Постанова № 6843555, 17.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2009                                                                                           № 3/51-3/57

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сотнікова С.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з’явився;

від відповідача - не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Юридична фірма "Дія"

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.08.2009

у справі № 3/51-3/57 (суддя

за позовом                               Приватне підприємство "Реламакс"

до                                                   Приватне підприємство "Юридична фірма "Дія"

про                                                   стягнення 22094,40 грн.

за зустрічним позовом Приватного підприємства “Юридична фірма “Дія”

до Приватного підприємства “Реламакс”

про стягнення 42923,04 грн.

Приватне підприємство “Реламакс” (далі – позивач за первісним позовом) у травні 2009 року звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного підприємства “Юридична фірма “Дія” (далі – відповідач за первісним позовом) про стягнення з відповідача на користь позивача 14729,60 грн. основного боргу, 7364,80 грн. пені, 220,94 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          06 червня 2009 року Приватне підприємство “Юридична фірма “Дія” (далі – позивач за зустрічним позовом) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з зустрічним позовом до Приватного підприємства “Реламакс” (далі – відповідач за зустрічним позовом) про стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 13923,04 грн. збитків, 29000,00 грн. неустойки, 440,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13.08.2009р. у справі № 3/51-3/57 в задоволенні первісного позову відмовлено; за зустрічним позовом в частині стягнення 29000,00 грн. неустойки відмовлено, в частині стягненні 13923,04 грн. збитків позов залишено без розгляду.

          Рішення суду по первісному позову обґрунтоване приписами ст. 33, 34 623, Господарського процесуального кодексу України та п. 2.2 договору охорони № 29 від 22.03.2009р. з огляду на те, що позивач за первісним позовом не надав суду належних доказів підтверджуючих вартість наданих послуг по охороні.

          Рішення суду по зустрічному позову обґрунтоване приписами ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України та п. 4.3 договору охорони № 29 від 22.03.2009р. з огляду на те, що позивач за зустрічним позовом на вимогу суду не надав документів, які б підтверджували його вимоги, в тому числі, і докази про те, що охорона спірного об’єкту не проводилась. Крім того, останнім не було надано жодного належного доказу причинених збитків з вини відповідача як передбачено договором так і законодавством.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство “Юридична фірма “Дія” звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.08.2009р. у справі № 3/51-3/57 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Приватного підприємства “Реламакс” на користь Приватного підприємства “Юридична фірма “Дія” 13923,04 грн. збитків, 29000,00 грн. неустойки.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду першої інстанції прийнято з неповним з’ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.

Крім того, апелянт зазначив, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем за зустрічним позовом умов договору № 29 про фізичну охорону об’єкту, а здійснення технічної охорони позивач за зустрічним позовом не замовляв.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2009р. у справі №3/51-3/57, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

В судове засідання Київського апеляційного господарського суду 03.11.2009р. представники сторін не з’явилися, проте були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовими повідомленнями №636160 та № 636136 (знаходяться в матеріалах справи).

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2009р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено розгляд справи.

          Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/1 від 16.11.2009р. „Про зміну складу колегії суддів” в зв’язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 3/51-3/57 колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий суддя, суддів Дзюбко П.О., Пантелієнко В.О.

          Приватне підприємство “Реламакс” письмовий відзив на апеляційну скаргу Приватного підприємства “Юридична фірма “Дія” не надало, що відповідно до ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

В судове засідання Київського апеляційного господарського суду 17.11.2009р. представники сторін вдруге не з’явились, проте вони були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2009р.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалася, сторони не скористалися належними їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 17.11.2009р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.08.2009р. в частині вимог за зустрічним позовом підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Приватного підприємства “Юридична фірма “Дія” – частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно з’ясовано судом першої інстанції, між Приватним підприємством “Реламакс” (виконавець) та Приватним підприємством “Юридична фірма “Дія” (замовник) 22.03.2009р. було укладено договір про охорону господарського об’єкту № 29 (далі – договір) предметом якого відповідно до пункту 1.1. є зобов’язання замовника доручити, а виконавця взяти під охорону об’єкт (будівлю незавершеного будівництва складу масел). Об’єкт знаходиться за адресою: м. Ніжин, вул. Прилуцька 79Б.

Відповідно до п. 1.3 договору вказівки виконавця щодо дотримання встановленого режиму охорони, впровадження та утримання технічних засобів охорони у відповідності до вимог діючих інструкцій, постанов та інших документів є обов’язковими для замовника. Обладнання об’єктів технічними засобами охорони та ремонт цих засобів здійснюється за рахунок замовника, за винятком випадків виходу їх із ладу з вини виконавця. Охорона здійснюється цілодобово.

Згідно договору про надання охоронних послуг замовник сплачує виконавцю за 1 людино-годину 26,88 грн. (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору оплата охоронних послуг виконавцю здійснюється до 20 числа поточного місяця перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок виконавця у розмірі суми, визначеної даним договором на підставі наданого рахунку та акту виконаних робіт.

Пунктом 2.6 договору передбачена сума авансу 10000,00 грн.

До 20 числа кожного місяця надавати замовнику рахунок та акт виконаних робіт за надані послуги охорони (п. 3.2.2 договору).

Відповідно до п.п. 7.1, 7.3 договору, даний договір вступає в силу з 22.03.2009р. і діє до 22.05.2009р., набирає чинності з дня підписання, якщо одна із сторін за два дні до закінчення дії договору не заявить про його розірвання договір вважається продовженим на тих же умовах на той же термін; якщо із закінченням дії договору сторони не попередили про закінчення дії договору, то він вважається продовженим на той же час на попередніх умовах.

22.03.2009р. Приватне підприємство „Юридичної фірми „Дія” на виконання умов п. 2.6 договору в якості попередньої оплати за надані послуги з охорони надало Приватному підприємству “Реламакс” 10000,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 07 від 22.03.2009р. (том 1, аркуші справи 15, 37).

Об’єкт в свою чергу був прийнятий під охорону 22.03.2009р. року о 14 год. 00 хв., що підтверджується актом прийому-передачі (том 1, аркуш справи 36).

Як вбачається з матеріалів справи (зустрічна позовна заява та відзив на зустрічний позов), 23.03.2009р. о 07.00 год. невідомі особи витіснили охоронців з об’єкту охорони, про що було повідомлено до чергової частини Ніжинського МРВ УМВС. Після цього охорона з об’єкту була знята.

26.03.2009р. між Приватним підприємством „Реламакс” (постачальник) та Приватним підприємством „Юридична фірма „Дія” (покупець) було укладено договір поставки №22 (том 1, аркуш справи 38).

Відповідно до п. 1.1. договору № 22 постачальник зобов’язується постачати покупцеві, а покупець приймати та сплачувати обладнання (товар),згідно специфікації монтаж та запуск охоронної системи сигналізації за замовленням покупця, що оформлені за узгодженою формою. Підставою для оформлення замовлення є специфікація, Постачальник гарантує, що всі товари, які він постачає за даним договором, є його власністю.

При цьому, постачальник зобов’язується здійснити монтаж та пусконаладку товару, який постачається у місцях вказаних покупцем у замовленні та несе повну відповідальність за втрату товару з моменту прийняття товару до монтажу та пусконаладки за актом приймання-передачі до моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт/послуг (п. 1.1.1 договору поставки № 22).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи Приватне підприємство „Реламакс” згідно умов договору поставки № 22 та замовлення № 3 від 26.03.2009р. до договору поставки № 22 від 26.03.2009р. за плату поставило та встановило (облаштувало) в охоронюваному об’єкті по вул. Прилуцькій, 79Б в м. Ніжині систему сигналізації. Всього Приватним підприємством „Юридична фірма „Дія” за поставку та монтаж обладнання сигналізації було сплачено Приватному підприємству „Реламакс” 6230,50 грн., що підтверджуться квитанцією до прибуткового касового ордеру № 08 від 27.03.2009р. (том 1, аркуш справи 44).

06.04.2009р. на адресу Приватного підприємства “Реламакс” від позивача за зустрічним позовом було направлено заяву про негайне відновлення фізичної охорони будівлі складу масел за адресою: м. Ніжин, вул. Прилуцька, 79Б, згідно договору № 29 від 22.03.2009р.в іншому випадку було запропоновано розірвати договір охорони та повернути наперед сплачені кошти.

09.04.2009р. Приватне підприємство “Реламакс” по вищевказаній заяві повідомило, що фізична охорона складу масел була знята по незалежним від них причин. До Ніжинського МВУ МВС подано заяву про порушення кримінальної справи. При цьому було зазначено, що в найближчий час охорона об’єкту буде відновлена.

Приватне підприємство “Юридична фірма “Дія” 18.05.2009р. повідомило позивача за первісним позовом, що в зв’язку з неналежним виконанням умов договору № 29 від 22.03.2009р. заявило про розірвання даного договору.

Особливості розірвання договору про надання послуг визначені ст. 907 Цивільного кодексу України. Так, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Таким чином, на момент апеляційного перегляду справи договір відповідно до умов п.п. 7.1., 7.3. договору № 29 строк даного договору було закінчено.

Згідно із ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Позивач за первісним позовом на порушення приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надав суду належних доказів підтверджуючих вартість наданих послуг по охороні. Умовами договору (п.2.2) передбачено, що оплата відповідачем послуг здійснюється на підставі наданого рахунку та акту виконаних робіт за надані послуги охорони, проте матеріали справи не містять зазначених актів.

З огляду на викладене Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні первісних позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 14729,60 грн.

Крім вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом основного боргу позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом 7364,80 грн. пені на підставі п. 5.1 договору.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні первісних позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 7364,80 грн.

Київський апеляційний господарський суд керуючись ст. 101 Господарського процесуального кодексу перевіривши матеріали справи не приймає як належне твердження суду першої інстанції, що позивач за зустрічним позовом на вимогу суду не надав документів, які б підтверджували його вимоги, в тому числі, і докази про те, що охорона спірного об’єкту не проводилась, з огляду на наступне.

Так, матеріали справи містять відзив на зустрічний позов в якому відповідач за зустрічним позовом зазначив, що 23.03.2009р. о 07год.00 хв. Приватне підприємство “Реламакс” вимушено з незалежних від нього причин, у зв’язку з фізичним тиском зняв фізичну охорону спірного об’єкту. Крім того, Приватне підприємство “Реламакс” зазначило, що подальша цілодобова охорона об’єкту здійснювалась за допомогою технічних засобів охорони на протязі 2-х місяців до 22.05.2009р. Проте, як вбачається з матеріалів справи договір про технічну охорону між сторонами не укладався і умови договору № 29 не змінювались.

Крім того, позивачем за первісним позовом не було надано жодного доказу надання послуг з охорони, передбачених договором № 29 від 22.03.2009р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.6 договору у випадку невиконання зобов’язань (надання послуг) виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 5% від суми договору за кожний день ненадання послуг охорони.

Так, для всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов’язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок суми пені за період з 23.03.2009р. по 20.04.2009р., погоджується з розрахунком позивача за зустрічним позовом, щодо стягнення пені в сумі 29000,00 грн.

Згідно п. 4.3 договору відшкодування „замовнику" завданого з вини „виконавця" збитку здійснюється після надання „замовником" постанови органів дізнання, слідства або вироку суду, що встановив факт крадіжки, грабежу, розбійництва, а також факт знищення або пошкодження майна сторонніми особами, які проникли на об’єкт, що охороняється, або внаслідок пожежі чи в силу інших причин звини працівників, що здійснюють охорону об’єкта. Розмір збитку повинен бути підтверджений відповідними документами та розрахунком вартості викрадених грошових сум, укладеними за участі виконавця та звіреними з бухгалтерськими даними.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та іншої майнової шкоди.

Відповідно до ч 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України та 224 Господарського кодексу України.

У відповідності з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Стаття 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками в силу ч.2 цієї статті розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

          Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З вищезазначених норм законодавства випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.

Так, матеріали справи не містять, а позивачем за зустрічним позовом не надано належних доказів в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували причинені збитки з вини відповідача за зустрічним позовом як передбаченого договором так і законодавством.

Проте, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення позову без розгляду в частині стягнення збитків в розмірі 13923,04 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору;

Про залишення заяви без розгляду виноситься ухвала, в якій можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з нимдо господарського суду в загальному порядку.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення збитків підлягали б відмові, а не залишенню без змін в порушення п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, згідно п. 1 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.08.2009р. в частині вимог за зустрічним позовом по даній справі підлягає скасуванню з підстав неповного з’ясування обставин справи, а апеляційна скарга Приватного підприємства “Юридична фірма “Дія” – частковому задоволенню.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати покладаються за розгляд справи в першій інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог за зустрічним позовом, а судові витрати за подання апеляційної скарги –також покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції підлягають зміні, то рішення в цій частині підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Юридична фірма “Дія” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.08.2009р. у справі № 3/51-3/57 в частині вимог за зустрічним позовом скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Реламакс” (16600, м. Ніжин, вул. Московська, 5-Б/9, Чернігівська область, р/р 26008051400747 в КБ “Приватбанк” м. Чернігів, МФО 353586, код ЄДРПОУ 34383169) на користь Приватного підприємства “Юридична фірма “Дія” (16600, м. Ніжин, вул. Московська 3а/2, р/р 26009016017001 в Ніжинському відділенні № 16 філії ВАТ КБ “Надра” Чернігівського РУ м. Чернігова, МФО 353627, код ЄДРПОУ 31948431) 29000,00 грн. (двадцять дев’ять тисяч гривень 00 копійок) пені.

В задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства “Юридична фірма “Дія” (16600, м. Ніжин, вул. Московська 3а/2, р/р 26009016017001 в Ніжинському відділенні № 16 філії ВАТ КБ “Надра” Чернігівського РУ м. Чернігова, МФО 353627, код ЄДРПОУ 31948431) в частині стягнення 13923,04 грн. збитків (тринадцять тисяч дев’ятсот двадцять три гривні 04 коп.) відмовити.

3. Стягнути з Приватного підприємства “Реламакс” (16600, м. Ніжин, вул. Московська, 5-Б/9, Чернігівська область, р/р 26008051400747 в КБ “Приватбанк” м. Чернігів, МФО 353586, код ЄДРПОУ 34383169) на користь Приватного підприємства “Юридична фірма “Дія” (16600, м. Ніжин, вул. Московська 3а/2, р/р 26009016017001 в Ніжинському відділенні № 16 філії ВАТ КБ “Надра” Чернігівського РУ м. Чернігова, МФО 353627, код ЄДРПОУ 31948431) 290,00 грн. (двісті дев’яносто гривень 00 копійок) державного мита та 211,13 грн. (двісті одинадцять гривень 13 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті рішення залишити без змін.

4. Стягнути з Стягнути з Приватного підприємства “Реламакс” (16600, м. Ніжин, вул. Московська, 5-Б/9, Чернігівська область, р/р 26008051400747 в КБ “Приватбанк” м. Чернігів, МФО 353586, код ЄДРПОУ 34383169) на користь Приватного підприємства “Юридична фірма “Дія” (16600, м. Ніжин, вул. Московська 3а/2, р/р 26009016017001 в Ніжинському відділенні № 16 філії ВАТ КБ “Надра” Чернігівського РУ м. Чернігова, МФО 353627, код ЄДРПОУ 31948431) 145,00 грн. (сто сорок п’ять гривень 00 копійок) витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

6. Матеріали справи № 3/51-3/57 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді