Ухвала суду № 68429848, 22.08.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №474/870/16-ц 22.08.2017 22.08.2017 22.08.2017

Провадження №22-ц/784/1837/17

Категорія 23 Єдиний унікальний номер № 474/870/16-ц

Номер провадження № 22ц/784/1837/17

Головуючий у І інстанції Фасій В.В.

Доповідач в апеляційній інстанції Прокопчук Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2017 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого Прокопчук Л.М.,

Суддів Козаченка В.І., Царюк Л.М.

Із секретарем судового засідання Лептугою С.С.,

За участю: прокурора Кейс С.В., Цвікілевич Н.В.

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником ОСОБА_4, на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 29 червня 2017 року у цивільній справі за позовом прокурора Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Врадіївської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про дострокове розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року прокурор Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Врадіївської районної державної адміністрації звернувся з позовом до ОСОБА_2 про дострокове розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначав, що у березні 2012 року між Врадіївською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки. Предметом договору є земельна ділянка площею 27,5 га з цільовим призначенням - для сінокосіння, випасання худоби. Однак, позивачу стало відомо, що всупереч вказаним положенням договору, відповідач використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, а саме: здійснює товарне сільськогосподарське виробництво.

Зважаючи на викладене, прокурор просив достроково розірвати договір оренди земельної ділянки, скасувати його державну реєстрацію та повернути її у власність держави (а.с. 1-4).

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 29 червня 2017 року позов задоволено. Розірвано достроково договір оренди землі, укладений 20.03.2012 року між Врадіївською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2, зареєстрований у відділі Держкомзему Врадіївського району Миколаївської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 29 квітня 2012 року за № 482230004000165, та скасована його державна реєстрація. Зобов'язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку площею 27,5 га (кадастровий номер НОМЕР_1), що розташована в межах території Іванківської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області. Вирішено питання про судові витрати (а.с. 232-234).

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин, які мають значення по справі, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову (а.с. 237-241).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Прокурори та представник позивача просили апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду відсутні з огляду на таке.

Судом встановлено, що 19 серпня 2011 року розпорядженням Врадіївської райдержадміністрації відповідачу надано дозвіл на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27,5 га пасовищ в оренду терміном на 30 років для сінокосіння та випасання худоби із земель запасу в межах території Іванівської сільської ради Врадіївського району (розпорядження 307-р від 19 серпня 2011року) (а.с. 9).

Відповідно до вихідної земельно - кадастрової інформації цільове призначення земельної ділянки площею 27,5 га - землі сільськогосподарського призначення, для сінокосіння і випасання худоби, з встановленням обмежень: заборона зміна цільового призначення (вихідна земельно -кадастрова інформація станом на 14 вересня 2011 року) (а.с. 15).

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки було надано до Врадіївської райдержадміністрації та останньою ж затверджено 25 січня 2012 року розпорядженням голови (розпорядження №26-р від 25 січня 2012 року) (а.с. 10).

03 лютого 2012 року встановлено межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) (акт встановлення меж земельної ділянки від 3 лютого 2012 року, план земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки) (а.с. 11-13).

20 березня 2012 року між Врадіївською районною державною адміністрацією з одного боку, та ОСОБА_2, з другого, було укладено договір №2/2012 оренди земельної ділянки, строком на 30 років, з визначенням предмету (об'єкту) договору - земельної ділянки загальною площею 27,5 га пасовищ, для сінокосіння та випасу худоби, на території Іванівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, який в той же день було зареєстровано у відділі Держкомзему Врадіївського району Миколаївської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 20 квітня 2012 року за №482230004000165, (далі - договір). Земельна ділянка прийнята орендарем для сінокосіння та випасу худоби (договір, акт приймання - передачі) (а.с. 5-8).

У пунктах 5.1 розд.5, 8,1 розд. 8, 12.1 розд. 12 договору сторони визначили умови використання земельної ділянки, відповідно до яких вона повинна використовуватися за цільовим призначенням, та право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням, згідно з договором оренди, право та обов'язок орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. А також можливість припинення договору шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, а також з інших підстав визначених договором (договір).

Кримінальне провадження №42016151300000064 за ч.1 ст. 367 КК України закрите постановою слідчого Врадіївського ВП ГУ НП в Миколаївській області 13 жовтня 2016 року в зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (ознак об'єктивної сторони - істотної шкоди) (витяг з ЄРДР №42016151300000064 від 15 червня 2016 року, постанова про закриття кримінального провадження від 13 жовтня 2016 року) (а.с. 95-171).

29 червня 2016року, в межах кримінального провадження №42016151300000064, встановлено факт засіяння земельної ділянки, яка є предметом договору оренди, сільськогосподарськими культурами, про що складено протокол огляду місця події з фототаблицею.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості.

Висновки суду відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права, обставинам справи.

Згідно з п.2 ч.5 ст. 20 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власником або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37цього Кодексу.

Згідно ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької діяльності.

Ст. 96 цього кодексу землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання земель за цільовим призначенням.

За ч.3 ст.792 ЦК України та ч.8 ст.93 ЗК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За правилами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Аналогічна норма закріплена у статті 31 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV.

За змістом частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 , 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до положень статей 24 та 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, а орендодавець має право вимагати від орендаря безпосереднього використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди землі.

Згідно зі ст.141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Ст. 143 цього кодексу передбачено примусове припинення права на земельну ділянку у разі використання земель не за цільовим призначенням, у судовому порядку.

Пунктами 5.1 розд.5, 8,1 розд. 8, 12.1 розд. 12 договору, в якому сторони погодили визначили умови використання земельної ділянки, відповідно до яких вона повинна використовуватися за цільовим призначенням, та право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням, згідно з договором оренди, право та обов'язок орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. А також можливість припинення договору шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, а також з інших підстав визначених договором.

Отже, на момент укладення договору оренди земельної ділянки істотними умовами договору визначено, зокрема, й умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди.

Встановивши, що відповідачем земля, передана за договором, використовується не за цільовим призначенням, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності повноважень у прокурора для пред'явлення позову не заслуговують на увагу.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що органи прокуратури здійснюють представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої вказаної статті наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Зазначені норми матеріального права по суті відтворені в процесуальному праві. Так, відповідно до статті 45 ЦПК України з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього Кодексу.

Наведені вище вимоги закону прокурором дотримані, про що свідчить зміст позовної заяви.

Про звернення до суду прокурор повідомив Врадіївську РДА листом від 07.12.2016 року, а до суду з позовом звернувся 08.12.2016 року. Заявлені прокурором вимоги підтримані в судовому засіданні уповноваженим представником Врадіївської РДА.

Таким чином доводи апеляційної скарги щодо того, що у прокурора відсутнє право на звернення до суду з даним позовом не заслуговують на увагу.

Щодо доводів апеляційної скарги про помилковий висновок суду про доведеність позову, оскільки факт нецільового використання спірної земельної ділянки не був заактований посадовою особою відділу контролю за використанням та охороною земель або охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, а також ОСОБА_2 не притягався до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП, відсутній розрахунок шкоди, завданої внаслідок нецільового використання, слід зазначити таке.

Факт нецільового використання спірної земельної ділянки встановлено в межах кримінального провадження протоколом огляду місяця події, фото -таблицею до нього, план-схемою земельної ділянки, яка за розмірами співпадає з кадастровим планом (а.с. 14, 131-135). Зазначені докази відповідно до вимог ст.ст. 57-59 ЦПК України є належними та допустимими. Інших доказів, які б спростовували наведені, відповідачем не надано.

Посилання апелянта на відсутність доказів засадження спірної земельної ділянки соняшником саме ОСОБА_2 не мають обґрунтування, спростовуються наявним договором оренди землі, протоколом огляду земельної ділянки, тому що саме ОСОБА_2 є орендарем земельної ділянки, зобов'язався самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, та допустив засіяння земельної ділянки, що перебуває у його користуванні. Доказів щодо того, що спірну земельну ділянку обробляє інша особа, відповідачем не надано.

З огляду на викладене колегія суддів прийшла до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. 303, 308, 315 ЦПУ України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 29 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді