Ухвала суду № 68450549, 22.08.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2017 року справа №812/1700/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

ОСОБА_2

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанський Краситель» та Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі № 812/1700/16 (головуючий І інстанції Смішлива Т.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанський Краситель» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Рубіжанська обєднано державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.08.2016 року №0080351202 та №0080331202 щодо застосування штрафу за несвоєчасність сплати податку на додану вартість у розмірі 10% у сумі 54009,48 грн. та застосування штрафу за несвоєчасність сплати податку на додану вартість у розмірі 20% у сумі 6410,67 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року залучено до участі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Рубіжанську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.08.2016 року №0080351202 в частині застосування штрафу за затримку сплати податку на додану вартість на суму 11503,79 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги ті обставини, що спірні податкові повідомлення-рішення містять всі необхідні обовязкові реквізити. Крім того, судом не прийнято до уваги, що несвоєчасна сплата податку позивачем мало місце внаслідок проведення на території Рубіжне, Луганської області антитерористичної операції.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вважає, що ним правомірно було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки під час проведення перевірки було встановлено порушення позивачем граничних строків сплати ПДВ.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не зявились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем проведено перевірку своєчасності сплати позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість,за результати якої складено акт від 18.08.2016р. № 666/1-26-50-12-02, яким встановлено порушення термінів сплати податку на додану вартість у строки, визначені п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України.

На підставі наведеного акту відповідачем відповідно до ст..126 Податкового кодексу України прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Ш» від 25.08.2016р., а саме: - №0080351202, яким зобовязано сплатити штраф у розмірі 54009,48 грн, що становить 10% від несвоєчасно сплачених грошових зобовязань з ПДВ у сумі 540094,80 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 15.04.2015 № НОМЕР_1 та декларацій за червень 2014 року, липень 2014 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, серпень 2015 року, вересень 2015 року, жовтень 2015 року, липень 2016 року; -№0080331202, яким зобовязано сплатити штраф у розмірі 6410,67 грн, що становить 20% від несвоєчасно сплачених грошових зобовязань з ПДВ згідно декларації за червень 2014р. у сумі 32053,35 грн.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Підпунктом 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 18.07.2014р. подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року, у якій самостійно визначено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 75301, грн граничним терміном сплати до 30.06.2014р.

Згідно інтегрованої картки позивача станом на 30.06.2014р. платник податку мав переплату ПДВ у розмірі 1047,67 грн., залишок зобовязання у сумі 74253,33 грн. сплачено платіжними дорученнями від 21.08.2014 на суму 34000,00 грн., від 22.08.2014 р. на суму 8200,00 грн, від 08.09.2014 на суму 17335,00 грн та на суму 33101,00 грн, з яких 14718,33 грн зараховано на погашення податкового боргу по декларації за червень 2014 року, а 18382,67 грн. в рахунок погашення податкового боргу по декларації за липень 2014 року.

У декларації з ПДВ за липень 2014 року позивачем було самостійно визначено суму ПДВ 49176,00 грн., яку було сплачено 08.09.2014 - у сумі 18015,10 грн, 15.09.2014 - у сумі 26381.00 грн. та 16.09.2014 - у сумі 4779,90 грн., тобто з порушенням встановлених строків.

Враховуючи, що податкові зобовязання з ПДВ за червень-липень 2014р. було сплачено позивачем з порушенням встановленого строку, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції за ці звітні періоди.

Посилання позивача на ті обставини, що підприємство у спірний період перебувало в зоні проведення антитерористичної операції колегією суддів не прийнято до уваги виходячи з наступного.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (надалі Закон №1669), згідно до ст. 10 якого протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку про те, що саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками податку своїх обов'язків щодо сплати податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволені позову в цій частині.

Податковим повідомлення-рішенням від 25.08.2016р. №0080351202 до позивача було застосовано штрафні санкції, зокрема, за несвоєчасну сплату суми податку згідно податкового повідомлення-рішення від 15.04.2015р. № 00011511503, яким позивачеві збільшено суму грошових зобовязань з ПДВ на 36000,00 грн. та нараховано штраф 9000,00 грн.

Однак, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 у справі № 812/336/15 (яке набрало законної сили), наведене податкове повідомлення-рішення було скасовано.

Як вбачається з інтегрованої картки позивача, податковим органом було здійснено погашення зобовязань за наведеним вище податковим повідомленням-рішенням шляхом списання коштів, які обліковувались у позивача як переплата (2258,31 грн.) та які сплачені останнім 28.04.2015 у сумі 83047,00 грн., як зобовязання, визначені у декларації за березень 2015 року.

Згідно декларації з ПДВ за березень 2015 р. позивачем самостійно визначено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 83047,00 грн., яку було сплачено позивачем до бюджету платіжним дорученням № 231 від 28.04.2015, тобто до настання граничного терміну сплати, але податковим органом їх розподілено на погашення зобовязань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 15.04.2015р. №00011511503 у сумі 42741,69 грн., 1293,41 грн. направлено на погашення пені та 39011,90 грн. направлено на погашення зобовязань по декларації за березень 2015 року.

В подальшому, своєчасно сплачену позивачем платіжним дорученням № 305 від 28.05.2015р. сума ПДВ за квітень 2015 року - 68938,00 грн., податковим органом було розподілено на погашення заборгованості по декларації з ПДВ за березень 2015 року у сумі 44035,11 грн.

09.06.2015р. на підставі ухвали суду від 25.05.2015р. про відкриття провадження у справі №812/336/15 податковий орган виключає з обліку в інтегрованій картці з ПДВ податкові зобовязання, визначені податковим повідомленням-рішенням від 15.04.2015р. № 00011511503 на загальну суму 45000,00 грн., а також виключає з обліку пеню у розмірі 1293,42 грн, нараховану за несвоєчасну сплату вищевказаних зобовязань.

Враховуючи подальше скасування судом податкового повідомлення-рішення від 15.04.2015р. № 00011511503 та наявність доказів своєчасної сплати позивачем самостійно визначених зобовязань за березень та квітень 2015 року, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо безпідставного нарахування відповідачем штрафних санкцій за несвоєчасну сплату наведених зобовязань на загальну суму 11503,79 грн.

Податковим повідомлення-рішення від 25.08.2016р. №0080351202 до позивача було застосовано штрафні санкції також за несвоєчасну сплату податкових зобовязань, визначених у деклараціях з ПДВ за серпень, вересень, жовтень 2015 р. та липень 2016 р.

Згідно декларації з ПДВ за серпень 2015 року позивачем самостійно визначено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 134278,00 грн., які, за твердженням позивача, перераховано до бюджету 02.09.2015р. у сумі 10000,00 грн., 03.09.2015р. у сумі 30000,00 грн., 04.09.2015 р. у сумі 38000,00 грн., 14.09.2015р. у сумі 3331,00 грн., 16.09.2015р. у сумі 1600,00 грн., 21.09.2015 р. у сумі 20000,00 грн., 23.09.2015 р. у сумі 20000,00 грн., 29.09.2015р. у сумі 33740,00 грн., 30.09.2015 р. у сумі 19000,00 грн., всього у сумі 175671,00 грн.

Згідно декларації з ПДВ за вересень 2015 року позивачем самостійно визначено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 138862,00 грн., перераховано до бюджету 13.10.2015р. у сумі 40000,00 грн., 20.10.2015 р. у сумі 52000,00 грн., 21.10.2015р. у сумі 50375,00 грн., 22.10.2015р. у сумі 10000,00 грн., всього у сумі 152375,00 грн.

Згідно декларації з ПДВ за жовтень 2015 року позивачем самостійно визначено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 132902,00 грн., перераховано до бюджету 03.11.2015р. у сумі 40000,00 грн., 20.11.2015р. у сумі 59000,00 грн., 24.11.2015р. у сумі 12000,00 грн., 25.11.2015р. у сумі 50000,00 грн., 30.11.2015р. у сумі 20000,00 грн., всього у сумі 181000,00 грн.

У відповідності до пунктів 200-1.4 та 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України платник податку перераховує кошти на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобовязань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобовязань та суми податкового боргу з податку.

Позивачем не надано доказів існування залишку коштів у достатній кількості на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість станом на час граничного строку погашення зобовязань з ПДВ, визначених у деклараціях за серпень, вересень та жовтень 2015 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем виписки про рух коштів на рахунку у банку, підтверджують лише поповнення позивачем його електронного рахунку, але не свідчить про сплату позивачем податкових зобовязань за спірними деклараціями.

Як вбачається з інтегрованої картки з податку на додану вартість, позивач станом на 30.09.2015 р. мав переплату у сумі 84558,17 грн., після відображення зобовязань по декларації за серпень 2015 грн. у сумі 134278,00 грн. у позивача виникла недоїмка у розмірі 49719,83 грн, яка фактично сплачена 26.10.2015р.

Суми податку на додану вартість за вересень 2015 р. сплачені позивачем 16.11.2015р. - 5000,00 грн., 23.11.2015р. - у сумі 44719,80 грн., тобто з порушенням граничних термінів сплати до 30 днів.

Заборгованість по декларації за жовтень 2015 р. погашено 01.12.2015р. - у сумі 5000,00 грн., 24.12.2015 р.- у сумі 24719,80 грн., тобто також з порушенням граничних термінів сплати до 30 днів.

Позивачем 02.08.2016р. було подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за червень 2016 року, у якій визначено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 204855,00 грн.

Граничний строк сплати податкових зобовязань по декларації з ПДВ за червень 2016 року становить 01.08.2016р.

За даними інтегрованої картки станом на 01.08.2016р. позивач мав переплату з ПДВ у сумі 333,50 грн., які спрямовано на погашення зобовязань за червень 2016 року, а борг у сумі 204521,50 грн. погашено 05.08.2016 р. за рахунок надходження коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, тобто, з порушенням строків сплати.

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового боргу за деклараціями з ПДВ за серпень, вересень, жовтень 2015 року та червень 2016 року.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Спірні податкові повідомлення-рішення містять всі необхідні обовязкові реквізити, а тому використання відповідачем під час їх складання форми, передбаченої наказом Міністерства фінансів України № 1236 від 28.11.2012, який втратив чинність, на думку колегії суддів, не є підставою для їх скасування.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанський Краситель» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі №812/1700/16 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі № 812/1700/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

ОСОБА_2