Рішення № 6842621, 23.11.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" листопада 2009 р. Справа № 22/1662

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" м. Київ до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Юнілівер Україна", м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичну особу - підприємця ОСОБА_2, м. Хмельницький

про відшкодування збитків на суму 9093,22 грн.

Суддя

Представники сторін:

позивача: Карманов А.М. - представник за довіреністю від 30.07.2009р.

відповідача: ОСОБА_1 - приватний підприємець

ОСОБА_4 - представник за довіреністю від 27.06.2007р.

від третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 - представник за довіреністю від 17.05.2007 р.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 9093,22грн. заборгованості за надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні.

На підтвердження позовних вимог, позивач посилається на укладений між сторонами договір - доручення №ПЕ-0000007 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні, рахунки за листопад 2006р.- квітень 2007р. та за жовтень 2007р., розрахунок позовних вимог, акт розбіжностей, акт утилізації, сюрвейєрську відповідь.

Позивач в судовому засіданні подав суду пояснення на відзив відповідача та вказує на те, що ч.6 ст.315 ГК України передбачено, що щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Відповідно до ч.1 ст.32 Конвенції про договір міжнародної дорожньої перевозки вантажів від 19 травня 1956 року зі змінами та доповненнями внесеними 05 липня 1978 року та вступила в силу для України 17 травня 2007 року (далі - Конвенція), строк позовної давності встановлюється в розмірі одного року. Відповідач також посилається на п.п. 6.7, 6.8 договору доручення згідно з якими, як відповідач так і позивач несуть відповідальність за осіб, що залучаються до виконання даного договору, у розмірі і на умовах, передбаченим чинним законодавством, як за свої власні. Але не зрозуміло, чому (як вважає відповідач) в цьому разі позивач виступає по відношенню до відповідача як замовник до перевізника, якщо це лише встановлює факт об'єму відповідальності, а не визначення сторін у договорі. Також відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що рішенням суду у справі №43/55 від 30.06.2009 року встановлено, що ОСОБА_1 виконані взяті на себе зобов'язання в повному обсязі. Але це твердження є недостовірним, тому, що предметом розгляду цієї справи було визначено факт надання послуг перевезення вантажу, а не факт пошкодження продукції, який є предметом розгляду у цій справі. 03.03.2008 року між ТОВ «Вєста Україна»та ФСП ОСОБА_1 був укладений договір-доручення №ПЕ-0000007 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні Згідно з цим договором відповідач, залучивши до перевезення вантажу іншу особу - підприємця ОСОБА_2, якою, фактично, при перевезенні було пошкоджено частину вантажу та спричинені збитки у розмірі 9093,22грн. Відповідач стверджує, що відносини, які виникли між сторонами є відносинами, які випливають з договору перевезення та до них застосовується скорочений строк позовної давності, але це твердження не відповідає дійсності з наступних підстав: п.6 ч.2 ст.258 ЦК України встановлені, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу). Тобто в п.6 ч.2 ст.258 ЦК України є пряме посилання на ст.925 ЦК України. Найменування ст.925 ЦК України звучить наступним чином - "Пред'явлення претензій і позовів, що випливають із договору перевезення". Тобто у зв'язку з тим, що це не є договором перевезення, то до нього не застосовується скорочений строк позовної давності. В цьому випадку це означає, що до відносин транспортного експедирування, не можуть застосовуватися правовідносини, що регулюють договір перевезення, які, як відомо, мають особливості (наприклад, встановлюють обмежену відповідальність перевізника, спеціальний строк позовної давності і т. п.). Так, до вимог, що випливають з договору перевезення вантажу, застосовується строк позовної давності в один рік (ч.3 ст.925 ЦК України). Що стосується вимог, що випливають з договору транспортного експедирування, то оскільки глава 65 ЦК України не містить спеціальних норм щодо цього, то до вказаних вимог застосовується загальний строк позовної давності у три роки, передбачений ст.257 ЦК України. Також відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Актом розбіжностей №1/1000050338 від 28.06.2008р. підтверджується, факт пошкодження продукції. Згідно претензії №V-7 від 02.07.2008року ТОВ "Юнілівер Україна", вимагала від ТОВ "Вєста Україна" відшкодувати шкоду завдану при транспортуванні продукції. 17.08.2008року ТОВ "Вєста Україна" відмовила у задоволенні претензії у зв'язку з тим, що не було документів підтверджуючих факт утилізації вантажу. 10.02.2008року ТОВ "Юнілівер Україна" було надіслано ТОВ "Вєста Україна" документи, якими підтверджувались вартість продукції та її знищення. 20 лютого 2009року, платіжним дорученням №14 ТОВ "Вєста Україна" відшкодувала збитки за пошкоджений товар у розмірі 9093,22грн. ТОВ "Юнілівер Україна". 3 березня 2009року ТОВ "Вєста Україна" направила претензію №V-7/1 відповідачу. Але відповідач не відреагував на претензію, після чого позивач був вимушений звернутися до суду. Частиною 1 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто з моменту коли позивачу були спричинені збитки, він має право на звернення до суду з вимогою про відновлення порушеного права. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Юнілівер Україна", м. Київ, в поясненнях по справі вказує на те, що позивач повністю компенсував збитки понесені ТОВ "Юнілівер Україна", в зв'язку з чим в останнього відсутні претензії до позивача. Твердження відповідача, що до не залучення сторонніх організацій при встановленні факту пошкодження вантажу також не відповідають дійсності та спростовуються Сюрвеєрським звітом від 28.06.2008р. складеним ТОВ "Екліс".

Представником позивача в судове засідання подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 9092,22 грн. збитків, 4800,00 грн. витрат пов'язаних з представництвом інтересів позивача у суді, 558,79 грн. витрат пов'язаних з прибуттям до місця розгляду справи. При подачі збільшених позовних вимог, відповідно до вимог ГПК України, позивачем сплачено 44,51 грн. державного мита, згідно квитанції від 22.11.2009 р.

Оскільки збільшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та охоронювальні законом інтереси, вони господарським судом приймаються.

Збільшуючи позовні вимоги позивач обґрунтовує останні укладеним договором від 31.07.2009 р. про надання юридичних послуг та платіжними дорученнями про сплату послуг.

Даний договір укладено між позивачем та ТОВ "Юридичний -Київ". Крім того, позивач зазначає, що витрати пов'язані з прибуттям до місця розгляду справи підтверджуються квитками Київ-Хмельницький, Хмельницький -Київ.

Також позивачем надано пояснення де вказано, що страхового відшкодування не проводилось, на підтвердження зазначеного надано лист ТОВ "Пандітранс" від 11.11.2009 р., а також довідки з банку.

Відповідач у відзиві на позов вказав, що з позовними вимогами не погоджується і просить суд застосувати строк позовної давності в один рік. Посилається на ст.ст. 258, 267, 925 Цивільного кодексу України, ст.315 Господарського кодексу України. В липні 2008 року позивач направив відповідачу претензію №V7 з вимогою перерахувати до 25.07.2008року 9093,22грн. вартість пошкодженого/недопоставленого товару. Відповідач відхилив зазначену претензію листом №101 від 24.07.2008року. Позивач повторно направив лист за №530 від 05.08.2008року з вимогою відшкодувати вартість до 12.08.2009року. Позивач не здійснював оплату за виконані транспортні послуги, тому ОСОБА_1 звернувся до господарського суду про стягнення заборгованості. 30.06.2009року позов ОСОБА_1 був задоволений частково (справа №43/55) постановою Київського апеляційного господарського суду. Рішенням суду встановлено, що також підтверджується належними доказами (міжнародною транспортною накладною СМК №0037323, ВМД ІМ40 №12500001/8/909695 від 26.06.2008року), що відповідач виконав взяті на себе зобов'язання у повному обсязі. Крім того, ВМД ІМ40 №12500001/8/909695 не містить жодних застережень щодо відсутності найменувань чи пошкодження товару зі сторони незацікавлених осіб (зокрема митного органу), хоча митне оформлення та огляд товару відбувався на Київській обласній митниці 26.06.2008року, тобто за два дні до складання Акту розбіжностей. Акт розбіжностей №1/1000050338 від 28.06.2008року складався і підписувався зацікавленими особами без залучення сторонніх організацій чи представників. Характер внутрішнього пошкодження та розмір знецінення товару не визначався будь-якою експертною установою, також відповідач для участі у прийманні товару не запрошувався. Водій зазначив в даному акті, що при розвантаженні було виявлено, що короба з палетою не було обмотано поліетиленовою плівкою. Дана обставина не є виною перевізника, оскільки він не проводив упакування та завантаження товару. Гальмування автомобіля під час перевезень є звичайною подією, тому не є доведеним твердження позивача, що товар був пошкоджений внаслідок дій водія, крім того, товар - гель для душу, має відповідну упаковку (пластиковий корпус), який є стійким до ударів. У випадку тріщини в пластиковому корпусі рідина б витекла, що було б очевидним для огляду і мало бути зафіксовано. Виглядає малоймовірним пошкодження 1608 упаковок шампуню (одночасне їх пошкодження, отже 100% знецінення) без жодної дорожньо-транспортної пригоди, що також не було помічено при митному огляді. Акт утилізації відходів від 09.12.2008року викликає ряд запитань, оскільки в ньому зазначено, що продукція має пошкодження при транспортуванні та прострочений термін зберігання. В даному випадку акт складений майже через півроку після пошкодження товару (на думку позивача) і не містить жодних доказів того, що це саме той товар, що доставлявся відповідачем у червні 2008року, а прострочення терміну зберігання не має жодного відношення до Відповідача. Добровільне відшкодування відповідачем збитків не має наслідком автоматичної відповідальності відповідача, оскільки позивач згідно п.6.1. договору - доручення №ТR-4 від 14.11.2007року несе відповідальність за збереження вантажу на протязі його транспортування, в тому числі коли транспортування здійснюється третіми особами, залученими позивачем для виконання умов договору, до моменту передання вантажу отримувачу. В даному випадку, після складання акту розбіжностей 28.06.2008року та отримання претензії від 02.07.2008року №V7 позивачу стало відомо про наявність претензій до перевізника. Але не дивлячись на відмову в задоволенні претензії ОСОБА_1 24.07.2008року, позивач не подав позов у шестимісячний термін до відповідача з приводу перевезення вантажу. Крім того, позов був поданий після спливу позовної давності в один рік (провадження у справі відкрито 04.09.2009року, а факт нестачі та пошкоджень виявлено 28.06.2008року).

Відповідач надав пояснення від 23.11.2009 р. в яких просить суд застосувати строк позовної давності в один рік.

Крім того, відповідач отримав у судовому засіданні заяву про збільшення розміру позовних вимог та надав суду усні пояснення з даного приводу. Проти зазначених вимог не погоджується, посилаючись на доводи викладені у відзиві. Оскільки розмір збитків вважає неправомірним, у стягненні судових витрат просить також відмовити.

Повноважний представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного підприємця ОСОБА_2, м. Хмельницький, в судовому засіданні проти пред'явлених позовних вимог заперечує та підтримує доводи відповідача викладені у відзиві на позов. Згідно, письмового пояснення ОСОБА_3 (присутній в судовому засіданні 19.10.2009 р.), який працює водієм в ПП ОСОБА_2, 23.06.08 року останній прибув на завантаження згідно заявки в м. Пружків, де відбулося перезавантаження з прибулого з Німеччини польського автомобіля на напівпричіп ввіреного мені ВОЛЬВО №НОМЕР_2 / НОМЕР_4. Оскільки напівпричепи були різними за висотою підлоги, мені необхідно було регулювати краном рівня підлоги і находитися поза межами причепа. Під час проходження кордону та при розмитненні на Київській митниці у митників які оглядали вантаж зауважень до кількості і якості товару не було. Вантаж доставлений від митниці до місця розвантаження під пломбами, що були скриті відповідальними працівниками складу. В процесі розвантаження виявилися зсунуті з піддонів коробки, які були не заскочовані і не прикріплені до поверхності піддонів (як це необхідно). Відразу я повідомив про це працівника ТОВ "Вєста Україна" Романа, який був координуючим менеджером з організації даного перевезення. Через деякий час він прибув на місце розвантаження (склади "Кюне і Нагель") з представником страхової компанії, який сфотографував розміщення нахилених коробів, та відібрав в мене письмове пояснення, текст якого продиктував мені Роман, мотивуючи "...нічого страшного тут нема, напишіть про екстрене гальмування, так як затрати відшкодує страхова компанія. Вантаж застрахований". Після їх від'їзду почалося розвантаження працівниками складу, які приблизно через годину попросили мене покинути склад, бо в них почалася обідня перерва, але автомобіль залишився у складі. Після перерви мене знову запросили у склад, де у моїй присутності відбувалося перепакування продукції в нові картоні коробки. Після повного розвантаження мені було повідомлено про нестачу 2-х коробок і пошкодження упаковок товару, про що я повідомив по телефону менеджера Романа. На думку водія, в представленому акті останній написав лише: "...при вигрузці вантажу було виявлено, що короба з палетою не було обернуто поліетиленовою плівкою".

Повноважний представник третьої особи (ТОВ "Юнілівер Україна") в судовому засіданні 19.10.2009 р. та у поясненнях по справі зазначає, що вартість понесених витрат третьої особи включає: вартість пошкодженого товару та недостачі складає 709,83 євро, що еквівалентно 5429,49 грн., витрати понесені у зв'язку зі сплатою ПДВ 20% та оплата мита 6,5 % від вартості пошкодженого товару та недостачі - 1509,40 грн., витрати понесені у зв'язку з переробкою/переупаковкою товару складом "Кюне і Нагель" - 2154,33 грн. Крім того, третя особа зазначає, що між позивачем та останнім укладено договір доручення №ТR-4 від 14.11.2007 р. на виконання якого було надано заявка-доручення на перевезення вантажу від 17.06.2008 р. Перевезення вантажу здійснювалось автомобілем/причепом, державний номер НОМЕР_2/НОМЕР_4. Під час розвантаження товарно-матеріальних цінностей було виявлено пошкодження продукції в кількості 134 короба та недостачу товару в кількості 2 короба. Пошкоджену продукцію було утилізовано. На підтвердження своїх доводів третьою особою надано договори, акти розбіжності та утилізації, тощо.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 09.08.2004 р. за № 253171, код НОМЕР_3.

03.03.2008р. між сторонами укладено договір-доручення №ПЕ-0000007 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні, відповідно до розділу 1 якого довіритель - ПП ОСОБА_1, (довірена особа перевізника) доручає повіреному - ТОВ "Вєста Україна", за винагороду здійснювати пошук і підбір вантажовласників (замовників або їхніх довірених осіб), з метою забезпечення вантажами транспортних засобів (перевізника) для транспортування їх в міжнародному та міжміському сполученні. Повірений, діючи з доручення довірителя в межах даного договору-доручення, надає послуги по пошуку і підбору вантажовласників чи їхніх довірених осіб, тобто організовує перевезення найманим вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є, відповідно до вимог чинного законодавства України, статуту автомобільного транспорту, Правил перевезень вантажів, міжнародних Конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень та інших законодавчих та нормативних актів, що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в межах України та в міжнародному сполученні. У розділах 2-6 даного договору довіритель іменується експедитором - 1, а повірений іменується експедитором - 2.

Розділом 2 договору передбачено, що з доручення експедитора-1 і у відповідності з цим договором експедитор-2 надає одну чи декілька з наступних послуг:

-організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та за її межами;

-виконує розсилання товарно-транспортної документації;

-здійснює розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу;

-приймає участь в складанні актів у випадках, передбачених чинним законодавством, вирішує з замовником претензійні питання; -за згодою сторін виконує інші доручення перевізника.

Експедитор-2 виступає від імені експедитора-1 і може укладати договори з іншими учасниками транспортного процесу для виконання зобов'язань за цим договором, в тому числі і від свого імені. Конкретні умови по кожному окремому замовленню обумовлюються в заявці, яка є невід'ємною частиною цього договору. Допускається одержання заявки по факсимільному чи електронному зв'язку (Е-mаіl).

Розділом 3.1 визначені обов'язки відповідача, зокрема:

Експедитор-1 (відповідач) зобов'язується при навантаженні/розвантаженні звірити кількість і стан вантажу, завантаженого на транспортний засіб, з кількістю і станом вантажу, занесеному в товарно-транспортну накладну. Стежити за розміщенням і кріпленням вантажу на вантажній платформі, щоб уникнути ушкодження вантажу і рухомого складу вантажу, занесеному в товарно-транспортну накладну. (п.п. 3.1.3-3.1.4 договору).

Експедитор-2 (позивач) зобов'язується забезпечити навантаження (вивантаження) транспортного засобу, його митну обробку і митне оформлення всіх необхідних документів (ч.1 п. 3.2.2 договору).

Ціни за даним договором встановлені в гривнях. Ціна не містить у собі винагороди експедитора-2 (повіреного). Розмір винагороди експедитора-2 визначається різницею між ціною фрахту, погодженою з вантажовласником, і ціною фрахту, погодженою з експедитором-1. Ціни, що відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень) узгоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою перевезень). Ціни є договірними і визначаються винятково, виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку.Порядок і термін оплати обумовлюються в разовій заявці, що направляється експедитору-1 перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень). Оплата послуг експедитора-1 здійснюється експедитором-2 на його розрахунковий рахунок на підставі належним чином оформлених оригіналу або ксерокопії товарно-транспортних документів (ТТН чи СМR) з відповідними відмітками про одержання вантажу і оригіналів рахунку, податкової накладної, акту виконання робіт (розділ 4 договору).

У випадку невідповідності кількості вантажу чи його стану кількості і стану вантажу, зазначеному у товарно-транспортних документах, при прийманні вантажу до перевезення, Експедитор-1 (водій-експедитор) зобов'язаний зробити відповідні застереження в першому екземплярі товарно-транспортної накладної, що залишається у відправника вантажу. При невідповідностях і ушкодженнях, виявлених під час вивантаження, Експедитор-1 (водій-експедитор) зобов'язаний внести свої зауваження в усі екземпляри транспортної накладної, а також прийняти участь у складанні Акту вантажоодержувачем, торгово-промисловою палатою чи незалежним експертом страхової компанії і підписати його (п.п. 5.2, 5.3 договору).

Експедитор-2 оплачує експедитору-1 наднормативні простої транспортного засобу, що виникають з вини експедитора-2, в дорозі чи на місцях навантаження - вивантаження з розрахунку 250грн. за кожну повну добу наднормативного простою при міжміському перевезенні та 250грн. за кожну добу при міжнародному перевезенні, якщо інше не обумовлено в наданій заявці. Будь-які претензії відносно простоїв приймаються при наявності відміток в СМR або товарно-транспортних накладних про час прибуття та відбуття автомобіля і відраховуються з початку письмового повідомлення експедитором-1 експедитора-2 про простій. При затримці подачі автомобіля на завантаження, несвоєчасну доставку вантажу експеднтор-1 виплачує експеднтору-2 штраф за кожну добу в розмірі 250грн. при міжміському перевезенні та 250грн. - при міжнародному перевезенні вантажу. У випадку відмови від завантаження менше ніж за 24 години до планового терміну подачі під завантаження і, якщо немає технічної можливості зупинити направлений до місця завантаження автомобіль, експедитор-2 оплачує експедитору-1 пробіг з розрахунку 3 грн. 70 коп. при міжміському та 5 грн. 30 коп. при міжнародному перевезенні за 1 км порожнього пробігу до місця завантаження і назад, а також фактичний час простою автомобіля (щонайменше 1 доба). У випадку відмови експедитора-1 від завантаження після письмового підтвердження подані автомобіля та його неподачу експедитор-1 виплачує експедитору-2 штраф в розмірі 20% від узгодженої суми фрахту на перевезення. У випадку перевищення ваги брутто понад норму, узгоджену експедитором-1 у заявці, експедитор-2 відшкодовує експедитору-1 на підставі підтверджуючих документів суми штрафів і зборів за перевищення допустимої загальної маси автопотяга чи допустимих навантажень на осі транспортного засобу. У випадку протермінування платежу, винна сторона оплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день протермінування. Експедитор-2 несе відповідальність за осіб, що залучаються до виконання даного договору, у розмірі і на умовах, передбачених чинним законодавством, як за свої власні. Експедитор-1 несе відповідальність за осіб, що залучаються до виконання даного договору, як за свої власні, у розмірі і на умовах, передбачених чинним законодавством для перевізника вантажу. Експедитор-1 несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортних документах (СМR чи ТТН).

Згідно п.10.1. договору цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.08р. чи до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Сторона має право розірвати даний договір в односторонньому порядку з обов'язковим попередженням іншої сторони за 1 місяць рекомендованим листом. Якщо за місяць до закінчення терміну дії даного договору жодна зі сторін не виявить письмово бажання його розірвати, відповідно договір вважається продовженим на той же термін і на ти же умовах.

Договір підписано представниками та скріплено печатками сторін.

Позивач 18.06.2008р. надіслав відповідачу транспортну заявку №78/R на перевезення вантажу. Одержувач вантажу - ТОВ "Юнілівер Україна", згідно договору доручення №ТR-4 про організацію і надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу автотранспортним в міжнародному сполученні. Згідно п.1.1. вказаного договору клієнт - ТОВ "Юнілівер Україна", м. Київ, доручає повіреному - ТОВ "Веста Україна", м. Київ, а повірений зобов'язується надавати клієнту послуги по організації перевезення вантажів клієнта, оформленню документів, необхідних для здійснення таких перевезень, а також інші транспортно-експедиційні послуги у відповідності до заявок клієнта як особисто, так і шляхом залучення третіх осіб.

Відповідач свої зобов'язання згідно договору №ПЕ-0000007 від 03.03.08р. виконав, перевіз вантаж, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №0037323 від 23.06.2008р. Перевезення вантажу здійснював ПП ОСОБА_2, відповідно до укладеного між ОСОБА_1 - експедитор, та ПП ОСОБА_2 - перевізник, договором №1 про перевезення вантажів в міжнародному і міжміському сполученні від 03.01.2008р., згідно п.1. якого, експедитор діючи від імені і за рахунок третьої особи - замовника, залучає перевізника і довіряє доставку вантажів автомобілями в міських, міжміських та міжнародних сполученнях, перевізник доставляє заявлені експедитором вантажі, а експедитор оплачує послуги перевізника з засобів замовника на домовлених умовах.

ТОВ "Юнілівер Україна", м. Київ, отримало товар, про що свідчить рахунок-фактура №7090603473 від 19.06.2008р. та СМR серії А№0037323 від 23.06.2009р.

28.06.2008р. складений акт розбіжностей №1/1000050338 при прийомці продукції (товарів) по кількості/якості/комплектності, відповідно до якого, при відвантаженні вантажу було виявлено пошкодження в кількості 134 короба (пошкоджена пакувальна поліетиленова плівка), а також була виявлена недостача 2 коробів. Проте, водієм ПП ОСОБА_2 в акті була зроблена відмітка: "При вигрузці вантажу виявлено, що короб з палетою не було обвернуто плівкою".

Згідно пояснень водія ПП ОСОБА_2, ОСОБА_3, по дорозі були екстрені гальмування, а на кордоні України при обстеженні вантаж був в належному стані.

ТОВ "Юнілівер Україна", м. Київ, виставило 02.07.2008р. претензію позивачу, в якій вказало, що при отриманні товару від позивача, згідно договору №ТR-4 від 14.11.2007р., було виявлено внутрішнє і зовнішнє пошкодження продукції. Кількість і вартість недопоставленої / пошкодженої продукції складає 9093,32грн., з яких 5429,49грн. вартість пошкодженої продукції, 1509,40грн. - платежі при випуску продукції у вільний обіг та 2154,33грн. - вартість послуг по перепакуванню.

Позивач сплатив ТОВ "Юнілівер Україна", м. Київ, суму пошкодженого / недопоставленого вантажу в розмірі 9093,22грн., що підтверджується платіжним дорученням №14 від 20.02.2009р.

Згідно претензії позивача №V7 надісланої на адресу відповідача, ТОВ "Веста Україна", м. Київ, просить відповідача перерахувати вартість пошкодженого/недопоставленого вантажу на суму 9093,22грн. до 25.07.2008р. Відповідач надіслав на адресу позивача відповідь №101 від 24.07.08р. на вказану претензію, в якій частково визнає суму претензії в розмірі 102,05грн. та вказує на те, що позивач повинен повністю розрахуватись із відповідачем в сумі 10350,00грн. В разі повного розрахунку позивача із відповідачем останній зобов'язується сплатити суму частково визнаної суми претензії.

05.08.2008р. позивач надіслав відповідь №530 на лист відповідача №101 від 24.07.2008р., в якій вказує на те, що відповідач відповідно до умов укладеного між сторонами договору №ПЕ-0000007 від 03.03.2008р. та діючого законодавства повинен відшкодувати вартість пошкодженого / недопоставленого товару в розмірі 9093,22грн.

Позивач 03.03.2009р. на адресу відповідача повторно надіслав претензію №V7/1, в якій просить відповідача перерахувати вартість пошкодженого/недопоставленого вантажу на суму 9093,22грн. до 25.07.2008р.

Відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2009р. по справі №43/55 позов ПП ОСОБА_1, м. Хмельницький до ТОВ "Веста Україна", м. Київ про стягнення заборгованості задоволено частково. З ТОВ "Веста Україна", м. Київ стягнуто на користь ПП ОСОБА_1 185,69грн. 3% річних, 11348,01грн. - суму боргу з врахуванням індексу інфляції та пеню в розмірі 1255,85грн.

Відповідно до детального розрахунку вартості пошкодженої продукції складає: товар - AXE SG LIO VICE кількістю 1392 загальною вартістю 6416,01, кількість недостачі продукції (штук) 756, у коробах 63, вартістю 290,43 євро, AXE SG LIO AHO кількістю 1711 загальною вартістю 8887,48, кількість недостачі продукції (штук) 264, у коробах 22, вартістю 114,18 євро, AXE SG LIO Boost кількістю 608 загальною вартістю 2866,01, кількість недостачі продукції (штук) 216, у коробах 18, вартістю 84,78 євро, AXE SG LIO THAI кількістю 912 загальною вартістю 6095,26, кількість недостачі продукції (штук) 396, у коробах 33, вартістю 220,44 євро, що підтверджується рахунком-фактурою (Invoice) №7090603473 від 19.06.2008р.

Згідно довідки ДП "Кюне+Нагель", смт. Гостомель Київської області, вартість послуг з перепакування та ручної переробки коробів склала 2154,33грн.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом враховується наступне:

Відповідно до п. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть учать ті самі сторони.

Згідно п.4 ст. 85 ГПК України у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2009 р. по справі №43/55 за позовом ПП ОСОБА_1, м. Хмельницький до ТОВ "Веста Україна", м. Київ про стягнення заборгованості встановлено, що ПП ОСОБА_1 виконав господарське зобов'язання, згідно укладеного договору доручення №ПЕ-0000007 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні, в повному обсязі .

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обовязків сторін є укладення між ними договору. В силу зобовязання боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, тобто сплати боргу.

Згідно ст.526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається із правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні правовідносини, що виникають із договору транспортного експедирування. Так, відповідно до ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Твердження відповідача про те, що до вимог за даним спором мають застосовуватись спеціальна позовна давність, передбачена ст.258 ЦК України, а також наслідки її спливу за ст.267 ЦК України, на увагу не заслуговують, оскільки, у відповідності до пункту 6 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти. Вимоги ж позивача випливають з договору про надання експедиційних послуг, до яких спеціальна позовна давність не застосовується.

За таких обставин, в задоволенні заяві відповідача про застосування строку позовної давності в один рік, належить відмовити.

Згідно ст. 14 Закону України „Про транспортну експедиторську діяльність” Експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування .

За невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Договором доручення №ПЕ-0000007 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні сторони визначили обов'язок відповідача при невідповідностях і ушкодженнях, виявлених під час вивантаження, внести свої зауваження в усі екземпляри транспортної накладної, а також прийняти участь у складанні Акту вантажоодержувачем, торгово-промисловою палатою чи незалежним експертом страхової компанії і підписати його.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, при вивантаженні товарно-матеріальних цінностей, позивач та вантажоодержувач (третя особа- ТОВ "Юнілівер Україна") не повідомили відповідача про псування та втрату частини перевезеного вантажу, що в свою чергу позбавило можливості відповідача приймати участь у складанні акту розбіжностей, вносити зауваження до товаро-транспортних накладних, а також викласти свої заперечення та міркування з приводу якості доставленого вантажу. При цьому судом приймається до уваги, що згідно акту розбіжностей та письмових пояснень, водій перевізника не погодився з невідповідностями зазначеними у акті.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ст.932 ЦК України Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб (ч.1). У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору (ч.2).

Згідно ст.934 цього кодексу за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Чинним законодавством, статтею 224 ЦК України передбачено відшкодування збитків, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п.п.1,2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 614 вказаного кодексу визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до роз'яснення Вищого Арбітражного Суду №02-5/215 від 01.04.1994 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди", крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду та самою шкодою.

Позивачем не доведено та не надано будь-яких доказів, що підтверджують неналежне виконання відповідачем зобов'язань передбачених п.3.1 укладеного між сторонами договору.

За таких обставин, з матеріалів справи не вбачається наявності вини відповідача та причинного наслідкового зв'язку у заподіянні збитків заявлених у позові, а саме щодо стягнення 5429,49грн. вартості пошкодженої продукції, 1509,40грн. - платежів при випуску продукції у вільний обіг та 2154,33грн. - вартості послуг по перепакуванню.

Сюрвейєрський звіт наданий позивачем в матеріали справи не є підставою для стягнення збитків, оскільки останній не є свідченням неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором транспортного експедирування. Крім того, з його змісту вбачається, що причина пошкодження вантажу - неналежне кріплення вантажу та недостатня упаковка, проте обов'язок забезпечити навантаження транспортного засобу покладений на самого позивача (п.3.2.2 договору), відповідач лише стежить за розміщенням та кріпленням вантажу.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази (платіжне доручення про сплату 9093,22 грн.) надані позивачем за договором доручення №ТR.-4 укладеного між позивачем за третьою особою (ТОВ "ЮніліверУкраїна") не мають значення для вирішення даного спору.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 9092,22 грн. збитків заявлені безпідставно, не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами, суперечать діючому законодавству України, а тому в їх задоволенні належить відмовити.

У зв'язку із відмовою у стягненні збитків судові витрати по справі згідно ст.49 ГПК України підлягають покладенню на позивача. Отже, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 4800 грн. витрат пов'язаних з представництвом інтересів, 558,79 грн. витрат пов'язаних з прибуттям до місця розгляду справи також необхідно відмовити.

Крім того, суд вважає за необхідне повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна", м. Київ (проспект Московський, буд. 6, іден. код 35322154) з Державного бюджету України 2,00 грн. зайво сплаченого державного мита при поданні збільшених позовних вимог, про що слід видати довідку.

Керуючись ст. ст. 1, 45, 47, 13, 15, 33, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, СУД

В И Р І Ш И В:

У позові товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна", м. Київ до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Юнілівер Україна", м. Київ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичну особу - підприємця ОСОБА_2, м. Хмельницький про відшкодування збитків на суму 9092,22 грн. та стягненні 4800 грн. витрат пов'язаних з представництвом інтересів, 558,79 грн. витрат пов'язаних з прибуттям до місця розгляду справи відмовити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна", м. Київ (поспект Московський, буд.6, іден. код 35322154) з Державного бюджету України 2,00 грн. (дві гривні 00 коп.) зайво сплаченого державного мита, про що видати довідку.

Суддя

Віддрук. 5 прим.:1 - до справи,2 - позивачу,3 - відповідачу, 4,5 - третім особам.

. Помічник судді-Цимбалюк І.О.