Постанова № 6843525, 09.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2009                                                                                           № 11/67

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Галицька Л.А. дов. № 315 від 21.10.2009р.)

від відповідача:           не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Ульма Апалубка Україна"

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.06.2009

у справі № 11/67 (суддя

за позовом                               ТОВ "Ульма Апалубка Україна"

до                                                   ТОВ "Будівельна Лінія"

про                                                   стягнення 328148,35 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “УЛЬМА Опалубка Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна Лінія” про стягнення з останнього 328148,35 грн., у тому числі основний борг у розмірі 260309,73 грн., пеня у розмірі 26686,43 грн., 3% річних у розмірі 6107,61 грн. та інфляційні втрати у розмірі 35044,58 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору оренди № 16-08/02-08 від 08.02.2008, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує орендну плату.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.06.2009 року у справі № 11/67 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Лінія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬМА Опалубка Україна" заборгованість з орендної плати за Договором оренди № 16-08/02-08 від 08.02.2008 у розмірі 234084 (двісті тридцять чотири тисячі вісімдесят чотири) грн. 88 коп., пеню у розмірі 19336 (дев’ятнадцять тисяч триста тридцять шість) грн. 71 коп., інфляційні втрати у розмірі 34054 (тридцять чотири тисячі п’ятдесят чотири) грн. 19 коп., 3% річних у розмірі 5843 (п’ять тисяч вісімсот сорок три) грн. 18 коп., державне мито у розмірі 2933 (дві тисячі дев’ятсот тридцять три) грн. 19 коп. та 105 (сто п’ять) грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що протягом 2008 року позивачем належним чином надавались послуги за Договором оренди, що підтверджується належним чином засвідченими копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними представниками сторін. Проте, відповідач взяті на себе зобов’язання за договором щодо своєчасного та повного внесення орендної плати виконав не належним чином - сплатив лише частково 103801,99 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями кредитових повідомлень банку. Згідно Акту звіряння розрахунків за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 та акту підтвердження сальдо за період з 01.01.2009 по 28.03.2009, підписаного представниками позивача та відповідача, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з оренди становить 234084,88 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду м. Києва від 22.06.2009 року у справі № 11/67, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального права. Скаржник стверджує, що судом першої інстанції було неправомірно було відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати за період з січня 2009 року по квітень 2009 року. Апелянт зазначає, що нараховував орендну плату за спірний період керуючись нормами чинного законодавства України, а саме ст. 764 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, де зазначається, що у випадку продовження користування майном після закінчення строку договору найму, та за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Оскільки, відповідач й надалі продовжує користуватися об'єктом оренди, то позивачем за користуванням даним майном нараховуються орендні платежі, які підлягають сплаті відповідно до умов Договору оренди, а саме в строки, які передбачені в договорі. Отже, посилання суду на необхідність дотримання ч.2 ст. 530 ЦК України, а саме пред'явлення вимоги про виконання грошових зобов'язань є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам ст. 764 Цивільного кодексу України та ч.4 ст.284 Господарського кодексу України. В зв'язку з вищевикладеним, Позивач також вважає, що відмова суду в задоволенні позовних вимог в частині нарахування пені, індексації боргу та 3% річних на орендну плату за період з січня 2009 року по квітень 2009 року є безпідставною.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2009 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 30.09.2009 року.

Відповідно до п.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з нез’явленням у судове засідання 30.09.2009 року представників відповідача, колегією суддів ухвалою від 30.09.2009 року розгляд справи було відкладено на 21.10.2009 року.

Відповідно до п.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з нез’явленням у судове засідання 21.10.2009 року представників відповідача, колегією суддів ухвалою від 21.10.2009 року розгляд справи було відкладено на 09.11.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м.Києва від 22.06.2009 року у справі №11/67 змінити, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 09.11.2009 року не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги. Ухвали Київського апеляційного господарського суду направлялись відповідачу як на юридичну так і на фактичну адресу.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 – 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи приписи ч. 3 ст. 22 ГПК України, згідно з якими сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.02.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛЬМА Опалубка Україна" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна Лінія" (орендар) було укладено Договір оренди № 16-08/02-08 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору у порядку та на умовах, визначених цим Договором, орендодавець зобов’язується передати, а орендар зобов’язується прийняти у строкове платне користування (оперативну оренду) майно, найменування та вартість якого з урахуванням індексації визначено у специфікації, що міститься у Додатку № 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору орендар вступає в строкове платне користування об’єктом оренди з дати підписання сторонами акта приймання-передачі об’єкта оренди, за яким об’єкт оренди передається у користування орендарю.

Згідно п.3.16 Договору у разі прострочення повернення об’єкту оренди Орендар зобов’язаний оплачувати користування об’єктом оренди за кожен місяць користування об’єктом оренди понад визначений цим договором строк у розмірі подвійної місячної орендної плати, а також сплатити визначену цим Договором неустойку.

За користування об’єктом оренди орендар зобов’язаний щомісячно сплачувати орендодавцю орендну плату (п. 7.1 Договору).

Відповідно до п. 7.2 Договору розмір орендної плати за 30 календарних днів становить 5,0 % від вартості об’єкту оренди і без ПДВ складає 276 651,42 грн., ПДВ 20% становить 55 330,28 грн., таким чином розмір орендної плати на місяць з урахуванням її індексації, включаючи ПДВ складає 16 599,090 грн.

Згідно з п. 7.5 Договору орендар зобов’язаний сплачувати орендну плату не пізніше 13 числа кожного оплачуваного місяця, окрім першого місяця оренди.

Приймання-передання послуг з користування об’єктом оренди за цим Договором здійснюється щомісячно за актом приймання-передання наданих послуг (п. 8.1 Договору).

Згідно з п. 8.2 Договору проект акту орендодавець складає, підписує і передає орендарю у двох примірниках не пізніше 5 числа кожного місяця, в якому надавали послуги за цим Договором.

Відповідно до п. 9.1 Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2008.

Строк дії цього Договору може бути продовжено шляхом укладення Додаткової угоди до цього Договору до закінчення строку його дії (п. 9.2 Договору).

Згідно з положеннями п. 9.4 Договору строк дії цього Договору не вважається поновленим або продовженим на будь-який строк у зв’язку з продовженням користуванням орендарем об’єктом оренди після закінчення строку дії цього Договору.

За порушення Орендарем зобов’язань зі сплати орендної плати Орендар зобов’язаний сплатити Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення виконання грошового зобов’язання (п. 12.3 Договору).

Позивачем було передано, а відповідачем - прийнято в оренду майно, що підтверджується належним чином засвідченими копіями актів прийому-передачі, підписаними позивачем та відповідачем, та довіреностями, які містяться в матеріалах справи.

Крім цього, протягом 2008 року позивачем належним чином надавались послуги за Договором оренди, що підтверджується належним чином засвідченими копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними представниками сторін.

Відповідач сплатив лише - 103801,99 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями кредитових повідомлень банку.

Згідно актів прийому-передачі (повернення) та протоколів приймання елементів до матеріальної бази відповідачем було повернуто позивачу частину об’єкта оренди, всього у кількості 955 штук.

Інша частина об’єкта оренди залишена у користуванні відповідача.

Згідно Акту звіряння розрахунків за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 та акту підтвердження сальдо за період з 01.01.2009 по 28.03.2009, підписаного представниками позивача та відповідача, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з оренди становить 234084,88 грн.

Оцінюючи докази наявні в матеріалах справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду м. Києва підлягає скасуванню з наступних підстав.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

          Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 9.1 Договору Договір оренди набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2008.

Як свідчать матеріали справи, до закінчення строку дії Договору між сторонами не укладались додаткові угоди про продовження строку дії Договору.

Таким чином, згідно з п.п. 9.1, 9.2 та 9.4 Договору строк дії Договору закінчився 31.12.2008.

Однак, орендар (відповідач) продовжував користуватись об’єктом оренди після закінчення строку договору оренди з січня 2009 року по квітень 2009 року.

Згідно п.3.16 Договору у разі прострочення повернення об’єкту оренди Орендар зобов’язаний оплачувати користування об’єктом оренди за кожен місяць користування об’єктом оренди понад визначений цим договором строк у розмірі подвійної місячної орендної плати, а також сплатити визначену цим Договором неустойку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції на необхідність дотримання ч.2 ст. 530 ЦК України, а саме пред'явлення вимоги про сплату суми 26 224,85 грн., яку повинен сплатити відповідач за користування об’єктом оренди після закінчення дії договору, є безпідставними та такими, що не відповідають чинному законодавству України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 7.5 Договору орендар зобов’язаний сплачувати орендну плату не пізніше 13 числа кожного оплачуваного місяця, окрім першого місяця оренди.

Отже, відповідач був зобов’язаний оплатити орендну плату не пізніше 13 числа кожного оплачуваного місяця.

Відповідач сплатив лише - 103801,99 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями кредитових повідомлень банку та згідно актів прийому-передачі (повернення) та протоколів приймання елементів до матеріальної бази відповідачем було повернуто позивачу частину об’єкта оренди, всього у кількості 955 штук.

Отже, відповідач взяті на себе зобов’язання за договором щодо своєчасного та повного внесення орендної плати не виконав в повному обсязі.

Заборгованість відповідача з орендної плати за договором № 16-08/02-08 від 08.02.2008 року складає 234 084,88 грн..

Заборгованість відповідача за січень по квітень 2009 року, тобто за період фактичного користування відповідачем об’єктом оренди складає 26 224,85 грн.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 260 309,73 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 12.3 Договору за порушення орендарем зобов’язань зі сплати орендної плати орендар зобов’язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення виконання грошового зобов’язання.

Крім того, пунктом 3.16 Договору сторони узгодили, що у разі прострочення повернення об’єкту оренди Орендар зобов’язаний оплачувати користування об’єктом оренди за кожен місяць користування об’єктом оренди понад визначений цим договором строк у розмірі подвійної місячної орендної плати, а також сплатити визначену цим Договором неустойку.

Проте, суд першої інстанції задовольняючи частково в стягненні пені не навів розрахунку, за яким стягнув тільки 19336,71 грн. пені.

Колегією суддів апеляційної інстанції, було здійснено розрахунок пені, відповідно до якого підлягають стягненню з відповідача пеня у розмірі 26 686,43 грн. (12 х 2 : 100 : 365 х сума боргу х кількість днів прострочки).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, вважає, що позивачем вірно здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до якого підлягають стягненню з відповідача інфляційних втрат у розмірі 35 044,58 грн. та 3 % річних у розмірі 6 107,61 грн. (сума боргу х 3 : 365 : 100 х кількість днів прострочки).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 260 309,73 грн. – основного боргу, пені в розмірі 26 686,43 грн., інфляційних втрат в сумі 35 044,58 грн., 3% річних в розмірі 6 107,61 грн., а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку із задоволенням апеляційної скарги з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 174,15 грн. (пропорційно розміру задоволених вимог).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “УЛЬМА Опалубка Україна” задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2009 року у справі № 11/67 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Лінія" (юрид. алреса: 04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, 9; факт. адреса: 03062, м. Київ, вул. Невська, 39, кв. 9, ідентифікаційний код 34956597, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬМА Опалубка Україна" (юрид. адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, к. 414; факт. адреса: 01013, м. Київ, пров. Деревообробний, 3, УСМ-2, 2-й корпус, 3-й поверх, ідентифікаційний код 31563803, р/р 2600601014084 в Київській філії ВАТ "КРЕДОБАНК", МФО 2321897) заборгованість з орендної плати за Договором оренди № 16-08/02-08 від 08.02.2008 у розмірі 260 309,73 (двісті шістдесят тисяч триста дев’ять грн. 73 коп.), пеню у розмірі 26 686,43 грн. (двадцять шість тисяч шістсот вісімдесят шість грн.. 43 коп.), інфляційні втрати у розмірі 35 044,58 грн. (тридцять п’ять тисяч сорок чотири грн.), 3% річних у розмірі 6 107,61 грн.(шість тисяч сто сім грн., 61 коп.)., державне мито у розмірі 3 281,48 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Лінія" (юрид. алреса: 04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, 9; факт. адреса: 03062, м. Київ, вул. Невська, 39, кв. 9, ідентифікаційний код 34956597, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬМА Опалубка Україна" (юрид. адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, к. 414; факт. адреса: 01013, м. Київ, пров. Деревообробний, 3, УСМ-2, 2-й корпус, 3-й поверх, ідентифікаційний код 31563803, р/р 2600601014084 в Київській філії ВАТ "КРЕДОБАНК", МФО 2321897) за подачу апеляційної скарги суму державного мита в розмірі 174,15 грн.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи №11/67 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді