Ухвала суду № 68452749, 22.08.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1185/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

22 серпня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

представника третьої особи: ОСОБА_4,

представника третьої особи: ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства інфраструктури України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства інфраструктури України, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - голова ВООРТ "Федерація роботодавців транспорту України" ОСОБА_6, голова ГО "Український транспортний союз" Костюченко Леонід Михайлович", голова профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства ОСОБА_7, голова ГО "Асоціація пасажирських перевізників Вінниччини" ОСОБА_4, представник ААП "Херсонська обласна організація автомобільних перевізників" ОСОБА_8, представник ГО "Регіональна асоціація пасажирських перевезень" ОСОБА_9, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства інфраструктури України, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - голова ВООРТ "Федерація роботодавців транспорту України" ОСОБА_6, голова ГО "Український транспортний союз" Костюченко Леонід Михайлович", голова профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства ОСОБА_7, голова ГО "Асоціація пасажирських перевізників Вінниччини" ОСОБА_4, представник ААП "Херсонська обласна організація автомобільних перевізників" ОСОБА_8, представник ГО "Регіональна асоціація пасажирських перевезень" ОСОБА_9, про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства інфраструктури України №234 від 30.06.2017 року "Про створення ініціативної групи для формування Громадської ради при Міністерстві інфраструктури України".

Разом із позовною заявою ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства інфраструктури України №234 від 30.06.2017 року "Про утворення ініціативної групи з підготовки установчих зборів для формування Громадської ради при Міністерстві інфраструктури України" та заборонення ініціативній групі з підготовки установчих зборів для формування Громадської ради при Міністерстві інфраструктури України, утвореній відповідно до наказу №234 від 30.06.2017 року "Про утворення ініціативної групи з підготовки установчих зборів для формування Громадської ради при Міністерстві інфраструктури України", вчиняти дії по формуванню Громадської ради при Міністерстві інфраструктури України.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року частково задоволено заяву позивача про забезпечення адміністративного позову.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Позивач та представники третіх осіб про задоволення апеляційної скарги заперечили, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, порядок розгляду питання про забезпечення адміністративного позову та способи його забезпечення врегульовані в статті 117 та 118 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Частинами 3, 4 цієї статті передбачено, що забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах це зупинення дії рішення субєкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються та заборони вчиняти певні дії. Цей перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.

У такій ситуації слід зазначити, що у випадку звернення сторони із клопотанням про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із таким клопотанням.

З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Тому, у вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Звернення з адміністративним позовом до суду за захистом порушених прав, інтересів фізичних осіб та юридичних осіб, а також свобод фізичних осіб є одним із способів судового захисту від незаконних рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Так, із матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову позивач послався на те, що наказ Міністерства інфраструктури України від 29.03.2017 року №117 "Про утворення ініціативної групи з підготовки установчих зборів для формування Громадської ради при Міністерстві інфраструктури України" є чинним, 15.06.2017 року обрано новий склад Громадської ради при Міністерстві інфраструктури України, тому наказ №234 від 30.06.2017 року "Про створення ініціативної групи для формування Громадської ради при Міністерстві інфраструктури України" є неправомірним та створить конфлікт між громадянами та громадянами- членами громадських організацій у двох складах Громадської ради, які набудуть однакового права на затвердження ними Громадської ради.

При цьому, у відповідача є намір до вчинення дій щодо створення іншої Громадської ради при Міністерстві інфраструктури України, а тому, позивач вважає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам, оскільки він 15.06.2017 року обраний до складу Громадської ради при Міністерстві інфраструктури України.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість клопотання позивача, оскільки існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції вказав ознаки небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача з якими погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 117, 118, 160, 167, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Міністерства інфраструктури України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 22 серпня 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_10 ОСОБА_11