Постанова № 6844587, 22.10.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

                                                                                                    Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

22.10.2009           Справа № 5020-11/488-3/284

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Шереніна Ю.Л.,

суддів           Дадінської Т.В. , Дугаренко О.В. при секретарі судового засідання          Петрашова Ю.Б.                               за участю: від позивача: Кухарєнко В. М., довіреність №04-03 від 08.01.2009,

від відповідача: Соловйова В. Р., довіреність №19053/0/2-08 від 25.12.2008,

розглянувши апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 25.06.2009 у справі №5020-11/488-3/284

за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20А, місто Севастополь, 99011)

до відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44, місто Севастополь, 99029)

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Севастополя від 25.06.2009 в задоволенні позову Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 306646,16грн. відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач з дотриманням порядку, передбаченого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, звернувся з апеляційною скаргою, в який ставиться питання про скасування постанови Господарського суду міста Севастополя від 25.06.2009, прийняття нового рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилався на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а саме статті 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (із змінами і доповненнями). Згідно з вимогами вказаного Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів (стаття 18 Закону), самостійно здійснювати працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (стаття 19 Закону) та щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону. Таким чином, звітування відповідачем до Севастопольського міського центру зайнятості свідчить про виконання їм лише вимог статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а ні вимог статей 19, 20 даного Закону. Позивач наполягає на тому, що саме працевлаштування інвалідів є виконанням нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, тому своєчасне подання звітності до центру зайнятості, відсутність на обліку у центрі зайнятості інвалідів, ненаправлення інвалідів на підприємство не позбавляють суб`єкта господарювання від обов`язку сплачувати адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів.

В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити по мотивам, викладеним в ній.

Відповідач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив в її задоволені відмовити, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. При цьому відповідач виходив з того, що працевлаштування на об`єктах електроенергетики має особливості, передбачені Законом України "Про електроенергетику". Створення робочих місць для працевлаштування інвалідів здійснюється підприємствами електроенергетики в розмірі 4 відсотків від числа працівників, зайнятих в непромисловому виробництві, а ні як це передбачено статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Крім того відповідач посилався на те, що ним створені робочі місця для інвалідів згідно з вимогами діючого законодавства України та щомісячно надавались звіти до Севастопольського міського центру зайнятості про наявність вакансій, проте жодного інваліда для працевлаштування протягом 2007 року на підприємство направлено не було.

Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Господарським судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягає задоволенню, постанова Господарського суду міста Севастополя від 25.06.2009 - скасуванню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до скоректованого звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 рік (за формою №10-ПІ) середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства відповідача складала 566 осіб, норматив для працевлаштування інвалідів склав 23 робочих місця, однак фактично упродовж 2007 року у відповідача працювало 9 інвалідів.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві складала 20303,89грн.

Середньооблікова кількість працюючих інвалідів у позивача менш, ніж встановлено нормативом, на 14 одиниць.

За недотримання нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції в сумі 284254,46грн., за прострочення терміну оплати адміністративно-господарських санкцій нарахована пеня в сумі 22391,70грн.

Згідно з частиною третьою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З аналізу наведених норм випливає, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування інвалідів, виходячи з вимог статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

У статті 18 Закону закріплено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства; звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Однак, стаття 18 Закону не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов’язано самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною третьою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме:

-          виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством,

-          надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів,

-          звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу змісту Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" випливає, що питання правомірності застосування адміністративно-господарських санкцій залежить від факту вжиття суб`єктом господарювання передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів.

Проаналізувавши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників процесу, судова колегія дійшла висновку, що відповідачем не вжито передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів.

Матеріали справи свідчать про те, що Відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" належним чином не повідомляло державну службу зайнятості про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки ні всі звіти про наявність вакансій форми 3-ПН, які відповідач надавав до Севастопольського міського центру зайнятості про наявність вакантних посад, містили зазначення, що саме ці вакансії призначені для працевлаштування інвалідів (а. с. 31-48).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Належних доказів в підтвердження вжиття заходів по атестуванню робочих місць для інвалідів (наказ директора підприємства про створення комісії з атестування робочих місць для інвалідів, проведення такого атестування зі складанням відповідного акту), відповідачем суду не представлено.

Доводи відповідача стосовно того, що працевлаштування інвалідів на об`єктах електроенергетики проводиться з урахуванням особливостей, встановлених статтею 21 Закону України "Про електроенергетику" не приймаються судовою колегією до уваги з тих підстав, що Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлені рівні умови господарської діяльності всіх підприємств в аспекті дотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.

Відповідно до частини одинадцятої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищенаведене, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає за необхідне судове рішення скасувати і постановити нове рішення про задоволення позову повністю.

Керуючись статтею 195, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, статтями 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:          

Апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Господарського суду міста Севастополя від 25.06.2009 у справі №5020-11/488-3/284 - задовольнити.

Постанову Господарського суду міста Севастополя від 25.06.2009 у справі №5020-11/488-3/284 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44, місто Севастополь, 99029, ідентифікаційний код 05471081) на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20 А, місто Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 24694007) суму адміністративно-господарських санкцій 284254,46грн. та суму пені в розмірі 22391,70грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 жовтня 2009 р.          

Головуючий суддя          підпис                              Ю.Л.Шеренін

Судді           підпис                               Т.В. Дадінська підпис                               О.В.Дугаренко З оригіналом згідно

Головуючий суддя                                                             Ю.Л.Шеренін