Ухвала суду № 68446612, 15.08.2017, Апеляційний суд Харківської області

Провадження № 22ц/790/519/17 Головуючий 1-ї інстанції - Горпинич О.В.

Справа № 645/11033/14-ц Доповідач - Бровченко І.О.

Категорія - трудові

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2017 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Бровченко І.О.,

суддів - Кіся П.В., Кружиліної О.А.,

при секретарі - Афоніні К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України, виконуючого обов'язки директора Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України Руденка Євгена Володимировича про визнання незаконними та скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України (далі - Інститут тваринництва НААН України), виконуючого обов'язку Інституту тваринництва НААН України Руденка Є.В. про визнання наказу від 09 грудня 2014 року № 219/к недійсним, визнання дій відповідача пов'язаних з виготовленням наказу від 09 грудня 2014 року № 219/к протиправними. В ході розгляду справи, позивачем було уточнено позовні вимоги, де він просив також визнати недійсними накази від 25 грудня 2014 року № 236/к, від 26 грудня 2014 року № 237/к, визнати дії відповідача, пов'язані з виготовленням згаданих наказів протиправними; поновити його на роботі, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу до часу поновлення на роботі.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 31 березня 2014 року працював в Інституті на посаді провідного юрисконсульта. Жодного нарікання на його роботу до призначення в.о. Інституту Руденка Є.В. не було. 09 грудня 2014 року та 25 грудня 2014 року відповідач своїми наказами необґрунтовано застосував до нього дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, а наказом № 237/к від 26 грудня 2014 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП. Проте, дані накази не відповідають чинному законодавству, оскільки відповідач проігнорував вимоги ч. 1 ст. 149 КЗпП та не зажадав від позивача письмових пояснень з приводу порушень трудової дисципліни. Дії відповідача, на думку ОСОБА_1, є помстою за те, що останній оскаржив вищому керівництву системні порушення трудового законодавства та Закону України «Про відпустки», які допускав відповідач.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі та пояснив, що згідно акту про надання письмових пояснень від 09 грудня 2014 року, 21 листопада 2014 року в.о. директора Інституту Руденко Є.В. зобов'язав ОСОБА_1 надати письмові пояснення, проте з 11 листопада по 28 листопада 2014 року позивач знаходився у відпустці. Окрім того, у вказаному акті зазначено, що 09 грудня 2014 року ОСОБА_1 було зобов'язано надати пояснення з приводу того, чому він не веде облік судової справи за позовом ОСОБА_3 до Інституту. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, копія позовної заяви по вказаній справі за № 645/10370/14-ц була отримана відповідачем лише 11 грудня 2015 року. Твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_1 не були виконані розпорядження керівництва Інституту № 18 та № 19, не відповідають дійсності, оскільки доповідні записки ОСОБА_1 про неможливість виконати ці розпорядження були передані в.о. директора Інституту Руденко Є.В. через секретаря. Доказом того, що Руденко Є.В. отримував ці доповідні записки є його виступ на засіданні профкому, зафіксований у протоколі засідання профкому № 10 від 26 грудня 2014 року. Щодо виконання розпорядження № 20, то письмову відповідь на його виконання ОСОБА_1 передав також через секретаря Інституту, в чому остання розписалася на копії відповіді. Окрім того, до призначення в.о. директора Інституту Руденка Є.В. до роботи ОСОБА_1 у керівництва Інституту жодних нарікань не було. Неодноразово, а саме: 11 листопада 2014 року та 18 листопада 2014 року ОСОБА_1 звертався до Президента Національної академії аграрних наук України зі скаргою на неправомірні дії Руденка Є.В. щодо примусового відправлення працівників інституту у відпустки без збереження заробітної плати. У зв'язку із чим позивач вважає, що дії в.о. директора Інституту Руденка Є.В. щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та послідуюче його звільнення є помстою відповідача.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 08 жовтня 2015 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 травня 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 08 жовтня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано накази виконуючого обов'язки директора Інституту тваринництва національної академії аграрних наук України № 219/к від 09 грудня 2014 року про сувору догану за невиконання службових обов'язків та 236/к від 25 грудня 2014 року про сувору догану за систематичне невиконання службових обов'язків без поважних причин ОСОБА_1 незаконними.

Визнано наказ виконуючого обов'язки директора Інституту національної академії аграрних наук України № 237/к від 26 грудня 2014 року про звільнення ОСОБА_1, за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків, п. 3 ст. 40 КЗпП України незаконним.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта сектора наукових кадрів та правової роботи Інституту тваринництва національної академії аграрних наук України.

Стягнуто з Інституту тваринництва національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 грудня 2014 року по 25 жовтня 2016 року в сумі 21088 грн. 30 коп..

Стягнуто з Інституту тваринництва національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Інститут тваринництва Національної академії аграрних наук України просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно зі ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 149 КЗпП України).

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 працював в Інституті тваринництва Національної академії аграрних наук України на посаді провідного юрисконсульта сектору наукових кадрів та правової роботи з 31 березня 2014 року по 26 грудня 2014 року.

Наказом в.о. директора Інституту Руденка Є.В. № 219/к від 09 грудня 2014 року ОСОБА_1 оголошено сувору догану за невиконання службових обов'язків.

З даним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений 09 грудня 2014 року та зазначив на наказі, що незгодний з ним.

Підставою для застосування до ОСОБА_1 зазначеного стягнення стало невиконання позивачем службових обов'язків, про що керівництво Інституту було повідомлено доповідними записками завідувача сектору наукових кадрів та правової роботи ОСОБА_4 від 21 листопада 2014 року та 09 грудня 2014 року (а.с. 23-24).

Так, доповідною запискою від 21 листопада 2014 року ОСОБА_4 довела до відома в.о. директора Інституту Руденку Є.В. те, що провідний юрисконсульт ОСОБА_1 не виконує обов'язки, покладені на нього посадовою інструкцією, оскільки після призначення 28 жовтня 2014 року на посаду в.о. директора Інституту Руденка Є.В. ОСОБА_1 не було своєчасно оформлено та подано на державну реєстрацію зміни до статутних документів Інституту та відповідні зміни до Головного управління державної казначейської служби України, в якій обслуговується Інститут. ОСОБА_1 дане питання вирішено не було, що могло б призвести до затримки отримання грошових коштів для виплати працівникам заробітної плати.

У зв'язку із невиконанням розпорядження керівництва в.о. директора Інституту Руденко Є.В. розпорядився оголосити ОСОБА_1 сувору догану, про що на доповідній записці зроблено відповідну резолюцію.

Доповідною запискою від 09 грудня 2014 року завідувач сектору наукових кадрів та правової роботи ОСОБА_4 довела до відома в.о. директора Інституту Руденка Є.В. те, що провідний юрисконсульт ОСОБА_1 не виконує обов'язки, покладені на нього посадовою інструкцією, оскільки ним не було здійснено облік і зберігання цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до Інституту, провадження по якій було відкрито судом 01 грудня 2014 року. Руденком Є.В. на даній доповідній записці поставлено резолюцію про оголошення ОСОБА_1 суворої догани.

09 грудня 2014 року підприємством відповідача складено акт про відмову в наданні письмових пояснень працівником за підписом працівників Інституту: завідувача сектору наукових кадрів та правової роботи ОСОБА_4, заступника директора з науково-координаційної роботи ОСОБА_5, завідувача лабораторії ОСОБА_6 Із вказаного акту вбачається, що 21 листопада 2014 року Руденко Є.В. зобов'язав провідного юрисконсульта сектору наукових кадрів та правової роботи ОСОБА_1 надати письмові пояснення про причини не проведення своєчасно змін в реєстраційні документи Інституту після зміни керівництва Інституту, однак ОСОБА_1 пояснення надавати відмовився. 09 грудня 2014 року Руденко Є.В. зобов'язав провідного юрисконсульта сектору наукових кадрів та правової роботи ОСОБА_1 надати письмові пояснення щодо не проведення обліку цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до Інституту, однак ОСОБА_1 пояснення надавати відмовився (том1 а.с.25).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що з 11 листопада по 28 листопада 2014 року, ОСОБА_1, згідно наказу № 172/к від 29 жовтня 2015 року був відправлений підприємством відповідача у відпустку без збереження заробітної плати, що підтверджено копією відповідного наказу (том 1 а.с. 69), даний факт встановлений рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2015 року (том 2 а.с.3-6), відповідно до якого визнано незаконним наказ в.о. Інституту № 172/к від 29 жовтня 2014 року.

Оскільки з 11 по 28 листопада 2014 року ОСОБА_1 знаходився у відпустці, згідно наказу № 172/к від 29 жовтня 2014 року, директор Інституту або інша особа підприємства не могли надавати будь - які розпорядження позивачу.

Проте наказом № 219/к від 09 грудня 2014 року ОСОБА_1 оголошено сувору догану за невиконання службових обов'язків.

15 грудня 2014 року розпорядженням № 18 в.о. директора інституту Руденко Є.В. ОСОБА_1 пропонувалося надати документи щодо підготовки державного Акту на право постійного користування землею Інституту тваринництва НААН України, інформацію та документи необхідно подати до 17 грудня 2014 року.

15 грудня 2014 року розпорядженням № 19 в.о. директора інституту Руденко Є.В. пропонувалося ОСОБА_1 надати інформацію в письмовому виді щодо підготовки документів на отримання свідоцтва про право державної власності на об'єкти нерухомості, що обліковується на балансі Інституту, інформацію необхідно подати до 16 грудня 2014 року.

Наказом в.о. директора Інституту Руденка Є.В. № 236/к від 25 грудня 2014 року ОСОБА_1 оголошено сувору догану за невиконання службових обов'язків (а.с. 39).

З даним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений 25 грудня 2014 року та зазначив на наказі про свою незгоду із ним.

Підставою для застосування до ОСОБА_1 зазначеного стягнення стало невиконання позивачем службових обов'язків, про що керівництво Інституту було повідомлено доповідною запискою завідувача сектору наукових кадрів та правової роботи ОСОБА_4 від 25 грудня 2014 року. У доповідній записці ОСОБА_4 довела до відома в.о. директора Інституту Руденка Є.В. те, що провідний юрисконсульт ОСОБА_1 систематично не виконує свої посадові обов'язки, оскільки ним не були виконані розпорядження керівництва № 18 та № 19 від 15 грудня 2014 року, письмову інформацію та документи про виконання яких ОСОБА_1 повинен був надати до 17 грудня 2014 року та 16 грудня 2014 року відповідно (том 1 а.с.42).

Доповідні записки, складені від імені завідувача сектору наукових кадрів та правової роботи ОСОБА_4 від 25 грудня 2014 року та від 26 грудня 2014 року, не містять підпису особи, яка їх склала.

Крім того, акт про відмову в наданні письмових пояснень працівником, за підписом працівників Інституту: завідувача сектору наукових кадрів та правової роботи ОСОБА_4, заступника директора з науково-координаційної роботи ОСОБА_5, завідувача лабораторії ОСОБА_6 датований 25 грудня 2015 року.

В судовому засіданні позивач посилався на те, що розпорядження №№ 18 и 19 були виконані ним своєчасно та в повному обсязі. Позивачем на підтвердження доводів надано доповідну записку, яка адресована в.о. директору ІТ НААН Руденку Є.В., відповідно до якої повідомлялося, що для отримання свідоцтва про право державної власності, державного акту на право постійного користування землею Інституту потрібно змінити адресу та на ім'я Харківського міського голови відправлена заява щодо зміни адреси будівель, які обліковуються на балансі Інституту.

Розпорядженням в.о. директора Інституту № 20 від 18 грудня 2014 року ОСОБА_1 пропонувалося дати роз'яснення щодо затримки підготовки відповідних документів згідно листа Управління містобудування та архітектури від 05 вересня 2014 року.

ОСОБА_1 на виконання вищевказаного розпорядження складено доповідну записку на ім'я Руденка Є.В., в якій зазначалося про виконання розпорядження № 20. Дана доповідна записка отримана секретарем ОСОБА_7 19 грудня 2014 року, про що свідчить її підпис.

Доповідною запискою від 26 грудня 2014 року завідувач сектору наукових кадрів та правової роботи ОСОБА_4 довела до відома в.о. директора Інституту Руденка Є.В. те, що провідний юрисконсульт ОСОБА_1 систематично не виконує свої посадові обов'язки, оскільки ним не було виконано розпорядження керівництва № 20 від 19 грудня 2014 року, будь-які пояснення ОСОБА_1 надавати відмовився (том 1 а.с. 43).

За вчинення даного проступку в.о. директора Інститут Руденко Є.В. на вказаній вище доповідній записці зазначив свою резолюцію щодо звільнення ОСОБА_1 в зв'язку із систематичним порушенням службових обов'язків.

В судовому засіданні представник підприємства відповідача повідомляла, що Руденко Є.В. не отримував дану доповідну записку, оскільки у доповідній записці відсутня резолюція керівництва Інституту на підтвердження ознайомлення із нею. Проте, як повідомив у судовому засіданні сам Руденко Є.В., до нього надходила дана доповідна записка ОСОБА_1.

Згідно протоколу засідання профспілкового комітету Інституту тваринництва НААН України від 26 грудня 2014 року в частині виступу в.о. директора Інституту Руденка Є.В., зазначено невиконання позивачем розпоряджень в.о. директора Інституту від 15.12.2014 року №№ 18,19 (отримання відповідних документів щодо підготовки державного акту на право постійного користування землею та свідоцтв про право державної власності на об'єкти нерухомості, що обліковуються на балансі Інституту), де директор зазначав, що завдання, які надаються, ОСОБА_1 не виконуються, на зауваження щодо невиконання своїх обов'язків постійно надає доповідні записки.

Тобто, підстави невиконання позивачем розпоряджень, як зазначено в.о. директора Інституту Руденком Є.В., висловлені ним на засіданні профспілкового комітету, узгоджуються із поясненнями ОСОБА_1, який пояснював у судовому засіданні, що з приводу розпоряджень №№ 18, 19, 20 ним на ім'я в.о. директора Інституту писалися доповідні записки.

25 грудня 2014 року наказом Інституту тваринництва НААН України №236/к ОСОБА_1 винесено сувору догану за систематичне невиконання службових обов'язків без поважних причин (а.с. 14).

Наказом в.о. директора Інституту Руденка Є.В № 237/к від 26 грудня 2014 року ОСОБА_1 було звільнено з посади провідного юрисконсульта сектора наукових кадрів та правової роботи з 26 грудня 2014 року за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків за п. 3 ст. 40 КЗпП (том 1 а.с.48).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у наказі про звільнення позивача за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків не зазначено, яке порушення трудової дисципліни було вчинене ОСОБА_1 після винесення наказів від 09 грудня 2014 року та від 25 грудня 2014 року про застосування до нього дисциплінарних стягнень у вигляді суворої догани та послугувало підставою для його звільнення. Суду не надано переконливих доказів, що ОСОБА_1 без поважних причин умисно або з необережності, систематично не виконував обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. З огляду на допущені порушення при застосуванні такого крайнього заходу дисциплінарного стягнення, як звільнення з роботи, недоведеності шкідливих наслідків та їх причинного зв'язку з порушенням, якого припустився працівник, суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення позивача з роботи не можна вважати таким, що вчинено у відповідності до вимог трудового законодавства України.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

При ухваленні судового рішення по справі судом першої інстанції враховані заперечення відповідача, яким надана належна оцінка та з якою погоджується судова колегія. Крім того, під час судового розгляду справи, відповідачем не надано оригінали доповідних записок від 25 грудня 2014 року та від 26 грудня 2014 року, які містять підписи особи, яка їх склала.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідачем не надано належних та допустимих доказів підтверджуючих, що ОСОБА_1 без поважних причин умисно або з необережності, систематично не виконував обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України відхилити .

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: