Ухвала суду № 68451548, 22.08.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Малинников О.Ф.

№22-ц/796/9530/2017 Доповідач Кравець В.А.

Справа №761/15242/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів: Махлай Л.Д., Гаращенка Д.Р.

за участю секретаря Дуки В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ніко Фінанс» - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2017 року про часткове задоволення заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Факторингова компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ніко Фінанс», третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2017 рокупозивач ОСОБА_3 звернулася в суд із зазначеним позовом, в якому просила визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 2-02/17 від 22 лютого 2017 року, укладений між ТОВ «Київська Факторингова Компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ніко Фінанс».

В мотивування вимог посилалася на те, що ТОВ «Київська Факторингова Компанія», уклавши договір факторингу з ПАТ «Дельта Банк», не мало права в подальшому укладати договір факторингу про відступлення права грошової вимоги, оскільки це не було передбачено укладеним з банком договором №4/К від 28.12.2016 року.

Крім того, ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ніко Фінанс» не є фінансовою установою у відповідності до вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а тому не мало права укладати договір факторингу.

03.05.2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ніко Фінанс» укладати з третіми особами угоди про відступлення прав вимоги на підставі договору №2-02/17 про відступлення прав вимоги від 22.02.2017 року, укладеного між ТОВ «Київська Факторингова Компанія» та ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ніко Фінанс».

Мотивувала заяву тим, що існує ймовірність укладення відповідачем з третіми особами наступних договорів відчуження права вимоги, що буде мати наслідком позбавлення її можливості захисту майнових прав на спірне майно.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2017 року - заяву задоволено частково.

Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ніко Фінанс» укладати з третіми особами угоди про відступлення прав вимоги на підставі договору № 2-02/17 про відступлення прав вимоги від 22 лютого 2017 року, укладеного між ТОВ «Київська факторингова Компанія» та ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ніко Фінанс».

Не погоджуючись з ухвалою, представник відповідача ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ніко Фінанс» - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та постановити нову про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на невідповідність ухвали нормам процесуального права.

Вказує на те, що оскільки Кредитний договір є основним зобов'язанням, а договори іпотеки квартири і земельної ділянки є похідними зобов'язаннями, то відступлення прав за Кредитним договором без відступлення прав за договорами іпотеки і навпаки є неможливим.

Крім того, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/18864/15 (про поділ майна подружжя) накладено арешт на квартиру та земельну ділянку. Саме у зв'язку з цим договір відступлення прав вимоги за Кредитним договором, укладений між ТОВ «КУА АПФ «НІКО ФІНАНС» та ТОВ «КОММЕРЦ БЕНК», не набрав чинності.

Оскільки на квартиру і земельну ділянку накладено арешт, то відповідно договори відступлення права вимоги за іпотечними договорами не можуть бути укладені, що підтверджується листом нотаріуса.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву, суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Проте, з таким висновокм суду погодитись неможливо з огляду на наступне.

За ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Все це повинно бути мотивовано, а не шаблонний перепис диспозиції норми права. Тому не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 3 ст. 151 ЦПК.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективневиконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З урахуванням особливостей мети забезпечення позову, заява про забезпечення позову розглядається судом у день її надходження, копія ухвали про забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення, відповідна ухвала суду виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, і крім того, навіть оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи (стаття 153 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Як убачається з виділених матеріалів справи, позивач у позові просила визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 2-02/17 від 22 лютого 2017 року, укладений між ТОВ «Київська Факторингова Компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ніко Фінанс».

Правила статей 15, 16 ЦК України, статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України встановлюють, що кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Разом з тим, позивач свою заяву про забезпечення позову не обґрунтувала, зокрема, чим порушені її права оспорюваним нею правочином.

Крім того, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/18864/15 накладено арешт на майно, яке є предметом оспорюваного договору про відступлення права вимоги.

Тобто, в будь-якому випадку, відповідач ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ніко Фінанс» не зможе укласти будь-який договір, що повязнаний з відчуженням майна: квартири за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки розташованої в смт. Козин Обухівського району Київської області, площею 0,6042 га, кадастровий НОМЕР_1.

Таким чином, посилання апелянта на порушення норм процесуального права при розгляді заяви знайшли своє підтвердження.

Оскільки ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпеченя позову.

Керуючись ст. 312-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ніко Фінанс» - ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2017 року - скасувати, та постановити нову ухвалу, наступного змісту.

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Факторингова компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ніко Фінанс», третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги - відмовити.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді