Постанова № 68434244, 23.08.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/4143/17 Головуючий у І інстанції Криворучко І. В.Провадження № 33/780/769/17 Доповідач у 2 інстанції СливаКатегорія 429 23.08.2017

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 серпня 2017 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області СливаЮ.М., за участю представника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та представника митниці Захарова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника Київської митниці ДФС Захарова А.О. на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2017 року, якою

ОСОБА_2 (ОСОБА_2), ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Ісламської Республіки Іран, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,-

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.471 Митного кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700,00 гривень.

Вилучену, згідно протоколу про порушення митних правил №0203/12500/17 від 19.04.2017 року, валюту у розмірі 1830 доларів США повернуто ОСОБА_2.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до постанови суду, 19.04.2017 о 08 год. 30 хв. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» громадянин Республіки Іран ОСОБА_2, який прилетів літаком авіакомпанії «МАУ» до України з м. Тегерану, рейсом № РS 752 та своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну території України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення. Після перетину пасажиром «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», пасажиру було задано запитання щодо наявності в нього готівки, на що останній відповів, що має 10 000 доларів США. Після цього пасажира було запрошено до службового приміщення митниці залу «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль», де ним було видано готівку в розмірі 12430 доларів США та 11100 гривень. Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування та зі слів громадянина належала йому особисто. З виявленої суми пасажиру було пропущено 10600 доларів США та 2200 гривень. За протоколом про порушення митних правил вилучено 1830 доларів США та 8900 гривень.

На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажир не надав, до моменту перетину ним «білої лінії» до інспектора митниці не звертався.

Своїми діями ОСОБА_2 під час проходження митного контролю в залі "Приліт" терміналу "D" ДП МА "Бориспіль" порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

На вказану постанову суду, представник Київської митниці ДФС Захаров А.О. подав апеляційну скаргу, в якій вважає постанову суду передчасною, винесеною без врахування дійсних обставин справи та норм чинного законодавства. Просить постанову суду скасувати, постановити нову, якою визнати громадянина ОСОБА_2 винним та застосувати до нього стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 гривень та конфіскації затриманої валюти у сумі 1830 доларів США та 8900 гривень.

Зазначає, що суд однобічно та упереджено підійшов до накладення на правопорушника стягнення у виді штрафу без застосування конфіскації предмету стягнення та не надав належної правової оцінки зібраним доказам по справі. Так, у постанові суд вказав, що у разі застосування до ОСОБА_2 стягнення на нього буде покладено «індивідуальний надмірний тягар», не зазначивши при цьому рівень майнового становища та джерела доходів останнього, разом з тим вказав про законність походження переміщених через митний кордон коштів, в якості заробітної плати. Однак, в постанові суд ніяким чином не пояснює походження грошових коштів у сумі 11100 гривень, які правопорушнику не видавалися як заробітна плата на території Ісламської Республіки Іран. На думку апелянта, зазначений аргумент щодо законності походження переміщуваних через митний кордон України вилучених у ОСОБА_2 коштів вважає безпідставним а їх повернення останньому неправомірним.

У судовому засіданні представник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказував, що постанова суду першої інстанції правильна та законна.

Представник Київської митниці ДФС Захаров А.О. у судовому засіданні апеляцію підтримав, підтвердив викладені у ній доводи, просив апеляцію задовольнити.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляція підлягає до задоволення з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 (ОСОБА_2) у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

При цьому, доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 (ОСОБА_2) ніким не оспорюється.

Разом з тим, висновок суду про відсутність підстав для застосування щодо ОСОБА_2 (ОСОБА_2) додаткового стягнення у виді конфіскації вилученої валюти, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, а тому є необґрунтованим, незаконним та безпідставним.

Так, діючим законодавством України не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування щодо нього додаткового стягнення, у тому числі й конфіскації предметів порушення митних правил.

Безпідставним є й посилання суду першої інстанції на те, що підставою для незастосування конфіскації вилученої валюти є те, що держава Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав і основних свобод людини» та протоколи до неї, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини.

Так, жодним із рішень Європейського Суду з прав людини не встановлено прямої заборони на конфіскацію предметів порушення митних правил.

Навпаки, у п. 33 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ізмайлов проти Росії» зазначено, що загальна вимога щодо декларування товарів, що переміщуються через митний кордон, яка поширюється на кожну особу, котра перетинає державний кордон, запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошує, що держава при конфіскації майна зобов'язана додержуватися, зокрема третього критерію - правомірності позбавлення майна (балансу інтересів), визначеного ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 9 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації»; від 24 березня 2005 року у справі «Фрізен проти Російської Федерації»; від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України»; від 06 листопада 2008 року у справі «Ізмайлов проти Російської Федерації»; від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного суб'єкта у кожній справі на підставі безпосередньо з'ясованих обставин і фактів.

Однак, висновки суду першої інстанції про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 (ОСОБА_2) готівки, покладає на нього індивідуальний надмірний тягар, є немотивованим, надуманими та безпідставними.

Ігноруючи норми чинного законодавства України та звільняючи правопорушника від конфіскації предметів порушення митних правил, суд першої інстанції поза увагою залишив той факт, що ОСОБА_2 (ОСОБА_2) з 22.12.2006 року працює заступником директора по фінансовим та адміністративним роботам Компанії «Рейл Тарабар Фаджр» та отримує заробіток 191000000 іранських ріалів (а.с. 47), що відповідно до довідки «Приватбанк» (а.с. 41) відповідає 152 991 гривень (0,000801*191000000).

Суду не надано доказів про фінансові статки ОСОБА_2 (ОСОБА_2), а з урахуванням розміру його заробітної плати висновок суду про те, що конфіскація вилученої валюти становить для правопорушника «індивідуальний і надмірний тягар» є необґрунтованим.

До того ж, при перетині митного кордону ОСОБА_2 (ОСОБА_2) повідомив працівникам митниці недостовірну інформацію, а саме: відповів, що має при собі приблизно 10 000 доларів США, (тобто наближений до дозволеного законодавством розмір коштів для переміщення через митний кордон України без декларування). Згодом же видав 12 430 доларів США та 11 100 гривень. До того ж, під час його опитування працівниками митниці пояснив, що з митними правилами України він ознайомлювався, гроші переміщував для власних потреб, а кордон перетинає двічі на рік.

У ході апеляційного розгляду даної справи представник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не зміг логічно пояснити чому правопорушник при перетині митного кордону повідомляв недостовірну інформацію працівникам митниці щодо розміру наявних у нього коштів та їх належності.

Апеляційним судом не встановлено будь-яких даних про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на нього індивідуальний надмірний тягар та не може бути застосована у даному випадку.

Не можуть бути застосовані щодо ОСОБА_2 (ОСОБА_2) й вимоги конвенції «Про захист заробітної плати». Так, ст. 10 вказаної конвенції передбачає, що заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Разом із тим, ОСОБА_2 (ОСОБА_2) не надав суду доказів про те, що вилучені кошти необхідні йому для його утримання, чи утримання його сім'ї.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постанова судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2017 року є незаконною, а тому підлягає скасуванню. При цьому, по справі слід прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 (ОСОБА_2) винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 471 МК України та призначити стягнення в межах санкції статті передбаченої за вчинення вказаного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС Захарова А.О. задовольнити.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2017 року щодо ОСОБА_2 (ОСОБА_2), скасувати.

Прийняти нову, якою громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_2 (ОСОБА_2), ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Республіка Іран, м. Хоррам Абад, місце проживання: АДРЕСА_1, працює: заступником директора по фінансовим та адміністративним роботам Компанії «Рейл Тарабар Фаджр», паспорт для виїзду за кордон: НОМЕР_2, виданий 20 жовтня 2012 року, посвідка на постійне місце проживання в Україні: НОМЕР_1, орган, що видав 8001, визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 Митного кодексу України та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот гривень), з конфіскацією вилученої згідно протоколу про порушення митних правил №0203/12500/17 від 19.04.2017 року валюти у розмірі 1 830 (одна тисяча вісімсот тридцять) доларів США та 8 900 (вісім тисяч дев'ятсот) гривень в дохід Держави Україна.

Сума штрафу підлягає сплаті на користь держави Україна (отримувач: Державний бюджет України, Бориспіль УДКСУ/Київська митниця ДФС, ЄДПОУ: 38007070, МФО банку: 821018, КДБ: 21081100, р/р: 31117106705004, 050*).

Стягнути з громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_2 (ОСОБА_2), ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Республіка Іран, м. Хоррам Абад, місце проживання: АДРЕСА_1, працює: заступником директора по фінансовим та адміністративним роботам Компанії «Рейл Тарабар Фаджр», паспорт для виїзду за кордон: НОМЕР_2, виданий 20 жовтня 2012 року, посвідка на постійне місце проживання в Україні: НОМЕР_1, орган, що видав 8001, на користь державного бюджету України (р/р №31216206700004, МФО: 821018, код за ЄДРПОУ 38007070, банк: ГУДКСУ у Київській області м. Київ, утримувач коштів Бориспільське управління Державної казначейської служби України Київської області: 22030001, призначення платежу - судовий збір в розмірі 320 (триста двадцять) гривень.

Стягнути з громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_2 (ОСОБА_2), ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Республіка Іран, м. Хоррам Абад, місце проживання: АДРЕСА_1, працює: заступником директора по фінансовим та адміністративним роботам Компанії «Рейл Тарабар Фаджр», паспорт для виїзду за кордон: НОМЕР_2, виданий 20 жовтня 2012 року, посвідка на постійне місце проживання в Україні: НОМЕР_1, орган, що видав 8001, на користь Київської митниці ДФС (р/р №35211035089083, МФО: 821018, код ЄДРПОУ 39470947) понесені витрати у справі про порушення митних правил на транспортування предметів правопорушення в розмірі 11 гривень 52 копійки.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.М. Слива