Рішення № 6841346, 24.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.09                                                                                           Справа№ 17/193

Господарський суд Львівської області

у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Хрунь І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ЗАТ Компанія “Райз”, м. Київ в особі Львівської філії ЗАТ Компанія “Райз”, м. Радивилів

до відповідача: ТзОВ “Футура”, с. Дмитрів

про: стягнення 243 772,76 грн.

Представники :

Від позивача: Гарагуца І.Ф. –представник (Довіреність б/н від 01.11.2008р.)

Від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ЗАТ Компанія “Райз”, м. Київ в особі Львівської філії ЗАТ Компанія “Райз”, м. Радивилів до ТзОВ “Футура”, с. Дмитрів про стягнення 243 772,76 грн.

Ухвалою суду від 09.10.2009р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 27.10.2009р.

З підстав, викладених в Ухвалі суду від 27.10.2009р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника в судові засідання не забезпечив. На адресу суду, повернулися поштові конверти з ухвалами суду від 09.10.2009р. та 27.10.2009р., направлені на вказану у позовній заяві та Довідці з ЄДРЮО та ФОП адресу відповідача: 80254, Львівська обл., Радехівський р-н, с. Дмитрів. Як вбачається із довідки поштового відділення за зазначеною адресою підприємство не знаходиться.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

03.06.2008р. між сторонами у справі укладено Договір поставки на умовах товарного кредиту № 45, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов’язання в терміни, визначені Договором передати у власність відповідачу продукцію виробничо-технічного призначення, а відповідач у свою чергу зобов’язався прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену Договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом .

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки відповідачу, порядок та термін оплати вартості товару визначаються в Договорі та Специфікації (Додатки № 1 та 1а ), яка є невід’ємною частиною Договору.

На виконання договірних зобов’язань позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 113 037,55 грн., що підтверджується Видатковими накладними №ВН-10005-00364 від 06.06.2008р. на суму 77 681,06 грн. та №ВН-10005-00366 від 06.06.2008р. на суму 35 356,46 грн. із підписами повноважних представників сторін. Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджуються Довіреністю серії НБВ № 680521 від 06.06.2008р.

У розділі 2 Договору сторонами погоджено ціну Договору, терміни та порядок розрахунків. Так, згідно п. 2.1. Договору ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати процентів за користування товарним кредитом.

П. 2.2. Договору визначено, що грошові зобов’язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Сума гривні, що підлягає сплаті покупцем, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній у додатках до Договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни Договору; однак сторони погоджують, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної оплати вартості товару, менший або рівний курсу, який був встановлений на день підписання Договору.

У відповідності до положень п. 2.5. Договору у Додатку № 1а від 03.06.2008р. датою сплати відстрочених платежів визначено 20.10.2008р.

Згідно п. 2.9. Договору та Додатку № 1а від 03.06.2008р. розмір процентів за користування товарним кредитом становить 12 % річних від вартості товару, отриманого на умовах товарного кредиту.

Однак, як стверджує позивач у позовній заяві, розрахунок за отриманий товар відповідач здійснив частково.

15.11.2008р. позивач направив на адресу ТзОВ “Футура” Вимогу про сплату боргу №778 від 14.11.2008р., відповідно до якої просив відповідача в термін до 26.11.2008р. сплатити заборгованість в сумі 106 324,24 грн., з яких 100 650,51 грн. основного боргу та 5 673,73 грн. відсотки за користування товарним кредитом.

У відповідь на вищевказану вимогу відповідач направив позивачу лист від 27.11.2008р., яким гарантував здійснення розрахунків за отриманий товар до 15.12.2008р. Проте, у вказаний термін ТзОВ “Футура” заборгованості перед позивачем не сплатило.

Згідно розрахунку позивача станом на 17.08.2009р. сума боргу ТзОВ “Футура” перед ЗАТ Компанія “Райз” за поставлений товар, із врахуванням положень п. 2.2. Договору, становить 127 996,20 грн. (офіційний курс гривні до долара, встановлений НБУ –7,7673). Сума боргу по відсотках за користування кредитом становить 7 042,73 грн.

За порушення строків оплати товару на підставі п. 7.3. Договору позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 15.12.2008р. по 17.08.2009р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 20 647,26 грн.

Також, відповідно до п. 7.4. Договору позивачем заявлено до стягнення 63 998,10 грн. збитків, завданих неналежним виконанням зобов’язання. У п. 7.4. Договору сторони погодили розмір збитків у твердій сумі в залежності від строків порушення зобов’язання покупцем: 10 % неоплаченої вартості товару за перший місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 % за кожний повний чи неповний місяць прострочення.

Окрім того, відповідно до п. 7.5. Договору позивачем нараховано відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 % річних з простроченої суми, що становить 24 088.47 грн.

Загальна сума позовних вимог складає 243 772,76 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки на умовах товарного кредиту № 45 від 03.06.2008р.

У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ч. 1 ст. 694 ЦК України передбачено можливість продажу товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Згідно із ч. 2 вищенаведеної правової норми товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

У Договорі № 45 від 03.06.2008р., а саме у п. 2.2. Договору сторонами обумовлено, що сума гривні, яка підлягає сплаті покупцем на виконання ним договірних зобов’язань, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній у додатках до Договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Як визначено у ч. 5 ст. 694 ЦК україни договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Як вбачається із умов Договору та Додатку № 1а від 03.06.2008р. сторони погодили, що за користування товарним кредитом відповідач зобов’язаний сплачувати позивачу проценти в розмірі 12 % річних від вартості товару, отриманого на умовах товарного кредиту.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено та наявними в матеріалах справи доказами доведено, що відповідач отриманого від позивача товару у повному обсязі не оплатив, процентів за користування товарним кредитом не сплатив, а відтак позовні вимоги в частині стягнення 127 996,20 грн. основного боргу та 7 042,73 грн. процентів за користування товарним кредитом підлягають до задоволення.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно положень ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Ст. 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У п. 7.5. Договору сторонами обумовлено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості товару відповідач сплачує на користь позивача відсотки за користування чужими коштами в розмірі 28 % річних з простроченої суми.

З огляду на викладене, позивачем підставно заявлено до стягнення з відповідача 24 088.47 грн. відсотків за користування чужими коштами, а тому позов в цій частині слід задоволити.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 20 647,26 грн. пені, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із наведеного у позовній заяві розрахунку позовних вимог, позивачем здійснено нарахування пені за період з 15.12.2008р. по 17.08.2009р. (246 дні)

Таким чином, до стягнення підлягає пеня за період з 15.12.2008р. по 15.06.2009р. (182 дні), що згідно здійсненого судом перерахунку становить 15 275,62грн.

Приймаючи рішення в частині стягнення 63 998,10 грн. збитків, суд прийшов до висновку про залишення позову в цій частині без розгляду, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Належних доказів на підтвердження завданих діями відповідача збитків позивач суду не надав.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216, 232 ГК України, ст.ст. 22, 509, 525, 526, 536, 599, 610, 612, 655, 691, 692, 694 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49,75, 81, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з ТзОВ “Футура” (80254, Львівська обл., Радехівський р-н, с. Дмитрів. Код ЄДРПОУ 34677847) на користь ЗАТ Компанія “Райз” (03143, м. Київ, вул. Заболотного, 152. Код ЄДРПОУ 13980201) 127 996,20 грн. основного боргу, 7 042,73 грн. процентів за користування товарним кредитом, 24 088.47 грн. процентів за користування чужими коштами, 15 275,62 грн. пені, всього – 174 403,02 грн.; 1 744,03 грн. державного мита та 168,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 63 998,10 грн. збитків позовні вимоги залишити без розгляду.

4. В частині стягнення 5 371,64 грн. пені в позові відмовити.

5. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя