Ухвала суду № 68464397, 15.08.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2454/17

Номер справи місцевого суду: 523/7694/16-ц

Головуючий у першій інстанції Бабаков В. П. Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Кононенко Н.А., Сегеди С.М.,

при секретарі: Лопотан В.І.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (р/р № 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по відсотках за період з 19.04.2008 року по 19.04.2013 року за кредитним договором № ODMLRX06730677 від 26.11.2006 року в сумі 15 427,13 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 154,27 гривень.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу, вякій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2016 рокута постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, судом першої інстанції було достовірно встановлено, що згідно кредитного договору № ODMLRX06730677 від 26.11.2006 року та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам відповідачу було надано кредит у розмірі 2 839,09 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Свої зобов'язання за вказаним договором відповідач не виконувала належним чином, у зв'язку з чим виникла заборгованість, про що свідчить розрахунок заборгованості за договором № ODMLRX06730677 від 26.11.2006 року за період з 19.04.2008 року по 19.04.2013 року.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статтей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В пунктах 3.2.2., 3.2.3, 3.2.9 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, до яких приєднався ві дповідач підписуючи Договір (заяву) №ODMLRX06730677, визначено обов'язок позичальника здійснювати погашення кредиту у порядку та строки відповідно до заяви, сплати відсотків за користування кредитом відповідно до Заяви та п.п. 4.1, 4.2 даних Умов та Тарифів. Повністю повернути кредит до дати, зазначеної в заяві. При непогашенні кредиту в строки, зазначені в заяві, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості п простроченій сумі кредиту нарахування відсотків здійснюється відповідно до п. 4.2 Умов з дати виникнення простроченої заборгованості.

Отже, датою 26.11.2008 року в Договорі (заяви) №ODMLRX06730677 саме визначено кінцеву дату виконання позичальником дій щодо повернення кредиту за умов відсутності порушень по сплаті та простроченої заборгованості а не кінцевий термін спливу виконання ОСОБА_2 своїх грошових зобов'язань за договором та припинення зобов'язань в цілому.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.7 Умов, за користування кредитом у період з дати укладення договору та дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки у розмірі, зазначеному в з'яві. При непогашенні кредиту в строки, установленні у Заяві й п.3.2.2. Умов, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування відсотків здійснюється згідно п. 4.2 Умов з дати виникнення простроченої заборгованості.

Отримання відповідачкою кредитні кошти до теперішнього часу банку не повернуті, тим самим, враховуючи що Договір (заява) №ODMLRX06730677 не є розірваним, чи припиненим відповідно до правових підстав визначених ст.ст. 599, 651, 654 ЦК України, відсутні підстави припинення щомісячного нарахування відсотків на суму простроченої заборгованості по кредиту, як плату за весь час фактичного користування кредитним и коштами.

Отже, оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

За встановлених обставин справи та з урахуванням вищенаведених норм, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що вимоги позивача ґрунтуються на договорі, укладеному у відповідності до норм ЦК України, тому позов підлягає задоволенню та стягненню з відповідача, в межах позовних вимог, заборгованість по відсотках за період з 19.04.2008 року по 19.04.2013 року у розмірі 15 427,13 гривень.

При цьому, судом правомірно не застосовано строки позовної давності до вимог про стягнення заборгованості по відсотках (періодичних щомісячних платежах), оскільки відповідно до вимог п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам , позовна давність по вимогам до відповідача по вищевказаному кредитному договору встановлюється тривалістю 5 років.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання кредиту відповідачці, документів в яких відповідачка своїм підписом підтвердила б факт отримання від позивача грошових коштів або товарів чи послуг спростовується матеріалами справи, а саме, на аркуші справи №8 міститься договір № ODMLRX06730677 від 26.11.2006 року підписаний ОСОБА_2 та працівником банку, скріплений печаткою ПАТ КБ «ПриватБанк», поясненнями самої відповідачки, викладеними в заяві, яка підтвердила отримання кредиту на придбання холодильника в магазині « АБВ Техніка» та накладною від 26.11.2006 року про придбання холодильника ( а.с.61).

В доводах апеляційної скарги зазначено, що строк позовної давності сплив 26.11.2013 року, а саме до звернення банку до суду, однак такий висновок не кореспондується з матеріалами справи, де на позовній заяві стоїть вхідний штамп, датований 22.04.2013 року. тобто звернення мало місце в межах позовної давності., встановленої договором.

Доводи апеляційної скарги про те, що це банк повинен сплатити пеню на користь відповідача є неспроможними, оскільки не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Відповідно ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, до яких суд дійшов з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду є законним і обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані, тому, висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: Н.А. Кононенко

С.М. Сегеда