Рішення № 6842691, 23.11.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" листопада 2009 р.Справа № 14/1556 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Спецмаш”, м. Київ до відкритого акціонерного товариства „Красилівський машинобудівельний завод”, м. Красилів

про стягнення 45000 грн. основного боргу, 25650 грн. встановленого індексу інфляції, 3937,50 грн. 3 % річних, 5 325 грн. –пеня.

Суддя Гладюк Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Пікуль А. Б. - за довіреністю від 01.07.2009 р.

від відповідача: Ващук Р.І. - за довіреністю від 22.07.2009р.

з перервою в судовому засіданні

Суть спору: Позивач після зменшення та уточнення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 45000 грн. заборгованості за поставлене опалювальне обладнання, 25650 грн. інфляційних, 3937,50 грн. - 3% річних та 5325 грн. пені.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав наполягав на його задоволенні. Доводив, що даний договір містить елементи різних договорів, тобто є змішаним договором.

Відповідач в письмовому відзиві на позов та його представник в судовому засіданні заперечує проти нарахувань та просить суд застосувати строк позовної давності стосовно вимог по пені. Зазначає, що строк оплати не наступив, тому за відсутності прострочення немає підстав для стягнення нарахувань.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

18.07.2006 року між сторонами було укладено договір підряду №607-18-01, відповідно до п.1 якого відповідач доручає та сплачує, а позивач приймає на себе обов'язки по поставці опалювального обладнання згідно „Специфікації обладнання", а також монтажу та пуску-налагоджуванню поставленого опалювального обладнання.

Відповідно до п.2 договору, вартість опалювального обладнання згідно "Специфікації обладнання" становить 141 360,00 грн.

Згідно п.3 договору, передоплата 50 % вартості обладнання в розмірі 70 680,00 проводиться шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на поточний рахунок позивача. Оплата інших 50 % вартості обладнання в розмірі 70 680,00 проводиться шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на поточний рахунок позивача після письмового повідомлення про 100 % готовності обладнання до відвантаження.

У відповідності до п. 4 договору замовлене відповідачем обладнання позивач виготовляє на протязі 10 календарних днів після надходження грошових коштів в розмірі 50% вартості замовленого обладнання на розрахунковий рахунок підрядника.

Передача позивачем обладнання та прийняття його відповідачем підтверджується видатковою накладною №611-22-01 від 22 листопада 2006 року та довіреністю серія ЯМФ №258372 від 14 листопада 2006 року та накладною № 610-12-01 від 12 жовтня 2006 року та довіреністю від 10 жовтня 2006 року. Факт прийняття обладнання відповідачем не заперечується

Однак відповідач за поставлене          опалювальне обладнання згідно "Специфікації обладнання" розрахунок провів частково, перерахувавши позивачу гроші платіжним дорученням №2957 від 25.09.2006 року - 51 012,00 грн., платіжним дорученням №3529 від 01.11.2006 року - 45 348,00 грн., а загалом - 96 360,00 грн. Борг ВАТ "Красилівський машзавод" перед ТОВ "Спецмаш" за поставлене опалювальне обладнання становить 45000 грн.

Відповідно до п.9.2 договору, в випадку порушення строків оплати згідно договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 5% від загальної вартості даного договору.

08.07.2009 р. позивачем було направлено на адресу відповідача письмову вимогу про сплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Відповідно до ч.2 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно до ст.ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Доводи відповідача щодо ненастання строку оплати отриманого обладнання суперечить умовам договору, а тому судом до уваги не приймаються. Таким чином вимоги в частині стягнення основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

За змістом частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин правомірним є нарахування інфляційних та 3% річних. Обґрунтованість заявленого розміру цих нарахувань підтверджується розрахунком та фактично заявлена сума не перевищує можливої суми стягнення даних нарахувань. Тому вимоги в цій частині позову також підлягають задоволенню.

Вирішуючи позов в частині стягнення пені суд виходить з того, що такі нарахування обумовлені договором. Проте при визначенні розміру пені позивачем не враховано норми чинного законодавча, які регулюють порядок її нарахування та стягнення. Так позивач здійснив нарахування пені за період з 15.01.2009 року по 15.07.2009р. В той же час п. 6 ст. 236 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Виходячи з строків виконання відповідачем зобов’язання по оплаті поставленого обладнання позивач невірно визначив період для нарахування пені. Крім того статтею 258 Цивільного кодексу України для вимог про стягнення пені встановлений річний строк позовної давності, який підлягає застосування за заявою сторони (п.3 ст. 267 Цивільного кодексу України). Відповідач же наполягає на застосуванні цього строку. Приймаючи до уваги дані обставини судом не можуть бути задоволені заявлені вимоги в частині пені.

Позов підлягає задоволенню частково з покладанням судових витрат на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст. 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Красилівський машинобудівельний завод”, м. Красилів (вул. Центральна, 16, код 14310394) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Спецмаш”, м. Київ (вул. Саперно-Слобідська, 8, офіс 2, код 24264436) 45000,00 грн. боргу, 25650 грн. інфляційних, 3937,50 грн. - 3% річних, 745,87 грн. витрат по сплаті державного мита та 294,00 грн. витрат на інформаційно-технічне задоволення процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

                              Суддя