Рішення № 68449575, 07.08.2017, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 серпня 2017 рокуСправа № 921/38/16-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Боровець Я.Я. , судді Стадник М.С. , судді Андрушків Г.З.

Розглянув справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" в особі відділення 100/17 АБ "УКРГАЗБАНК" вул. Княгиницького, 5А, м. Рівне, Рівенська область, 33001

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Плюс" вул. Березина, 2, м. Кременець, Тернопільська область, 47002

третя особа яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 - Пласт" вул. Березина, 2, м. Кременець, Тернопільська область, 47002; юридична адреса: вул. Байкова,7 м. Київ, 03039

про звернення стягнення на предмет іпотеки

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився

Представникам сторін оголошено склад суду та розяснено їх права і обовязки передбачені статтями 20, 22 ГПК України.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку статті 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання сторін.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" звернулося в Господарський суд Тернопільської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Плюс" про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №19/2013/І від 10.07.2013, а саме:

нерухоме майно нежитлове приміщення, загальною площею 2028,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, місто Кременець, вулиця Березина, будинок, 2, номер запису про право власності:1137660, реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна: 40440761234, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №4235810 від 31 травня 2013; - земельну ділянку, кадастровий номер: 6123480700:06:001:0100, площею 0,5 га, що знаходиться в Тернопільській області Кременецький район, місто Кременець, вулиця Березина, будинок, 2, номер запису про право власності: 1138646, реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна: 71670861234, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №4239418 від 31 травня 2013, яке належить відповідачу ТОВ "ОСОБА_2 ПЛЮС" код ЄДРПОУ 38440288, місцезнаходження:47002, Тернопільська область, м. Кременець, вул. Березина, 2 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №19/2013/К від 10.07.2013 на суму: прострочена заборгованість за кредитом - 2 900 000,00 грн., прострочена заборгованість по процентах - 786 785,15 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності - 135 189,04 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів - 10 866,18 грн.; штраф за невиконання умов договору іпотеки щодо страхування предмета іпотеки у розмірі 5% від його заставної вартості в сумі 117 400,00 грн., а всього: 3 950 240,37 грн. Встановити початкову ціну продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів, в розмірі визначеному суб"єктом оціночної діяльності в розмірі 3 006 000,00 грн. з врахуванням заяви про зміну предмету позову ( вх. № 5586 від 22.02.2016).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.01.2016 порушено провадження в справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 - Пласт".

Згідно вимог статті 79 ГПК України, ухвалою суду від 21 березня 2016 року провадження у даній справі зупинено до проведення фінансово - кредитної експертизи у справі №921/16/16-г/7 .

Ухвалою суду від 07 червня 2017 року справу № 921/38/16-г/3 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Боровець Я.Я., суддя Стадник М.С., суддя Андрушків Г.З.

В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку (аналогічна правова позиція викладена у п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 та у п. 3.8 Постанові Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

07 червня 2017 року колегією суддів у складі: головуючого суддя Боровець Я.Я., суддів Стадник М.С. та Андрушків Г.З. поновлено провадження у справі №921/38/16-г/3 та розгляд даної справи призначено на 19.06.2017, який на підставі статті 77 ГПК України відкладався на 27.07.2017 та на 07.08.2017, про що винесено відповідні ухвали.

Представник позивача в судові засідання не з"явився. Однак через канцелярію суду подав документи, в тому числі розрахунок заборгованості з 10.07.2013 по 17.07.2017, які витребовувались ухвалами суду (вх. № 14678 від 26.07.2017 та вх. №15196(е) від 07.08.2017).

Як вбачається із поданого розрахунку заборгованості за період з 10.07.2013 по 17.07.2017, позивачем зазначено, що Позичальником протягом 2016-2017 років здійснювалося часткове погашення кредитної заборгованості відповідно до виписок по рахунках станом на 17.07.2017, а тому прострочена заборгованість по кредиту становить 1 039 193,86 грн, заборгованість по прострочених процентах 11 840,97 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів - 95 491,00 грн.

Однак, в прохальній частині заяви про заміну предмету позову (прийнята судом до розгляду ухвалою суду від 01.03.2017) позивач просить суд стягнути з відповідача : прострочену заборгованість за кредитом - 2 900 000,00 грн., прострочену заборгованість по процентах - 786 785,15 грн., пеню за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності - 135 189,04 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів - 10 866,18 грн.; штраф за невиконання умов договору іпотеки щодо страхування предмета іпотеки у розмірі 5% від його заставної вартості в сумі 117 400,00 грн., а всього: 3 950 240,37 грн. за період з 12.12.2014 по 11.12.2015.

Відповідно до статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Пунктом 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 зазначено, що передбачені частиною 4 статті 22 ГПК України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Відповідно до частини 3 статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Однак, як слідує із клопотання позивача (вх.№ 14678 від 26.07.2017) щодо долучення розрахунку заборгованості за період з 10.07.2013 по 17.07.2017 не містить прохальної частини щодо збільшення чи зменшення позовних вимог.

Отже, суд не прийняв до розгляду наданий розрахунок суми позову, оскільки останній нарахований за більший період ніж був предметом позову. А тому, збільшений позивачем період нарахованих відсотків може бути окремим предметом позовних вимог.

Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача явки своїх повноважених представників в судові засідання не забезпечили, витребуваних документів суду не подали, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися відповідно до вимог ст.ст. 64, 87 ГПК України. Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвал суду направлені відповідачу за адресою: вул. Березина, 2, м. Кременець, Тернопільська область та третій особі за адресою: вул. Байкова,7, Голосіївський район, м. Київ, які містяться в матеріалах справи.

Вказані адреса відповідають, також, адресам зазначених у відомостях про місцезнаходження відповідача та третьої особи у Витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованих Господарським судом Тернопільської області станом на 08.08.2017.

Згідно п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 за №18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на обидві сторони, суд згідно зі статті 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено:

10 липня 2013 року між ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК", в особі заступника директора Рівненської обласної дирекції начальника відділення №100/17 ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, (надалі Банк/Позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт", в особі директора ОСОБА_5, який діє на підставі Статуту (надалі Позичальник) укладено договір про надання кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії №19/2013/К, за умовами якого сторони взяли на себе зобовязання, а саме Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 2 900 000,00 грн., для поповнення обігових коштів із строком кредитування з 10.07.2013 по 09.07.2015, а Позичальник зобовязується повернути кредит, відповідно до Графіку зменшення загального ліміту та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 19,0% річних (п.п.1.1 1.3. Кредитного договору).

Згідно п.3.1. Кредитного договору кредитні кошти надаються Банком Позичальнику окремими траншами, шляхом: - оплати в межах сум та відповідно до строків, визначених в п. 1.3 Договору, розрахункових документів Позичальника безпосередньо з позичкового рахунку №2063502183373.980, відкритого в АБ "УКРГАЗБАНК"; - перерахування на поточний рахунок Позичальника №26008183373.980, відкритий в АБ "УКРГАЗБАНК".

Погашення кредиту Позичальник здійснює на рахунок №3739402183373.980 в Банку, відповідно до Графіку зменшення загального ліміту відновлювальної кредитної лінії, який наведено в Додатку №1 до цього Договору. Якщо останній день для сплати чергового платежу по кредиту припадає на вихідний або святковий день, то сплата чергового платежу по кредиту здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню. У разі ненадходження платежів від Позичальника у встановлені цим Договором строки, суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки простроченої заборгованості (п. 3.2 Кредитного договору).

Пунктом 3.3. Кредитного договору сторони домовились, що нарахування процентів по Договору здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в п.1.1 Договору. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, враховуючи перший день та не враховуючи останній день користування кредитними коштами. Проценти нараховуються Банком щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця, за період з дати надання кредиту по останній календарний день місяця, в якому наданий кредит, та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в день дострокового розірвання Договору, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п.1.3 Договору, за період з першого календарного дня місяця, в якому відбувається погашення кредиту, по день, що передує дню погашення кредиту.

Проценти сплачуються Позичальником щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит (п. 3.4 Кредитного договору).

Як визначено пунктом 3.7. Кредитного договору користування кредитними коштами, що неповернуті в строки/терміни передбачені Договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 24,0% річних, нарахування яких здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, при цьому, проценти нараховуються Банком щомісячно не пізніше останнього банківського дня місяця за період з дати виникнення простроченої заборгованості по останній календарний день місяця, в якому виникла така заборгованість (або до дня погашення простроченої заборгованості), та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в якому існує така прострочена заборгованість, та з першого календарного дня місяця до дня погашення простроченої заборгованості в місяці, в якому відбулось таке погашення.

У випадку, якщо Банком застосовані до Позичальника штрафні санкції у вигляді пені, остання розраховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, по дату припинення цих обставив включно (п. 3.8 Кредитного договору).

Відповідно до п.3.9. Кредитного договору за наявності заборгованості по кредиту та/або платі за кредит, Сторони встановлюють наступну черговість погашення Позичальником заборгованості: 1) прострочені комісії (якщо буде мати місце прострочення); 2) прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення); 3) прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення); 4) строкові комісії; 5) строкові проценти; 6) строкова заборгованість за основним боргом. Штрафи пені (у разі виникнення), які підлягають сплаті за порушення умов Договору, сплачується Позичальником окремо, на вимогу Банку. Отримані від Позичальника грошові кошти Банк направляє на відповідні рахунки в день їх зарахування та має право самостійно приймати рішення щодо зміни черговості погашення заборгованості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок по відповідних рахунках, при цьому, Банк інформує Позичальника у письмовій формі на його запит про застосовану черговість погашення заборгованості.

У разі невиконання Позичальником умов п. 4.1 Договору, яким передбачено його обовязок забезпечити щомісячне (95%) спрямування виручки від реалізації по безготівкових розрахунках на рахунки відкриті у Банку, процентна ставка за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, встановлюється в розмірі 22 % річних на період: на квартал наступний за останнім звітним кварталом, у якому Позичальник не виконав вимоги п. 4.1 Договору, який закінчується останнім календарним днем кварталу, в якому Позичальник виконав зазначені зобов'язання, та нараховуються і сплачуються такі проценти у порядку, визначеному п.п.3.3 та 3.4 Договору (п.3.10 Кредитного договору).

Пунктом 5.2. Кредитного договору Позичальник зобов"язався своєчасно сплачувати плату за кредит на умова і в порядку, передбачених цим Договором, а також суми передбаченої цим Договором неустойки (пп.5.2.2.). На вимогу Банку достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти, комісії та можливі штрафні санкції у випадках, передбачених цим Договором та/або договорами забезпечення (пп.5.2.9.).

Банк має право вимагати дострокового повного виконання Позичальником своїх зобов'язань по Договору, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісії та штрафні санкції, зокрема, у випадку, коли Позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту (його частини) та/або сплаті плати за кредит, та/або інші зобов'язання по сплаті грошових коштів, передбачені Договором (п. 5.3. Кредитного договору).

У випадку порушення Позичальником зобов'язань по Договору (пов'язаним договорам), Банк має право відмовитися від виконання своїх зобов'язань, при цьому Позичальник зобов'язаний відшкодувати Банку збитки, а також сплатити штрафні санкції, пеню та інші видатки, понесені Банком за Договором (п. 6.1. Кредитного договору).

Згідно п.6.3. Кредитного договору за порушення визначених в Договорі строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісій Позичальник зобовязаний сплатити Банку неустойку (пеню), яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня. Розрахунок пені за прострочення виконання зобов'язань (щодо строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами) припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (неустойки, пені) за Договором не звільняє Позичальника від відшкодування збитків, завданих Банку, в повному обсязі.

Строк позовної давності становить три роки, а до вимог про стягнення неустойки один рік (п. 6.9. Кредитного договору).

Сторони домовились, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором ( п.9.11. Кредитного договору).

Додатком №1 до кредитного договору про надання кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії №19/2013/К, сторонами погоджено графік зменшення загального ліміту відновлювальної кредитної лінії: з 10.07.2013 по 30.09.2014 2 900 000,00 грн.; з 01.10.2014 по 31.10.2014 2 400 000,00 грн.; з 01.11.2014 по 30.11.2014 1 900 000,00 грн.; з 01.12.2014 по 31.12.2014 1 400 000,00 грн.; з 01.01.2015 по 31.01.2015 900 000,00 грн.; з 01.02.2015 по 28.02.2015 800 000,00 грн.; з 01.03.2015 по 31.03.2015 700 000,00 грн.; з 01.04.2015 по 30.04.2015 600 000,00 грн.; з 01.05.2015 по 31.05.2015 500 000,00 грн.; з 01.06.2015 по 30.06.2015 400 000,00 грн.; з 01.07.2015 по 09.07.2015 200 000,00 грн.

Зобовязання Позичальника по Кредитному договору №19/2013/К від 10.07.2013 забезпечено Договором іпотеки №19/2013/І від 10.07.2013, посвідченим приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованим в реєстрі за № 915, укладеного між ПАТ АК "УКРГАЗБАНК", в особі заступника директора Рівненської обласної дирекції - ОСОБА_4 (далі - Кредитор), ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-ПЛАСТ-ТРАНС", в особі директора ОСОБА_6 (як, Іпотекодавець/Відповідач), відповідно до умов якого Позичальник зобов"язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 09 липня 2015 року повернути кредит у розмірі 2 900 000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи з 19,0% річних, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 24,0% річних, при настанні умов, передбачених п.п.3.10 кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування у розмірі 22,0% річних, комісії, а також штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами, відшкодувати Іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання Іпотекодавцем (Позичальником) умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором ( п.1.1. Договору іпотеки).

Пунктом 1.2. Договору іпотеки, сторони домовились, що предметом іпотеки: є нерухоме майно нежитлове приміщення, загальною площею 2028,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, місто Кременець, вулиця Березина, будинок, 2 та належить Іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно за індексним номером 4234979 від 31.05.2013; земельна ділянка, кадастровий номер:6123480700:06:001:0100, площею 0,5 га, що знаходиться в Тернопільській області Кременецький район, місто Кременець, вулиця Березина, будинок, 2 та належить Іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно за індексним номером 4238966 від 31.05.2013 .

Відповідно до п.3.1. Договору іпотеки Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов"язання, забезпеченого іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена - звернути стягнення на предмет іпотеки у разі: порушення Позичальником обов"язків, передбачених кредитним договором (п.3.1.4.). У разі невиконання Позичальником умов кредитного договору (у тому числі порушення строку погашення кредиту, графіку погашення кредиту, строків сплати процентів за користування кредитними коштами) звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі, що визначаються на момент виконання цих вимог, включаючи проценти, комісії, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов"язання, неустойку, необхідні витрати на утримання, звернення стягнення та реалізацію предмета іпотеки ( п.3.1.6.).

Розділом 6 Договору іпотеки сторони передбачили умови звернення стягнення на предмет іпотеки.

Цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов"язань, забезпечених іпотекою за цим Договором. У випадку продовження строків виконання зобов"язань за кредитним договором (шляхом укладення додаткових угод до нього), іпотека, передбачена цим Договором, зберігається до повного виконання вказаних зобов"язань ( п.7.1. Договору іпотеки).

Як стверджує позивач, Банк виконав свої договірні зобов'язання належним чином, надавши Позичальнику кредит, про що свідчить меморіальний ордер TR.725146.5536.4147 від 10.07.2013, в свою чергу Позичальник свої зобовязання згідно Кредитного договору №19/2013/К від 10.07.2013 щодо погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та пені за користування кредитом в строки, обумовлені у Договорі в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення платежів, про що свідчать розрахунок заборгованості та виписки по рахунку.

14 грудня 2015 року Банк звернувся з претензією (вимогою) до ТОВ "ГАЗ-ПЛАСТ" та до майнового Поручителя ТОВ "ГАЗ-ПЛАСТ-ТРАНС" щодо повернення заборгованості за кредитним договором №19/2013/К від 10.07.2013 протягом 10 днів від дати отримання претензії, при цьому, зроблено застереження, що у разі несплати коштів, Банк має право звернутися через 15 днів після отримання претензії до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Претензія отримана відповідачем - 29.12.2015, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, проте залишена без задоволення.

За таких обставин, Банк звернувся до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Порядок укладення, зміни, розірвання та виконання кредитного договору регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про банки і банківську діяльність" та нормативними актами, прийнятими Національним банком України, який є особливим центральним органом державного управління (ст. 2 Закону України "Про Національний банк України") та видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обовязковими для органів державної влади, місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Відповідно до статтей 47, 49, 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Цивільний кодекс у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.

Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (договір позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1055 Цивільного кодексу України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено обовязок Позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до вимог статті 345 Господарського кодексу України, у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частиною 3 статті 346 ГК України передбачено, що кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема кредитного договору №19/2013/К від 10.07.2013, в розрізі відповідних норм глави 71 Цивільного кодексу України, глав 19, 20, 35 Господарського кодексу України, свідчить, що між Банком та Позичальником виникли кредитні відносини, оформлені належним чином, що тягнуть за собою певні зобов'язання, котрі мають виконуватися належним чином відповідно до умов укладеного кредитного договору та вимог діючого законодавства України.

Так, Банк виконав свої договірні зобов'язання належним чином, надавши Позичальнику кредит, про що свідчить меморіальний ордер №TR.725146.5536.4147 від 10.07.2013 в розмірі 2 900 000,00 грн. (міститься в матеріалах справи).

Факт наявності неналежного виконання зобов"язань Позичальником перед Позивачем за кредитним договором (порушення строків погашення заборгованості за кредитом, порушення строків сплати процентів за користування кредитом) підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, шо ухвалою суду від 18.03.2016 у справі №921/16/16-г/7 призначено судову фінансово-кредитну експертизу.

На вирішення експерта поставлено питання: 1/ Чи відповідає 2 900 000,00 грн. сума боргу по кредиту отриманому 10.07.2013, станом на 11.12.2015 (згідно розрахунку) фактичній сумі заборгованості ТОВ "Газ-Пласт" перед ПАТ "Укргазбанк " по Кредитному договору №19/2013/П-5 від 10.07.2013? Яка сума боргу по тілу кредиту станом на 11.12.2015? Чи проводилося погашення тіла кредиту за період з 10.07.2013 по 11.12.2015? Чи проводилося погашення тіла кредиту в іншій черговості ніж передбачено п.3.9 Кредитного договору №19/2013/П-5 від 10.07.2013? 2/ Чи відповідає сума 786785,15 грн. боргу по відсотках за користування кредитом фактичній сумі заборгованості за період з 10.07.2013 по 11.12.2015 ТОВ "Газ-Пласт" перед ПАТ "Укргазбанк" по Кредитному договору №19/2013/П-5 від 10.07.2013? Чи підтверджується первинними документами порушення ТОВ "Газ-Пласт" п.4.1 кредитного договору №19/2013/П-5 від 10.07.2013 та нараховування Банком підвищених відсотків в за ставкою 22% в період з 01.10.2014 по 09.07.2015? Якщо так, то яка сума несплачених підвищених відсотків склала станом на 11.12.2015? Чи підтверджується первинними документами порушення ТОВ"Газ-Пласт" п.3.7 кредитного договору №19/2013/П-5 від 10.07.2013 та нараховування Банком підвищених відсотків за ставкою 24% в період з 01.10.2014р. по 11.12.2015? Якщо так, то яка сума несплачених підвищених відсотків склала станом на 11.12.2015? Чи проводилося зарахування банком платежів в іншій черговості ніж передбачено п.3.9 кредитного договору №19/2013/П-5 від 10.07.2013? Якщо так, то як вплинуло порушення п. 3.9 кредитного договору №19/2013/П-5 від 10.07.2013 на суму боргу по відсотках за користування кредитом? Яка сума боргу по відсотках за користуванням кредитними коштами підтверджена бухгалтерськими документами станом на 11.12.2015? 3/ Чи відповідає 135 189,04 грн. сума пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 12.12.2014 по 11.12.2015 ТОВ "Газ-Пласт" перед ПАТ "Укргазбанк" по Кредитному договору №19/2013/П-5 від 10.07.2013? 4/ Чи відповідає 10866,18 грн. сума пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 12.12.2014 по 11.12.2015 ТОВ "Газ-Пласт" перед ПАТ "Укргазбанк " по Кредитному договору №19/2013/П-5 від 10.07.2013?

За результатами висновку судової експертизи №294/16-22 від 02.12.2016 сума боргу по тілу кредиту отриманому 10.07.2013 ТОВ "Газ-Пласт" станом на 11.12.2015 відповідає сумі заборгованості 2 900 000 грн. заявленій до стягнення, при цьому, погашення по тілу кредиту за період з 10.07.2013 по 11.12.2015 не проводилося, а тому не виявлено порушення черговості платежів. Що стосується заявлених до стягнення відсотків за користування кредитом та підвищених відсотків за користуванням кредитом, то згідно висновку експертизи сума заборгованості по відсотках за період з 10.07.2013 по 11.12.2015 підтверджується в розмірі 760 407,08 грн. виписками банку, а сума підвищених відсотків у сумі 26 378,07 грн. не підтверджена, при цьому, порушення черговості платежів експертом не виявлено. Щодо нарахованих та заявлених до стягнення сум пені: 135 189,04 грн. та 10 866,18 грн., то експерт зазначив, що підтвердити такі не видається можливим у звязку з відсутністю письмових вимог кредитора до поручителя.

Як підтвердив позивач виписками із рахунків за період з 10.07.2013 по 03.08.2017, Позичальником протягом 2016р. - 2017р. вчинялися дії щодо погашення тіла кредиту та прострочених відсотків за користування кредитом.

Враховуючи експертне дослідження, 05 квітня 2017 року Господарським судом Тернопільської області винесено рішення у справі №921/16/16-г/7 за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-ПЛАСТ-ТРАНС" (Поручитель), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю " ОСОБА_3 - Пласт" про стягнення 3 832 840,37 грн., із яких: 2 900 000,00 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 786 785,15 грн. прострочена заборгованість по процентах, 135 189,04 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 10 866,18 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів за Кредитним договором №19/2013/К від 10.07.2013, яким:

- позовні вимоги задоволено частково;

- стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-ПЛАСТ-ТРАНС" на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" 1 215 296 грн. 19 коп. заборгованості за кредитом, 54 905 грн. 44 коп. судового збору та 8 411 грн. 64 коп. вартості проведення судово-економічної експертизи;

- стягнуто з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-ПЛАСТ-ТРАНС" - 396 грн. 36 коп. вартості проведення судово-економічної експертизи;

- в частині стягнення 26 378,07 грн. відсотків, 135 189,04 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 10 866,18 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів відмовлено;

- в частині стягнення 1 684 703,81 грн. заборгованості за кредитом та 760 407,08 грн. заборгованості по процентах провадження у справі припинено.

Відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій.

Пунктом 1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 вказано, що відповідно до статті 116 ГПК виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснює у справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу місцевим господарським судом після набрання судовим рішенням законної сили згідно з вимогами статті 85 ГПК.

25 квітня 2017 року Господарським судом Тернопільської області у справі №921/16/16-г/7 на підставі статті 116 ГПК України, видано відповідні накази.

Отже, станом на день розгляду даного спору в суді, рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.04.2017 у справі №921/16/16-г/7 вступило в законну силу 19.04.2017.

У відповідності до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як визначено статтею 133 Земельного кодексу України предметом іпотеки може бути земельна ділянка, що належить іпотекодавцеві на праві власності. Як і щодо інших видів нерухомого майна, стосовно земельної ділянки встановлено, що її частина може бути предметом іпотеки після виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт.

Передавати в іпотеку можна й права на земельну ділянку: право оренди земельної ділянки, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), якщо інше не передбачено законом. Причому заставодержателями земельних ділянок сільськогосподарського призначення та права на них (оренди, емфітевзису) можуть бути тільки банки.

Земельна ділянка або право на неї може бути передано у заставу лише за умови присвоєння земельній ділянці кадастрового номера в порядку, визначеному законом.

Частиною 6 статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

У відповідності до частини 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

В силу вимог статті 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобовязанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобовязання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

Забезпечувальне зобовязання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Згідно зі статтею 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж 30-ти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно вимог статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Як слідує із матеріалів справи, зобовязання Позичальника по Кредитному договору №19/2013/К від 10.07.2013 забезпечено Договором іпотеки №19/2013/І від 10.07.2013, посвідченим приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованим в реєстрі за № 915, укладений між ПАТ АК "УКРГАЗБАНК" ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-ПЛАСТ-ТРАНС" (відповідно до умов якого Позичальник зобов"язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 09 липня 2015 року повернути кредит у розмірі 2 900 000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи з 19,0% річних, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 24,0% річних, при настанні умов, передбачених п.п.3.10 кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування у розмірі 22,0% річних, комісії, а також штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами, відшкодувати Іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання Іпотекодавцем (Позичальником) умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором ( п.1.1. Договору іпотеки)).

Як визначено пунктом 1.2. Договору іпотеки, предметом іпотеки: є нерухоме майно нежитлове приміщення, загальною площею 2028,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, місто Кременець, вулиця Березина, будинок, 2 та належить Іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно за індексним номером 4234979 від 31.05.2013; земельна ділянка, кадастровий номер:6123480700:06:001:0100, площею 0,5 га, що знаходиться в Тернопільській області Кременецький район, місто Кременець, вулиця Березина, будинок, 2 та належить Іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно за індексним номером 4238966 від 31.05.2013 .

Відповідно до п.3.1. Договору іпотеки Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов"язання, забезпеченого іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена - звернути стягнення на предмет іпотеки у разі: порушення Позичальником обов"язків, передбачених кредитним договором (п.3.1.4.). У разі невиконання Позичальником умов кредитного договору (у тому числі порушення строку погашення кредиту, графіку погашення кредиту, строків сплати процентів за користування кредитними коштами) звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі, що визначаються на момент виконання цих вимог, включаючи проценти, комісії, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов"язання, неустойку, необхідні витрати на утримання, звернення стягнення та реалізацію предмета іпотеки ( п.3.1.6.).

Розділом 6 Договору іпотеки сторони передбачили умови звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, 14 грудня 2015 року Банк звернувся з претензією (вимогою) до ТОВ "ГАЗ-ПЛАСТ" та до майнового Поручителя ТОВ "ГАЗ-ПЛАСТ-ТРАНС" щодо повернення заборгованості за кредитним договором №19/2013/К від 10.07.2013 протягом 10 днів від дати отримання претензії, при цьому, зроблено застереження, що у разі несплати коштів, Банк має право звернутися через 15 днів після отримання претензії до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Претензія отримана відповідачем - 29.12.2015, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, проте залишена без задоволення.

Пунктом 4.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від .24.11.2014 №1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" роз"яснено, що у разі якщо право звернення стягнення на майно пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, судам слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора та виходити з того, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання.

Невиконання зазначеної передумови відповідно до частини другої статті 35 Закону України "Про іпотеку" є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Господарським судам слід також враховувати, що виконання основного зобов'язання виключає можливість задоволення вимог за рахунок забезпечувального зобов'язання.

Разом з тим, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання грошових сум шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно.

Крім того, у розділі VII листа Верховного суду України від 01.02.2015 "Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна" зазначено "одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, у рахунок погашення зазначеного боргу призводить до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно як з боржника, так і з майнового поручителя за рахунок належного йому майна. За такої ситуації відбувається фактичне подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові.

Таким чином, одночасне звернення стягнення заборгованості зі зверненням стягнення на предмет іпотеки в будь-якому випадку є неправильним".

Також, у вказаному листі Верховного суду України зазначено, що "суди повинні мати на увазі, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно (постанова Верховного Суду України від 4 вересня 2013 року у справі № 6-73цс13). Разом із тим задоволення подібних позовних вимог можливе лише у разі, коли суду надані беззаперечні докази того, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов'язання".

Отже, вказівки Верховного суду України та Вищого господарського суду України свідчать, що з метою уникнення подвійного стягнення суми заборгованості (з позичальника та з іпотекодавця) первісно повинна бути вирішена справа про стягнення з позичальника усієї заборгованості за кредитним договором, а потім, після надання беззаперечних доказів того, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов'язання, повинно вирішуватись питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи вищенаведене, оскільки рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/16/16-г/7, суд задовольнив вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 19/2013/К від 10.07.2013 з Поручителя ТОВ "ГАЗ-ПЛАСТ-ТРАНС, то у суда на даний час відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача щодо звернення стягнення на майно ТОВ "ГАЗ-ПЛАСТ-ТРАНС", яким воно поручилось за виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором № 19/2013/К від 10.07.2013 у відповідності до договору іпотеки №19/2013/І від 10.07.2013, посвідченим приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованим в реєстрі за № 915.

Правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі №910/17289/15 від 14.11.2016.

Разом із тим задоволення подібних позовних вимог можливе лише у разі, коли суду надані беззаперечні докази того, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов'язання.

Матеріали даної справи не містять доказів того, що попередні заходи - стягнення заборгованості за кредитним договором № 19/2013/К від 10.07.2013 з Поручителя ТОВ "ГАЗ-ПЛАСТ-ТРАНС" згідно рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.04.2017 у справі №921/16/16-г/7 не призвели до належного виконання зобов'язання.

Також суду не надано доказів невиконання судового рішення на підставі виконавчих документів від 25 квітня 2017 року виданих Господарським судом Тернопільської області у справі №921/16/16-г/7.

Статтею 111-28 ГПК України визначено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, судом врахована правова позиція, викладена у постанові Верховного суду України.

Таким чином, позовні вимоги до ТОВ "ГАЗ-ПЛАСТ-ТРАНС" є передчасними і їх задоволення може призвести до подвійного стягнення.

Крім того, суд звертає увагу позивача на наступне:

- щодо нарахування за період з 12.12.2014 по 11.12.2015 пені за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності в розмірі 135 189,04 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів - 10 866,18 грн. та зазначає:

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України, 230 Господарського кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як встановлено статтями 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня .

Статтею 258 Цивільного кодексу України та статтею 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). При цьому, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Перебіг строку позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції (правова позиція викладена у п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відповідно до п.6.3 Кредитного договору, розрахунок пені за прострочення виконання зобовязань припиняється через один рік від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Строк виконання зобовязання по кредитному договору у Позичальника настав у серпні 2014 року при зверненні Банку з вимогою як до Позичальника про дострокове погашення всієї суми кредиту та відсотків (рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24.11.2015 у справі № 607/6626/15-ц).

Враховуючи умови п.6.3 Кредитного договору, нарахування неустойки припинилося для Позичальника у серпні 2015 року, а отже і Іпотекодавець не може нести більшої відповідальності ніж Позичальник по кредитному договору.

Як випливає із розрахунку позивача, ним здійснено нарахування пені, як вважає позивач у межах строку позовної давності, шляхом зворотного відрахування року від предявлення позову, що суперечить вимогам закону, так як змінює порядок обчислення позовної давності, а тому не застосовуються судом (правова позиція викладена у п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Також, слід зазначити, що при розрахунку пені позивач неправомірно нараховував таку згідно графіка зменшення заборгованості по кредитному договору, оскільки сам змінив строк повернення всієї суми кредиту на дострокове повернення.

- щодо нарахування Банком штрафу за невиконання умов договору іпотеки щодо страхування предмета іпотеки у розмірі 5% від його заставної вартості в сумі 117 400,00 грн. та зазначає:

Так, пунктом 4.2. Договору іпотеки сторони домовились, що за кожен факт невиконання чи неналежне виконання будь-якого з п.п.3.3.1.-3.3.8. цього Договору Іпотекодавець сплачує на користь Іпотекодержателя штраф у розмірі 5% від заставної вартості предмета іпотеки.

Відповідно до частини пятої статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобовязання і є дійсною до припинення основного зобовязання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Оскільки предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з неналежним виконанням Позичальником умов кредитного договору, то відповідно питання щодо стягнення штрафних санкції за невиконання Іпотекодацем умов іпотечного договору повинно розглядатися в іншому позовному провадженні за позовом до Іпотекодавця за невиконання саме умов іпотечного договору.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу вимог статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Як визначено п.п. 1, 2 Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23 березня 2012 року № 6, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Частина 1 статті 4 ГПК України вказує, що господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 44, 49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).

Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано "22" серпня 2017 року

Головуючий суддяЯ.Я. Боровець

судді:М.С. Стадник

ОСОБА_7