Ухвала суду № 68447011, 21.08.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.

секретар Тодоряк Г.Д.

з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна та припинення права спільної часткової власності за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 31 травня 2017 року,

встановила:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з уточненим у подальшому позовом до ОСОБА_4 про поділ майна та припинення права спільної часткової власності.

Зазначав, що йому на праві особистої власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 квітня 2003 року належить 1/2 частка у житловому будинку з відповідною частиною господарських будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1 вартістю 76 653 гривень.

Інша 1/2 частка у будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 березня 2003 року належить відповідачці.

Згідно інвентарної справи житловий будинок (літ. А-1), загальною площею 58,0 кв.м, житловою площею 42,3 кв.м, складається із коридору 1-1 площею 7,2 кв.м, житлових кімнат: 1-2 площею 12,5 кв.м, 1-3 площею 11,8 кв.м, 1-4 площею 18,0 кв.м, кухні 1-5 площею 8,5 кв.м, а також господарські будівлі: сарай (літ. Б), вбиральня (літ.В), підвал (літ.Пг), колодязь (№ 1), огорожа (№ 2).

Посилаючись на наявність між сторонами спору з приводу користування спірним майном та його поділу, просив виділити йому в натурі в житловому будинку літ. А-1 житлову кімнату 1-4 площею 18,0 кв.м, коридор 1-1 площею 7,2 кв.м, а всього приміщення загальною площею 25,2 кв.м, житловою площею 18,0 кв.м, а також сарай літ.Б, 1/2 частину вбиральні літ.В, 1/4 колодязя №1, 1/2 огорожі/воріт №2, що складає 48/10 ідеальних часток, а відповідачці ОСОБА_4 виділити в житловому будинку літ. А-1 кухню 1-5 площею 8,5 кв.м, житлову кімнату 1-3 площею 11,8 кв.м, житлову кімнату 1-2 пл.12,5 кв.м, а всього приміщення загальною площею 32,8 кв.м, житловою площею 24,3 кв.м, підвал літ. Пг, 1/4 колодязя, 1/2 огорожі/воріт №2, 1/2 вбиральні літ. В, що складає 52/100 ідеальних часток, припинити право спільної часткової власності сторін на спірне майно.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 31 травня 2017 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_3, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведення обставин справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з безпідставності та недоведеності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

За нормами ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Виходячи із цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом.

Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

За змістом ч. 3 ст. 370 ЦК України, виділ частки із спільного майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 ЦК України.

Відповідно до ст. 364 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України.

За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.

Виходячи з положень ст. 183 ЦК України та роз'яснень, викладених у п. п. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок», виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

При поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, в разі, якщо речі є неподільними, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою та за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини четверта, п'ята статті 71 СК України).

У разі недосягнення такої згоди між подружжям може застосовуватися стаття 365 ЦК України за наявності для цього відповідних підстав і суд може присудити одному з подружжя річ у натурі, а іншому - грошову компенсацію з підстав, передбачених цією статтею.

За ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Вирішуючи цей спір, суд з урахуванням вимог ст. 10 ЦПК України з метою всебічного і повного з'ясування обставин справи та забезпечення здійснення прав сторін відповідно до заявлених вимог повинен запропонувати сторонам подати або за їх клопотанням витребувати, зокрема, висновки технічної експертизи щодо можливих варіантів поділу будинку в натурі, а в необхідних випадках - висновки органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекцій тощо про допустимість пов'язаних із цим поділом переобладнань і перепланувань: дані про характер робіт і їх вартість, які необхідно здійснити для відокремлення виділеної частки будинку або поділу будинку.

У справі встановлено і це визнається сторонами, що позивач та відповідачка є власниками спірного житлового будинку в рівних частках, а саме по 1/2 кожний.

При поділі житлового будинку в натурі у разі необхідності його переобладнання та перепланування необхідний дозвіл виконкому місцевої ради, який має бути отриманий до винесення судом рішення, що є обов'язковою умовою згідно з вимогами ст. 152 ЖК УРСР.

Крім того, до ухвалення рішення в матеріалах справи повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, висновок про відповідність перепланування санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилам пожежної безпеки. Залежно від обставин справи підлягають поданню висновки й інших служб, зокрема погодження для встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання.

Як районний суд так і апеляційний суд при розгляді справи пропонував позивачу (його представнику) надати технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, висновок про відповідність перепланування санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилам пожежної безпеки, погодження для встановлення відокремленого газо- та енергопостачання, відповідні погодження й дозвіл органу влади, проте позивач та її представник відмовилися від ініціювання надання таких висновків та дозволів з тих мотивів, що до вирішення судом справи їх надання є необов'язковим.

Водночас із змісту позовних вимог, висновку судової інженерно-технічної експертизи № 435 від 25 жовтня 2016 року (а.с. 134-171) та додаткового висновку експертизи № 231 від 20 березня 2017 року (а.с. 184-194) вбачається, що є два можливих варіанти поділу житлового будинку, обидва з яких передбачають реконструкцію житлового будинку, зведення додаткового приміщення кухні, втручання у несучі конструкції шляхом влаштування в капітальних стінах отворів для дверей, влаштування нових фундаментів, несучих стін та їх прив'язки до існуючих несучих стін.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Отже, наявні у справі докази та їх оцінка вказують на відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач та її представник не надали належних та допустимих доказів відповідно до вимог ст.ст. 58-60 ЦПК України, розпорядилися у такий спосіб своїми правами (ч. 2 ст. 11 ЦПК України).

Доводи апелянта про те, що суд мав підстави для ухвалення рішення про поділ будинку за запропонованим варіантом експертизи є необґрунтованими, оскільки в результаті поділу будинку в існуючому стані неможливо утворити дві повноцінні квартири, які б відповідали нормам Державних будівельних норм В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення».

Так, цими нормами передбачено, що в однокімнатній квартирі повинна бути кухня площею не меншою 7 кв. м (п.2.24), допускається передбачати кухні-ніші за умови їх обладнання електроплитами та влаштування в них примусової вентиляції (п.2.26).

За наявними варіантами поділу будинку існуюча кухня надається одному зі співвласників, а можливість влаштування в існуючому плануванні будинку ще однієї кухні (кухні-ніші) відсутня.

Що ж до передбаченої варіантами поділу будинку влаштуванні кухні за рахунок добудови, то це пов'язано з необхідністю отримання технічного висновку про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, висновку про відповідність перепланування санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилам пожежної безпеки, погодження для встановлення відокремленого газо- та енергопостачання, відповідні погодження й дозвіл органу влади (ст. 152 ЖК України), які позивач та його представник отримувати відмовилися.

Доводи апелянта про те, що запропоновані варіанти поділу не передбачають втручання в основні несучі конструкції спростовуються висновком експертиз та роз'ясненнями експерта, які надавалися в суді першої інстанції.

Суд першої інстанції помилково в описовій та мотивувальній частині не зазначив змісту уточнених позовних вимог ОСОБА_3, проте це не вплинуло на правильність по суті вирішення спору.

Отже, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права є по суті правильним, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 31 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий В.В. Яремко

Судді: М.І. Кулянда

О.О. Одинак