Рішення № 6842581, 24.11.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.11.2009 Справа № 13/157-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозмаркет"

до закритого акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім-97"

про стягнення 53986,98 грн,

за участі представників сторін:

позивача –Воронова Д.Ю. (представника за дорученням),

відповідача –Гусєвої Н.С. (представника за дорученням),

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вимогами, спрямованими до відповідача, про стягнення вказаної суми, яка складається з: 41343,48 грн основної заборгованості; 6437,18 грн інфляційних, 1206,32 грн річних та 5000 грн збитків, понесених на юридичну допомогу. Безпосередньо позовні вимоги ґрунтуються на невиконанні відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором поставки № 89 Одф/266 від 11.06.2007 р. щодо своєчасної сплати вартості отриманого товару.

Відповідачем зазначені вимоги визнаються лише в частині стягнення основної заборгованості. Відносно інших сум ним зазначається, що поставка товару здійснювалась поза межами дії вказаного договору, оскільки він був укладений лише на строк до 31.12.2007 р., а товар поставлявся протягом 2008 року.

Розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 13 жовтня, 5, 17 та 24 листопада поточного року. За результатами розгляду справи судом оголошено вступну та резолютивна частину даного рішення.

Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що 11 червня 2007 року між сторонами укладено договір поставки № 89 Одф/266, за умовами якого позивач зобов’язався поставляти відповідачу товар, а останній, в свою чергу, сплачувати його вартість за цінами, визначеними в специфікації, шляхом сплати один раз на 28 календарних днів по реалізації за весь реалізований товар. Пунктом 10.1. договору було встановлено строк його дії –до 31 грудня 2007 року.

На виконання умов договору позивач в період з 12.06.2007 р. по 30.07.2008 р. постачав відповідачу продукцію, а всього поставив на загальну суму 159509,70 грн, що вбачається з реєстру взаєморозрахунків та видаткових накладних, залучених до матеріалів справи. Зокрема, протягом 2007 року поставлено товару на суму 74381,04 грн, а протягом 2008 року –на 85128,66 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що поставка товару в 2008 році здійснювалась не за умовами вказаного договору, оскільки він припинив свою дію 21.12.2007 р., а за умовами усного правочину щодо поставки.

За обрахунками позивача відповідач сплатив вартість отриманої продукції лише частково, у зв’язку з чим на даний час має заборгованість в розмірі 41343,48 грн, яка не спростовується відповідачем та визнається в повному обсязі. При цьому суд зазначає, що наявна заборгованість виникла за взаємовідносинами між сторонами, які існували протягом 2008 року.

Оскільки термін сплати вартості товару між сторонами не встановлювався, позивач надіслав на адресу відповідача за вихідним № 108/09 від 10.08.2009 р. претензію про сплату вказаної заборгованості, але не дивлячись на це заборгованість відповідачем не сплачена.

Аналіз правовідносин, які існують між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними в 2008 році укладено усний правочин поставки, за яким на підставі приписів статті 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник) зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Строк виконання зобов’язань, оскільки про це не зазначено сторонами, визначається на підставі положень статті 530 ЦК України, за якими якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості є порушенням господарських зобов’язань за вказаним договором.

Поряд з цим, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та річних задоволенню не підлягають, оскільки вони нараховані за період, який не відповідає строку виконання зобов’язань за договором поставки. Так, позивачем для обрахунку взято період з вересня 2008 р. по 17 серпня 2009 року, хоча як зазначено вище, обов’язок відповідача по оплаті вартості поставленої продукції повинен обраховуватись з урахуванням положень статті 530 ЦК України, тобто після сплину 7-денного терміну з моменту отримання претензії, в даному випадку це 22 серпня 2009 року (з урахуванням 5-тиденного терміну поштового обігу). Статтею 625 ЦК України визначено обов’язок боржника сплатити інфляційні та річні у випадку прострочення грошового зобов’язання. Але, оскільки строк виконання зобов’язання необхідно обраховувати починаючи з 22.08.2009 р., розрахунок інфляційних та річних поза межами цього терміну є помилковим.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення збитків в розмірі 5000 грн, які він пов’язує з отриманням юридичних послуг на пред’явлення позову до суду про стягнення з відповідача суми заборгованості.

Вирішуючи спір в цій частині суд зазначає, що статтею 623 ЦК України встановлено правили, за яким боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Поряд з цим, відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завданні цим збитки стороні, права або законні інтереси якої порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 225 ГК України до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, серед іншого, витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною.

Разом з тим, позивачем не доведено, як сам факт понесених збитків –не надано відповідних доказів, так і факт віднесення витрат на правове обслуговування до збитків, оскільки такі витрати не мають обов’язкового характеру, а також факт їх наявності і розмір не знаходяться у необхідному причинному зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання відповідачем. За таких обставин вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги є обґрунтованими частково судові витрати по сплаті державного мита в розмірі та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

                                        в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути із закритого акціонерного товариства „Херсонський оптовий торговий дім –97” (розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Ілліча, буд. 86/88; код 24121211; розрахунковий рахунок 26003221822001 в ХФ КБ „Приватбанк” МФО 352479) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Хозмаркет” (розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ушинського, 1; розрахунковий рахунок 2600030299801 у АБ „Кредит-Дніпро”, МФО 305749, код 32058046) –41343,48 грн основної заборгованості, 413,44 грн витрат по сплаті державного мита, 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

                     Дата підпису рішення –24 листопада 2009 року                    

Суддя М.К. Закурін