Постанова № 68425529, 16.08.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2017 р.Справа № 907/389/17

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді:Данко Л.С.,

суддів:Галушко Н.А.,

ОСОБА_1

секретар судового засідання: Фака С.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве, № 1252 від 07.06.2017 р., (вх. № ЛАГС 01-05/2799/17 від 15.06.2017 р.),

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 25 травня 2017 року

у справі № 907/389/17 (суддя Пригара Л.І.),

порушеній за позовом

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут», м. Ужгород, Закарпатської області,

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве, м. Мукачево, Закарпатської області,

про стягнення штрафу в сумі 79979,27 грн. та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: не прибув;

від позивача: ОСОБА_2 (п/к на підставі довіреності № Др-47-1216 від 26.12.2016 р.

Права та обовязки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представнику розяснені і зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів не надходило.

Представником позивача подано письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2017 року, справу № 907/389/17 Господарського суду Закарпатської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 року апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги та ухвалою суду від 19.06.2017 р. (а. с. 105) прийнято апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве, № 1252 від 07.06.2017 р., (вх. № ЛАГС 01-05/2799/17 від 15.06.2017 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 19.07.2017 року (а. с. 106), про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи (а. с. 107, 108).

З підстав зазначених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 р. та від 09.08.2017 р., розгляд справи відкладався, що сторони було належним чином повідомлено рекомендованою кореспонденцією (а. с. 155-156)

В судове засідання представник апелянта/відповідача, повторно, не прибув, на адресу суду, через поштове віддалення звязку, надіслав клопотання № 1766 від 04.08.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/5522/17 від 14.08.2017 р.), в якому апелянт просить відкласти розгляд справи у звязку з перебуванням у відрядженні уповноваженого представника та прибуттям до станції Львів лише в 11:45 год., аналогічне клопотання № 1864 від 16.08.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/5610/17 від 21.08.2017 р.) подано на електронну адресу суду, із зазначенням іншої дати призначеного судового засідання, а саме на 16.08.2017 р.

Як вбачається з апеляційної скарги (а. с. 109-113), апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.05.2017 року по справі № 907/389/17 в частині зобовязання сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» штрафу за перевищення обсягу постачання газу в розмірі 79979,27 грн., а також судового збору в сумі 1600,00 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве Міністерства Оборони України у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання прибув, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду подав додаткові письмові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу б/н від 16.08.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/5619/17 від 16.08.2017 р.), проти апеляційної скарги заперечив з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових письмових поясненнях до відзиву на апеляційну скаргу, доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових письмових поясненнях підтримав, просить у задоволенні апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве відмовити, рішення Господарського суду Закарпатської області від 25 травня 2017 року по справі № 907/389/17 - залишити без змін.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 року апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги та ухвалою суду від 19.06.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве, № 1252 від 07.06.2017 р., (вх. № ЛАГС 01-05/2799/17 від 15.06.2017 р.) до провадження та з підстав зазначених в ухвалах суду від 19.07.2017 р. та від 09.08.2017 р. розгляд справи було відкладено, про що сторони були належним чином повідомлені у порядку та у спосіб передбачений Інструкцією з діловодства в господарських судах України (а. с. 106/зворот, 107, 108, 149/зворот, 156/зворот).

Однак, представник апелянта/відповідача у судове засідання - не прибув, в процесі розгляду даної справи судом апеляційної інстанції обмежився поданням клопотань про відкладення розгляду справи (вх. №ЛАГС 01-04/5522/17 від 14.08.2017 р., вх. №ЛАГС 01-04/5610/17 від 21.08.2017 р.).

Стаття 22 ГПК України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представника апелянта/відповідача бути присутніми у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р. (набрала чинності для України 11.09.1997 р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст. 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах Буланов та Купчик проти України заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., Чуйкіна проти України № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Крім того, в ухвалі суду апеляційної інстанції від 09.08.2017 р. участь повноважних представників судом обовязковою не визнавалася (а. с. 155-156).

За наведених обставин, враховуючи те, що апелянт/відповідач належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що було подано апелянтом на електронну адресу суду клопотання № 1864 від 16.08.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/5610/17 від 21.08.2017 р.) про відкладення розгляду справи, колегія суддів, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника апелянта/відповідача за наявними в матеріалах справи документами, так як у справі достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті, запобігаючи одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.05.2017 р. у справі № 907/389/17 (суддя Пригара Л.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачево на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» суму 79979,27 грн. штрафу за перевищення обсягу постачання газу, а також 1600,00 грн. судового збору (пункт 1 та 2 резолютивної частини рішення) (а. с. 93, 94-98).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду апелянт/відповідачем (Квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачеве) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а. с. 109-113), просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.05.2017 року по справі № 907/389/17 в частині зобовязання сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» штрафу за перевищення обсягу постачання газу в розмірі 79979,27 грн., судового збору в сумі 1600,00 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве Міністерства Оборони України у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення було порушено норми матеріального права, без дослідження усіх істотних обставин справи, що призвело до незаконного рішення.

Апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України», фінансування Збройних Сил України, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, відтак, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачеве, яке діє на підставі Положення, затвердженого начальником Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління, квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачеве є державною установою, яка заснована на базі Мукачівської квартирно-експлуатаційної частини району згідно директиви Міністра оборони України, відповідно до наведеного, обігові кошти КЕВ м. Мукачеве є державною власністю і належать до сфери управління Міністерства оборони України.

Також апелянт в апеляційній скарзі покликається на те, що між сторонами у справі, було укладено договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів за № 114108C7RMBB056 від 04.05.2016 року на загальну суму 4883694,67 грн., однак, з підвищенням ціни за 1000 куб. м. на суму - 7788,364 грн. з 01.05.2016 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 04.05.2016 року, якою зменшено об'єм газопостачання за яким сума договору залишилась незмінною згідно з Законом України «Про державні закупівлі» № 1197-VII від 10.04.2014 року. В подальшому КЕВ м. Мукачеве в зв'язку з зменшенням кошторисних призначень та чергового підвищення ціни на газ був змушений укласти додаткову угоду № 2 від 28.10.2016 року на зменшення обсягів закупівель газу і відповідно кінцевої суму договору, в наслідок чого кінцева сума договору склала 43339061,77 грн., а об'єм газу склав 517,131 тис. куб. м., тобто різниця між договорами склала в фізичних одиницях 124,434 тис. куб. м., а в грошовому еквіваленті 544632,90 грн., у звязку з чим позивач на адресу відповідача надіслав повідомлення про припинення газопостачання через заборгованість в сумі 1360474,94 грн. Дану суму заборгованості відповідач/апелянт оплатив в січні місяці 2017 року, що підтверджується платіжними дорученнями за № 20 від 19.01.2017р., № 23 від 23.01.2017 p., № 40 від 30.01.2017 p., і за № 24 від 26.01.2017 р.

Таким чином на думку апелянта, ним перед ТзОВ «Закарпатгаз ЗБУТ» виконано зобовязання в повному обсязі до моменту дії договору, відтак, вважає, що вимоги позивача про стягнення штрафу є надуманими та суперечать чинному законодавству України, тому просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 25 травня 2017 року у справі № 907/389/17 скасувати, в позові відмовити.

Колегією суддів встановлено, що апелянт/відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачеве (скорочене найменування КЕВ м. Мукачеве) є юридичною особою, організаційно-правова форма: державна організація (установа, заклад), ідентифікаційний код юридичної особи: 08439994, місцезнаходження юридичної особи: 89600, Закарпатська обл., м. Мукачеве, вул. Берегівська-обїзна, буд. 1-А, що підтверджується витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 34-38).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» (скорочене найменування «Закарпатгаз Збут») є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 39582749, місцезнаходження юридичної особи: 88015, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Погорєлова, 2, що підтверджується витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 39-40).

З матеріалів справи вбачається, 10.04.2017 р. на розгляд Господарському суду Закарпатської області подано Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатгаз Збут» позовну заяву до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачеве про стягнення штрафу в сумі 79979,27 грн. та стягнення судових витрат (а. с. 4-7).

Колегією суддів, розглянувши матеріали та документи, подані сторонами, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача та апеляційна скарга відповідача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.05.2016 р. між Товариством з обмежено відповідальністю «Закарпатгаз Збут» (Постачальник за договором, Позивач у справі) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Мукачеве (Споживач за договором, Відповідач у справі) укладено договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 114108С7RMBB056 з додатком № 1 «Перелік обєктів споживача та ЕІС - коду/кодів точки/точок комерційного обліку з плановими обємами (обсягами) постачання природного газу на 2016 рік», Додаткова угода № 1 до Договору від 04.05.2016 р. з додатком № 1 «Перелік обєктів споживача та ЕІС - коду/кодів точки/точок комерційного обліку з плановими обємами (обсягами) постачання природного газу на 2016 рік» до додаткової угоди № 1, Додаткова угода № 2 до договору від 26 жовтня 2016 р. з додатком № 1 «Перелік обєктів споживача та ЕІС - коду/кодів точки/точок комерційного обліку з плановими обємами (обсягами) постачання природного газу на 2016 рік» до додаткової угоди № 2, Додаткова угода № 3 від 01.12.2016 р. (далі за текстом Договір) (а. с. 11-16, 17, 18, 19, 20, 21, 22).

Зазначений вище договір з додатками та додатковими угодами укладено в письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними представниками обох сторін за договором, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, ст. 207, 208 ЦК України, є правомірним правочином, відповідно до ст. 204 ЦК України, оскільки зворотнього перед судом сторонами, в т.ч. апелянтом, не доведено.

За своїми основними і не основними (другорядними) ознаками зазначений вище правочин є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до умов вищезазначеного Договору, постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором. Договір укладено строком дії до 31.12.2016 року, а в частині розрахунків до його повного виконання.

Річний плановий обсяг постачання газу у 2016 році до 641,747 тис. куб.м. (п. 1.2. Договору).

Умовами п. 1.3. договору сторони погодили місячні обсяги постачання газу у 2016 році, зокрема, у грудні 285,547 тис. куб.м.

Згідно пункту 2.9. Договору, фактичний обсяг поставленого (спожитого) природного газу визначається шляхом підписання акту приймання передачі природного газу за розрахунковий період.

Ціна газу у відповідності до умов п.п. 3.2., 3.6. Договору становить 7610 грн. з ПДВ за 1000 куб.м. Загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним Договором і становить 4883694,67 грн.

Порядок та строки розрахунків сторони погодили у розділі 4 Договору, який передбачає, що оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

- 50% від вартості запланованих місячних обсягів споживач зобовязаний сплатити до 15-го числа поточного місяця та 50% від вартості запланованих місячних обсягів до 30 (31)-го числа місяця поставки газу;

- остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

У пункті 6.2. Договору передбачено відповідальність Споживача.

У п. 6.2.2. Договору передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обєм (обсяг) споживання газу за договором буде менший від підтвердженого обсягу газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач сплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недовикористаного обсягу газу за розрахунковий період.

Пунктом 6.2.3. Договору сторони погодили, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачу (відповідачу) газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому відповідачем), споживач (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) штраф за перевищення обсягу постачання газу за формулою визначеною у договорі: В = (Vф - Vп) х Ц х К, де Vф обсяг фактично поставленого газу споживачу протягом розрахункового періоду за Договором; Vп підтверджений обсяг газу на розрахунковий період; Ц вартість газу за договором; К коефіцієнт, який дорівнює 0,1.

Відповідальність Постачальника передбачена п. 6.3. Договору.

Порядок припинення (обмеження) та відновлення газопостачання сторони визначили у розділі VІІ Договору, Порядок зміни постачальника у розділі VІІІ Договору, форс-мажорні обставини у розділі ІХ Договору, порядок вирішення спорів у розділі Х Договору, строк дії Договору та інших умов у розділі ХІ Договору.

Так у п. 11.1. сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.05.2016 р. до 31.12.2016 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 1 від 04.05.2016 року сторони внесли зміни до договору № 114108С7RMBB056 від 04.05.2016 року, пункти 1.2., 1.3., 3.2. Договору виклали у новій редакції, зокрема в частині погодження річного обсягу газу до 627,050 тис. куб.м., та його помісячного розподілу, а саме: на грудень 2016 року 284,850 тис. куб.м., а також сторони змінили ціну газу 7788 грн. 364 коп. з ПДВ за 1000 куб.м. Решта умов договору залишилася незмінною і обовязковою до виконання (п. 5 Додаткової угоди № 1). Додаткова угода № 1 набирає чинності з моменту її підписання та поширює свою дію на правовідносини сторін, що фактично склалися з 01.05.2016 р. (п. 6 Додаткової угоди № 1)(а. с. 18).

Умовами укладеної сторонами додаткової угоди № 2 від 26.10.2016 року до договору № 114108С7RMBB056 від 04.05.2016 року сторонами за взаємною згодою внесено зміни до п. 1.2., 1.3., 3.2. Договору, в частині погодження річного обсягу газу до 517,131 тис. куб.м., та його помісячного розподілу, а саме: на грудень 2016 року 261,300 тис. куб.м., а також змінена ціна газу 8507,32 грн. з ПДВ за 1000 куб.м. та виклали в новій редакції п. 3.6. Договору, відповідно загальна сума договору 4339061,77 грн. Всі інші умови договору залишилася незмінними і сторони підтвердили по них свої зобовязання (п. 5 Додаткової угоди № 2). Додаткова угода вважається укладеною з моменту її підписання та скріплення печатками сторін та діє з 01.11.2016 р. до закінчення строку дії договору (п. 6 Додаткової угоди № 2)(а. с. 20).

Додатковою угодою № 3 від 01.12.2016 року сторони у звязку із зміною закупівельної вартості природного газу з 01.12.2016 р., внесли зміни до п. 3.2. договору № 114108С7RMBB056 від 04.05.2016 року в частині ціни газу 8807,32 грн. з ПДВ. Всі інші умови договору залишилася незмінними і сторони підтвердили по них свої зобовязання (п. 2 Додаткової угоди № 3). Додаткова угода вважається укладеною з моменту її підписання та скріплення печатками сторін та діє з 01.12.2016 р. до закінчення строку дії договору (п. 3 Додаткової угоди № 3)(а. с. 22).

Отже, згідно пункту 1.3. Договору та змінами внесеними Додатковими угодами № 1 від 04.05.2016 року та № 2 від 26.10.2016 року плановий обсяг постачання газу відповідачеві у грудні 2016 року складає 261,300 тис. куб.м.

Місцевим судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, позивач за договором свої зобов'язання виконав в повному обсязі, та згідно Актів приймання передачі природного газу: № 33К00026857 від 04.05.2016 р.; № 33К00027645 від 04.05.2016 р.; № 33К00028063 від 04.05.2016 р.; № 33К00027290 від 04.05.2016 р.; № 33К00027089 від 04.05.2016 р.; № 33К00028510 від 04.05.2016 р.; № 33К00027011 від 04.05.2016 р.; № 33К00028549 від 04.05.2016 р.; № 33К00029691 від 04.05.2016 р.; № 33К00029023 від 04.05.2016 р.; № 33К00028087 від 04.05.2016 р., поставив відповідачу у грудні 2016 року - 352,110 тис. куб.м. газу на загальну суму 3101144,02 грн. (а. с. 23-28).

Таким чином, позивач на виконання умов Договору надав відповідачу послуги з постачання природного газу у грудні 2016 року в обсязі 352,110 тис. куб.м. газу на загальну суму 3101144,02 грн., що не заперечується сторонами у справі, зокрема, апелянтом.

Слід зазначити, що вартість спожитого у грудні 2016 року газу відповідачем оплачена повністю, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем, однак, відповідачем було перевищено обсяг споживання газу у грудні 2016 року на 90,810 тис. куб.м. від запланованих обсягів за договором, що стало підставою нарахування позивачем відповідачу штрафу на підставі п. 6.2.3. Договору у розмірі 79979,27 грн.

У звязку з чим, 11.01.2017 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано лист № ZKz03-ЛВ-122-0117 з копією рахунку на сплату штрафу за перевищення обсягу постачання газу розрахованого згідно п. 6.2.3 договору на постачання природного газу № 114108С7RMBB056 від 04 травня 2016 року (а. с. 29, 31), який був отриманий відповідачем 12.01.2017 р., під розписку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та фіскальним чеком (а. с. 30).

Також позивачем на адресу відповідача було скеровано Вимогу про сплату штрафу за перевищення обсягу постачання газу Вих. № ZKz-СК-1242-0217 від 17.02.2017 року з вимогою у 7-ми денний термін від дня отримання цієї вимоги оплатити штраф за перевищення обсягу постачання газу в сумі 79979,27 грн., перерахувавши кошти на відповідний рахунок, дана вимога скерована на адресу останнього 20.02.2017 р., що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист (а. с. 32, 33).

Опис вкладення у цінний лист (а. с. 33) перевірений працівником поштового відділення, що посвідчено його підписом, який засвідчено печаткою поштового відділення Укрпошта - 20.02.17.

Вищезазначена вимога позивача залишена відповідачем без реагування, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача суми 79979,27 грн. штрафу в примусовому порядку.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінюючи заявлені позовні вимоги, подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як уже було вище зазначено у цій постанові, сторонами п. 6.2.3. Договору було визначено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачу (відповідачу) газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому відповідачем), споживач (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) штраф за перевищення обсягу постачання газу за формулою визначеною у договорі: В = (Vф - Vп) х Ц х К, де Vф обсяг фактично поставленого газу споживачу протягом розрахункового періоду за Договором; Vп підтверджений обсяг газу на розрахунковий період; Ц вартість газу за договором; К коефіцієнт, який дорівнює 0,1.

Розрахунковим періодом вважається 1 (один) календарний місяць (п. 4.1. Договору) з 07.00 год. 1-го дня місяця до 07.00 год. Першого дня наступного місяця, 01.12.16 р. 01.01.17 р.

В = (352.110 фактично поставлено 261.300 за договором мав спожити) *8807,32 = 799792.7292 * 0,1 = 79 979,27 грн.

Матеріалами справи підтверджено, зокрема підписаними двома сторонами актами приймання-передачі природного газу, що на виконання умов договору, відповідачем було спожито більший обсяг тис. куб.м. газу за грудень 2016 року, ніж зазначено в п. 1.3. договору та додаткових угодах № 1 від 04.05.2016 року, № 2 від 26.10.2016 року.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. ст. 230 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Зважаючи на вищевикладені положення законодавства та договору, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу штраф за перевищення обсягу постачання газу в сумі 79979,27 грн., розрахунок якого колегією суддів перевірено з урахуванням вимог діючого законодавства.

Відтак, оскаржуване рішення суду першої інстанції винесене у відповідності до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення", прийняте у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідачем не доведено необґрунтованість винесеного судом першої інстанції рішення, вимоги апеляційної скарги є нормативно не обґрунтованими, а тому заявлені вимоги апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Інші твердження апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи усе вищенаведене, дослідивши обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, апеляційну скаргу апелянта/відповідача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.05.2017 р. у справі № 907/389/17 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 43, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 25 травня 2017 року у справі № 907/389/17 - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2.Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Матеріали справи повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин

16.08.2017 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 21.08.2017 р.