Рішення № 68424939, 01.08.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2017 р. Справа № 911/1769/17

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", м.Київ

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп", Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка

2.Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України, Вінницька обл., Калинівський р-н, с. Уладівське

про стягнення 80875,32 грн.

за участю представників

від позивача: не з’явився;

від відповідача 1 : не з’явився;

від відповідача 2 : не з’явився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (далі – відповідач 1) та Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (далі – відповідач 2) про солідарне стягнення 5902,08 грн. 3 % річних та стягнення з відповідача-2 2545,62 грн. інфляційних втрат, всього 8447,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за угодою № 15-11/12-101 від 15.11.2012 р. про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» перейшло право вимоги до Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України щодо сплати розміру заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, що виникло в результаті неналежного виконання останнім умов договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК310310/3 від 31.03.2010 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» та Уладово-Люлинецькою дослідно-селекційною станцією інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України. Позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 15-11/12-101 від 15.11.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» та товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки № 07-02-2017 від 07.02.2017 р., відповідно до умов якого відповідач-1, відповідальність якого обмежується сплатою розміру 3% річних у сумі 40000,00 грн., поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2 щодо сплати розміру 3% річних.

20.06.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання № 20-3/06 від 20.06.2017 р. про розгляд справи в порядку ст. 75 ГПК України, в якому позивач просить суд розглянути справу без його участі за наявними в ній документами.

18.07.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання № 18-1/07 від 18.07.2017 р. про розгляд справи в порядку ст. 75 ГПК України, в якому позивач просить суд розглянути справу без його участі за наявними в ній документами.

25.07.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 11-5/07 від 11.07.2017 р. про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач донарахував 3 % річних та інфляційні втрати, у зв’язку з чим просить стягнути солідарно з відповідачів 11804,16 грн. 3% річних та стягнути з відповідача-2 69071,16 грн. інфляційних втрат.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 11804,16 грн. 3% річних та стягнення з відповідача-2 69071,16 грн. інфляційних втрат, всього 80275,32 грн.

27.07.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання № 27-1/07 від 27.07.2017 р. про розгляд справи в порядку ст. 75 ГПК України, в якому позивач просить суд розглянути справу без його участі за наявними в ній документами.

Представник позивача у судові засідання 04.07.2017 р., 20.07.2017 р. та 01.08.2017 р. не з’явився, хоча про час та місце судових засідань позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи клопотаннями позивача № 20-3/06 від 20.06.2017 р., № 18-1/07 від 18.07.2017 р. та № 27-1/07 від 27.07.2017 р. про розгляд справи без участі позивача, а також рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103260722143, № 0103260277859 та № 0103260282933.

Представник відповідача-1 у судові засідання 04.07.2017 р., 20.07.2017 р. та 01.08.2017 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103260721945 та № 0103260277832.

Представник відповідача-2 у судові засідання 04.07.2017 р., 20.07.2017 р. та 01.08.2017 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103260721899, № 0103260277840 та № 0103260283247.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

31.03.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (постачальник) та Дослідною селекційною станцією академії аграрних наук України «Уладово-Люлинецька» (покупець) було укладено договір № ТК310310/3 поставки на умовах товарного кредиту (далі – договір поставки), відповідно до умов якого у строки, зумовлені договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього) (п. 1.1. договору поставки).

Сторонами за договором поставки підписано специфікації, а саме № 1 від 31.03.2010 р., № 2 від 06.04.2010 р. та № 3 від 15.04.2010 р.

Відповідно до Специфікацій сторони визначили кількість товару, що поставляється, вартість, проценти за користування товарним кредитом, строки та розміри платежів за договором № ТК310310/3 від 31.03.2010 р.

Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 16.06.2011 р. у справі № 7/87/2011/5003 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» до Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту цукрових буряків УААН про стягнення заборгованості 1813887,17 грн. за договором № ТК310310/3 від 31.03.2010 р., яке набрало законної сили, встановлено наступне.

Відповідно до договору поставки ТОВ «Корпорація «Агросинтез» передало у власність відповідачу-2 товар на загальну суму 742014,00 грн., а саме: 01.04.2010 р. на суму 212004,00 грн. за видатковою накладною № А-00001141 від 01.04.2010 р.; 07.04.2010 р. на суму 339206,40 грн. за видатковою накладною № А-00001205 від 07.04.2010 року; 07.04.2010 р. на суму 127202,40 грн. за видатковою накладною № А-00001206 від 07.04.2010 р.; 07.05.2010 р. на суму 63601,20 грн. за видатковою накладною № А-00002043 від 07.05.2010 р.

Проте, відповідач-2 жодних розрахунків за товар з ТОВ «Корпорація «Агросинтез» не здійснив.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 16.06.2011 р. у справі № 7/87/2011/5003 стягнуто з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту цукрових буряків УААН на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» 742014,00 грн. основного боргу, 41517,93 грн. процентів за користування товарним кредитом, 50000,00 грн. штрафу, 25000,00 грн. пені, 34475,42 грн. інфляційних втрат, 11126,26 грн. відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 144,76 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; припинено провадження у справі в частині стягнення процентів за користування грошовими коштами в сумі 701261,08 грн.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 03.12.2012 р. у справі № 7/87/2011/5003 на підставі договору відступлення права вимоги № 201012/4 від 20.10.2012 р., укладеного між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» та ПП «Агросинтез-Плюс», замінено позивача (стягувача) - товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» на його правонаступника – приватне підприємство «Агросинтез-Плюс» у виконавчому провадженні відкритому на підставі наказу № 7/87/2011/5003 господарського суду Вінницької області від 04.07.2011 р. про примусове виконання рішення господарського суду Вінницької області від 04.07.2011 року у справі № 7/87/2011/5003.

У зв’язку з невиконанням відповідачем-2 умов договору № ТК310310/3 від 31.03.2010 р. ПП «Агросинтез-Плюс» звернулось з позовом до господарського суду Вінницької області до Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України про стягнення пені та відсотків у сумі 1815492,55 грн. за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.06.2014 р. у справі № 902/505/14 за позовом приватного підприємства «Агросинтез-плюс» до Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України про стягнення пені та відсотків у сумі 1815492,55 грн. за користування чужими грошовими коштами, яке набрало законної сили, встановлено, що заборгованість відповідача-2 за договором № ТК310310/3 від 31.03.2010 р. становить 264278,37 грн.

Також, вказаним рішенням суду встановлено, що 20.10.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» та приватним підприємством «Агросинтез-плюс» було укладено договір відступлення права вимоги № 201012/4, відповідно до якого ТОВ «Корпорація «Агросинтез» (цедент за договором) в порядку та на умовах даного договору передала ПП «Агросинтез-плюс» (цесіонарій за договором) в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України, а ПП «Агросинтез-плюс» прийняло від ТОВ «Корпорація «Агросинтез» належне йому право вимоги як кредитора у зобов’язаннях та сплати заборгованості за рішенням господарського суду Вінницької області від 16.06.2011 р. у справі № 7/87/2011/5003 та договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК310310/3 від 31.03.2010 р.

Рішенням суду встановлено, що ТОВ «Корпорація «Агросинтез» повідомленням вих. № 168/12 від 20.10.2012 р. про зміну кредитора у зобов’язанні (отримано відповідачем-2 17.11.2012 р.) належним чином повідомило відповідача-2 про перехід права вимоги за рішенням суду та договором до ПП «Агросинтез-плюс».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.06.2014 р. у справі № 902/505/14 позов ПП «Агросинтез-плюс» задоволено частково; стягнуто з Уладово-люлинецької дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків національної академії аграрних наук України на користь приватного підприємства "Агросинтез-плюс" проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 1676411,27 грн., пені в сумі 69540,64 грн. та судовий збір в сумі 34919,03 грн.

Отже, станом на 12.06.2014 р. (дата прийняття рішення господарського суду Вінницької області у справі № 902/505/14) кредитором у зобов’язанні, що випливає з договору № ТК310310/3 від 31.03.2010 р., було ПП "Агросинтез-плюс".

Як на підставу своїх вимог позивач посилається на те, що 15.11.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (новий кредитор) була укладена угода № 15-11/12-101 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України).

15.11.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (новий кредитор) було укладено угоду № 15-11/12-101 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), відповідно до якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Уладово-Люлинецькою дослідно-селекційною станцією інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (боржник) зобов’язання щодо сплати розміру пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК310310/3 від 31.03.2010 р. (п. 1.1. угоди № 15-11/12-101 від 15.11.2012 р.).

Відповідно до п. 1.2. угоди № 15-11/12-101 від 15.11.2012 р. за цією угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми у розмірі, визначеному у п. 2.1. цієї угоди.

Згідно з п. 2.1. угоди № 15-11/12-101 від 15.11.2012 р. вартість зобов’язання, що відступається за даною угодою становить 2213133,00 грн.

Первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що уступається згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК310310/3 від 31.03.2010 р., є загальною сумою пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, які нараховані за період з 19.05.2011 р. по 15.11.2012 р. відповідно до умов та норм чинного законодавства України (п. 2.2. угоди № 15-11/12-101 від 15.11.2012 р.).

15.11.2012 р. ТОВ «Корпорація «Агросинтез» та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» підписано акт прийому-передачі документів від 15.11.2012 р., відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв: договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК310310/3 від 31.03.2010 р., рішення господарського суду Вінницької області від 16.06.2011 р. у справі № 7/87/2011/5003, постанову ВДВС Калинівського РУЮ Вінницької області від 15.11.2011 р. згідно наказу господарського суду Вінницької області від 04.07.2011 р. у справі № 7/87/2011/5003.

21.05.2013 р. ТОВ «Корпорація «Агросинтез» направило відповідачу-2 повідомлення від 15.11.2012 р. про заміну кредитора у зобов’язанні, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком № 1540 від 21.05.2013 р.

14.08.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (новий кредитор) була укладена додаткова угода № 1 до угоди № 15-11/12-101 від 15.11.2012 р. про заміну кредитора у зобов’язанні, відповідно до якої п.п. 1.1., 1.2., 2.1. сторони виклали в новій редакції та доповнили статтю 2 угоди пунктом 2.4.

Проте, як вже зазначалось, рішенням господарського суду Вінницької області від 12.06.2014 р. у справі № 902/505/14 було встановлено, що 20.10.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» та приватним підприємством «Агросинтез-плюс» було укладено договір відступлення права вимоги № 201012/4, відповідно до якого ТОВ «Корпорація «Агросинтез» (цедент за договором) в порядку та на умовах даного договору передала ПП «Агросинтез-плюс» (цесіонарій за договором) в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України, а ПП «Агросинтез-плюс» прийняло від ТОВ «Корпорація «Агросинтез» належне йому право вимоги як кредитора у зобов’язаннях та сплати заборгованості за рішенням господарського суду Вінницької області від 16.06.2011 р. у справі № 7/87/2011/5003 та договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК310310/3 від 31.03.2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

ТОВ «Корпорація «Агросинтез», уклавши договір № 201012/4 від 20.10.2012 р. відступлення права вимоги з ПП «Агросинтез-плюс» в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України, передало право вимоги як кредитора у зобов’язаннях зі сплати заборгованості за рішенням господарського суду Вінницької області від 16.06.2011 р. у справі № 7/87/2011/5003 та за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК310310/3 від 31.03.2010 р.

З рішення господарського суду Вінницької області від 12.06.2014 р. у справі № 902/505/14 вбачається, що ТОВ «Корпорація «Агросинтез» в повному обсязі передало ПП «Агросинтез-плюс» право вимоги за договором № ТК310310/3 від 31.03.2010 р., а не тільки в тій частині, в якій задоволено позовні вимоги ПП «Агросинтез-плюс» до Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України.

Матеріали справи не містять документів, які б спростували вказаний висновок.

При цьому, справу було розглянуто судом за клопотанням позивача за наявними в ній матеріалами, оскільки позивач на виклик суду у жодне судове засідання не з’явився.

Таким чином, оскільки відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні, то до ПП «Агросинтез-плюс» перейшли всі права первісного кредитора ТОВ «Корпорація «Агросинтез» на підставі договору № 201012/4 від 20.10.2012 р.

Як вже зазначалось, рішенням господарського суду Вінницької області від 12.06.2014 р. у справі № 902/505/14 встановлено, що ТОВ «Корпорація «Агросинтез» повідомленням вих. № 168/12 від 20.10.2012 р. про зміну кредитора у зобов’язанні (отримано відповідачем-2 17.11.2012 р.) належним чином повідомило відповідача-2 про перехід права вимоги за договором до ПП «Агросинтез-плюс».

Отже, станом на час укладення угоди № 15-11/12-101 від 15.11.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», кредитором у зобов’язаннях зі сплати відповідачем-2 заборгованості за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК310310/3 від 31.03.2010 р., було ПП «Агросинтез-плюс».

Враховуючи викладене, у ТОВ «Корпорація «Агросинтез» не було підстав та прав для відступлення ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» права вимоги до відповідача-2 щодо сплати відповідачем-2 заборгованості за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК310310/3 від 31.03.2010 р., оскільки ТОВ «Корпорація «Агросинтез» вже не було кредитором у зобов’язанні.

Крім того, ухвалою господарського суду Вінницької області від 03.12.2012 р. у справі № 7/87/2011/5003 замінено позивача (стягувача) - товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» на його правонаступника – приватне підприємство «Агросинтез-Плюс» у виконавчому провадженні відкритому на підставі наказу № 7/87/2011/5003 господарського суду Вінницької області від 04.07.2011 р. про примусове виконання рішення господарського суду Вінницької області від 04.07.2011 року у справі № 7/87/2011/5003.

При цьому, як вбачається з акта від 15.11.2012 р. прийому-передачі документів, ТОВ «Корпорація «Агросинтез» передало ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» рішення господарського суду Вінницької області від 04.07.2011 року у справі № 7/87/2011/5003 та постанову ВДВС Калинівського РУЮ Вінницької області від 15.11.2011 р. згідно наказу господарського суду Вінницької області від 04.07.2011 р. у справі № 7/87/2011/5003, тоді як станом на цей час вже було укладено договір № 201012/4 від 20.10.2012 р., а в подальшому ухвалою суду від 03.12.2012 р. у справі № 7/87/2011/5003 ТОВ «Корпорація «Агросинтез» - позивача (стягувача) у виконавчому провадженні, відкритому на підставі наказу № 7/87/2011/5003 господарського суду Вінницької області від 04.07.2011 р. про примусове виконання рішення господарського суду Вінницької області від 04.07.2011 р. у справі № 7/87/2011/5003, було замінено на ПП «Агросинтез-Плюс».

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Оскільки угода № 15-11/12-101 від 15.11.2012 р. про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) суперечить приписам ст.ст. 510, 512-517 ЦК України, то суд на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України визнає зазначену угоду недійсною за власною ініціативою, керуючись ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Відповідно до п. 2.3. постанови № 11 від 29.05.2013 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, оскільки угода № 15-11/12-101 від 15.11.2012 р. про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), на яку посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, визнана судом недійсною, то відповідно до ст. 216 ЦК України вона не створює юридичних наслідків для позивача, крім тих, що пов'язані з її недійсністю.

Судом також встановлено, що 07.02.2017 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (кредитор) було укладено договір поруки № 07-02-2017 р., відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов’язку Уладово-Люлинецькою дослідно-селекційною станцією інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (боржник) щодо виконання грошового зобов’язання щодо сплати розміру 3 % річних у зв’язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов’язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору (п. 1.1. договору поруки).

Відповідно до п. 2.1. договору поруки під основним договором в цьому договорі розуміють угоду № 15-11/12-101 про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 р., укладену на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК310310/3 від 31.03.2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, оскільки договір поруки № 07-02-2017 р. від 07.02.2017 р. був укладений між позивачем та відповідачем-1 для забезпечення виконання відповідачем-2, в тому числі, угоди № 15-11/12-101 від 15.11.2012 р. про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), яка визнана судом недійсною, то відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України договір поруки № 07-02-2017 р. від 07.02.2017 р. також визнається судом недійсним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 11804,16 грн. 3% річних, нарахованих за період з 03.11.2014 р. по 28.02.2017 р., та стягнення з відповідача-2 69071,16 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2014 р. по червень 2015 р., не підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсною угоду № 15-11/12-101 від 15.11.2012 р. про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), укладену між товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (18009, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Дахнівська, буд. 50, код 30345439) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315, код 38039872).

2. Визнати недійсним договір поруки № 07-02-2017 від 07.02.2017 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315, код 38039872) та товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, буд. 22).

3. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення підписано 22.08.2017 р.

Суддя О.О. Рябцева