Ухвала суду № 68474975, 21.08.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/2758/17 Номер провадження 22-ц/775/1498/2017

Головуючий в I інстанції Хмельова С.М.

Суддя доповідач Мальований Ю.М.

категорія 26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2017 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого: судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Осипчук О.В., Соломахи Л.І.

за участю секретаря: Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонер-ного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на рішення Красноармійського міськрайон-ного суду Донецької області від 10 липня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Пок-ровське» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (далі - ПАТ «ШУ «Покровське») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві, задоволено частково. З відповідача на корить ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди стягнуто 75000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач ПАТ «ШУ «Покровське» подало апеляцій-ну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, в частині застосуван-ня принципів розумності та справедливості при визначенні суми компенсації моральної шко-ди, просить змінити рішення суду першої інстанції та задовольнити вимоги позивача частково, стягнувши на його користь з відповідача суму моральної шкоди в розмірі 55 000 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що при вирішенні спору судом першої інстанції стягнута занадто велика сума. Заявник наголошує, що в процентному відно-шенні у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, у попере-дніх рішеннях судами стягувалась значно менша сума. Виключні обставини, які б пояснювали значне збільшення розміру відшкодування моральної шкоди, судом в рішенні не наведено.

Сторони та їх представники були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ПАТ «ШУ «Покровське» не підлягає задоволенню з наступ-них підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і зали-шає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеля-ційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах до-водів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 7 грудня 2016 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до ПАТ «ШУ «Покровське» учнем прохідника на час практики з повним робочим днем в шахті.

27 січня 2017 року під час виконання трудових обов'язків на вказаному підприємст-ві ОСОБА_1 отримав виробничу травму - поєднану травму тулуба, відрив стегнової арте-рії зліва, відкритий осколковий внутрішньо суглобовий чрезміщелковий перелом лівої стег-нової кістки зі зміщенням уламків, відкритий осколковий перелом лівого надколінка зі змі-щенням, травматичний шок 3 ступеня, множинні міжв`язові та підшкірні гематоми лівого сте-гна з множинними розривами м'язів лівого стегна. 27 січня 2017 року проведено ампутацію лівої ноги на рівні с/3 стегна (а.с. 15).

Згідно актів форми Н-5 та форми Н-1 від 05 жовтня 2010 року причинами нещасного ви-падку визнано невиконання інструкції з охорони праці:

- Невиконання робітниками зачищення підошви виробки у безпосередній близькості від конвеєра SZK 228/800 під час транспортування по даному конвеєру гірничої маси;

- Знаходження потерпілого в небезпечній зоні;

- Не приведення виконавцями робіт свого робочого місця в безпечний стан (наявність на робочому місці негабаритів породи);

- Наставник ОСОБА_1 прохідник ОСОБА_2 не забезпечив дотримання з боку учня прохідника дільниці ГПР-2 ОСОБА_1 вимог нормативно-правових актів з охорони праці, правил норм та інструкцій з безпечного ведення робіт;

- Транспортування негабаритних фрагментів породи конвеєром SZK 228/800.

Вперше ступінь втрати працездатності 70% встановлений висновком МСЕК від 1 червня 2017 року з встановленням другої групи інвалідності та визнанням потреби у медикаментозному оперативному лікуванні, протезуванні лівого стегна (а.с. 16).

Вказані обставини відповідачем не оспорюються.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вна-слідок ушкодження здоров'я через трудове каліцтво позивачу заподіяна моральна шкода, яка підлягає йому відшкодуванню на підставі ст. 2371 КЗпП України.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 2371 КЗпП України, згідно якої відшкодування влас-ником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає мож-ливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до ст. 13 Закону України від 14.10.1992 року № 2694-XII «Про охорону пра-ці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозді-лі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Як зазначено в актах форми Н-5 від 14 лютого 2017 року розслідування нещасного випа-дку та форми Н-1 від 14 лютого 2017 року про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, причинами нещасного випадку стало: порушено ст. 14 Закону України «Про охорону праці», пункту 3 глави 2 розділу IV, пункту 1 глави 5 розділу IV НПАОП 10.0-1.01-10 «Правил безпеки у вугільних шахтах»; пункт 1.11,2.13.3 «Інструкції з охорони праці, безпечному виконанню робіт і поводженню в шахті прохідника» (а.с. 8-11, а.с. 12-14).

В цих же актах форми Н-5 та форми Н-1 від 14 лютого 2017 року зазначено, що пору-шення вимог законодавства про охорону праці допустили, зокрема, помічник начальника ді-льниці ГПР-2 ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» ОСОБА_3 через відсутність належного нагляду за безпечним виконанням робіт на даній дільниці з боку осіб нагляду дільниці ГПР-2 26 січня 2017 року у 4 зміну; ОСОБА_4- помічник начальника дільниці № 4 ПАТ «Шах-тоуправління «Покровське» через відсутність належного нагляду за безпечним виконанням робіт на даній дільниці з боку осіб нагляду дільниці № 4 26 січня 2017 року у 4 зміну; ОСОБА_5 - прохідник дільниці ГПР-2 ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» через виконання зачищення підошви вирубки у безпосередній близькості конвеєра SZK 228/800 під час транс-портування по даному конвеєрі гірничої маси; не приведення свого робочого місця в безпеч-ний стан; знаходження потерпілого в небезпечній зоні.

Наведене підтверджує факт порушення роботодавцем, тобто відповідачем, права позива-ча на безпечні умови праці.

Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або ін-шим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237 1 КЗпП за наяв-ності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що внаслідок порушення відповідачем права позивача на безпечні умови праці позивачу заподія-на моральна шкода, оскільки внаслідок порушення права на безпечні умови праці позивач отримав виробничу травму - поєднану травму тулуба, відрив стегнової артерії зліва, відкри-тий осколковий внутрішньо суглобовий чрезміщелковий перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків, відкритий осколковий перелом лівого надколінка зі зміщенням, травмати-чний шок 3 ступеня, множинні міжв`язові та підшкірні гематоми лівого стегна з множинними розривами м'язів лівого стегна. 27 січня 2017 року проведено ампутацію лівої ноги на рівні с/3 стегна, позивача визнано інвалідом.

Як зазначив позивач у своєму позові, він став інвалідом у досить молодому віці, що об-межує його можливості вести активний спосіб життя, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від харак-теру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, харак-теру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зу-силля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував встановлені ним об-ставини, характер завданої моральної шкоди, ступінь втрати позивачем професійної працезда-тності, глибину та тривалість його моральних та фізичних страждань, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, та виходячи з засад розумності і справедливос-ті, визначив її розмір в 75 000 грн.

Апеляційний суд вважає, що розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстан-ції, є розумним, виваженим та справедливим. Внаслідок нещасного випадку на виробництві позивач втратив професійну працездатність на 70%, його визнано інвалідом 2 групи на строк до 01 липня 2018 року.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконан-ням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наво-дяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до частини 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які су-дом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої ін-станції було зумовлено поважними причинами.

Не погоджуючись з оцінкою судом першої інстанції завданої моральної шкоди та вима-гаючи переоцінити її розмір з 75 000 грн. до 55 000 грн., відповідач в апеляційній скарзі нама-гається переконати апеляційний суд в невірній (завищеній) оцінці моральних страждань ОСОБА_6 При цьому відповідач не зазначає які порушення були допущені судом першої ін-станції при дослідженні доказів та вирішенні справи, не надає нових доказів, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

За таких обставин апеляційний суд не може здійснити переоцінку доказів, які були дос-ліджені судом першої інстанції з дотриманням норм процесуального права, а відповідно і пе-реоцінку моральних страждань позивача.

В апеляційній скарзі відповідач звертає увагу на те, що в процентному відношенні в справах про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, судами стягува-лася значно менша сума, про що свідчать раніш ухвалені рішення. Виключних обставин в об-ґрунтування прийнятого рішення по ОСОБА_1 суд першої інстанції у своєму рішенні не навів.

Як встановлено з оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди виходив саме з факту ушкодження здоров'я позивача та ступеня втрати ним професійної працездатності. Суд врахував і ступінь втрати позивачем професійної працездатності, і наявність у нього групи інвалідності, відповідно - тяжкість отриманої ним травми і тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, в тому числі ту обставину, що за станом здоров'я він вимушений був звільнитися. Суд врахував глибину та тривалість фізичних страждань, тобто обсяг фізичних страждань і період його лікування.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. І такий розмір визначається судом, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм мате-ріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апе-ляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують виснов-ків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхи-ленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровсь-ке» відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосе-редньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: