Ухвала суду № 68469233, 21.08.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1266/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Бершадська О. В.

Доповідач Дьомич Л. М.

УХВАЛА

Іменем України

21.08.2017 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Дьомич Л.М.

суддів: Голованя А.М.; Єгорової С.М.

за участю секретаря: Федоренко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Чижми Оксани Леонідівни, яка представляє інтереси приватного підприємства «Вагран» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 березня 2017 року у справі за позовом приватного підприємства «Вагран» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, законні права та інтереси якої представляє ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Служба у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення без надання іншого житла та стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року приватне підприємство «Вагран» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном. Протягом судового розгляду, уточнивши вимоги, підприємство просить про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житла із звільненням від особистих речей. Стягнути заборгованість у розмірі 11600 грн. (т. 2 а.с.2-5)

В обгрунтування вимог зазначено, що ПП «Вагран» належить на праві власності будинок АДРЕСА_1.

Відповідачі незаконно, самоправно, без будь-яких правових підстав вселилися в кімнату АДРЕСА_1, використовують житло на власний розсуд, не бажають укладати договір оренди.

Такі дії порушують права влсника щодо володіння та розпорядження належною житловою площею.

Рішенням засновника приватного підприємства «Вагран» від 01 травня 2014 року встановлено плату за користування житлом, за кімнату площею 16,5 кв.м. - 400 грн., за кімнату площею 22,5 кв.м. - 500 грн.

Борг відповідачів за період з 01 червня 2014 року по 01 жовтня 2016 року складає 11600 грн.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 грудня 2015 року до участі у розгляді справи, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Службу у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради (т. 1 а.с.190).

Ухвалою Кіровського районного суду м.Кіровограда від 12 жовтня 2016 року до участі в розгляді справи залучено співвідповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4, законні права та інтереси якої представляє ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 13).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 березня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення вимог. Зазначає, що судом не повно з'ясувано обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. А саме, не враховано, що ОСОБА_3 не довела правомірність вселення у кімнату гуртожитку, їй не видавався спеціальний ордер. Доньки ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вселились і проживають без згоди власника. Надана відповідачами ксерокопія договору найму житла від 05.11.2010 р., укладеного з ПП « Вагран», не є у відповідності до вимог ст. 58, 59 ЦПК України належним та допустимим доказом, ксерокопія не відображає дійсного договору, не містить відтиску печатки ПП «Вагран» і згідно до п. 5.1. правочин укладено на один рік.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача Чижми О.Л. та пояснення представника відповідача ОСОБА_6, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 та члени її сім'ї ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у встановленому законом порядку набули право користування кімнатою АДРЕСА_1 в будинку, який на праві власності належить ПП «Вагран. Вимоги про стягнення коштів за користування житлом в сумі 11600 грн. не відповідають вимогам закону, так як рішення засновника від 01.05.2014 року про встановлення плати за проживання в гуртожитку, зокрема, що стосується кімнати відповідачів, прийнято в односторонньому порядку.

Вказаний висновок відповідає обставинам справи, яким суд дав належну правову оцінку.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Кіровоградської міської ради народних депутатів від 05 квітня 1979 №365, яким затверджено акт Державної комісії на введення в дію гуртожитку по АДРЕСА_1 має статус гуртожитку, оскільки судові спори щодо іншого статусу (будинку для малих сімей) не призвели до зміни статусу гуртожитку, що не заперечувалося сторонами.

20 жовтня 2004 року ПП «Вагран» видано свідоцтво про право власності на будинок по АДРЕСА_1( т. 1а.с.13).

01 травня 2014 року рішенням засновника ПП «Вагран» встановлено плату за користування кімнатою в гуртожитку по АДРЕСА_1, які перебувають у приватній власності ПП «Вагран»: за кімнату площею 16,5 кв.м. - 400 грн., за кімнату площею 22,5 кв.м. - 500 грн. (т. 2 а.с. 9).

Відповідно до ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 116 ЖК УРСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст. 130 ЖК України порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР (попередня редакція).

Регулювання відносин з користування гуртожитками "прив'язане" до спеціального правового статусу цього житла. Тому норми глави 4 Житлового кодексу УРСР, Примірного положення про гуртожитки, а також інші норми житлового законодавства стосовно гуртожитків є спеціальними по відношенню до норм цивільного законодавства. Якщо відносини не врегульовані спеціальним законодавством про гуртожитки, необхідно керуватися загальними нормами про договір найму житла як інституту житлового права.

Згідно ч.1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Правовідносини, які виникають між мешканцем гуртожитку і його власником (володільцем), є договірними і відносяться до правовідносин з договору найму жилого приміщення у поєднанні з договором про надання послуг з обслуговування приміщення та його утримання (комунальних послуг).

В порядку ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як зазначено представником відповідача, ОСОБА_3 вселилася у спірне житлове приміщення в 2003 році до того, як ПП «Вагран» набуло право власності на цей баготоквартирний будинок (гуртожиток), на підставі договору найму укладеного з попереднім власником ТОВ «Славія» і сплачувала кошти за користування спірною кімнатою та комунальні послуги на користь попереднього власника будинку, про що має розрахункову книжку (т. 1 а.с.94-101).

Вказане підтверджується розрахунковою книжкою, яка містить дані про відкритий на її ім'я особовий рахунок, склад сім'ї, а також чеками про здійснення оплати за період 2003-2004 роки ( т. 1 а.с. 94-101).

Тобто, відповідач вселилася у вказаний гуртожиток до набуття ПП «Вагран» права власності.

Згідно відомостей адресно-довідкового бюро УДМС в Кіровоградській області, довідок про реєстрацію місця проживання від 07.08.2015 року, 09.11.2015 р. та від 11.09.2014 р., ОСОБА_3 зареєстрована по АДРЕСА_1 з 09 листопада 2004 року, її дочка ОСОБА_5 з 03 листопада 2010 року (т. 1а.с.17 на звороті, 39-41). Отже, відповідачі зареєструвалися, таким чином закріпили право проживання в помешканні після набуття позивачем (ПП «Вагран») права власності на нього.

Малолітня ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно довідки про склад сім'ї № 139 також проживає разом з матір'ю ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 та зареєстрована по вказаній адресі (т. 1 а.с.38).

В матеріалах справи міститься копія договору найму житлового приміщення укладеного 05 листопада 2010 року між ПП «Вагран» в особі директора Нетребенко Н.О. (наймодавець) та ОСОБА_3 (наймач). Згідно пункту 1.1 якого наймодавець надає наймачу у строкове користування кімнату АДРЕСА_1 площею 16,5 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 ( т.2 а.с.69-70).

Представник позивача зазначила, що вищевказаний договір найму з відповідачем підприємство не укладало, про його існування відомо не було, у зв'язку з чим примірник даного правочину у ПП «Вагран» відсутній.

Однак, в матеріалах справи містяться договори укладені 31.05.2007 року та 15.06.2015 року між ОСОБА_3, ОКВП «Дніпро-Кіровоград», ВАТ «Кіровоградобленерго» про користування електричною енергією та про надання населенню послуг з централізованого питного водопостачання, за адресою АДРЕСА_1 ( т.1 а.с.102-106), дані послуги оплачуються відповідачем, про що надано відповідні квитанції ( т.1 а.с.43-101, 107-184) .

Хоча ОСОБА_3 й позбавлена можливості надати документи на вселення її у вищевказану кімнату, але і позивач не може належними та допустимими доказами спростувати пояснення відповідача, надати обсяг документів які б виключали підстави вселення сторін в жиле приміщення. Здійснена реєстрації відповідачів в спірному жилому приміщенні, беззаперечно доводить законність їх вселення. Крім того, сам позивач фактично визнає законність проживання відповідачів у спірній кімнаті гуртожитку, приймаючи від них оплату за користування житловим приміщенням в розмірі визначеному договором, про існування якого власник заперечує, що свідчить про наявність фактичних договірних відносин.

Згідно зі ст. ст. 770, 814 ЦК України у разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Таким чином, зміна власника житла не є достатньою підставою для виселення мешканців гуртожитку без надання їм іншого приміщення.

Враховуючи вищевикладене, доводи позивача спростовуються об'єктивними матеріалами справи, якими підтверджено, що при перереєстрації гуртожитку на будинок, а потім з будинку на гуртожиток ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, а відтак набула права проживання у вищевказаній кімнаті. Правових підстав для виселення ОСОБА_3 разом з її родиною немає, так як не доведена обставина їх самовільного вселення.

Відносно вимог про стягнення заборгованості.

В матеріалах справи міститься оголошення адміністрації приватного підприємства «Вагран», за яким мешканців будинку по АДРЕСА_1 було повідомлено, що в разі ненадання документів, які підтверджують підстави вселення, а також не укладання договору оренди, ПП «Вагран» змушене буде звертатись до судових органів щодо виселення таких осіб. Крім того, несплата за користування будинком та кімнатою створює неможливість надання послуг. (т. 2 а.с.10-11).

Відповідно до ч. 1 ст. 820 ЦК України розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Якщо законом встановлений максимальний розмір плати за користування житлом, плата, встановлена у договорі, не може перевищувати цього розміру.

Згідно п.2.1 договору укладеного між ПП «Вагран» та ОСОБА_3 плата за користування житлом, послуги по утриманню будинку та прибудинкової території з 01.07.2010 року становить 24,75 грн. Сплата проводиться через банківські установи на розрахунковий рахунок ПП «Вагран» -26005308374. Комунальні платежі: розрахунок за використану електроенергію, воду та каналізацію наймач оплачує окремо, згідно договорів (п. 2.3).

Судом встановлено, що вказані вимоги договору найму відповідачем виконуються, оплати проводяться щомісячно.

Рішення засновника від 01.05.2014 року про встановлення плати за проживання в гуртожитку, зокрема, що стосується кімнати відповідачів 16,5 кв.м. 400 грн., та видача наказу 10.08.2015 року ( т.2 а.с. 9, 85) прийнято в односторонньому порядку, без погодження сторін договору найму.

Оголошення ПП «Вагран» про рішення засновника щодо плати за житло, не може свідчити про обґрунтованість вимоги про стягнення боргу, оскільки не містить, дати складання, з його змісту не зрозуміло коли та де воно було розміщено, тобто не можна встановити чи мали змогу відповідачі з ним ознайомитися і тим самим погодитися на такі зобов'язання.

Крім того, позивач не надав доказів, що засновник ПП «Вагран» уповноважений встановлювати плату за користування кімнатою в гуртожитку, адже Статутом ПП «Вагран» надано право здавати в оренду громадянам майно саме підприємству (п. 8.4 Статуту), а всі питання діяльності підприємства, окрім віднесених до виключної компетенції засновника вирішує директор (пункти 11.2.1, 11.2.2 Статуту). Згідно п. 11.1-11.1.6 Статуту до виключної компетенції засновника не відноситься вирішення питання про встановлення орендної плати за користування житлом (т.2 а.с.80-84). Директором ПП «Вагран» є ОСОБА_8 (т. 1 а.с.14).

За вищевикладеного, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч. 1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 304, ст. 307, ст. 308, ст. 313, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Чижми Оксани Леонідівни, яка представляє інтереси приватного підприємства «Вагран» - відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: