Постанова № 6843502, 17.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2009                                                                                           № 20/207

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Грищенко В.І.- директор, Буйвол Д.І.- представник за довіреністю № 1 від 10.06.2009 року;

від відповідача -Савельїчев О.В.- представник за довіреністю № б/н від 16.12.2008 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.10.2009

у справі № 20/207 (суддя

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс"

до                                                   Приватного підприємства "Ювента гласс"

про                                                   стягнгення 193897,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" до Приватного підприємства "Ювента гласс" про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 193897,22 грн. (156695,0 0грн. – основного боргу, 31062,86 грн. –пені, 3882,84 грн. – 3% річних, 2256,41 грн. – збитків від інфляції), яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань по сплаті наданих позивачем послуг за договором-доручення № 77/08 від 27.06.2008р., а також витрати по сплаті державного мита –1938,97 грн., витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –312,50 грн.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 156695,00грн. – основного боргу, 18957,97грн.-пені, 22407,42 грн. – збитків від інфляції, 5447,82 грн. - 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2009 р. у справі № 20/207 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2009 р. у справі № 20/207 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при вирішенні даного спору місцевим Господарським судом міста Києва не було здійснено всебічного, повного і об’єктивного розгляду усіх обставин справи та неповно з’ясовано всі обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт відзначає наступне :

-          судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відповідно до п. 2.7 договору повірений зобов’язаний надавати звіт на вимогу довірителя. Оскільки відповідач зазначені вимоги не пред’являв, відповідно позивачем не надавались звіти повіреному. В свою чергу, висновки місцевого господарського суду про те, що лише звіти повіреного є належними засобами доказування факту надання послуг є помилковими та необґрунтованими, зроблені без урахування того, що вартість перевезення визначена сторонами у заявках, що передбачено п. 6.1 договору.

-          місцевим господарським судом безпідставно не досліджено та не враховано, що у своїх претензіях відповідач визнає вартість перевезення вантажу, яка зазначена в заявках;

-          судом невірно засновано норми матеріального права, зокрема, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, та не враховано, що відповідно до п. 4.3 договору кінцевим строком доставки вантажу вважається час надання автомобіля на митницю, а в заявках визначено, що строк оплати настає по прибуттю вантажу у м. Київ.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2009 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.11.2009 р.

11.11.2009 року подав через канцелярію Київського апеляційного господарського суду представник відповідача відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 06.10.2009 р. у справі № 20/207 як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, представник відповідача заявив клопотання про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" без розгляду, мотивуючи своє клопотання тим, що апелянтом до апеляційної скарги не додано доказів її надсилання іншій стороні. Колегією суддів розглянуто зазначене клопотання та відхилено з огляду на те, що позивачем до апеляційної скарги додані фіскальний чек № 0097 від 14.10.2009 року та опис вкладення, які є належними доказами направлення апеляційної скарги на юридичну адресу відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2009 р. у справі № 20/207 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Судове рішення цим вимогам не відповідає з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виконання позивачем послуг перевезення на суму 156310,00грн. не підтверджено належними засобами доказування, а саме, Звітами повіреного (п. 6.3 договору).В свою чергу, строк оплати наданих послуг з перевезення, які підтвердженні належними засобами доказування (підписаними сторонами звітами повіреного), станом на час пред’явлення позивачем позову до суду не настав в розумінні п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки, як зазначає суд першої інстанції, заявки на перевезення вантажу, які підписані сторонами та скріплені печатками сторін, не містять конкретний строк оплати (визначена дата, період часу після прибуття вантажу у м. Київ). З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції визнав позовні вимоги необґрунтованими та відмовив у їх задоволенні.

Проте, такий висновок попередньої судової інстанції є помилковим, оскільки зроблений без урахування та встановлення всіх обставин справи, та спростовується нижченаведеним.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" (надалі - повірений) та Приватним підприємством "Ювента гласс" (надалі - довіритель) виникли внаслідок укладеного договору договір-доручення № 77/08 від 27.06.2008 р. (далі – договір), відповідно до умов якого повірений (позивач), діючи в межах даного договору за дорученням і за рахунок коштів довірителя (відповідач), надає послуги по організації перевезення вантажів в міжміських і міжнародних сполученнях шляхом посередництва транспортних послуг перевізника, тобто організовує перевезення вантажу найманим транспортом за маршрутом, вказаним у разовій заявці (факсимільна копія, затверджена печаткою, має юридичну силу), укладає від свого імені або від імені довірителя договір перевезення вантажу, забезпечує відправку і одержання вантажу, а відповідач згідно п. 3.12 договору зобов’язаний своєчасно сплачувати надані позивачем послуги.

Умови договору свідчать, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором транспортного експедирування.

Статтею 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організовувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно розділу 5 договору надання експедиційних послуг проводиться у відповідності до вимог CMR (Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів) та іншими нормами і правилами як міжнародними, так і України, а також дійсним договором та додатками до нього. Сторони погодились, що факсимільні копії даного договору, як і інших документів в рамках даного договору, мають юридичну силу на рівні з оригінальними. Для виконання умов даного договору позивач має право притягувати на субпідрядній основі будь-яку третю сторону, що не тягне за собою змін умов даного договору.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору сторони визначили, що довіритель (відповідач) зобов’язаний надавати повіреному достовірну інформацію про можливе перевезення у вигляді транспортної заявки з підписом уповноваженої особи та печаткою, а також надавати повіреному заповнену заявку не пізніше за 48 годин при міжнародному (міжміському) перевезенні, та, не пізніше ніж за 12 годин, - при місцевому.

На виконання умов договору відповідач за допомогою факсимільного зв’язку надав позивачу 8 транспортних заявок (а.с. 14-20) на здійснення перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом Польща (м. Честахов) – Україна (м. Київ).

Місцевий господарський суд не прийняв зазначені заявки, як належні докази, зазначивши, що на факсимільних копіях містяться написи від руки, у тому числі, на частині заявок у графі "оплата", а матеріали справи не містять доказів того, що сторонами були погоджені зазначені зміни у заявках.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції та вважає, що копії транспортних заявок (а.с. 14-20), переданих за допомогою засібів факсимільного зв’язку є належними доказами в розумінні статті 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, оскільки умовами договору сторони визначили, що факсимільні копії даного договору, як і інших документів в рамках даного договору, мають юридичну силу на рівні з оригінальними.

Згідно з пунктом 2 статті 316 Господарського кодексу України, плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу. Відповідно до статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Відповідно до п. 6.1 договору сторонни визначили, що сума фрахту, порядок розрахунків та термін оплати визначаються за домовленістю сторін і фіксуються в заявках на перевезення вантажу.

Відповідно до заявки від 03.07.2008 року (автомобіль – Вольво, держ № ВК7231АВ, а.с. 13) вартість транспортно-експедиторських послуг становить 2400,00 дол. США, заявки від 04.07.2008 року (автомобіль держ № ВС1762АК, а.с. 14) вартість транспортно-експедиторських послуг становить 2450,00 дол. США, заявки від 04.07.2008 року (автомобіль держ № ВС7424ВС, а.с. 15) вартість транспортно-експедиторських послуг становить 2450,00 дол. США, заявки від 04.07.2008 року (автомобіль держ № АС4065АО, а.с. 16) вартість транспортно-експедиторських послуг становить 3400,00 дол. США, заявки від 16.07.2008 року (автомобіль держ № ВХ6867АВ, а.с. 17) вартість транспортно-експедиторських послуг становить 2650,00 дол. США, заявки від 16.07.2008 року (автомобіль держ № ВС3897ВЕ, а.с. 18) вартість транспортно-експедиторських послуг становить 2650,00 дол. США, заявки від 16.07.2008 року (автомобіль держ № АС7085АМ, а.с. 19) вартість транспортно-експедиторських послуг становить 2650,00 дол. США, заявки від 16.07.2008 року (автомобіль держ № АС2324АО, а.с. 20) вартість транспортно-експедиторських послуг становить 3600,00 дол. США.

Відповідно до частини 2 статини 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання зобов’язання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В мотивувальній частині рішення місцевий господарський суд відзначив, що сторони не погодили строк виконання зобов’язання, проте даний висновок суду першої інстанції не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та не відповідає матеріалами справи.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, в факсимільних копіях заявок сторони визначили, що оплата наданих послуг здійснюється по прибуттю вантажу до міста Києва.

Згідно п. 4.3 договору сторони визначили, що кінцевим терміном доставки вантажу вважається час надання автомобіля на митницю.

Відповідно до міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 21-28, т. 1), колегією суддів встановлена дата прибуття вантажу до міста Києва, яка підтверджується штампом Київської регіональної митниці.

Зокрема, автомобіль (Вольво, держ № ВК7231АВ) з вантажем прибув до м. Києва – 14.07.2008 року (CMR № 0051812, а.с. 23, т.1), автомобіль (держ № ВС1762АК) з вантажем прибув до м. Києва – 14.07.2008 року (CMR № 100425, а.с. 24, т.1), автомобіль (держ № ВС7424ВС) з вантажем прибув до м. Києва – 14.07.2008 року (CMR № 208646, а.с. 22, т.1), автомобіль (держ № АС4065АО) з вантажем прибув до м. Києва – 22.07.2008 року (CMR № 0083902, а.с. 28, т.1), автомобіль (держ № ВХ6867АВ) з вантажем прибув до м. Києва – 23.07.2008 року (CMR № 0141901, а.с. 21, т.1), автомобіль (держ № ВС3897ВЕ) з вантажем прибув до м. Києва – 22.07.2008 року (CMR № б/н, а.с. 27, т.1), автомобіль (держ № АС7085АМ) з вантажем прибув до м. Києва –21.07.2008 року (CMR № 003809, а.с. 26, т.1), автомобіль (держ № АС2324АО) з вантажем прибув до м. Києва –21.07.2008 року (CMR № 003807, а.с. 25, т.1).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідності до умов договору та заявок в день доставки вантажу до м. Києва у відповідача виник обов’язок оплатити надані позивачем транспортно-експедиторські послуги.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми, якщо у зобов'язанні грошовий еквівалент визначено в іноземній валюті, то сума підлягає сплаті у гривнях та розраховується за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Офіційним курсом валюти вважається курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави (ст. 1 Закону України "Про Національний банк України").

Тобто, не залежно від того, що в заявках сторони встановили зобов'язання відповідача щодо оплати наданих послуг в іноземній валюті, його виконання все одно має бути проведено в гривнях.

За умовами договору та заявок, сторони визначили день платежу, а саме : день доставки вантажу до міста Києва. З урахуванням вищевказаних норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає, що вартість наданих послуг визначається у гривнях та розраховується за офіційним курсом валюти, встановленим Національним банком України станом на день платежу, тобто на день прибуття вантажу до м. Києва.

Станом на 14.07.2008 р., 21.07.2008 року - 23.07.2008 року офіційний курс долара США становив 484 грн. за 100 дол. США. Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що загальна вартість наданих транспортно-експедиторських послуг згідно заявок від 03.07.2008 року (автомобіль – Вольво, держ № ВК7231АВ, а.с. 13), від 04.07.2008 року (автомобіль держ № ВС1762АК, а.с. 14), від 04.07.2008 року (автомобіль держ № ВС7424ВС, а.с. 15), від 04.07.2008 року (автомобіль держ № АС4065АО, а.с. 16), від 16.07.2008 року (автомобіль держ № ВХ6867АВ, а.с. 17), від 16.07.2008 року (автомобіль держ № ВС3897ВЕ, а.с. 18), від 16.07.2008 року (автомобіль держ № АС7085АМ, а.с. 19), від 16.07.2008 року (автомобіль держ № АС2324АО, а.с. 20) становить 95832,00 грн. ((2450,00 дол. США+2450,00 дол. США+3400,00 дол. США, +2650,00 дол. США, +2650,00 дол. США, +2650,00 дол. США, +3600,00 дол. США)*4,84).

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами, а зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів відзначає, що оскільки позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, проте відповідач, в порушення умов договору не провів оплату послуг позивача, тим самим заборгувавши йому 95832,00 грн., позовні вимоги щодо стягнення 95832,00 грн. визнаються апеляційним судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 60863,00 грн. слід відмовити, оскільки, як встановлено колегією суддів, позивач невірно розрахував вартість наданих послуг у гривнях та невірно визначив день платежу.

Доводи відповідача про те, що лише звіти про проведену роботу є належними доказами, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до п. 2.7 договору повірений зобов’язаний надавати звіти про проведену роботу за вимогою довірителя. Доказів пред’явлення відповідачем позивачу вимоги щодо надання звітів про проведену роботу суду не надані. В свою чергу, факт надання позивачем експедиційних послуг відповідачу за цим договором підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) (а.с. 21-28, т. 1) та транспортні заявки на перевезення вантажу в міжнародному сполученні (а.с.13-20, т.1)), які в розумінні статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу визнаються колегією суддів як належні докази, якими встановлено, на яких саме умовах повинно здійснюватися перевезення вантажу (маршрут, найменування та розміри вантажу, порядок розрахунків тощо).

Згідно зі статею 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно із Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Статтею 934 Цивільного кодексу України передбачено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог п.п. 1,3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до п. 6.2 договору сторони визначили, що за затримання платежів довіритель сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки БУ за кожний день затримання.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 18957,97 грн., яка нарахована останнім у відповідності до п. 6.2 договору за весь період прострочення протягом шести місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегією суддів встановлено, що позивачем невірно здійснено розрахунок пені, оскільки пеня нарахована за період прострочення до 21.01.2009 року, проте сума основного боргу позивачем визначається відповідно до офіційного курсу долара США, який був встановлений за період з 29.12.2008 року по 06.05.2009 року.

Як вже відзначалось судом апеляційної інстанції, вартість наданих послуг повинна визначатись у гривнях та розраховуватися за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, тобто на день прибуття вантажу до міста Києва.

Здійснивши перерахунок пені, колегія суддів встановила, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 13064,03 грн. В задоволенні заявленої вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 5893,94 грн. слід відмовити.

Розрахунок суми пені

Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи те, що позивач невірно визначив розмір простроченої суми щодо якої мають бути нараховані 3 % річних та інфляційні витрати, суд апеляційної інстанції здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Розрахунок процентів

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання, судова колегія дійшла висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 16190,74 грн. та 3 % річних в розмірі 3742,18 грн. згідно правильного та обґрунтованого розрахунку суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції здійснені при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 1 пп. 1 та 4 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України), та є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2009 року у справі № 20/207 - повному скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, ч. 1 п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2009 року у справі № 20/207 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

3.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" задовольнити частково.

4.          Стягнути з Приватного підприємства "Ювента гласс" (03022, м. Київ, Голосіївський район, вул. Трутенка, будинок 2; 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9 код 25200651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 11; 02093, м. Київ, а/с 61, код 32156999) 95832,00 грн. суму основного боргу, 13064,03 грн. пені, 3742,18 грн. – 3 % річних від простроченої суми, 16190,74 грн. – інфляційні витрати, 1288,29 грн. державного мита та 197,83 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

5.          В іншій частині в позові відмовити.

6.          Стягнути з Приватного підприємства "Ювента гласс" (03022, м. Київ, Голосіївський район, вул. Трутенка, будинок 2; 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9 код 25200651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 11; 02093, м. Київ, а/с 61, код 32156999) 644,15 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

7.          Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання п.п. 4,6 зазначеної постанови суду.

8.          Матеріали справи № 20/207 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

23.11.09 (відправлено)