Рішення № 68423967, 17.08.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.08.2017 Справа № 904/6547/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕГАС ВІНД", м. Артемівськ, Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСМОС", м. Дніпро

про стягнення 19 300,00 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 85 від 11.11.2016)

ОСОБА_2 - представник (дов. б/№ від 04.08.2017)

вільний слухач: ОСОБА_3

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕГАС ВІНД" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСМОС" про стягнення заборгованості у розмірі 19 300,00 грн. за договором № КЛ 25/05/16 від 25.05.2016, з яких 12 300,00 грн. заборгованість за заявкою на перевезення вантажу б/№ від 17.10.2016, 7 000,00 грн. заборгованість за заявкою на перевезення вантажу б/№ від 26.10.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором транспортного експедирування № КЛ 25/05/16 від 25.05.2016, в частині оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2017 порушено провадження у справі, а розгляд призначено на 03.07.2017.

03.07.2017 представник відповідача судовому засідання надав відзив на позов, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час прийняття одержувачем товару було виявлено невідповідність продукції за кількістю, про що було складено акт про прийняття продукції від 08.09.2016 та 16.09.2016 щодо нестачі. Крім того, відповідач просив суд залучити третю особу ПАТ "Миронівський хлібопродукт", який був отримувачем продукції .

Суд не вбачає підстав для залучення ПАТ "Миронівський хлібопродукт" до участі у справі у якості третьої особи, оскільки в матеріалах справи не міститься достатньо доказів в обґрунтування того, що рішення у цій справі може вплинути на права та обов'язки ПАТ "Миронівський хлібопродукт".

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 03.07.2017 на 03.08.2017.

02.08.2017 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні та клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2017 відкладено розгляд справи на 14.08.2017.

14.08.2017 представник позивача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав електронною поштою заяву про розгляд справи без участі представника позивача та просив задовольнити позовну заяву.

Представник відповідача подав доповнення до відзиву на позов, в якому зазначив, що позивачем було завдано відповідачу збитки за перевезення на суму 36 458,40 грн., у зв'язку з цим відповідачем було направлено на адресу позивача заяву про залік зустрічних однорідних вимог (збитки по перевезенню товару по товарно-транспортній накладній КВ 100687507 від 16.09.2016 та оплата послуг транспортного експедирування за рахунком № 1163094 від 27.10.2016 на суму 7 000 грн., № 1161526 від 18.10.2016 на суму 12 300 грн., № 1159073 від 03.10.2016 на суму 11 350 грн., № 1161758 від 20.10.2016 на суму 5 780,08 грн. договору транспортного експедирування КЛ 25/05/16 від 25.05.2016). На підставі викладених обставин, відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із припиненням зобов'язань за договором КЛ 25/05/16 від 25.05.2016 шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.08.2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2016 року між Публічним акціонерним товариством "МИРОНІВСЬКИЙ ХЛІБОПРОДУКТ" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОСМОС" (перевізник-експедитор) було укладено договір транспортного експедирування № КД-814 від 30.11.2015, згідно якого перевізник-експедитор від свого імені та за рахунок змовника забезпечує здійснення перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом. Копія зазначеного договору відсутня в матеріалах справи, але ця обставина не заперечується сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частинами 1, 2 ст. 932 Цивільного кодексу України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Керуючись ст. 932 Цивільного кодексу України, позивач та відповідач 25.05.2016 року уклали договір транспортного експедирування № КЛ 25/05/16 від 25.05.2016 (а.с.7-9).

Відповідно до п. 1.1. договору, експедитор 2 (позивач) зобов'язується здійснити транспортно-експедиторське обслуговування та організацію перевезень в міжміському та міжнародному сполученні, а також доставку довіреного йому експортного, імпортного та транзитного вантажу автомобільним вантажним транспортом до пункту призначення, а експедитор 1 (відповідач) зобов'язується за плату та за рахунок замовника оплатити послуги експедитора 2 засобами замовника.

Згідно п. 2.2 договору, конкретні умови перевезень оговорюються разовими заявками, які є невід'ємною частиною цього договору, додатково перед кожним перевезенням чи групою перевезень. Заявка узгоджується експедитором 1 та попередньо узгоджується з експедитором 2 по факсу. Експедитор 2 узгоджує заявку шляхом її засвідченням печаткою та підписом уповноваженою особою не пізніше наступного дня за днем подання заявки.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що вартість перевезень узгоджується між експедитором 2 та експедитор 1 на кожне конкретне перевезення та оговорюється в заявці на надання транспортних послуг, що є від'ємною частиною цього договору.

Оплата за перевезення проводиться експедитором1 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок експедитора 2 протягом 15-ти банківських днів після отримання від експедитора 2 повного пакету документів (оригіналу рахунку, оригінал податкової накладної, оригінал товарно-транспортної накладної, оригінал акту виконаних робіт), що підтверджують факт виконання перевезень (п. 4.2. договору).

За вказаним договором сторонами були узгоджені заявки на перевезення вантажу б/№ від 17.10.2016 та б/№ від 26.10.2016.

На виконання договору та заявки на перевезення вантажу № б/н від 17.10.2016 р. (а.с. 11), позивачем були надані транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу за маршрутом Київ-Краматорськ транспортним засобом д.р.н. АН2012ІХ, АН6619ХР.

Згідно товарно - транспортної накладної № КВ100711788 від 17.10.2016 та товарно - транспортної накладної № КВ100711812 від 17.10.2016 (а.с.11-12) замовником послуг з перевезення та вантажовідправником вказано - ПАТ "Миронівський хлібопродукт", вантажоодержувачем є ТОВ "КП "Лямінор". Вказані товарно-транспортні накладні містять відмітку вантажоодержувача про отримання вантажу, вантаж було отримано вантажоодержувачем в повному обсязі без зауважень.

На виконання п. 4.2 договору, позивачем було направлено документи, підтверджуючі факт виконання перевезення, а саме: копії супровідного листа № 15-16/13/01/2017 від 13.01.2017 (а.с.13), рахунка-фактури № 1161526 від 18.10.2016 на суму 12 300,00 грн.(а.с.14), квитанції про реєстрацію податкової накладної від 18.10.2016 р. № 149 на суму 12 300,00 грн. (а.с.15), акту надання послуг № КЛ 25/05/16 від 18.10.2016 (а.с.16), претензії від 07.04.2017 (а.с.17), опису та чека про відправлення претензії, роздруківка з сайту «УКРПОШТА» (а.с.18-19), згідно з якою поштове відправлення повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання, додаються.

Послуги перевезення, надані позивачем відповідачу за заявкою на перевезення вантажу № б/н від 17.10.2016 р. на суму 12 300,00 грн., відповідач не оплатив.

Також, на виконання договору та заявки на перевезення вантажу № б/н від 26.10.2016 за маршрутом Київ-Дніпро транспортним засобом д.р.н. АН9607ІХ, АН0907ХМ, позивачем були надані транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу.

Згідно ТТН № КВ100719037 від 26.10.2016 та ТТН № КВ 100719038 від 26.10.2016, замовником послуг з перевезення та вантажовідправником вказано - ПАТ "Миронівський хлібопродукт", вантажоодержувачем є ТОВ "КП "Лямінор". Вказані товарно-транспортні накладні містять відмітку вантажоодержувача про отримання вантажу, вантаж отримано Вантажоодержувачем в повному обсязі без зауважень.

На виконання п. 4.2 договору, позивачем було направлено документи, підтверджуючі факт виконання перевезення, а саме: копії супровідного листа № 15-29/13/01/2017 від 13.01.2017 (а.с.23), рахунка-фактури № 1163094 від 27.10.2016 на суму 7 000,00 грн. (а.с.24), квитанції про реєстрацію податкової накладної від 27.10.2016 № 219 на суму 7 000,00 грн.(а.с.25), акту надання послуг № КЛ 25/05/16 від 27.10.2016 (а.с.26), претензії від 14.04.2017 (а.с.27), опису та чека про відправлення претензії, роздруківка з сайту «УКРПОШТА» (а.с.28-29), згідно з якою поштове відправлення повернено за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання, додаються.

Послуги перевезення, надані позивачем відповідачу за заявкою на перевезення вантажу № б/н від 26.10.2016 на суму 7 000,00 грн., відповідач не оплатив.

Отже, позивач надав відповідачу послуги з транспортного експедирування в період з 18.10.2016 по 01.06.2017 та в період з 27.10.2016 по 01.06.2017 на загальну суму 19300,00грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти надання послуг (а.с.16, 26) та товарно-транспортні накладні (а.с.11,12,21,22).

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 09-04/07/04/2017 від 07.04.2017 (а.с.17), в якій позивач просив відповідача оплатити суму заборгованості, що становить 12 300,00 грн. за надані послуги по перевезенню. Також, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 01-01/14/04/2017 від 14.04.2017 (а.с.17), в якій просив відповідача оплатити суму заборгованості, що становить 7 000 грн. за надані послуги по перевезенню (а.с. 27).

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 19 300,00 грн. не оплачено, що є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи між ПАТ "Миронівський хлібопродукт" та відповідачем склались відносини експедирування.

Керуючись частиною 1 статті 932 Цивільного кодексу України, експедитор (відповідач) залучив до виконання своїх обов'язків позивача, уклавши з ним відповідний договір.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.4.2 умов договору, строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості від представників сторін не надійшло.

Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що у позивача виникло зустрічне зобов'язання у сумі 37139,67 грн., у вигляді обов'язку сплатити завдані відповідачу збитки у зв'язку з виявленою нестачею вантажу, на підставі п.п. 3.2.7, 5.5.4, 5.5.6 договору. Відповідач вказує, що за фактом перевезення та отримання вантажу за товарно - транспортною накладною № КВ100687507 від 16.09.2016, підписаною водієм було складено акт про прийняття вантажу щодо нестачі. Цим актом було засвідчено нестачу продукції - у кількості 400 кг. на суму 36430,08 грн. Також, за фактом перевезення та отримання вантажу за товарно - транспортною накладною № КО_0169603 від 08.09.2016, підписаною водієм було складено акт про прийняття вантажу щодо нестачі. Цим актом було засвідчено нестачу продукції на суму 709,59 грн., а саме: 3,342 кг. сосиски філейні на суму 165,25 грн.; 3,734 кг. шинка філейна к/в в/с на суму 228,74 грн.; 2,700 кг. паштет печінковий на суму 102,03 кг., 4,500 кг. паштет з грудинкою на суму 213,57 грн.

Відповідач зазначає, що оскільки замовник послуг з перевезення товару (ПАТ "Миронівський хлібопродукт") звернувся до відповідача з претензіями та вимогами про відшкодування вартості нестачі вантажу у сумі 37139,67 грн., відповідач вважає, що у відповідності до умов п.п. 3.2.7, 5.5.4, 5.5.6 договору, обов'язок з відшкодування цих збитків повинен бути покладений саме на позивача, як на перевізника товару.

Пунктом 3.2.7. договору передбачено, що експедитор 2 (позивач) несе відповідальність перед експедитором 1 (відповідачем) за повну або часткову втрату вантажу або за його пошкодження, що сталося з моменту прийняття вантажу до перевезення та до моменту його відвантаження на склад замовника або вантажоотримувача, у відповідності до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам (КДПВ/CMR).

У п. 5.5.4 договору визначено, що у випадку пошкодження, втрати або повної загибелі вантажу з вини експедитора 2, останній несе відповідальність у сумі вартості пошкодженого вантажу за цінами, вказаними у інвойсі, що супроводжує вантаж, якщо у заявці не узгоджено інше.

Також, відповідач у своєму відзиві посилається на п. 5.5.6 договору, у якому зазначено, що штрафні санкції з експедитора 2 стягуються експедитором 1 шляхом вирахування розміру штрафних санкцій від вартості перевезення.

Аналізуючи вищевказані пункти договору, суд вважає такі доводи відповідача у межах цього спору безпідставними. Зустрічна позовна заява про стягнення з позивача збитків відповідачем у цій справі не заявлялась, натомість позивач, як з фактом заявлених збитків, так і з їх розміром не погоджується.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема включається: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Згідно приписів ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний відшкодувати на вимогу суб'єкту завдані збитки у добровільному порядку в повному обсязі.

Суд зазначає, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Оскільки зустрічний позов щодо відшкодування збитків до розгляду заявлено не було, встановлення вищезананчених обставин виходить за межі предмету спору.

Пункт 5.5.6 договору, яким передбачено, що штрафні санкції з експедитора 2 стягуються експедитором 1 шляхом вирахування розміру штрафних санкцій від вартості перевезення, не може бути застосовано до збитків, оскільки вони не є штрафними санкціями, ані за своєю правовою природою, ані за змістом договору.

Крім того, в обґрунтування понесених відповідачем збитків позивач посилається на акти ПАТ "Миронівський хлібопродукт" та товарно-транспортні накладні від 16.09.2016 (а.с. 80-82), якими було встановлено нестачу товару на суму 36458,44 грн. Але, згідно акту ПАТ "Миронівський хлібопродукт" від 16.09.2016, було виявлено надлишок продукції, а саме: було замовлено 3400 кг. (400 кг. філе велике кур-бр-зам (фас пак 7,5 кг:ЄС); 3000 кг. філе велике кур-бр-зам (фас пакет 5 кг), тоді як відвантажено було: 4040 кг. (240 кг. філе велике кур-бр-зам (фас пак 7,5 кг:ЄС); 3800 кг. філе велике кур-бр-зам (фас пакет 5 кг).

Отже, вказаний акт не містить посилань на недостачу відвантаженої продукції, а лише вказує на допущену невідповідність фасування поставленого та замовленого товару.

За викладених обставин, доводи відповідача, з посиланням на п.п. 3.2.7, 5.5.4, 5.5.6 договору суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до цих пунктів настає відповідальність за втрату або пошкодження товару, а не за те, що замість фасування в пакети по 7,5 кг, товар було розфасовано в пакети по 5 кг.

Також, відповідач посилається на заяву про залік зустрічних однорідних вимог на суму 37139,67 грн. в порядку ст. 601 ГК України та вважає, що зобов'язання сторін припинилися заліком.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідачем на адресу позивача була направлена претензія про відшкодування збитків № 794/16 від 20.12.2016 та уточнена претензія № 15/17 від 18.01.2017 на суму 36 430,08 грн. з метою припинення взаємних зобов'язань по розрахунку завданий позивачем збитків ТОВ "Космос", відповідач запропонував застувати механізм передбачений ст. 601 ЦК України, а саме зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом зменшення плати за надані послуги експедитора 2 за договором транспортного експедирування № КЛ 25/05/16 від 25.05.2016.

Також, відповідачем на адресу позивача була направлена уточнена претензія про відшкодування збитків № 147/17 від 06.02.2017 на суму 709,59 грн. з метою припинення взаємних зобов'язань по розрахунку завданий позивачем збитків ТОВ "Космос", відповідач заявив про застування механізму передбаченого ст. 601 ЦК України, а саме зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом зменшення плати за надані послуги експедитора 2 за договором транспортного експедирування № КЛ 25/05/16 від 25.05.2016.

У своїх відповідях № 15-15-22-12-2016, № 14-19-23-01-2017, № 28-03-17/1 на вищезазначені претензії позивач зазначив про необхідність надання доказів завдання збитків та обґрунтування розміру цих збитків (а.с.75-77).

Тобто з зарахуванням зустрічних однорідних вимог позивач не погодився, як і взагалі з наявністю збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування є одним із способів припинення зобов'язань, при якому погашаються зустрічні вимоги.

Зарахування може бути здійснене за наявності наступних умов:

- вимоги сторін мають бути зустрічними, тобто такими, що випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одних зобов'язань є боржником іншого;

- вимоги повинні бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях мають бути речі одного роду. Можна зарахувати грошовий борг проти грошового, товарний борг проти товарного;

- необхідно щоб за обома вимогами уже настав термін виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимогу за зобов'язанням, яке не підлягає виконанню. До зарахування може бути також пред'явлено вимогу, термін якої не вказаний або яка підлягає виконанню на першу вимогу кредитора.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 19 300,00 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОСМОС" (49055, м. Дніпро, пр. О.Поля, б. 129Р, код 20197631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕГАС ВІНД" (84506, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Ювілейна, б. 20, код 40277140) 19300,00 грн. основної заборгованості та 1 600,00 грн. судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.08.2017

Суддя ОСОБА_4