Рішення № 6841232, 24.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.09                                                                                           Справа№ 15/207

за позовом: відкритого акціонерного товариства “Радехівський цукровий завод”, с.Павлів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Радехів Агро”, с.Павлів

за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –товариства з обмеженою відповідальністю “Агроцукор”, с. Павлів

про стягнення 392 732, 61 грн.

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Радехів Агро”, с.Павлів

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Радехівський цукровий завод”, с.Павлів

про визнання недійсним договору №04-01ВК від 23.02.2006 р. заміни боржника у зобов’язанні

Суддя Костів Т.С.

при секретар Качур Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача –Качмарик Я.М. –арбітражний керуючий

Від відповідача –Василишин В.Р. - представник

Від третьої особи - не з’явився

Суть спору: Позовну заяву подано відкритим акціонерним товариством “Радехівський цукровий завод”, с. Павлів, Львівська область, до товариства з обмеженою відповідальністю “Радехів Агро”, с. Павлів, Львівська область, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –товариства з обмеженою відповідальністю “Агроцукор”, с. Павлів, Львівська область, про стягнення 392732,61 грн. боргу. Товариство з обмеженою відповідальністю “Радехів Агро”, с. Павлів, Львівська область, звернулось із зустрічним позовом до відкритого акціонерного товариства “Радехівський цукровий завод”, с. Павлів, Львівська область, про визнання недійсним договору №04-01ВК від 23.02.2006 р. заміни боржника у зобов’язанні.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.09.2009 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 24.09.2009 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 24.09.2009 р., 13.10.2009 р., 27.10.2009 р., 10.11.2009 р., 17.11.2009 р..

Представникам сторін роз’яснювались їх права згідно ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

В судових представник позивача позов підтримав, з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що на підставі договору №04-01ВК (у порядку ст. ст. 520-523 ЦК України) заміни боржника у зобов’язанні від 23.02.2006 р., відповідач за згодою позивача прийняв на себе зобов’язання по проведенню повного розрахунку за ТзОВ “Агроцукор” на суму 392732,61 грн. за отримані за договором купівлі-продажу б/н від 26.11.2004 р. пальне, за договором авансування вирощування цукрових буряків №4РА від 28.03.2005 р. та договором авансування вирощування цукрових буряків №12РА від 06.09.2005 р. дизпальне. Погашення боргу відповідач зобов’язався провести до 01.03.2008 р., однак, свого обов’язку відповідач не виконав. Просить первісний позов задовольнити. У зустрічному позові просить відмовити за безпідставністю.

Представник відповідача первісний позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві. Ствердив, зокрема, що згідно із п. 2.3. договору №4РА від 28.03.2005 р. авансування вирощування цукрових буряків первісний боржник –ТзОВ “Агроцукор” був зобов’язаний розрахуватись із позивачем не пізніше, як за три дні до закінчення сезону цукроваріння 2005 р.. Відтак, термін позовної давності сплив і для нового боржника. Просить застосувати позовну давність та у позові відмовити. Суму заборгованості, водночас, не заперечив. Зустрічний позов просить задовольнити, оскільки договір №04-01ВК від 23.02.2006 р. був підписаний не уповноваженими особами та з перевищенням наданих їм повноважень.

Третя особа вимог ухвал суду не виконала, відзиву по справі не надала, участі уповноваженого представника у судових засіданнях не забезпечила, хоча була належно повідомлена про час та місце слухання справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Постановою господарського суду Львівської області від 24.01.2008 р. у справі №29/169 (6/240-7/77) відкрите акціонерне товариство “Радехівський цукровий завод” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором Качмарика Я.М..

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТзОВ “Агроцукор” були укладені договір купівлі-продажу б/н від 26.11.2004 р., договір авансування вирощування цукрових буряків №4РА від 28.03.2005 р. та договір авансування вирощування цукрових буряків №12РА від 06.09.2005 р..

Відповідно до умов договору №4РА від 28.03.2005 р. авансування вирощування цукрових буряків, ВАТ “Радехівський цукровий завод” зобов’язався забезпечити ТзОВ “Агроцукор” грошовими коштами в сумі 556000 грн. для виконання комплексу робіт по посіву і обробітку посівів цукрових буряків протягом періоду їх вегетації та для закупівлі товарно-матеріальних цінностей для вирощування цукрових буряків у 2005 р. (п. 1.1.). ТзОВ “Агроцукор” зобов’язався повернути зазначену суму шляхом передачі цукрових буряків (п. 2.1.) не пізніше, ніж за три дні до закінчення сезону цукроваріння (п. 2.3.).

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується факт часткового виконання ТзОВ “Агроцукор” своїх обов’язків та наявність заборгованості в сумі 392732,61 грн. станом на 23.02.2006 р..

На підставі договору №04-01ВК (у порядку ст. ст. 520-523 ЦК України) заміни боржника у зобов’язанні від 23.02.2006 р., відповідач за згодою позивача прийняв на себе зобов’язання по проведенню повного розрахунку за ТзОВ “Агроцукор” на суму 392732,61 грн. за отримані за договором купівлі-продажу б/н від 26.11.2004 р. пальне, за договором авансування вирощування цукрових буряків №4РА від 28.03.2005 р. та договором авансування вирощування цукрових буряків №12РА від 06.09.2005 р. дизпальне. Погашення боргу відповідач зобов’язався провести до 01.03.2008 р..

Посилання відповідача на сплив строку позовної давності по договору №4РА від 28.03.2005 р. авансування вирощування цукрових буряків, не заслуговує на увагу як таке, що суперечить законодавству. Згідно із ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦК України, заміна сторін у зобов’язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Однак, у відповідності до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Відтак, укладення договору №04-01ВК (у порядку ст. ст. 520-523 ЦК України) заміни боржника у зобов’язанні від 23.02.2006 р. перервало перебіг позовної давності.

Як вбачається зі змісту зазначеного договору, ним було проведено заміну зобов’язання розрахуватись у відповідності до договору №4РА від 28.03.2005 р. авансування вирощування цукрових буряків зобов’язанням відповідача сплатити кошти до 01.03.2008 р.. Згідно із ч. 2 ст. 604 ЦК України, зобов’язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація).

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відтак, про порушення відповідачем свого обов’язку позивач довідався з 01.03.2008 р., а відтак строк позовної давності ним пропущений не був.

Відповідач у зустрічному позові посилається на недійсність договору №04-01ВК (у порядку ст. ст. 520-523 ЦК України) заміни боржника у зобов’язанні від 23.02.2006 р. як такого, що підписаний не уповноваженими особами із перевищенням своїх повноважень. Згідно із ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Однак, згідно із ч. 3 ст. 92 ЦК України, у відносинах з третіми особами обмеженні повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Однак, жодних доказів того, що контрагенти знали чи за всіма обставинами не могли не знати про обмеження таких повноважень, суду надано не було. Згідно із ст. 215 ЦК України, підставою недійсності право чину є недодержання в момент вчинення право чину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним, не було доведено суду у встановленому порядку належними доказами.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, в якому сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. У відповідності до ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності, суду не надано. Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково. Судові витрати покласти на відповідача. Керуючись ст. ст. 33, 35 43, 49, 75, 82, 84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов задовольнити повністю .

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Радехів-Агро" (80250, Львівська область, Радехівський район, с.Павлів, проспект Юності, 39, код ЄДРПОУ 32741208) на користь відкритого акціонерного товариства "Радехівський цукровий завод" (80250, Львівська область, Радехівський район, с.Павлів, проспект Юності, 39, код ЄДРПОУ 05463785) 392 732, 61 грн. боргу, 3 927, 33 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

4.          Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя