі № 14/275, стало підставою для нарахування позивачем 3% річних в розмірі 23 404 грн. та інфляційних втрати в розмірі 257 304,48 грн. за період з 23.01.2014р. по 08.09.2016р. на суму боргу 283 194,41 грн. та за період з 09.09.2016р. по 28.11.2016р. на суму боргу 164 627,74 грн., а також звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

У ст.129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.

Згідно з ч.ч.1-3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У п.2.6. постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції встановлено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Як вище встановлено господарським судом, рішенням господарського суду Донецької області від 29.11.2011р. по справі № 14/275, яке у встановленому законом порядку набрало законної сили, стягнуто з ПАТ «Енергомашспецсталь» на користь Ремонтно-будівельного підприємства «Мостокран-1» у формі ТОВ суму основної заборгованості у розмірі 490 367,60 грн., пеню у розмірі 34 325,73грн., 3% річних у розмірі 7 053,23 грн., інфляційні витрати у розмірі 33 205,37 грн., державне мито в розмірі 5 649,52 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 217,64 грн.

При цьому, у рішенні господарського суду Донецької області від 29.11.2011р. по справі № 14/275 встановлені обставини, які в силу вимог ч.3 ст.35 ГПК України, не потребують доказування, зокрема, щодо наявності боргу ПАТ «Енергомашспецсталь» в розмірі 490 367,60 грн., який виник внаслідок неналежного виконання останнім умов договору підряду №07/1106 від 02.07.2008р. в частині оплати у повному обсязі виконаних Ремонтно-будівельним підприємством «Мостокран-1» у формі ТОВ робіт.

Відповідно до ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.202 ГК України, ст. 599 ЦК України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення господарського суду Донецької області від 29.11.2011р. по справі № 14/275 виконано відповідачем наступним чином: 17.08.2012р. на користь позивача перераховано 250 000 грн., 23.08.2013р. – 37 624,68 грн., 08.09.2016р. – 118 566,67 грн., 28.11.2016р. – 164 627,74 грн.

У ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з роз’ясненнями, що містяться у п.7.1. постанови пленуму ВГСУ від 12.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

У п.9 Оглядового листа ВГСУ від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» також встановлено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.11.2012р. № 5011-32/5219-2012). Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010р. № 10/25, від 04.07.2011р. № 13/210/10, від 12.09.2011р. № 6/433-42/183, від 14.11.2011р. № 12/207, від 23.01.2012р. № 37/64.

Перевіривши розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, господарським судом встановлено, що позивачем помилково визначено суму заборгованості, яка існувала станом на 23.01.2014р., з огляду на невірний порядок зарахування здійснених відповідачем оплат, який передбачений ст. 534 ЦК України. Крім того, позивач здійснює нарахування 3% річних на суму заборгованості, яка включає також суми 3% річних, інфляційних втрат і судових витрат, які стягнуті рішенням ГСДО від 29.11.2011р. по справі № 14/275, що суперечить положенням ст. 625 ЦК України. Також позивачем помилково включено до періоду нарахування 3% річних дні фактичної сплати заборгованості.

З огляду на встановлені невідповідності господарським судом самостійно із врахуванням вірно визначених сум заборгованості, здійснених відповідачем оплат, не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем період часу протягом якого мало місце невиконання зобов’язання, здійснений розрахунок 3% річних, згідно з яким сума останніх становить:

- за період з 23.01.2014р. по 07.09.2016р. на суму боргу 242 935,81 грн. – 19 134,97 грн.;

-за період з 08.09.2016р. по 27.11.2016р. на суму боргу 124 369,14 грн. – 825,73 грн.

Загальна сума 3% річних становить 19 960,70 грн. (19 134,97 грн. + 825,73 грн.), а отже, позовні вимоги в зазначеній частині задовольняються господарським судом частково у визначеному судом розмірі.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем, господарським судом встановлено, що позивачем помилково визначено суму заборгованості, яка існувала станом на 23.01.2014р., з огляду на невірний порядок зарахування здійснених відповідачем оплат, який передбачений ст. 534 ЦК України. Крім того, позивач здійснює нарахування інфляційних втрат на суму заборгованості, яка включає також суми 3% річних, інфляційних втрат і судових витрат, які стягнуті рішенням ГСДО від 29.11.2011р. по справі № 14/275, що суперечить положенням ст. 625 ЦК України. Також позивачем помилково нараховано інфляційні втрати за неповний місяць та за періоди, коли фактично заборгованість була відсутня.

З огляду на встановлені невідповідності господарським судом самостійно із врахуванням роз’яснень, викладених у п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань», вірно визначених періоду нарахування, сум заборгованості, здійснених відповідачем оплат, не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем період часу протягом якого мало місце невиконання зобо’язання, здійснений розрахунок інфляційних втрат, згідно з яким сума останніх становить:

- за період з 01.02.2014р. по 31.08.2016р. на суму боргу 242 935,81 грн. – 210 591,55 грн.;

-за період з 01.10.2016р. по 31.10.2016р. на суму боргу 124 369,14 грн. – 3 482,34 грн.

Загальна сума інфляційних втрат становить 214 073,89 грн. (210 591,55 грн. + 3 482,34 грн.), а отже, позовні вимоги в зазначеній частині задовольняються господарським судом частково у визначеному судом розмірі.

При цьому при визначенні суми заборгованості відповідача господарський суд виходив з черговості зарахування здійснених відповідачем оплат, встановленої ст. 534 ЦК України, згідно з якою у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

З огляду на наведене, здійснені відповідачем оплати в загальній сумі 570 819,09 грн. ((17.08.2012р.- 250 000 грн.) + (23.08.2012р. - 37 624,68 грн.) + (08.09.2016р. – 118 566,67 грн.) + (28.11.2016р. – 164 627,74 грн.)) на виконання рішення господарського суду Донецької області від 29.11.2011р. по справі № 14/275 зараховані наступним чином:

1) у першу чергу: в рахунок погашення державного мита в сумі 5 649,52 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 217,64 грн. із оплати 17.08.2012р. в розмірі 250 000 грн., залишок оплати 244 132,84 грн. (250 000 грн. - (5649,52 грн. + 217,64 грн.));

2) у другу чергу: в рахунок погашення пені в сумі 34 325,73 грн. із оплати 17.08.2012р. в розмірі 250 000 грн., залишок оплати 209 807,11 грн. (250 000 грн. - (5649,52 грн. + 217,64 грн.) -34325,73 грн.);

3) у третю чергу: в рахунок погашення основної заборгованості в сумі 490 367,60 грн. із оплат 17.08.2012р. в сумі 250 000 грн. (залишок 209 807,11 грн.), 23.08.2012р. в розмірі 37 624,68 грн., 08.09.2016р. в розмірі 118 566,67 грн., 28.11.2016р. в розмірі 164 627,74 грн. (тільки в частині оплати - 124 369,14 грн.) та в рахунок погашення 3% річних в сумі 7053,23 грн. та інфляційних втрат в сумі 33 205,37 грн. із оплати в розмірі 164 627,74 грн. (тільки в частині оплати – 40 258,60 грн.).

Таким чином, з огляду на здійснені відповідачем оплати та вказаний порядок їх зарахування, станом на 23.01.2014р. заборгованість відповідача складала 242 935,81 грн. (490 367,60 грн. - 209 807,11 грн. (залишок оплати 17.08.2012р. в розмірі 250 000 грн.) - 37 624,68 грн.).

Щодо розподілу судових витрат господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3 510,52 грн.

При цьому суд звертає увагу позивача на те, що при зверненні до суду з даним позовом, останнім помилково сплачено за його подання судовий збір в розмірі 4 788,04

(платіжне доручення № 162 від 19.01.2017р.), що перевищує встановлений законом розмір судового збору на 577,41 грн., а тому суд вважає за необхідне роз’яснити право позивача на звернення до суду з клопотанням про повернення судового збору в розмірі 577,41 грн., відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В :

1. Позов Ремонтно – будівельного підприємства «Мостокран-1» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька обл., м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Ремонтно – будівельного підприємства «Мостокран-1» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (61046, м. Харків, вул. Єнакіївська, будинок 1, оф. 202, код ЄДРПОУ 32867605, р/р 26005015156201 у ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346) 3% річних в сумі 19 960 (дев’ятнадцять тисяч дев’ятсот шістдесят) грн. 70 коп., інфляційні втрати в сумі 214 073 (двісті чотирнадцять тисяч сімдесят три) грн. 89 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 3 510 (три тисячі п’ятсот десять) грн. 52 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 21 березня 2017р.

Суддя Л.В. Ніколаєва