Постанова № 68478016, 23.08.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2017 року Справа № 906/268/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Карабаня В.Я., Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" на постанову за заявою про Рівненського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 Публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" забезпечення позову у справі№ 906/268/17 господарського суду Житомирської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" простягнення 58 483 928,99 грн.за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: Лебедюк Ю.А.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.04.2017, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.05.2017, заяву Публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" про забезпечення позову задоволено повністю. Накладено арешт на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" в межах ціни позову в розмірі 58 483 928,99 грн.

У поданій касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Публічне акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" 58 483 928, 99 грн.

Одночасно з позовною заявою позивачем була подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу в межах розміру суми позовних вимог.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, позивач посилається на те, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків та не бажає повертати борг, через це в позивача є підстави вважати, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробить неможливим виконання рішення суду. Неодноразові звернення позивача про сплату боргу відповідач залишив без задоволення. Враховуючи значний розмір позовних вимог та небажання відповідача виконувати зобов'язання, є підстави вважати, що в разі задоволення позову виконання рішення господарського суду Житомирської області буде неможливим, оскільки справа в суді розглядається певний час, який дасть можливість відповідачу здійснити дії які призведуть до зникнення грошових коштів з рахунків відповідача та майна, враховуючі його небажання сплачувати в добровільному порядку грошові кошти на виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України встановлено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Тобто, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За змістом цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна навести доводи адекватності засобу забезпечення позову.

Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначив, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Відповідно до ст.ст. 66,67 ГПК України попередні судові інстанції, з огляду на предмет і підстави позову, їх співвідношення з видом забезпечення позову, враховуючи те, що сума заявлена до стягнення є значна за розміром та те, що в добровільному порядку відповідач не провів розрахунків з позивачем, а справа в суді розглядається певний період часу, за який відповідачем можуть бути вчиненні певні дії з метою ухилення від виконання зобов'язання, в результаті яких виконання рішення господарського суду може бути утруднено чи неможливе, зробили обґрунтований висновок, що такий вид забезпечення позову є адекватним способом запобігання можливим порушенням майнових прав позивача у разі задоволення його позову.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, висновки судів попередніх інстанцій, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і не суперечать нормам матеріального та господарського процесуального права.

При цьому, колегія суддів вважає, що суди попередніх судових інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що сума боргу відповідача є великою, протягом певного часу відповідач не вчиняв дій по погашенню боргу. Крім того, з матеріалів оскарження ухвали вбачається, що відповідачем подано позов до господарського суду м. Києва (ухвала про порушення провадження у справі №910/5524/17 від 05.04.2017р.) про визнання договору про надання послуг від 30.12.2015 №9632 недійсним, що свідчить про те, що останнім вчинені дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення до відповідача позову про стягнення заборгованості та штрафних санкцій на підставі вказаного договору.

Отже, в даному випадку такий спосіб забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача, спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Таким чином, арешт коштів відповідача, що перебувають у банківських установах, обмежується розміром суми позову та можливих судових витрат.

При вказаних обставинах всі інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не спростовують висновків попередніх судових інстанцій. Підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі № 906/268/17 - без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова

Судді В. Карабань

Л. Стратієнко