Постанова № 6843589, 23.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2009                                                                                           № 53/432

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Сидоренко М.В. (дов. № 3188 від 02.12.2008р.);

від відповідача - Шестаков В.Ю. (дов. від 20.11.2009р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Майк"

на рішення господарського суду м.Києва від 21.09.2009

у справі № 53/432 (суддя

за позовом                               спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф"

до                                                   товариства з обмеженою відповідальністю "Майк"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 250405,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2009 року спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю “Основа – Солсіф” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Майк” на користь спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю “Основа – Солсіф” 191 801,00 грн. основного боргу, 22 953,84 грн. неустойки, 3 941,12 грн. 3% річних, 23 134,15 грн. індексу інфляції, а також судові витрати.

Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 53/432 від 21.09.2009р. позов спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю “Основа – Солсіф” задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Майк” на користь спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю “Основа – Солсіф” 191 801,00 грн. основного боргу, 22 953,84 грн. пені, 3 941,12 грн. 3% річних, 23 134,15 грн. збитків від інфляції, 2 418,30 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо оплати виконаних позивачем робіт. Також місцевим господарський суд, керуючись ст.ст. 230 - 232 Господарського кодексу України, п. 3.4 договору № 62/06 від 23.05.2007р., ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, визнав правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та збитків від інфляції.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Майк”, не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва у справі № 53/432 від 21.09.2009р. в частині визначення суми збитку від інфляції та пені змінити.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що оспорюване рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки під час розгляду зазначеної справи директор ТОВ “Майк” знаходився у черговій відпустці і не знав про час та місце її розгляду. Розгляд справи без участі представника відповідача свідчить про необ’єктивність та не дослідження всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Розрахунок пені та збитків від інфляції є неправомірним, оскільки розраховано судом невірно.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі № 53/432 від 13.10.2009р. прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Майк” до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 11.11.2009р.

Спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю “Основа – Солсіф” надало відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апелянта заперечує та просить Київський апеляційний господарський суд рішення господарського суду м. Києва у справі № 53/432 від 21.09.2009р. залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Майк” – без задоволення.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, Київський апеляційний господарський суд, ухвалою від 11.11.2009р. відкладав розгляд апеляційної скарги на 23.11.2009р.

23.11.2009р. в судовому засіданні апеляційної інстанції представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із зміною складу керівництва ТОВ “Майк”, необхідністю ознайомитись з матеріалами справи та належним чином підготуватись до її розгляду.

Колегія суддів відхиляє дане клопотання, оскільки як зазначалось вище, Київський апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Майк” до розгляду 13.10.2009р. а тому, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи та належним чином підготуватися до її розгляду. Проте, зазначеним правом відповідач, у період з 13.10.2009р. по 22.11.2009р. не скористався, а звернувся з даним клопотанням лише 23.11.2009р., тобто під час другого судового засідання.

Крім того, доказів, які б свідчили про зміну складу керівництва ТОВ “Майк” представник відповідача не надав.

Розглянувши апеляційну скаргу, наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила:

23.05.2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Майк” (надалі – замовник) та спільним українсько-французьким підприємством з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю “Основа – Солсіф” (надалі – підрядник) укладено договір № 62/06 (надалі – Договір), у відповідності до умов якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання по виконанню інженерно-геологічних робіт на об'єкті “Житлово-офісний комплекс з апартаментами”, за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 1.

Згідно п. 3.1 Договору вартість робіт за даним договором складає 493 752,00 грн., крім того, ПДВ – 98 750,00 грн. Всього 592 502,00 грн. До початку робіт замовник перераховує аванс у розмірі 296 251,00 грн. (50% вартості робіт).

Додатковою угодою № 1 від 02.11.2007р. до Договору сторони погодили, що вартість робіт по даній додатковій угоди становить 5 150,00 грн., крім того – ПДВ (20%) 1 030,00 грн. Загальна вартість робіт складає 6 180,00 грн.

Таким чином, у відповідності до умов Договору та додаткової угоди до нього, загальна вартість робіт становить 598 682,00 грн.

Відповідно до п. 3.3 Договору замовник на протязі 3-х робочих днів з дня отримання акту виконаних робіт зобов’язаний направити підряднику підписаний акт виконаних робіт або мотивовану відмову від приймання робіт. Несвоєчасне підписання акту, а також необґрунтована претензія прирівнюються до їх несвоєчасної оплати.

Оплата за виконані роботи здійснюється замовником на протязі 5-ти банківських днів з дня підписання акту здачі-приймання. У випадку несплати у зазначені строки замовник зобов’язаний сплатити штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплати за кожний день прострочення. Сума штрафу перераховується разом з сумою заборгованого платежу. Підрядник має право звернутися в господарський суд для стягнення вказаної суми у разі відмови замовника (п. 3.4 Договору).

З наявних в матеріалах справи банківських виписок від 13.06.2007р. на суму 296 251,00 грн. (а.с. 25) та від 11.02.2008р. на суму 6 180,00 грн. (а.с. 26) вбачається, що загальний розмір сплачених замовником платежів становить 302 431,00 грн.

Актом виконаних робіт від 03.10.2008р. за № 62/2007 (а.с. 18) сторони погодили, що позивачем, на виконання умов Договору, виконано робіт на загальну суму 494 232,00 грн., з яких оплачено відповідачем 302 431,00 грн., і належить до оплати останнім 191 801,00 грн.

Претензією № 1083 від 08.05.2009р. позивач звертався до відповідача з проханням перерахувати на розрахунковий рахунок позивача 191 801,00 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань.

Зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення.

Станом на день подання позовної заяви, заборгованість у розмірі 191 801,00 грн. відповідач не погасив.

Задовольняючи позов спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю “Основа – Солсіф” місцевий господарський суд визнав промірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 191 801,00 грн. заборгованості, 22 953,84 грн. пені, 3 941,12 3% річних та 23 134,15 збитків від інфляції.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, проте вважає, що оспорюване рішення в частині розміру пені та 3% річних підлягає зміні, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як зазначалось вище, у відповідності до пункту 3.4 Договору оплата за виконані роботи здійснюється замовником на протязі 5-ти банківських днів з дня підписання акту здачі-приймання.

Актом виконаних робіт від 03.10.2008р. за № 62/2007 сторони погодили, що позивачем, на виконання умов Договору, виконано робіт на загальну суму 494 232,00 грн., з яких оплачено відповідачем 302 431,00 грн. і належить до оплати останнім 191 801,00 грн.

Таким чином, відповідач, у відповідності до умов Договору, з урахуванням вихідних днів, зобов’язаний був здійснити оплату виконаних позивачем робіт на загальну суму 191 801,00 грн. у строк до 10.10.2008р. включно.

Проте, вказаного обов’язку відповідач не виконав.

З огляду на зазначене вище, враховуючи те, що матеріалами справи доведений факт виконання позивачем, у відповідності до умов Договору, робіт на загальну суму 494 232,00 грн. і, станом на день розгляду справи доказів, які б свідчили про погашення відповідачем своєї заборгованості у розмірі 191 801,00 грн. не надано, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 191 801,00 грн. боргу.

          Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 22 953,84 грн. пені, 3 941,12 грн. 3% річних, 23 134,15 грн. збитків від інфляції, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 217 Господарського кодексу України встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 3.4 Договору, оплата за виконані роботи здійснюється замовником на протязі 5-ти банківських днів з дня підписання акту здачі-приймання. У випадку несплати у зазначені строки замовник зобов’язаний сплатити штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплати за кожний день прострочення. Сума штрафу перераховується разом з сумою заборгованого платежу.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань також врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996р. (далі - Закон № 543), згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

На підставі викладеного, враховуючи встановлення Законом № 543 граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені, колегія суддів вважає, що з відповідача підлягає стягненню пеня, що обчислена у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, що діяла в період, за який нараховується пеня. Приймаючи до уваги приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені, колегія суддів прийшла до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 22 672, 57 грн. (2 х 12 х 82 х 191 801,00 / 366 / 100 = 10 313,23; 2 х 12 х 98 х 191 801,00 / 365 / 100 = 12 359,34; 10 313,23 + 12 359,34 = 22 672,57).

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, колегія суддів прийшла до висновку, що розмір інфляційних втрат розрахований позивачем невірно. Однак, враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 23 134,15 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, колегія суддів встановила, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 3 906,05 (191 801,00 / 100 х 3 / 366 х 82 = 1 289,15; 191 801,00 / 100 х 3 / 365 х 166 = 2 616,90; 1 289,15 + 2 616,90 = 3 906,05).

З огляду на зазначене вище, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 191 801,00 грн. основного боргу, 22 672, 57 грн. пені, 23 134,15 грн. інфляційних втрат, а також 3 906,05 грн. 3% річних.

Щодо посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права внаслідок розгляду справи без участі його представника, слід зазначити наступне.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.07.2009р. порушено провадження у справі № 53/432 та прийнято позовну заяву спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями – товариство з обмеженою відповідальністю “Основа – Солсиф” до розгляду, розгляд справи призначено на 21.08.2009р.

У зв’язку з неявкою представника відповідача, господарський суд м. Києва, ухвалою від 21.08.2009р. відкладав розгляд справи № 53/432 на 07.09.2009р., попередивши сторін, що при ухиленні від виконання вимог суду та участі в судовому засіданні, справа буде розглянута відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними матеріалами.

07.09.2009р. в судове засідання господарського суду м. Києва представник відповідача знову не з’явився, у зв’язку з чим, ухвалою від 07.09.2009р. суд відкладав розгляд справи на 21.09.2009р.

Про направлення даних ухвал сторонам свідчать відповідні штампи господарського суду з відміткою про відправку документа, зроблені на звороті у лівому нижньому куті цих ухвал.

Ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилалась господарським судом м. Києва на адресу сторін з повідомленням про вручення поштового відправлення №№ 07942501, 07942536 від 17.07.2009р. (а.с. 2, 3), які вручені сторонам 17.07.2009р. та 21.07.2009р. відповідно.

Отже, представники сторін були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Статтею 28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи та не позбавлений був можливості направити в судове засідання свого уповноваженого представника, а також враховуючи відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів не вбачає порушення місцевим господарським судом норм процесуального права внаслідок розгляду справи без участі представника відповідача.

За таких обставин, враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду м. Києва у справі № 53/432 від 21.09.2009р. підлягає зміні.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У відповідності до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” апелянту підлягає поверненню зайво сплачене державне мито за подання апеляційної скарги, ніж передбачено чинним законодавством, в сумі 1 021,59 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Майк” на рішення господарського суду м. Києва у справі № 53/432 від 21.09.2009р. задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва у справі № 53/432 від 21.09.2009р. змінити.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Майк” (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 1, р/р 26008301840 в ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 3560103, код ЄДРПОУ 318100131), а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями “Основа-Солсиф” товариства з обмеженою відповідальністю (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17, р/р 26001000369000 в “Каліон Банк Україна”, МФО 300379, код ЄДРПОУ 20057315) 191 801 (сто дев’яносто одну тисячу вісімсот одну) грн. основного боргу, 22 672 (двадцять дві тисячі шістсот сімдесят дві) грн. 57 коп. пені, 23 134 (двадцять три тисячі сто тридцять чотири) грн. 15 коп. інфляційних втрат, 3 906 (три дев’ятсот шість) грн. 05 коп. 3% річних, 2 415 (дві тисячі чотириста п’ятнадцять) грн. 14 державного мита та 314 (триста чотирнадцять) грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями “Основа-Солсиф” товариства з обмеженою відповідальністю (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17, р/р 26001000369000 в “Каліон Банк Україна”, МФО 300379, код ЄДРПОУ 20057315) а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Майк” (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 1, р/р 26008301840 в ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 3560103, код ЄДРПОУ 318100131) 1 (одну) грн. 41 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Повернути з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито за подання апеляційної скарги в сумі 1 021 (одна тисяча двадцять одна) грн. 59 коп., сплаченого квитанцією від 30.09.2009р. (оригінал в матеріалах справи).

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду м. Києва.

5. Повернути до господарського суду м. Києва матеріали справи № 53/432.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

27.11.09 (відправлено)