Постанова № 6843593, 24.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2009                                                                                           № 8/248

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Євсікова О.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Оболонь"

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.08.2009

у справі № 8/248 (суддя

за позовом                               ТОВ "МФ Спеценергопроммонтаж"

до                                                   ЗАТ "Оболонь"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 39468,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 31.440,62 грн., що становить заборгованість за договором № 45 від 24.07.2008 р. та 3.783,21 грн. пені, 3.652,60 грн. збитків від інфляції, 591,77 грн. трьох відсотків річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2009 р. у справі № 8/248 (далі – Рішення суду) позов задоволено частково, стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Оболонь” (04655, м. Київ, вул. Богатирська, 3; код ЄДРПОУ 05391057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МФ Спеценергопроммонтаж” (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 21; код ЄДРПОУ 34482476) 3783 (три тисячі сімсот вісімдесят три) грн. 21 коп. пені, 3.652 (три тисячі шістсот п’ятдесят дві) грн. 60 коп. збитків від інфляції, 591 (п’ятсот дев’яносто одна) грн. 77 коп. трьох відсотків річних, 394 (триста дев’яносто чотири) грн. 68 коп. державного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу припинено провадження у справі.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Скаржник заперечує проти вимог позивача про стягнення з відповідача пені, збитків від інфляції та трьох відсотків річних, посилаючись на те, що в матеріалах справи міститься договір № 45 від 24.07.2008 р., яким передбачено договірну відповідальність в іншому розмірі.

Крім того, апелянт наголошує на тому, що в матеріалах справи міститься довідка про вартість виконаних підрядних робіт, однак дана довідка не оформлена належним чином, а саме в довідці не міститься дати її підписання відповідачем, а також міститься підпис особи, неуповноваженої підписувати такі документи від імені відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2009 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Оболонь” і порушено апеляційне провадження у справі № 8/248, розгляд апеляційної скарги призначено на 03.11.2009 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2009 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 24.11.2009 р.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.

Сторони своїми процесуальними правами не скористалися, у судове засідання 24.11.2009 р. не з’явилися, будь-яких заяв або клопотань від сторін до суду не надходило.

Тому, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, 24.07.2008 р. між ТОВ “МФ Спеценергопроммонтаж” (підрядник) та ЗАТ “Оболонь” (замовник) був укладений договір № 45, відповідно до п. 1.1 якого “замовник” доручив, а “підрядник” прийняв на себе виконання робіт з “Відділення для обезводнення сушки пивної дробини та її грануляції. Монтаж конструкцій кріплення паровивідної труби з конденсатовідвочиком. ЗАТ “Оболонь” кресл. ОБЛ-СВ-005-08-КМ”.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Договірна ціна робіт по цьому договору згідно з п. 1.2 договору склала 55.720,00 грн. (у т.ч. ПДВ).

Остаточний розрахунок за виконані “підрядником” роботи здійснюються “замовником” на підставі акту виконаних робіт протягом 10-ти банківських днів з дати його підписання уповноваженими представниками сторін (п. 3.1 договору).

Сторонами по договору були складені, підписані та скріплені печатками сторін довідка про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2008 р. та акт приймання виконаних підрядних робіт № 54 за серпень 2008 р., які свідчать про виконання робіт “підрядником” та прийняття їх “замовником” без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Відповідач в свою чергу не виконав власні зобов’язання належним чином, за виконанні позивачем роботи не розрахувався.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Станом на день розгляду справи судом першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем погашена у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням (копія в матеріалах справи).

З огляду на викладене, в частині вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 31.440,62 грн. місцевий суд підставно припинив провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім основного боргу позивач також просив суд стягнути з відповідача 3.783,21 грн. пені, 3.652,60 грн. збитків від інфляції, 591,77 грн. трьох відсотків річних.

Скаржник заперечує проти вимог позивача про стягнення з відповідача пені, збитків від інфляції та трьох відсотків річних, посилаючись на те, що в матеріалах справи міститься договір № 45 від 24.07.2008 р., яким передбачено договірну відповідальність в іншому розмірі.

Також апелянт наголошує на тому, що в матеріалах справи міститься довідка про вартість виконаних підрядних робіт, однак дана довідка не оформлена належним чином, а саме в довідці не мітиться дати її підписання відповідачем, а також міститься підпис не уповноваженої особи підписувати такі документи від імені відповідача.

З цього приводу колегія суддів відзначає наступне.

Згідно з наказом Держкомстату України і Держбуду України „Про затвердження типових форм первинних документів по обліку у будівництві” від 29.12.2000 р. № 416/299 та наказом Держкомстату України і Держбуду України „Про затвердження типових форм первинних документів по обліку у будівництві” від 21.06.2002 р. № 237/5 та поясненнями щодо заповнення типових форм акт приймання виконаних підрядних робіт по формі КБ-2в розповсюджується на будівельні підприємства і будівельні структурні підрозділи усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні і монтажні роботи, роботи з капітального і поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності. Довідка про вартість виконаних підрядних робіт по формі КБ-3 розповсюджується на всі будівельні підприємства і будівельні структурні підрозділи усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні і монтажні роботи, роботи з капітального і поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування. Акт по формі КБ-2в та довідка по формі КБ-3 складаються щомісяця спеціалістами будівельного підприємства, якщо підприємство у звітному періоді виконувало будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи, у двох примірниках і надаються субпідрядником –генпідряднику, генпідрядником – забудовнику.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Таким чином, враховуючи те, що нормами чинного законодавства передбачено, що акт по формі КБ-2в та довідка по формі КБ-3 складаються щомісяця спеціалістами будівельного підприємства, якщо підприємство у звітному періоді виконувало будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи, отже складання сторонами по спірному договору довідки про вартість виконаних робіт за серпень 2008р. та акту приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008р. свідчить про те, що підрядні роботи були виконані у звітному періоді, а саме у серпні місяці 2008р.

Крім того, роботи за довідкою про вартість виконаних робіт за серпень 2008 р. та акт приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008 р. були прийняті відповідачем без будь-яких претензій та зауважень, що підтверджується підписом та відбитком печатки відповідача.

Наказом МВС України “Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органом виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів та затвердження умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток, і штампів”(п.3.4.1) передбачено, що відповідальність та контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користуванням ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, які у разі потреби можуть своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного із безпосередньо підлеглих їм працівників.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували покладення відповідальності за зберігання та користування печаткою відповідача на одного з безпосередньо підлеглих керівнику підприємства працівників, що дає підстави стверджувати про те, що печаткою користувався керівник відповідача.

Крім того, відповідно до положень ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як свідчать матеріали справи, відповідач здійснив розрахунки за виконані позивачем роботи у повному обсязі.

Частиною 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

В матеріалах справи відсутні докази визнання спірних довідок про вартість виконаних робіт за серпень 2008 р. та акт приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008 р. недійсними.

З огляду на викладене та враховуючи те, що довідка про вартість виконаних робіт за серпень 2008 р. та акт приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008 р. підписані сторонами та скріплені печатками сторін, сторонами погоджено, що у звітному місяці, а саме у серпні 2008 р. позивачем були виконані роботи, таким чином у відповідності до положень п. 3.1 спірного договору відповідач повинен був розрахуватися за роботи позивача протягом 10-ти банківських днів після підписання акту виконаних робіт, а саме протягом 1-10 числа вересня місяця 2008р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті виконаних робіт виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору № 45 від 24.07.2008 р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних робіт у повному обсязі та у встановлений договором строк, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем збитків від інфляції в сумі 3.652,60 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 591,77 грн., зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 3.652,60 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 591,77 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони погодили, що у випадку затримки платежів з боку “замовника”, останній сплачує “підряднику” пеню у розмірі 0,5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене, місцевий суд дійшов вірного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 3.783,21 грн. правомірна та підлягає задоволенню, відповідач не довів протилежне.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог. Враховуючи проведені відповідачем розрахунки в частині основного боргу, місцевий суд дійшов вірного висновку, що позов слід задовольнити частково в частині вимог позивача про стягнення з відповідача 3.783,21 грн. пені, 3.652,60 грн. збитків від інфляції, 591,77 грн. трьох відсотків річних, в частині ж вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу, слід припинити провадження у даній справі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

Враховуючи те, що відповідач здійснив розрахунки в частині основного боргу після звернення позивача до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, тому судові витрати у повному обсязі слід покласти на відповідача.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 8/248 від 06.08.2009 р. прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати під час розгляду справи судом першої інстанції правомірно покладено на відповідача.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Оболонь” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 8/248 від 06.08.2009 р. – без змін.

2. Матеріали справи № 8/248 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді