Постанова № 6843598, 27.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2009                                                                                           № 43/124

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва А.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з’явились

від відповідача -не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "М"ясний Альянс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.08.2009

у справі № 43/124 (суддя

за позовом                               ТОВ "Ігіс"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "М"ясний Альянс"

про                                                   стягнення 10000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ігіс” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „М’ясний Альянс” про стягнення 10000, 00 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов Договору поставки № ДП 0035-00 (06) від 10.12.2006 року.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої, останній просив стягнути з відповідача на користь позивача 10000, 00 грн. основного боргу, 1203, 27 грн. пені та 1920, 00 грн. витрат на послуги адвоката.

У відзиві на позов відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію тим, що заборгованість була ним сплачена у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками, долученими відповідачем до матеріалів справи.

В своїх письмових поясненнях позивач уточнив позовні вимоги з урахуванням останніх платежів відповідача, відповідно до яких сума основного боргу по видаткових накладних № РН-00960 від 27.12.2006 року та № РН-00939 від 21.12.2006 року складає 6000, 00 грн., розмір пені – 721, 97 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.08.2009 року у справі № 43/124 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ігіс” задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „М’ясний Альянс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ігіс” 6000, 00 грн. основного боргу, 134,00 грн. державного мита, 118, 00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині стягнення 4 000, 00 грн. основного боргу припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору. В задоволенні позову в частині стягнення 721, 97 грн. пені та 1920, 00 грн. витрат на сплату юридичних послуг відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач через Господарський суд м. Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.08.2009 року у справі № 43/124, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2009 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 06.10.2009 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з нез’явленням у судове засідання 06.10.2009 року представників позивача та відповідача, колегією суддів ухвалою від 06.10.2009 року розгляд справи було відкладено на 27.10.2009 року.

07.10.2009 року представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення Господарського суду м.Києва від 12.08.2009 року у справі № 43/124 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 27.10.2009 року не з’явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та без участі представників позивача та відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, але рішення підлягає зміні з наступних підстав.

10.01.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ігіс” (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „М’ясний Альянс” (відповідач, покупець) було укладено договір поставки № ДП 0035-00(6).

Відповідно до п. 1.1 зазначеного Договору, Постачальник зобов’язувався в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передати у власність Покупцеві (відповідачу) оболонки для ковбасних виробів виробництва фірми „Натурін” (Німеччина), (надалі-Товар), а Покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, прийняти та оплатити товар.

Пунктом 1.2 Договору передбачено його складення для забезпечення та проведення багаторазових операцій поставки.

Найменування (асортимент), одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначаються у відпускних документах Постачальника (позивача).

Загальна ціна Товару за Договором складає сукупність накладних та рахунків (п. 5.1 Договору). Ціна за одиницю товару (в тому числі ПДВ) вказується в накладних та рахунках, які є невід’ємною частиною Договору, і з моменту передачі товару зміні не підлягає (п. 5.2 Договору).

Покупець сплачує повну вартість за кожну партію поставленого Товару згідно рахунку Постачальника на протязі 10 банківських днів з моменту отримання Товару, шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Покупець має право дострокової оплати товару (п.5.3 Договору).

На підставі видаткових накладних № РН-00939 від 21.12.2006 року, № РН-00960 від 27.12.2006 року позивач передав відповідачу товар на загальну суму 10344, 10 грн. (копії знаходяться в матеріалах справи).

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинні та зведені облікові документи, можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, посилання на Договір у видатковій накладній не відноситься до обов’язкових реквізитів, які мають міститися в первинних та зведених облікових документах.

Відповідно до ч. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Проте місцевим господарським судом помилково визначено, що оформлена по видаткових накладних № РН-00939 від 21.12.2006 року, № РН-00960 від 27.12.2006 року господарська операція здійснювалась не на виконання вимог Договору № ДП 0035-00(6) від 10.01.2006 року згідно з яким у позивача виникає право вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, поставки товару, зазначеного у видаткових накладних № РН-00939 від 21.12.2006 року, № РН-00960 від 27.12.2006 року, здійснювалися на виконання умов Договору поставки № ДП 0035-00(6) від 10.01.2006 року, найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару зазначена у відпускних документах постачальника (позивача) та отримані покупцем (відповідачем), що підтверджується довіреностями суворої звітності серії ЯМЦ № 641891 від 19.12.2006 року та серії ЯМЦ № 641980 від 27.12.2006 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Оскільки загальна ціна Товару за Договором складає сукупність накладних та рахунків, поставка товару було здійснено на підставі накладних на замовлення відповідача та рахунків –фактур № СФ-0975 від 21.12.2006 року та № СФ-0998 від 27.12.2006 року.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимог, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про оплату поставленого товару, отже, у відповідача виникло зобов’язання щодо оплати поставленого товару.

В письмових поясненнях позивач уточнив позовні вимоги з урахуванням останніх платежів відповідача, відповідно до яких сума основного боргу по видаткових накладних № РН-00960 від 27.12.2006 року та № РН-00939 від 21.12.2006 року складає 6000, 00 грн., розмір пені – 721, 97 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що провадження у справі в частині стягнення 4000, 00 грн. боргу підлягає припиненню за відсутністю предмету спору, оскільки заборгованість в цій частині відповідачем добровільно погашена.

Таким чином, як вбачається з наявних матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 6000, 00 грн.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Відповідно до ст.225 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Оскільки, відповідно до ст.ст.11, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись своєчасно та належним чином, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 6000, 00 грн. підлягають задоволенню.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом. 6.2 Договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати Товару Покупцем, він сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що поставка товару відбувалась на підставі накладних, в рамках Договору, письмова форма щодо нарахування неустойки (пені) дотримана, її нарахування обґрунтоване, та вважає, що з урахуванням вищевикладених норм закону та умов Договору, позивачем вірно у зв’язку з простроченням відповідачем виконання зобов’язання з оплати поставленого товару нараховано 721, 97 грн. пені за наданим розрахунком, який відповідає вимогам закону.

Крім того, позивач звернувся до суду з вимогою щодо стягнення з відповідача 1920, 00 грн. витрат на послуги адвоката, понесених в зв’язку з оплатою правової допомоги, наданих адвокатським об’єднанням „Адвокатська група „Солодко і партнери”, відповідно до умов договору про надання правової допомоги № 1/02-09 ЮП від 27.02.2009 року.

Факт надання правової допомоги по даній справі документально не просліджується і не підтверджується.

Відповідно ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як вбачається з тексту доданого до матеріалів справи Договору № 1/02-09 ЮП від 27.02.2009 року про надання правової допомоги, зазначений Договір укладено на надання правової допомоги щодо стягнення заборгованості з ТОВ „М’ясний Альянс”, ВАТ „Фабрика кулінарії”, ВАТ „Полісся” та ТОВ „Возвягель”.

Відповідно до п. 4.1.1 Договору послуги по юридичному супроводженню позову про стягнення заборгованості з ТОВ „М’ясний Альянс” мають складати 1600, 00 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача 1920, 00 грн., однак при цьому не надав документів, які підтверджують надання зазначених послуг на вказану суму.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення 1920, 00 грн. на оплату юридичних послуг задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку із частковим задоволенням позовних вимог позивача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 102, 00 грн. державного мита та 91, 78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2009 року по справі № 43/124 підлягає зміні у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „М’ясний Альянс”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „М’ясний Альянс” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 12.08.2009 року у справі № 43/124 змінити, резолютивну частину викласти у наступній редакції:

„1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „М’ясний Альянс” (02081, м. Київ, вул. Сортувальна, 5, код ЄДРПОУ 31723193, р/р 26009028192351 в КМФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 322012, або з будь якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ігіс” (04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, 11-В, кв. 9, код ЄДРПОУ 32380077, р/р 26007201301213 в „ОТП Банк” м. Києва, МФО 300528) 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 721 (сімсот двадцять одна) грн. 97 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 91 (дев’яносто одна) грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4. Провадження у справі в частині стягнення 4000, 00 грн. основного боргу припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

5. В задоволені позову в частині стягнення 1920, 00 грн. витрат на оплату юридичних послуг відмовити”.

3. Матеріали справи № 43/124 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді