Ухвала суду № 6844479, 05.10.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

05.10.2009           Справа № 2-а-6707/08/1/0170

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Дадінської Т.В.,

суддів           Лядової Т.Р. , Щепанської О.А.                      секретар судового засідання          Колб Т.П. за участю представників сторін:

представник позивача, Приватної фірми "Мастер Геймс"- не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р. ) від 17.03.09 по справі №2-а-6707/08/1/0170

за позовом Приватної фірми "Мастер геймс" (вул. Гаспринського, 29, м. Сімферополь, 95000; вул. Скрипниченко/51Армії, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до           Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим (вул. М.Залки, 1/9, Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Трещова О.Р.) від 17 березня 2009 року у справі № 2-а-6707/08/1 (№ 2-а-6707/08/1/0170) позов Приватної фірми «Мастер Геймс» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення було задоволено. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим № 0011652301/0 від 01 вересня 2008 року та № 0011652301/1 від 11 листопада 2008 року, яким позивачу визначено податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 11986,02 грн. та штрафні санкції в розмірі 5769,01 грн. визнані протиправними та скасовані.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 17 березня 2009 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права. Заявник апеляційної скарги посилається на положення пункту 1.31 статті1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказав, що посилання заявника апеляційної скарги на порушення підприємством вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є неспроможним. Позивач посилається на те, що при проведенні операцій продажу ігрових автоматів він керувався положеннями підпункту 8.4.4 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» згідно до якого у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2,3, 4 у зв’язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг), отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду. Позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим.

У судове засідання представники позивача та відповідача не з’явилися. Причина неявки суду не відома. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сповіщені належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, правильність застосування Окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01 вересня 2008 року за № 00116522301/0 Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов’язання Приватної фірмі «Мастер Геймс»з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 17755,03 грн., у тому числі 11986,02 грн. –за основним платежем та 5769,01 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

З вказаного податкового повідомлення-рішення вбачається, що підставою для його прийняття сталися висновки акту перевірки від 21 серпня 2008 року за № 6200/23-7/20748947 «Про результати виїзної планової перевірки Приватної фірми «Мастер Геймс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 31 березня 2008 року».

Згідно до висновків вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим було встановлено порушення ПФ «Мастер Геймс» вимог підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8, пункту 1.31 статті 1, пункту 1.6 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилося у заниженні податку на прибуток у 4 кварталі 2007 року на суму 11986 грн. та завищенні від’ємного значення об’єкту оподаткування по деклараціям з податку на прибуток у 1 кварталі 2007 року на суму 43464 грн., та у 1 кварталі 2008 року на суму 10000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що заниження податку на прибуток у 4 кварталі 2007 року на суму 11986 грн. сталося, на думку податкової інспекції, у зв’язку з реалізацією позивачем основних фондів 2 групи –ігрових автоматів, які призначаються платником податку для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію.

Податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2008 року №0011652301/1 прийнято Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим за результатами розгляду скарги позивача у порядку статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

З висновками податкової інспекції судова колегія погодитися не може у зв’язку з наступним.

Відповідно до підпункту 1.1 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” матеріальний актив - основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів.

Об`єктом оподаткування за пунктом 3.1 статті 3 Закону є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно до підпункту 4.1.1. пункту 4.1. статті 4 Закону валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону). При цьому скоригований валовий доход - валовий доход, визначений згідно з пунктом 4.1 цієї статті без врахування доходів, зазначених у пункті 4.2 цієї статті (п.4.3 статті 4 Закону).

Визначення товарів дається у пункті 1.6. статті 1 Закону, товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Згідно до пункту 1.31 статті 1 Закону продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Валові витрати, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону є сумами будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 8.1.1. пункту 8.1. статті 8 Закону під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що задля віднесення тих чи інших операцій з матеріальними цінностями до прибутку підприємства, який має бути об’єктом оподаткування потрібно визначити чи відносяться оспорювані матеріальні цінності та кошти, одержані за операціями з їх продажу до товарів, передбачених пунктом1.31 статті 1 Закону чи навпаки ці матеріальні цінності підпадають під визначення основних фондів, які підлягають амортизаційним відрахуванням, передбаченим статтею 8 Закону.

Відповідно до підпункту 8.1.2. пункту 8.1 статті 8 Закону амортизації, крім інших, підлягають витрати на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів.

З матеріалів справи вбачається, що за основною діяльністю позивач виготовляє ігри, здійснює інші види діяльності у сфері розроблення програмного забезпечення, з виготовлення ігрових автоматів, у тому числі для власних потреб.

Визначення основних фондів та їх груп надано у пункті 8.2.Закону. Підпунктом 8.2.1 термін "основні фонди" зазначається як матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Тобто, законодавцем встановлено 2 обов`язкові умови для віднесення матеріальних цінностей до основних фондів. Перша – вони повинні призначатися платником податку для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію. Друга –їх вартість має перевищувати 1000 гривень і поступово зменшуватися у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Факт використання та наміру використання позивачем вироблених гральних автоматів у своїй господарській діяльності підтверджується матеріалами справи, при цьому, судом першої інстанції досконало з’ясовані обставини справи щодо цього питання та зроблено перевірку їх доказами, а саме - договорами оренди гральних автоматів між ПФ “Мастер Геймс” (орендодавець) та МЧП “Сапсан” (орендатор) від 05 травня 2006 року № 14/05.05.2006 з додатком до нього - актом прийому передачі від 05 травня 2006 року; між ПФ “Мастер Геймс” (орендодавець) та фізичною особою підприємцем Самойленко Олександром Вікторовичем (орендатор) від 01 листопада 2006 року № 01.11.06 з додатком до нього - актом прийому передачі від 01 листопада 2006 року; від 15 січня 2007 року № 150107 з додатком до нього - актом прийому передачі від 18 січня 2007 року; від 06 лютого 2007 року № 060207 з додатком до нього - актом прийому передачі від 08 лютого 2007 року; від 19 квітня 2007 року № 190407 з додатком до нього - актом прийому передачі від 19 квітня 2007 року; від 21 травня 2007 року № 210507 з додатком до нього - актом прийому передачі від 23 травня 2007 року; між ПФ “Мастер Геймс” (орендодавець) та Київською філією ТОВ “Мастер Інвест” (орендатор) від 24 серпня 2006 року № 44/24.08.06 з додатками до нього - актом прийому передачі від 24 серпня 2006 року та актом повернення від 31 січня 2007 року; між ТОВ “Мастер Інвест” (орендатор) від 24 липня 2007 року № 240707 з додатком до нього - актом прийому передачі від 24 липня 2007 року; від 01 вересня 2007 року № 010907 з додатками до нього - актом прийому передачі від 01 вересня 2007 року та актами повернення від 01 листопада 2007 року, від 01 грудня 2007 року, від 01 січня 2008 року, від 01 лютого 2008 року; від 01 листопада 2007 року № 011107/1 додатками до нього - актом прийому передачі від 01 листопада 2007 року та актами повернення від 01 січня 2008 року, від 01 березня 2008 року; від 01 грудня 2007 року № 011207 з додатками до нього - актом прийому передачі від 01 грудня 2007 року та актом повернення від 01 березня 2008 року; від 11 лютого 2008 року № 110208 додатками до нього - актом прийому передачі від 11 лютого 2008 та актом повернення від 01 березня 2008 року.

Вартість ігрових автоматів, що були об’єктом перевірки, беззаперечно перевищувала 1000 гривень і поступово зменшувалася у зв'язку з фізичним або моральним зносом, що підтверджується матеріалами справи та встановлено судом. Позивач здійснював амортизацію зазначених об`єктів, які використовувалися у виробничій діяльності.

Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів). Термін "комп'ютерна програма" розуміється у значенні, наведеному у законодавстві з питань охорони авторських та суміжних прав.

З матеріалів справи вбачається, що ігрові автомати, які були реалізації, у податковому обліку позивача зазначалися як “основні фонди 2 групи”, що знаходяться у експлуатації більше року. Ті ігрові автомати, які значилися у експлуатації менше року та стали предметом подальшої реалізації, а саме - відповідно до договорів купівлі-продажу №310107 від 31 січня 2007 року між ПФ “Мастер Геймс” та Шенько Сергієм Костянтиновичем, №19032007 від 19 березня 2007 року та № 03012008 від 03 січня 2008 року між ПФ “Мастер Геймс” та ТОВ “Мастер Інвест”) протягом періоду, що перевірявся, хоча фактично і не перебували у експлуатації протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію, проте безперечно передбачалися для цього, оскільки їх експлуатація є однією з видів у господарської діяльності позивача.

Суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про те, що позивачем правильно віднесено ігрові автомати до основних фондів 2 групи, оскільки віднесення їх до іншої групи не відповідатиме цільовому призначенню цих матеріальних цінностей.

Відповідно до положень статті 8 Закону така умова як “використання матеріальних цінностій у господарської діяльності» не є необхідною та обов’язковою при віднесенні певних матеріальних цінностей до основних фондів. Відповідно до положень підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону під терміном «основні фонді»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей.

Така позиція суду також підтверджується Листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва “Щодо податкових наслідків здійснення операцій за зовнішньоекономічним договором комісії, перегляду ціни за договором із неплатником ПДВ, включення до валових витрат сум матеріальної допомоги, продажу об'єкта основних фондів” N 3429 від 09 червня 2003 року. У якому, крім іншого, зазначено, що для визначення активу як об'єкта основних фондів має значення не фактичний строк його експлуатації, а передбачуваний. Таким чином, продаж таких основних фондів відображається в обліку за правилами, встановленими Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" для продажу основних фондів, а не товарів, і у зв'язку з цим - не потребує коригувань амортизаційних відрахувань в податковому обліку.

Відповідно до підпункту 8.3.5. пункту 8.3 статті 8 Закону облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 , ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 або 4, з метою оподаткування не ведеться.

У разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість (підпункт 8.4.2 пункту 8.4. статті 8 Закону).

Відповідно до підпункту 8.4.4. пункту 8.4. статті 8 Закону у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

Судом першої інстанції встановлено, і даний факт не спростовується відповідачем, що проведення амортизації основних фондів 2 групи ПФ “Мастер Геймс” відбувалося відповідно до норм амортизації, встановлених підпунктом 8.6.1 пункту 8.6. статті 8 Закону у розмірі 10 % відсотків від балансової вартості групи.

Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Але, в апеляційній скарзі не зазначено якої помилки припустився суд першої інстанції при вирішенні спору і чому висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального права, а також не надані докази яки б спростовували висновки суду.

Таким чином, суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

                    Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 17 березня 2009 року у справі № 2-а-6707/08/1 (№ 2-а-6707/08/1/0170) залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 жовтня 2009 р.

Головуючий суддя                                        Т.В. Дадінська

Судді                                         Т.Р.Лядова                               О.А.Щепанська