Постанова № 68425456, 21.08.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.08.2017 справа №908/1484/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи:Москальова І.В. Будко Н.В., Мартюхіна Н.О. Стойка В.В. не з'явились; адвокат, Коляда А.С., договір про надання правової допомоги від 21.08.2017 р. не з'явились; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування", с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область на рішення господарського суду Запорізької області від08.06.2017 у справі №908/1484/16 головуючий Колодій Н.А., судді Дроздова С.С., Корсун В.Л.за позовом до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування", с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область Товариства з обмеженою відповідальностю "АБ-Транс Євро", м. Запоріжжя ОСОБА_6, м. Запоріжжя простягнення 152 375,18 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ-Транс Євро" 152 375,18 грн. суму відшкодування шкоди.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.06.2016р. у справі № 908/1484/16, на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичну особу ОСОБА_6.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.06.2017р. по справі №908/1484/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ-Транс Євро", м.Запоріжжя на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування", с. Софіївська Борщагівка, Київська область страхове відшкодування в розмірі 46 481 грн. 44 коп., судовий збір в розмірі 697 грн. 22 коп. В решті позову відмовлено. Рішення обґрунтовано висновком судової авто товарознавчої експертизи.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування", с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 08.06.2017 року повністю, прийняти нове рішення про задоволення позову щодо відшкодування шкоди в розмірі 152 375, 18 грн. та сплаченого судового збору в сумі 2 285, 64 грн. в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права України, а висновки господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що місцевим господарським судом надано неправильне тлумачення ст.1194 ЦК України. Оскаржуване рішення ґрунтується на Висновку № 12 судової автотоварознавчої експертизи. Вказаний висновок складено із застосуванням коефіцієнту фізичного зносу, що значно вплинуло на розрахункову вартість матеріального збитку. Проте, на думку апелянта, різниця між реальними збитками та відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, на підставі статті 1194 ЦК України, відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Скаржник посилається на висновки Верховного Суду України від 22.03.2017р. у справах № 910/3650/16, № 910/32969/15, абз.3 п.14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки". Також посилається на те, що у висновку експерта було застосовано нормо-години вартістю 150грн./год., замість 210грн./год., зазначених у актах виконаних робіт №ЕСЕСА-003874 від 11.12.2015р.,№ЕСЕСА-002940 від 30.11.2015р., що не узгоджується з вимогами п.8.5.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів , затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та ФДМУ від 24.11.2003р.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду від 17.08.2017, враховуючи перебування судді-члена колегії ОСОБА_7 у відпустці на дату слухання справи, призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів сформовано склад колегії суддів: Головуючий суддя - Москальова І.В., судді - Будко Н.В., Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду задоволено клопотання позивача про розгляд справи 21.08.2017р. у режимі відеоконференції, в той же час 21.08.2017р. був відсутній зв`язок з Києво-Святошинським районним судом Київської області , що унеможливило проведення відеоконференції, у зв`язку з чим судове засідання відбулось шляхом фіксування технічними засобами.

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні 21.08.2017р., наполягав на відмові у задоволенні апеляційної скарги, вважав рішення законним та обґрунтованим, про що надав відзив на апеляційну скаргу.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

17.06.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіДі-Лізинг" (надалі -ТОВ "ВіДі-Лізинг") та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (надалі - ТДВ "СК "ВіДі-Страхування", позивач) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту CLAU № 5175 (надалі - договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом "Citroen С4", р/н НОМЕР_1. (т.1, а.с.11-24)

Відповідно до п.п.9.4. п.9 договору підставою визначення розміру збитку є рахунки СТО офіційного дилера, визначеної Страховиком.

Згідно з п. 9.14. договору після виплати страхового відшкодування до Страховика переходять в межах фактичних затрат право вимоги, яке Страхувальник має до особи винної (відповідальної) за заподіяний збиток, згідно з чинним законодавством України.

31.07.2015 року на вул. Академіка Заболотного, 20-А у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_8 та автомобіля НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_6.

У результаті ДТП водій автомобіля НОМЕР_2, ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, а застрахований автомобіль НОМЕР_2, зазнав механічних ушкоджень.

Відповідно до довідки ВДАІ № 69549458 по факту ДТП були складені адміністративні матеріали і скеровані до Слідчого відділу Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві. (т.1, а.с.34)

По факту даної події стосовно водія ОСОБА_6 Голосіївським РУ ГУМВС України в м. Києві 31.07.2015р. відкрито кримінальне провадження №12015100010007485 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 Кримінального кодексу України.

02 лютого 2016 року Голосіївським районним судом м. Києва було винесено вирок, яким ОСОБА_6 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України.(т.1,а.с.93-96)

Матеріали справи містять висновок судової автотоварознавчої експертизи № 12 від 24.01.2017р, відповідно до якого, вартість матеріальної збитку завданої власнику автомобіля НОМЕР_4, 2012р. випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 станом на день скоєння ДТП 31.07.2015р. з урахуванням протоколу огляду автомобіля після ДТП 11.08.2015р. з урахуванням величини втрат товарної вартості становить 110 968 грн. 27 коп. (т.2, а.с. 33-42). Пунктом 4 висновку експертизи визначена величина втрати товарної вартості в розмірі 13 486,83грн.

16 вересня 2015 року директор ТОВ "ВіДі-Лізинг" звернувся до ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" із Заявою про виплату страхового відшкодування вх. № 15/04/9.01/1860.15 від 16.09.2015 р. в зв'язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування.(т.1,а.с. 53)

24 та 25 вересня 2015 року ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" на підставі Страхового акту № КР-010323 від 23.09.2015 р. та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, виходячи з Рахунку № ЕХ-556/07 від 31.07.2015 р., Акту виконаних робіт № ЕХ-556/07 від 31.07.2015 р., Платіжного доручення № 511 від 06.08.2015 р., Рахунку № ЕСеС-0004216 від 14.09.2015 р., здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 195 375,18 грн. (сто дев'яносто п'ять тисяч триста сімдесят п'ять гривень 18 копійок), що підтверджується платіжними дорученнями № 929 від 24.09.2015 р., № 930 від 25.09.2015 р., № 931 від 25.09.2015 р.

23 грудня 2015 року до ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" звернувся Директор ТОВ "ВіДі-Лізинг" із Заявою про виплату страхового відшкодування вх. № 15/04/9.01/2474.15 від 23.12.2015 р. у зв'язку із необхідністю здійснення доплати по страховому випадку, що стався 31.07.2015 р.

24 грудня 2015року ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" на підставі Страхового акту № КР-010575 (Доплата) від 24.12.2015 р. та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, виходячи з Рахунку-фактури № 1-26/11 від 26.11.2015 р., Акту виконаних робіт №1-30/11 від 30.11.2015 р., враховуючи Акт огляду транспортного засобу від 27.11.2015 р., здійснило доплату страхового відшкодування в розмірі 6 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1755 від 24.12.2015р.

Матеріали справи доводять, що загальна сума страхового відшкодування, виплачена ТДВ "СК "ВіДі-Страхування", становить 201 375, 18 (двісті одна тисяча триста сімдесят п'ять гривень 18 копійок).

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про відшкодування шкоди в розмірі сумі 152 375,18 грн., оскільки після виплати страхового відшкодування до ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» перейшло право вимоги до ПрАТ «СК «Дім Страхування» в розмірі: 49 000, 00 грн. (ліміт відповідальності ПрАТ "СК "Дніпроінмед у розмірі 50 000,00 грн. та за виключенням розмір франшизи, передбаченої Полісом у сумі 1 000,00 грн.).

Місцевий господарський суд задовольняючи частково позовні вимоги, взяв до уваги висновок судової автотоварознавчої експертизи № 12 від 24.01.2017р., за яким розмір матеріальної збитку становив 110 968 грн. 27 коп., із суми якого суд виключив збиток, пов'язаний з втратою експлуатаційних якостей ТЗ та/або товарної вартості ТЗ в розмірі - 13486грн. 83коп. , який не сплачується відповідно до п. 4.2 договору, та за вирахуванням 50 000 грн. 00 коп. ліміту відповідальності страховика за полісом та 1 000грн. 00 коп. розміру франшизи, та стягнув з відповідача лише суму 46 481 грн. 44 коп.

Апеляційний господарський суд не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції враховуючи приписи Закону, висновки Верховного Суду України, надані зокрема у постанові від 31.05.2017р. №6-2969цс -16, та враховуючи наступне.

За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом N 1961-IV.

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон N 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5).

Згідно зі статтею 6 Закону N 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22 - 28, 35 Закону N 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

При цьому в Законі N 1961-IV визначено порядок розрахунку шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092 (далі - Методика).

Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом N 1961-IV має сплатити страховик як страхове відшкодування.

З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу, - це виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми, з урахуванням зносу транспортного засобу та в разі якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Також згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

При цьому страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого відшкодування.

Такий правовий висновок викладено також в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року.

Посилання представника відповідача в судовому засіданні 21.08.2017р. на абз.4 п.9 постанови Пленуму №6 від 27.03.1992р. не приймаються до уваги з огляду на вищенаведені висновки Верховного Суду України та абз.3 п.14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", згідно якого якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

Враховуючи вищенаведені матеріали справи, висновки Верховного суду України щодо застосування вищенаведених норм права, рішення господарського суду Запорізької області від 08.06.2017 року у справі № 908/1484/16 підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування матеріальної норми права з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі до відповідача, з вини водія, якого спричинена така шкода.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п.2 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування", с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область на рішення господарського суду Запорізької області від 08.06.2017 року у справі № 908/1484/16 задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 08.06.2017 р. у справі №908/1484/16 скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ-Транс Євро" 152 375,18 грн. задовольнити

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ-Транс Євро", 69041, м.Запоріжжя, бул. Вінтера, 26 (ЄДРПОУ 38563045) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування", 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. В.Кільцева, 56 (ЄДРПОУ 35429675) суму відшкодування шкоди в розмірі 152 375,18 грн. та судовий збір в розмірі 2 285,63 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ-Транс Євро", 69041, м.Запоріжжя, бул. Вінтера, 26 (ЄДРПОУ 38563045) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування", 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. В.Кільцева, 56 (ЄДРПОУ 35429675) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 514, 19 грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий І.В. Москальова

Судді Н.В. Будко

Н.О.Мартюхіна