Ухвала суду № 68426769, 16.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2017 року м. Київ К/800/22929/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Голяшкіна О.В. Калашнікової О.В.

за участю секретаря судового засідання - Яроша Д.В.,

представника

відповідача та третьої особи - 2 - Корчадима В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді-Стар"

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року

у справі № 816/772/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді-Стар"

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на

ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

Чернявської Олени Степанівни,

треті особи: 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

2) Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит",

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

24 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ді-Стар" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської Олени Степанівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", у якому просило:

- визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської Олени Степанівни щодо неповного акцептування кредиторських вимог ТОВ "Ді-Стар", що виникли за договором банківського вкладу "Класичний" № 150 від 25.04.2014, додатками № 150-8 від 06.11.2014, № 150-8/1 від 08.01.2015 до договору банківського вкладу "Класичний" № 150 від 25.04.2014, договором банківського вкладу "Класичний" № 365 від 05.12.2014, додатком № 365 від 08.12.2015 до договору банківського вкладу "Класичний" № 365 від 05.12.2014, рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.07.2015 по справі № 917/984/15, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 року по справі № 917/984/15, договором № 4029 на розрахункове - касове обслуговування від 08.12.2014, рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.05.2015 по справі 917/897/15, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 по справі № 917/897/15 у розмірі 5 873 576,26 грн.;

- визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської Олени Степанівни щодо віднесення частини кредиторських вимог ТОВ "Ді-Стар" в сумі 2 474 346,61 грн. до восьмої черги задоволення вимог кредиторів в Реєстрі акцептованих вимог кредиторів;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявську Олену Степанівну додатково акцептувати (визнати) кредиторські вимоги ТОВ "Ді-Стар" у розмірі 5 873 576,26 грн. та внести зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в частині збільшення акцептованих вимог у розмірі 5 873 576,26 грн.;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявську Олену Степанівну включити до сьомої черги задоволення вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" частину кредиторських вимог ТОВ "Ді-Стар" в сумі 2 474 346,61 грн., про що внести відповідні зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та подати зміни на затвердження Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 07 червня 2016 року відмовив у задоволенні позову.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року по справі № 816/772/16 скасовано та провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ді-Стар" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача та третьої особи - 2, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року провадження в адміністративній справі закрито згідно п.1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції виходив з того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, юрисдикція адміністративних судів не поширюється. При цьому, суд послався на правову позицію Верховного суду України, викладену в його постанові від 15 червня 2016 року у справі № 826/20410/14.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується із висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п. 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За змістом статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Статтею 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено функції Фонду, які той виконує в силу покладених на нього завдань, основним з яких є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Крім того, відповідно до статті 6 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд наділений повноваженнями видавати нормативно-правові акти, які підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законодавством, з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Нормативне регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави в сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів, відповідно до його преамбули.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Згідно статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

У частині восьмій статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначено, що дія Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на банки не поширюється.

Пп. 2, 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Отже, за загальним правилом відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом регулюються Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство здійснюється господарський судом у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. У випадку визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку вказане законодавство застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Проте, ні законодавство про банки і банківську діяльність, ні законодавство з питань функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, яке регулює правовідносини, зокрема, щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, не передбачає участь господарського суду в процедурі визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку з ініціативи Національного банку України або за пропозицією Фонду, як і не передбачає можливості розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених під час таких процедур суб'єктами владних повноважень, у порядку господарського судочинства. Наведене зумовлено тим, що ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку з ініціативи Національного банку України або за пропозицією Фонду суттєво відрізняється від процедури ліквідації інших суб'єктів господарювання, передбаченої нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Згідно частини першої статті 54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити, що оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають вирішенню за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" № 8 від 20 травня 2013 року.

Вищевказані висновки також кореспондуються із позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в інформаційному листі № 992/11/14-14 від 25 липня 2014 року.

За змістом частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, враховуючи у сукупності вищевикладені норми та з метою дотримання вимог статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 16 лютого 2016 року у справі № 21-4846а15.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що на всі спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що вимоги ТОВ "Ді-Стар" щодо визнання протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської Олени Степанівни щодо неповного акцептування кредиторських вимог ТОВ "Ді-Стар", що виникли за договором банківського вкладу "Класичний" № 150 від 25.04.2014, додатками № 150-8 від 06.11.2014, № 150-8/1 від 08.01.2015 до договору банківського вкладу "Класичний" № 150 від 25.04.2014, договором банківського вкладу "Класичний" № 365 від 05.12.2014, додатком № 365 від 08.12.2015 до договору банківського вкладу "Класичний" № 365 від 05.12.2014, рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.07.2015 по справі № 917/984/15, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 року по справі № 917/984/15, договором № 4029 на розрахункове - касове обслуговування від 08.12.2014, рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.05.2015 по справі 917/897/15, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 по справі № 917/897/15 у розмірі 5 873 576,26 грн. та зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявську Олену Степанівну додатково акцептувати (визнати) кредиторські вимоги ТОВ "Ді-Стар" у розмірі 5 873 576,26 грн. та внести зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в частині збільшення акцептованих вимог у розмірі 5 873 576,26 грн. стосується кредиторських, тобто майнових вимог позивача до банку, що ліквідується, з яким позивач уклав цивільно-правові угоди банківського вкладу (депозиту).

У цьому випадку фактично підлягає перевірці правомірність майнових вимог особи до суб'єкта господарювання - банку і не може бути здійснено в межах адміністративної юрисдикції.

Отже, відносини які склалися між сторонами в цій частині за своєю правовою природою є цивільно-правовими, а не адміністративними.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком апеляційного суду про наявність підстав для закриття провадження у справі щодо позовних вимог про визнання протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської Олени Степанівни щодо неповного акцептування кредиторських вимог ТОВ "Ді-Стар", що виникли за договором банківського вкладу "Класичний" № 150 від 25.04.2014, додатками № 150-8 від 06.11.2014, № 150-8/1 від 08.01.2015 до договору банківського вкладу "Класичний" № 150 від 25.04.2014, договором банківського вкладу "Класичний" № 365 від 05.12.2014, додатком № 365 від 08.12.2015 до договору банківського вкладу "Класичний" № 365 від 05.12.2014, рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.07.2015 по справі № 917/984/15, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 року по справі № 917/984/15, договором № 4029 на розрахункове - касове обслуговування від 08.12.2014, рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.05.2015 по справі 917/897/15, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 по справі № 917/897/15 у розмірі 5 873 576,26 грн. та зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявську Олену Степанівну додатково акцептувати (визнати) кредиторські вимоги ТОВ "Ді-Стар" у розмірі 5 873 576,26 грн. та внести зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в частині збільшення акцептованих вимог у розмірі 5 873 576,26 грн.

Стосовно позовних вимоги ТОВ «Ді-Стар» щодо визнання протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської Олени Степанівни щодо віднесення частини кредиторських вимог ТОВ "Ді-Стар" в сумі 2 474 346,61 грн. до восьмої черги задоволення вимог кредиторів в Реєстрі акцептованих вимог кредиторів та зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявську Олену Степанівну включити до сьомої черги задоволення вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" частину кредиторських вимог ТОВ "Ді-Стар" в сумі 2 474 346,61 грн., про що внести відповідні зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та подати зміни на затвердження Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, колегія суддів вважає, що такі вимоги підлягають розгляду саме у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Отже, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню в частині зазначених позовних вимог та з направленням справи до цього суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді-Стар" - задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року у справі № 816/772/16 в частині позовних вимог про визнання протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської Олени Степанівни щодо віднесення частини кредиторських вимог ТОВ "Ді-Стар" в сумі 2 474 346,61 грн. до восьмої черги задоволення вимог кредиторів в Реєстрі акцептованих вимог кредиторів та зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявську Олену Степанівну включити до сьомої черги задоволення вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" частину кредиторських вимог ТОВ "Ді-Стар" в сумі 2 474 346,61 грн., про що внести відповідні зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та подати зміни на затвердження Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - скасувати, а справу в цій частині направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У решті ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року у справі № 816/772/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді