Рішення № 68464258, 17.08.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1481/17

Номер справи місцевого суду: 520/4414/16-ц

Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Калараш А.А., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря - Гарбуз В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Київська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом приведення об'єкта самочинної реконструкції у попередній стан, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2016 року,

встановила:

У квітні 2016 р. Одеська міська рада звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просила зобов'язати ОСОБА_4 власними силами і за рахунок власних коштів звільнити самовільну зайняту земельну ділянку, шляхом знесення самочинно прибудованих приміщень та другого поверху до АДРЕСА_1, та приведення квартири у попередній стан, відповідно до технічного паспорту від 20.09.2002 року.

Одеська міська рада позовні вимоги обґрунтовувала тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1. За відсутності необхідної проектної документації, дозволу на виконання робіт, пов'язаних із реконструкцією об'єкта архітектури на земельній ділянці, яка знаходиться в комунальній власності, останній здійснив самочинну реконструкцію квартири АДРЕСА_1 у вигляді прибудови та надбудови другого поверху. В подальшому ОСОБА_4 зареєстрував право власності на самочинну прибудову як на окремий житловий будинок № 109-А.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 р., скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок № 109-А, скасовано Свідоцтво про право власності на вказаний житловий будинок.

Здійснивши самочинне будівництво, відповідач створив перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, чим порушив права територіальної громади м. Одеси, в особі Одеської міської ради, як власника земельної ділянки.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26.10.2016 р. позов Одеської міської ради до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом приведення об'єкта самочинної реконструкції у попередній стан задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_4 власними силами і за рахунок власних коштів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, шляхом знесення самочинно прибудованих приміщень та другого поверху до квартири АДРЕСА_1, та приведення даної квартири у попередній стан, а саме у відповідності до технічного паспорту від 20.09.2002 року.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Одеської міської ради. Посилається на те, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

Одеська міська рада письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала. ЇЇ представник у судовому засіданні вважав необхідним скаргу відхилити. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилався на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Відповідач здійснив самочинну реконструкцію квартири без відповідних дозвільних документів, на земельній ділянці, яка знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси.

Третя особа - ОСОБА_5 у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, поданих через її представника ОСОБА_8, вважала необхідним скаргу відхилити. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилалася на те, що ОСОБА_4 здійснив реконструкцію квартири шляхом прибудови до неї житлового будинку із зайняттям земельної ділянки, в результаті чого квартира та житловий будинок стали одним єдиним об'єктом нерухомості, що вірно було встановлено судом. Наданий відповідачем сертифікат відповідності викликає у неї великі сумніви щодо категорії складності об'єкта нерухомості. Строк позовної давності на вимоги про приведення об'єкта самочинного будівництва у первинний стан не розповсюджується.

ОСОБА_8, представник ОСОБА_5, у судовому засіданні підтримала викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу доводи та вимоги.

Треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_7, Київська районна адміністрація Одеської міської ради у судове засіданні не з'явилися. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки ОСОБА_6, ОСОБА_7 не повідомили. Письмових заперечень/пояснень на апеляційну скаргу, заяв та клопотань не надали. Київська районна адміністрація Одеської міської ради надала заяву, в якій просила справу розглянути за відсутності представника адміністрації.

Згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка в судове засідання сторін, або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень не неї, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам законодавства не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову Одеської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що у результаті здійсненої реконструкції до квартири прибудовано житловий будинок. Будівництво здійснено без відповідної дозвільної, проектно-правової документації, земельна ділянка під будівництво не передавалась. Рішення про державну реєстрацію права власності, Свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 скасовані. Суд критично оцінює Сертифікат відповідності № 15001354 від 01.11.2010 р., оскільки відсутні погоджена та затверджена в установленому законодавством порядку проектна документація на будівництво об'єкта, підписаний акт готовності об'єкта до експлуатації, рішення органу місцевого самоврядування щодо погодження акту готовності об'єкта до експлуатації(Т. 1, а. с. 144 - 151).

Колегія суддів вважає, що погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна. Цих висновків суд першої інстанції дійшов при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального (ст. 376 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 10, 11, 60, 179, 213 ЦПК України) права. Такими, що не відповідають обставинам справи є висновки суду щодо знесення самочинно прибудованих об'єктів нерухомості. Доводи апелянта про порушення судом норм матеріального та процесуального права є частково обґрунтованими.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

На підставі Договору дарування квартири від 15 жовтня 2002 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Чередниченко Г.А. за реєстровим № 5-3810, відповідач ОСОБА_4 є власником двокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1, загальною площею - 36,0 кв. м., житловою площею - 28,2 кв. м. (Т. 1, а. с. 26, 81).

26 березня 2012 року Інспекцією ДАБК в Одеській області на замовлення ОСОБА_4 було зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт, а саме реконструкція квартири № 1 (без змін цільового призначення) без зміни геометричних розмірів по АДРЕСА_1 (Т. 1, а. с. 110 - 112).

ОСОБА_4 було здійснено реконструкцію вищевказаної квартири АДРЕСА_1 шляхом надбудови другого поверху та прибудови до неї індивідуального будинку.

01.11.2010 р. було складено Акт готовності об'єкта до експлуатації, а саме житлового будинку АДРЕСА_1, який підписано замовником - ОСОБА_4, генпроектувальником, погоджений заступником начальника Інспекції ДАБК в Одеській області, заступником начальника Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради та першим заступником начальника ГУ МНС України в Одеській області (Т. 2, а. с. 79 - 83).

01 листопада 2010 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області видано Сертифікат відповідності № 15001354, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом житлового будинку в АДРЕСА_1, загальною площею - 105,6 кв. м., проектній документації вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджує його готовність до експлуатації (Т. 1, а. с. 106, Т. 2, а. с. 77).

Судом правильно встановлено наявність між сторонами правовідносин щодо будівництва індивідуального житлового будинку садибного типу, захисту права приватної власності.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Згідно з п. п. 1, 3 п. «б» ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міської ради належать делеговані повноваження з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у випадку та відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територий, зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушення містобудівної документації і проектів окремів об'єктів.

Пунктами 2, 17, 19, 20 «Порядку прийняття в експулатацію закінчених будівництвом об'єктів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. № 923, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. № 534, чинного на час введення спірного житлового будинку в експлуатацію, передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата видачі зареєстрованого інспекцією сертифіката відповідності.

Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, що не відповідають проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам та не прийнятих в установленому порядку в експлуатацію, забороняється.

Сертифікат відповідності є підставою для укладення договорів про постачання на прийняті в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти необхідних для їх функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії тощо, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на зазначений об'єкт.

Із наявного у справі Сертифікату відповідності № 15001354 від 01.11.2010 р. (Т. 1, а. с. 106, Т. 2, а. с. 77), вбачається, що видавши цей документ, Інспекція державного архітектурного-будівельного контролю в Одеській області засвідчила відповідність закінченого будівництвом об'єкту нерухомості - житлового будинку АДРЕСА_1 проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтвердила його готовність до експлуатації. З цього моменту, тобто з прийняттям спірного будинку до експлуатації, відсутні підстави вважати вищевказаний спірний будинок самочинно збудованим та таким, що порушує права міської ради і ухвалювати рішення про його знесення на підставі ст. 376 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що за наявності чинного сертифікату відповідності житловий будинок не може вважатися об'єктом самочинного будівництва є обґрунтованими.

Доводи апелянта про те, що суд безпідставно відмовив у зупиненні провадження у справі та витребуванні доказів не засновані на матеріалах справи, а тому колегія суддів не приймає їх до уваги.

Таким чином, апеляційна скарга є частково обгрунтованою, а тому підлягає частковому задоволенню.

Також колегія суддів приймає до уваги, що на час ухвалення рішення судом першої інстанції адміністративним судом було скасовано рішення про державну реєстрацію права власності та Свідоцтво від 11.02.2014 р. № 17633361 про право власності ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1. Однак, постановою Верховного Суду України від 24.01.2017 р. (Т. 2, а. с. 49 - 51 зворотня сторона) постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 р., ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 р., ухвалу Вищого адміністративного суду України від 07.12.2015 р. скасовано, а провадження у справі закрито. Тобто, вищевказане Свідоцтво від 11.02.2014 р. № 17633361 про право власності ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 є чинним.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Ураховуючи, що невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції вищевказаних норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову Одеської міської ради до ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Київська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом приведення об'єкта самочинної реконструкції у попередній стан.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_10 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2016 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Одеської міської ради до ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Київська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом приведення об'єкта самочинної реконструкції у попередній стан - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

С. О. Погорєлова