Рішення № 6841292, 10.09.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.09                                                                                           Справа№ 2/184

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю представника позивача Ковальчук О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕВ”, м. Львів до Торгового підприємства “Ботар” Жовківського РСС, м. Жовква про стягнення 361 грн. 62 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛЕВ”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Торгового підприємства “Ботар” Жовківського РСС, м. Жовква про стягнення 361 грн. 62 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 25.08.2009р. призначив розгляд справи на 10.09.2009р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг по обслуговуванню приладів охоронної сигналізації, на виконання умов якого відповідачу було надано відповідні послуги. Відповідач зобов’язувався проводити оплату наданих послуг в розмірах та строки, встановлені таким договором. Однак відповідач свої зобов’язання щодо оплати за надані послуги виконав не виконав, на дату звернення до суду заборгованість становила 320 грн. 00 коп. За порушення строків оплати відповідачу нараховано 3% річних в сумі 3 грн. 72 коп., інфляційні втрати в сумі 9 грн. 44 коп. та пеню в сумі 28 грн. 46 коп. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що відповідач основний борг оплатив повністю.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 25.08.2009р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому, у відповідності до ст. 75 ГПК України, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику роз’яснено його права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяви про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

1 грудня 2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №70/07.

За цими договором виконавець (позивач) брав на себе зобов’язання на проведення наступних робіт: технічне обслуговування працездатних установок системи охоронно-пожежної сигналізації, змонтованих на об’єкті замовника (відповідача) за адресою: м. Жовква, вул. Львівська, 1, а замовник зобов’язувався своєчасно проводити оплату робіт по технічному обслуговуванню.

Відповідно до п. 3.1. договору №70/07 від 01.12.2007р. вартість робіт щомісячно складає 120 грн. 00 коп.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач у лютому-квітні 2009р. включно надав відповідачу послуги з технічного обслуговування загальною вартістю 320 грн. 00 коп., що підтверджується актами виконаних робіт за лютий-квітень 2009р.

П. 3.2. договору №70/07 від 01.12.2007р. передбачено, що оплата послуг здійснюється щомісячно до 5-го числа наступного місяця на розрахунковий рахунок виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за надані послуги не виконав, на дату подання позовної заяви в суд заборгованість відповідача перед позивачем становила 320 грн. 00 коп.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що основний борг в сумі 320 грн. 00 коп. сплачено повністю, що підтверджується наданими представником відповідача виписками з банківського рахунку. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 320 грн. 00 коп. основного боргу, у зв’язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України).

Як вбачається з договору №70/07 від 01.12.2007р., у ньому відсутня умова про забезпечення виконання зобов’язання у вигляді неустойки (пені). Позивачем також не представлено інших правочинів, з яких би вбачалося, що сторони узгодили умову про забезпечення виконання зобов’язання у вигляді неустойки (пені). Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 28 грн. 46 коп. є безпідставною та до задоволення не підлягає.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати в розмірі 9 грн. 44 коп. та 3% річних в розмірі 3 грн. 72 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 9 грн. 44 коп. інфляційних втрат, 3 грн. 72 коп. 3% річних. В частині стягнення 320 грн. 00 коп. основного боргу провадження припинити. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Торгового підприємства “Ботар” Жовківського РСС, м. Жовква, вул. Львівська, 3, Львівська область (ідентифікаційний код 31583938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕВ”, м. Львів, вул. Лінкольна, 10 (ідентифікаційний код 13823795) 9 грн. 44 коп. інфляційних втрат, 3 грн. 72 коп. 3% річних, 93 грн. 96 коп. державного мита, 108 грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 320 грн. 00 коп. основного боргу провадження припинити.

4.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя