Ухвала суду № 68472711, 22.08.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 серпня 2017 рокусправа № 808/1187/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в адміністративній справі

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення,-

в с т а н о в и в :

ФОП ОСОБА_1 у квітні 2016 року звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу № Ф-0006821702, винесену Запорізькою ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області 14.03.2016; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000541702, винесене Запорізькою ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області 28.03.2016; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій № 000551702 винесене Запорізькою ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області 28.03.2016; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001041702 винесене Запорізькою ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області 01.04.2016.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Запорізькою ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області у період з 15.02.2016 по 26.02.2016 було проведено виїзну планову документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено Акт № 620/08-27-17-2-2398017911 від 14.03.2016.

На підставі висновків акту відповідачем 14 березня 2016 року винесено вимогу № Ф-0006821702 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 78946,03 грн.

Також відповідачем 28 березня 2016 були винесені: податкове повідомлення-рішення № 0000541702, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування за податковими зобов'язаннями у сумі 36254,76 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 9063,69 грн., та рішення № 000551702 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 8350,16 грн.

Згідно з розрахунком податкового зобов'язання та штрафних санкцій до акту перевірки № 620/08-27-17-2-2398017911 від 14.03.2016, податковим органом донараховано платнику податків податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за податковими зобов'язаннями у розмірі 1705,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 426,37 грн., у зв'язку з чим винесено податкове повідомлення-рішення № 0001041702 від 01.04.2016.

Підставою для прийняття спірних рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими за результатами перевірки правильності визначення витрат встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 задекларованих у 2013 році валових витрат на суму 26276,85 грн., у 2014 році на суму 135593,29 грн., у 2015 році на суму 65659,93 грн., що відбулося у зв'язку з віднесення до валових витрат витрати по товару, який був отриманий від постачальників, але не сплачений протягом 2013, 2014, 2015 років відповідно.

За висновками податкового органу, в результаті перевірки встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% , занижено суми єдиного внеску, у тому числі по періодам: за 2013 рік - 9111,14 грн., 2014 рік - 47050,90 грн., 2015 рік - 22783, 99 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних рішень, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Згідно з п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Пунктами 6 та 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Як вбачається з матеріалів справи, у періоді, що перевірявся, ФОП ОСОБА_1 з метою поставки комплектуючих та обладнання для виготовлення та подальшої реалізації власної продукції здійснював господарські операції з підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Бінцель Україна ГмбХ», ПП «Рокі Вест», ТОВ «Сімметрон Україна», ЗФ ПАТ «Солді і Ко», ТОВ «Інтер Інформ», ТОВ «Імперіал Бренд», ФОП ОСОБА_2, ПП «Фахівець-П».

При цьому судом встановлено, що позивачем на підтвердження факту здійснення господарських операцій надано всі первинні документи, які складені відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, видаткові та прибуткові накладні, рахунки-фактури, а також проведено оплату поставленого товару, що підтверджується платіжними дорученнями.

Як вбачається з висновків акту перевірки, Єдиною підставою для винесення оскаржуваних рішень стало, на думку податкового органу, неправомірне віднесення ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат витрати по придбаним, але несплаченим товарам.

Проте суд апеляційної інстанції не погоджується з тами висновками податкового органу, адже ФОП ОСОБА_1 формував понесені витрати по придбаним товарам у тому звітному періоді, в якому отримував дохід від реалізації виготовленої та реалізованої власної продукції, з відображенням бухгалтерських показників у Книзі обліку доходів та витрат, таблиці руху товарно-матеріальних цінностей та готової продукції, що відповідає вимогам податкового законодавства та свідчить про правомірність дій платника податків.

При цьому суд зазначає, що жодних недоліків ведення ФОП ОСОБА_1 Книги обліку доходів і витрат перевіркою не було встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності податкових повідомлень-рішень № 0000541702 та № 0001041702, винесених Запорізькою ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області 28.03.2016 та 01.04.2016 відповідно.

Стосовно донарахування податковим органом позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 78946,03 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 8350,16 грн., суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

З огляду на те, що підставою для нарахування відповідачем сум недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосування штрафних санкцій стали висновки податкового органу щодо завищення ФОП ОСОБА_1 валових витрат, які спростовані під час розгляду адміністративної справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0006821702 від 14.03.2016 та рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску № 000551702 від 28.03.2016 також є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в адміністративній справі № 808/1187/16 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 28 серпня 2017 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров