Рішення № 68436815, 04.04.2017, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 759/1003/17

пр. № 2/759/2268/17

04 квітня 2017 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

при секретарі Фещук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків за договором фінансового лізингу,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»(ТОВ «Порше Лізинг Україна») в січні 2017 року заявили позов про стягнення з ОСОБА_1 536836,88 грн. на погашення заборгованості та збитків за договором фінансового лізингу.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором.

Представник позивача ОСОБА_2 подав заяву, за якою на вимогах позову наполягав, просив розглянути справу без його участі, проти розгляду справи в порядку заочного провадження не заперечував.

ОСОБА_1 в суд не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, заперечень до позову не надходило.

Оскільки, у справі достатньо даних про права взаємовідносини сторін, то суд вважає за можливе постановити заочне рішення на наявних доказах.

Судом встановлено таке.

10.06.2011 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про фінансовий лізинг №00003139, складовими якого є також Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу, що затверджені товариством (далі Загалі умови), і Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (далі Графік).

Відповідно до п. п. 3.1 та 3.2 Загальних умов сторони погодили, що предметом лізингу за цим контрактом є транспортний засіб, зазначений у контракті та обраний у відповідності до специфікацій Лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає вимогам лізингоодержувача. Лізингоодеожувач на власний розсуд здійснив вибір дилера-продавця, у якого ТОВ «Порше Лізинг Україна» придбало об'єкт лізингу (отримало право власності на об'єкт лізингу) та передало лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями законодавства України та цього контракту.

Об'єктом лізингу є транспортний засіб Volkswagen Passat CC 1.8 TFSI 2011 року випуску, вартість об'єкту лізингу становить 44038 доларів США, авансовий платіж 8807,60 доларів США, обсяг фінансування 35230,40 доларів США, кількість лізингових платежів 60, строк лізингу 60 місяців, щомісячний платіж 1021,79 доларів США, адміністративний платіж 330,29 доларів США. Відповідно до умов договору лізингоодержувач набуває право власності на об'єкт лізингу після завершення погодженого строку лізингу за купівельною ціною, визначеною лізингодавцем.

З урахуванням п. 21 Загальних умов сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов контракту, а саме: предмет лізингу та його вартість, строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу), початок та кінець строку лізингу, розмір першого лізингового платежу, щомісячний платіж, Графік платежів, умови передачі предмета лізингу у власність лізингоодержувача після закінчення строку лізингу та інше. Своїми підписами сторони вказали на те, що повністю усвідомлюють зміст контракту, терміни та поняття, що вживаються в контракті, погоджуються на умови контракту та повністю усвідомлюють значення та наслідки своїх дій.

10.06.2011 року ТОВ ,,Порше Лізинг Україна» придбало у ТОВ ,,Крим - Автохолдінг" об'єкт лізингу - автомобіль Volkswagen Passat CC 1.8 TFSI, 2011 року випуску (№ двигуна НОМЕР_3, № шасі НОМЕР_2), що підтверджується договором купівлі-продажу №2011/0223 від 21.06.2011 року, видатковою накладною № PH-557 від 21.06.2011 року та актом приймання-передачі №2011/0223 від 26.11.2011 року.

25.06.2011 року згідно акту приймання - передачі з реєстраційним номером НОМЕР_4 передано відповідачу ОСОБА_1

Умовами п. 6.5. Загальних умов встановлено, що лізингові платежі перераховуються лдізингоодержувачем на рахунок зазначений ТОВ «Порше Лізинг Україна» не пізніше дати, вказаної у Графіку.

Відповідно до Графіку, перший лізинговий платіж підлягав сплаті 10.06.2011 року, а останній - 15.05.2016 року. Чергові лізингові платежі сплачуються щомісячно на відповідну дату поточного місяця, що погоджена сторонами у Графіку .

Положеннями п. 6.3. Загальних умов визначено, що лізингові платежі та інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим контрактом, розраховуються в Євро/ доларах США (як обумовлено Сторонами в Контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом, чинним на дату виставлення рахунку.

Позивачем були виставлені відповідачу відповідні рахунки-фактури на оплату чергових (щомісячних) лізингових платежів, які охоплюють лізингові періоди з лютого 2014 року - по жовтень 2015 року, які, на порушення вказаних зобов'язань залишились без оплати, у зв'язку з чим за відповідачем облікована заборгованість в сумі в розмірі 323 813 грн. 25 коп.

Крім того, на дану заборгованість позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 18528 грн. 13 коп.

Пунтами 8.3., 8.3.2., 12.6 та 12.6.1. Загальних умов передбачено, що якщо лізингоодержувач повністю або часткова не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення Лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до ЗУ «Про фінансовий лізинг»), ТОВ «Порше Лізинг Україна» має право в односторонньому порядку розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Враховуючи неодноразові прострочення з оплати лізингових платежів з боку відповідача та з у зв'язку з тим, що такі прострочення тривають більше 30 днів, позивачем з метою захисту свого права шляхом припинення зобов'язання та реалізації положень ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про фінансовий лізинг» на адресу відповідача направлено вимогу від 05.10.2015 року про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору за № 00003139.

Проте, така вимога позивачем була проігнорована.

Абзацом 2 п. 6.17. Загальних умов передбачено, що Сторони погоджуються, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою ТОВ «Порше Лізинг Україна» відповідно до п. 12 контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування Об'єктом лізингу.

Оскільки об'єкт лізингу не було повернуто, то позивачем на відповідача нарахована заборгованість за користування об'єктом лізингу в період з листопада 2015р. по червень 2016р. в сумі 161460 грн. 36 коп., а також нараховано на заборгованість 3% річних в сумі 3797 грн. 99 коп. та пеню, відповідно до п. 8.2.1 Загальних умов, з урахуванням обмежень ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», в сумі 8740 грн. 53 коп.

За таких обставин, з урахуванням відсутності заперечень відповідача, суд знаходить позов, в частині наведеній вище, обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню у вказаних сумах на підставі ст.ст. 526, 530, 532, 536, 610, 612, 615, 624- 628 ЦК України, ст.ст. 7, 11, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Що стосується вимог позову про стягнення втрат від інфляції на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, то суд вважає за необхідне в задоволенні цих вимог відмовити, оскільки зобов'язання за договором лізингу прив'язані до долару США, а відтак в сумі заборгованості за договором вже враховані втрати від інфляції.

Не підлягають задоволенню і вимоги позову про стягнення збитків.

Так, позивачем під збитками визначено витрати, що понесені позивачем на правову допомогу щодо супроводження процесу стягнення заборгованості за договором, оплати послуг нотаріуса з видачі виконавчого напису, витрат виконавчого провадження.

Проте, вказані витрати не можна визнати збитками за договірним зобов'язанням, оскільки вони не перебувають у безпосередньому зв'язку із зобов'язанням, як того вимагають приписи ст.ст. 22, 611 ЦК України, а здійснювались позивачем на захист порушеного права в позасудовому порядку і відповідно можуть бути відшкодовані, як витрати на виконавче провадження, витрати на вчинення нотаріальних дій, тощо, або ж як судові витрати, за підстав передбачених відповідним спеціальним законодавством.

Отже, позов може бути задоволений частково, відповідно до наведених вище висновків суду, в загальній сумі 516340 грн. 26 коп.

Розглядаючи питання розподілу судових витрат у справі, суд не знаходить достатніх підстав для задоволення вимог позивача про відшкодування витрат на правову допомогу.

Так, ч. 1 ст. 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною 1 ст. 84 ЦКПК України визначено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до роз'яснень, викладених в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 травня 2015 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ТОВ «КПД КОНСАЛТИНГ» було укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до додаткової угоди до якого від 12.12.2016 року ТОВ «КПД КОНСАЛТИНГ» зобов'язалося надати ТОВ «Порше Мобіліті» правову допомогу по справі за позовом про стягнення заборгованості та збитків з ОСОБА_1

Проте, матеріали справи не містять даних, що ТОВ «КПД КОНСАЛТИНГ» є юридичною особою, яка займається діяльністю з надання правової допомоги, а представники ТОВ «Порше Мобіліті», які підписали позовну заяву та приймали участь в процесі, є адвокатами або іншими фахівцями у галузі права, відсутні в матеріалах справи і конкретний розрахунок наданих послуг, а тому суд визнає вимоги позову про відшкодування витрат на правову допомогу необґрунтованими.

Що стосується судового збору, сплаченого позивачем на розгляд справи, то він має бути компенсований відповідачами пропорційно задоволеній частці вимог, відповідно і на підставі ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд

в u р i ш u в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків за договором фінансового лізингузадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1(ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (ІН 35571472) 516340 грн. 26 коп. на погашення заборгованості за договором про фінансовий лізинг від 10.06.2011р. №00003139, що облікована станом на 31.10.2016р., та 7745 грн. 10 коп. судового збору, а всього стягнути 524085 (п'ятсот двадцять чотири тисячі вісімдесят п'ять) грн. 36 коп.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий Сенько М.Ф.