Ухвала суду № 684505, 15.05.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

15.05.07 Справа № 5/1710-13/294А

Львівський апеляційний господарський суд у м. Львові в складі колегії

головуючого-судді Марко Р. І.

суддів Бонк Т. Б.

Бойко С. М.

при секретарі Ковалишин Ю.

розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у Галицькому ра-ні м. Львова від 23.11.06 № 25175/10-008 та апеляційну скаргу ВАТ»Державний ощадний банк України»в особі Львівської філії від 05.12.06 № 25-08/2692

на постанову господарського суду Львівської області від 15.11.06

у справі 5/1710-13/294А

за позовом ВАТ»Державний ощадний банк України»в особі Львівської філії

до відповідача ДПІ у Галицькому ра-ні м. Львова

за участю третьої особи без самостійних вимог- Львівське міське управління земельних ресурсів

провизнання нечинними податкових повідомленнь- рішеннь

за участю представників сторін: не з»явилися

В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду Львівської області від 15.11.06 у справі № 5/1710-13/294А частково задоволено позов ВАТ "Державний Ощадний банк України" в особі філії - Львівського обласного управління. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.12.2005 р. № 0000052230/0/04/22-211/09325703/20974, від 17.02.2006р. № 0000052230/1/04/22-211/09325703/3000, від 20.04.2006р. № 0000052230/2/04/22-211/09325703/10450, від 19.07.2006 р. № 00000672351/3/04/22-211/09325703/16357 в частині визначення податкового зобов”язанння на суму 56 925 грн.(37 950 грн. основний платіж та 18 975 грн. штрафних санкцій). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з частковим задоволенням позову ВАТ „Державний Ощадний банк України" в особі Львівського обласного управління подав апеляційну скаргу.

Не погоджуючись повністю з постановою господарського суду Львівської області ДПІ у Галицькому районі м.Львова також подала апеляційну скаргу.

Дослідивши наявні матеріали справи, Львівський апеляційний господарський суд встановив:

На підставі акта документальної перевірки № 490/22-211/09325703 від 30.11.2005 р. 09.12.2005 р., ДПІ у Галицькому районі м.Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000052230/0/04/22-211/09325703/20974 про стягнення податкового зобов”язання на суму 66 184,50 грн..

Відповідно до вищевказаного податкового повідомлення-рішення, філія-Львівське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України»порушила вимоги ч.1 ст.7 та ст.13 3акону України "Про плату за землю" із змінами і доповненнями від № 378/96 та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма 6-зем), що призвело до невірного визначення функціонального використання земельних ділянок, зменшення грошової оцінки по земельних ділянках вул. Січових Стрільців,9 та вул.Поліській, 6 у м.Львові, в результаті чого занижено земельний податок з юридичних осіб за період з 01.07.2003 р. по 30.06.2005 р. у розмірі 44 123 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 22 061,50 грн..

За результатами розгляду повторної скарги Львівського обласного управління ВАТ "Державний Ощадний банк України" на податкові повідомлення-рішення від 09.12.2005 р. № 0000052230/0/04/22-211/09325703/20974, від 17.02.2006 р. № 0000052230/1/04/22-211/09325703/3000, від 20.04.2006 р. № 0000052230/2/04/22-211/09325703/10450 ДПА у Львівській області донараховано позивачу земельний податок в сумі 25 262 грн. та штрафну санкцію в сумі 12 631 грн..

05.07.2006 р., ДПІ у Галицькому районі м.Львова направила позивачу нове податкове повідомлення-рішення від 19.07.2006 р. № 00000672351/3/04/22-211/09325703/16357, яке мало інший номер ніж всі попередні та яким визначено суму податкового зобов”язання в розмірі 37 893 грн..

07.07.2006 р. Львівське обласне управління «Державний ощадний банк України» направив повторну скаргу до Державної податкової адміністрації України, однак скарга залишилась без задоволення, податкове повідомлення без змін.

Позивач вважаючи, що прийняті податкові повідомлення-рішення, рішення про результати розгляду скарги такими, що суперечить вимогам законодавства, не відповідають дійсним обставинам звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про їх скасування.

Постановою господарського суду Львівської області позовні вимоги Львівського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України»задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.12.2005 р. № 0000052230/0/04/22-211/09325703/20974, від 17.02.2006р. № 0000052230/1/04/22-211/09325703/3000, від 20.04.2006р. № 0000052230/2/04/22-211/09325703/10450, від 19.07.2006 р. № 00000672351/3/04/22-211/09325703/16357 в частині визначення податкового зобов”язанння на суму 56 925 грн. (37 950 грн. основний платіж та 18 975 грн. штрафних санкцій) по донарахуванні земельного податку по вул. Поліській, 6 у м.Львові. В задоволенні позовних вимог по донарахування земельного податку по вул. Січових Стрільців,9 у м.Львові відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, господарський суд Львівський області виходив з того, що відповідачем у період, за який проводилась перевірка безпідставно визначено податкове зобов»язання на суму 56925,00 грн. ( 37950- основний платіж, 18975, 00 грн.-штрафних санкцій) по земельного податку по вул.Поліській, 6 у м.Львові, оскільки у ЛОУ ВАТ «Державний ощадний банк України»був відсутній документ, що підтверджує право власності або право користування цією земельною ділянкою.

Відмову у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції мотивував тим, що Львівським міським управлінням земельних ресурсів змінено функціональне використання спірної земельної ділянки по вул.Січових Стрільців,9 у м.Львові площею 1288 кв.м. із землі громадського призначення на землю комерційного використання, і відповідно встановлено її нову грошову оцінку, яка позивачем не була врахована при обчисленні і сплаті земельного податку. На думку суду такі корективи, як зміна цільового призначення земельної ділянки і необхідність застосування нового коефіцієнта, що характеризує функціональне використання земельної ділянки, можуть бути внесені лише державними органами, яким є Львівське міське управління земельних ресурсів.

В апеляційній скарзі, позивач просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 15.11.2006 р. по даній справі та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Банку повністю та прийняти нову постанову, якою скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.12.2005 р. № 0000052230/0/04/22-211/09325703/20974, від 17.02.2006р. № 0000052230/1/04/22-211/09325703/3000, від 20.04.2006р. № 0000052230/2/04/22-211/09325703/10450, від 19.07.2006 р. № 00000672351/3/04/22-211/09325703/16357 з наступних пістав:

-нарахування земельного податку за користування земельною ділянкою по вул.Січових Стрільців,9 у м.Львові проводилось позивачем на підставі довідки № 1239 від 30.09.1999 р., яка видана Львівським міським управлінням земельних ресурсів і яка містила грошову оцінку земельної ділянки, наданої Банку у постійне користування та містила відомості про коефіцієнт на функціональне використання землі;

- відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру;

- визначення грошової оцінки земельних ділянок належить до компетенції Львівського міського управління земельник ресурсів, а не до компетенції Банку;

- згідно ч.1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»ставка земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, становить 1% від їх грошової оцінки, а тому Банк проводив нарахування згідно ст. 7 даного Закону.

В апеляційній скарзі ДПІ у Галицькому районі м.Львова, остання просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 15.11.2006 р. по даній справі і прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ВАТ «Державний ощадний банк України»з таких підстав:

- по вул.Поліській, 6 у м.Львові об»єкт виробничої бази не може бути розцінений, як незавершене будівництво, оскільки існує Акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництва об»єкта до експлуатації, який затверджений наказом Департаменту землеустрою та планування забудови міста № 1610/107-07 від 02.07.1997 р., а тому функціональне призначення землі по вул. Поліській, 6 у м.Львові землі рекреаційного призначення та інші відкриті землі, є невірним;

- ст. 2 Закону України «Про плату за землю»передбачено, що використання землі в Україні є платним;

- порушення ч.1 ст. 7 та ст. 13 Закону України «Про плату за землю»та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма-6 зем) призвело до невірного визначення функціонального використання земельних ділянок, зменшення грошової оцінки і відповідно до заниження суми податкового зобов»язання, визначеного платником в розрахунках земельного податку за 2003, 2004 ,2005 роки.

Розглянувши доводи Скаржників, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Львівського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України»підлягає задоволенню повністю, а апеляційна скарга ДПІ у Галицькому районі м.Львова підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

При цьому суд виходив з наступного:

Матеріалами справи встановлено, що 21.07.1998р. між ліквідаційною комісією з банкрутства МПП „Поступ" та ЛОУ ВАТ "Державний ощадний банк України" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходилось на земельній ділянці за адресою: м.Львів, вул.Поліська, 6.

Згідно статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

У відповідності до статті 5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до статті 13 вказаного Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Положенням про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.93 року № 15, передбачено, що державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.

Статтею 15 Закону України "Про плату за землю" передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації, забороняється.

Згідно ст.. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Таким чином, господарський суд Львівської області вірно дійшов висновку, що земельний податок сплачується тільки власниками або землекористувачами земельних ділянок, які отримали земельну ділянку у власність або у користування, що підтверджується відповідним державним актом та при умові внесення відповідних даних до земельного кадастру, якій є підставою для обчислення плати за землю.

В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували факт власності або факт користування Львівським обласним управління ВАТ «Державний ощадний банк України»земельною ділянкою по вул.Поліській, 6 у м.Львові. Крім цього, слід зазначити, що в матеріалах справи є в наявності ухвала Львівської міської ради № 1446 від 31.01.2002 р., згідно якої земельну ділянку по вул.Поліській, 6 у м.Львові ЛОУ ВАТ «Державний ощадний банк України» передано в оренду строком на 10 років.

Не заслуговують уваги посилання Відповідача на те, що ЛОУ ВАТ "Державний Ощадний банк України" є землекористувачем земельної ділянки по вул.Поліській,6 у м.Львові на підставі реестраційного посвідчення ЛОДКБТІ від 17.06.1998р., виданого МПП "Поступ" про власність на приміщення виробничої бази по вул.Поліській, 6, Акту на право постійного користування землею від 16.03.1994 р. № 287, оскільки дані документи були видані МПП "Поступ" до укладення договору купівлі-продажу з позивачем, а акт прийому-передачі виробничої бази МПП "Поступ" від 24.07.1998р., довідку-характеристику № 006257 від 18.06.1998р. не можна вважати правовстановлюючим документом на право користування чи право власності на земельну ділянку у відповідності до ст.126 3емельного кодексу.

Крім цього, як пояснив в судовому засіданні представник позивача, майно на спірній земельній ділянці було придбане з метою запобігання збитків, які могли виникнути у разі неповернення МПП "Поступ" кредиту. Придбані об"єкти на даній земельній ділянці мали виробниче призначення. Банк не використовував придбані приміщення і земельну ділянку, оскільки у відповідності до ст.48 3акону Украіни "Про банки і банківську діяльність" банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва і торгівлі.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який обов"язково включає грошову оцінку земельних ділянок (ст.196 3емельного кодексу України).

Відповідно до ст.23 3акону України "Про плату за землю" грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, що затверджуеться Кабінетом Міністрів.

З матеріалів справи вбачається, що при обчисленні розміру податку за земельну ділянку по вул.Січових Стрільців, 9 позивачем використовувались відомості Львівського міського управління земельних ресурсів, яке видало ЛОУ ВАТ «Державний ощадний банк України»довідку від 30.09.1999р. № 1239 про те, що землекористувачем земельної ділянки по вул. Січових Стрільців, 9 є філія - Львівське обласне управління ВАТ ”Ощадбанк”, де визначено площу ділянки у розмірі 1288 кв.м., функціональне використання “землі громадського призначення”, вартість 1кв.м. 276,68 грн. в розмірі 1% від проведеної грошової оцінки, загальна вартість 356365,24 грн..

Згідно ч.1 ст. 7 Закону України “Про плату за землю” ставка земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, становить 1% від їх грошової оцінки.

Таким чином, застосування інших, ніж наведені у довідці Львівського міського управління земельних ресурсів відомостей про грошову оцінку землі для обчислення податку за землю за період, що перевірявся, є безпідставними. Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої проводиться виключно органами, що приймають рішення про передачу цих земель у власність чи користування (ст.20 Земельного кодексу України).

Посилання Відповідачем на порушення позивачем ч.1 ст. 7 та ст. 13 Закону України «Про плату за землю»та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма-6 зем) не приймається до уваги, оскільки нi законом, ні названою Методикою не передбачений обов"язок чи право платника податків самостійно корегувати визначену в установленому порядку грошову оцінку земельної ділянки. Taкi корективи, як зміна цільового призначення земельної ділянки і необхідність застосування нового коефіціента, що характеризує функціональне використання земельної ділянки, можуть бути внесені лише відповідними державними органами.

Інструкція з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма 6-зем), на порушення якої покликається Відповідач розроблена відповідно до Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 12.01.1993р. № 15 „Про порядок ведення державного земельного кадастру" в частині кількісного обліку земель і не визначае порядку сплати земельного податку.

Відмовляючи у задоволенні решти позову суд першої інстанції виходив з того, що такі корективи, як зміна цільового призначення земельної ділянки і необхідність застосування нового коефіцієнта, що характеризує функціональне використання земельної ділянки, можуть бути внесені лише державними органами. Таким державним органом є Львівське міське управління земельних ресурсів, яким змінено функціональне використання спірної земельної ділянки по вул.Січових Стрільців,9 у м.Львові площею 1288 кв.м. із землі громадського призначення на землю комерційного використання, і, відповідно встановлено її нову грошову оцінку, яка позивачем не була врахована при обчисленні і сплаті земельного податку.

Однак, така позиція суду першої інстанції є помилковою, оскільки лист Львівського міського управління земельних ресурсів від 10.01.2006 р. № 0/6/3/1 про те, що з 2003 -2005 рр. грошова оцінка 1 кв. м. земельної ділянки, що знаходиться в користуванні у ЛОУ ВАТ «Державний ощадний банк України»по вул.Січових Стрільців,9 для земель комерційного користування становить 1353,21 грн. не може бути доказом неправильності нарахування і сплати земельного податку, оскільки зазначений лист датований після того періоду, за який проводилась перевірка і адресований та доведений до відома лише ДПІ у Галицькому районі. Докази про те, що він доведений до відома позивачу -відсутні.

Апеляційний господарський суд встановив відсутність порушень з боку позивача податкового законодавства з питання сплати земельного податку та відсутність підстав для застосування до позивача санкцій, передбачених підпунктом 17.1.3 пунктом 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" .

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що господарським судом неповно з»ясовано всі обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи, а тому керуючись статтями ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії-Львівське обласне управління, задоволити.

Постанову господарського суду Львівської області від 15.11.06 у справі № 5/1710-13/294А скасувати. Прийняти нову постанову. Позов Відкритого Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії-Львівське обласне управління, задоволити. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.12.2005 р. № 0000052230/0/04/22-211/09325703/20974, яким визначено суму податкового зобов”язання в розмірі 66 184,50 г рн.; податкове повідомлення-рішення від 17.02.2006 р. № 0000052230/1/04/22-211/09325703/3000, яким визначено суму податкового зобов”язання в розмірі 66 184,50 г рн.; податкове повідомлення-рішення від 20.04.2006 р. № 0000052230/2/04/22-211/09325703/10450, яким визначено суму податкового зобов”язання в розмірі 66 184,50 грн.; податкове повідомлення-рішення від 19.07.2006 р. № 00000672351/3/04/22-211/09325703/16357, яким визначено суму податкового зобов”язання в розмірі 37 893 грн..

Апеляційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м.Львова залишити без задоволення.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого Акціонерного Товариства «Державний ощадний банк України»м.Київ, в особі філії-Львівське обласне управління ( 79000, м.Львів, вул.Січових Стрільців, 9, код ЄДРПОУ 09325703 ) 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Головуючий-суддя Марко Р. І.

суддя Бонк Т. Б.

суддя Бойко С. М.