Рішення № 6841192, 10.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.09 Справа№ 32/199

Суддя Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Стрий Львівська область.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ходорівський цукровий завод”, м.Ходорів Жидачівський район Львівська область.

Про стягнення 21 072,27 грн. з яких 20336,95 грн. основний борг, 447,41 грн. інфляційних нарахувань, 287,91 грн. 3% річних.

За участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_4 представник (довіреність №5262 від 10.09.2009р.); ОСОБА_5 представник (довіреність №5262 від 10.09.2009р.).

від відповідача: Сотніков О.С. представник (довіреність №88 від 06.11.2009р.).

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позов заявлено Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, м.Стрий Львівська область до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ходорівський цукровий завод”, м.Ходорів Жидачівський район Львівська область про стягнення 21 072,27 грн. з яких 20336,95 грн. основний борг, 447,41 грн. інфляційних нарахувань, 287,91 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 22.09.2009р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 13.10.2009р. Ухвалами суду від 13.10.2009р. та 27.10.2009р. розгляд справи відкладено з підстав вказаних в даних ухвалах. Рішення прийнято 10.11.2009р.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні 13.10.2009р. подали спільно підписане клопотання, яким вони просять суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі.

Представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог вх. №22922 від 06.11.2009р., в якій просить стягнути з відповідача суму боргу за зобовязанням 20336,95 грн., 447,41 грн. інфляційних нарахувань, 277,69 грн. 3% річних. Позовні вимоги з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог підтримав повністю, просив позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.11.2009р. подав відзив на позовну заяву вих. №91 від 09.11.2009р., в якому позивач визнає позовні вимоги СПД ФО ОСОБА_3 та просить суд в звязку з важким фінансовим становищем підприємства відтермінувати сплату боргу до кінця 2009 року. В підтвердження чого надано фінансовий звіт підприємства станом на 01.10.2009р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача господарський суд встановив:

04.09.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ходорівський цукровий завод” (замовник), в особі директора Шкурлатовича Б.П. та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (перевізник) було укладено договір на надання послуг по перевезенню (надалі договір) цукрових буряків та виробленого з них цукру-піску, жому з урожаю 2008 року (далі по тексту вантаж).

Згідно п.2.1. договору перевізник зобовязувався для виконання погодженого сторонами плану перевезення вантажу згідно додатку №1 до даного договору виділяти придатні для перевезення вантажу автомобілі, передбачені в додатку №1, та забезпечити їх готовність станом на 01.09.2008 року.

За умовами п.2.1.1. договору перевезення вантажу здійснюється виконавцем на основі розпоряджень замовника, які оформляються у встановленому порядку замовником з видачею товарно-транспортних накладних до повного завершення сезону переробки цукрових буряків замовником.

Відповідно до п.2.1.2. договору товарно-транспортна накладна, завірена штампом замовника, є підставою для отримання вантажу до перевезення.

Згідно п.2.2., п.2.3., п.2.6. договору перевізник зобовязувався надання послуг по перевезенню вантажу здійснювати в сезон переробки цукрових буряків урожаю 2008 року згідно заявок замовника наданих в одній із перелічених форм: письмово, по факсу, по телефону, телеграфом, тощо. Направляти автомобілі та приймати для перевезення вантажу і своєчасно та без втрат доставляти його на місце призначення згідно розпорядження замовника. Перевізник зобовязувався надання послуг по перевезенню вантажу здійснювати згідно тарифів, погоджених з замовником згідно додатка №2.

За умовами п.2.11., п.3.3. та п.3.7. договору перевізник зобовязувався після закінчення надання послуг провести з замовником звірку взаємних розрахунків. Замовник зобовязувався надавати перевізнику тариф на надання послуг по перевезенню вантажу для його узгодження. Провести оплату наданих послуг після проведення звірки взаємних розрахунків.

Вартість наданих послуг замовник перераховує перевізнику при виставленні ним рахунків та проведенні взаємозвірки (п.2. розділу II договору).

Згідно п.4. розділу IV договору після підписання даного договору обома сторонами він вважається первинною заявкою замовника на надання перевізником послуг по перевезенню вантажу.

Договір діє з дня його підписання сторонами та до виконання ними своїх зобовязань по предмету договору (п.5. розділу IV договору).

Згідно додатку №1 до договору на надання послуг по перевезенню від 04.09.2008р. сторони погодили план перевезень та перелік автомобілів, які будуть задіяні при перевезенні вантажу по вищевказаному договору, а саме: марка автомобіля Камаз 5310, державний номерний знак та серія НОМЕР_2, шофер ОСОБА_3

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю.

На виконання умов договору на надання послуг по перевезенню від 04.09.2008р. позивач здійснив перевезення вантажу (цукру-піску, жому) за маршрутом вказаним у накладних автомобілем марки Камаз 5310, державний номерний знак та серія НОМЕР_2, водій ОСОБА_3, що підтверджується товарно-транспортними накладними (оригінали оглянуті в судовому засіданні, копії знаходяться в матеріалах справи). Вартість наданих послуг по перевезенню вантажу становить 20 336,95 грн.,

На виконання умов п.2.11. договору сторони підписали акт звірки відповідно до якого борг відповідача становить 20336,95 грн.

31.03.2009р. позивач надіслав відповідачу вимогу-виставлення рахунків, в якій просив негайно розрахуватися за надані послуги перевезення вантажу в сумі 20336,95 грн. Проте дану вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Відтак, основний борг відповідача перед позивачем за перевезення вантажу станом на 17.09.2009р. (дата подання позовної заяви) складає 20 336,95 грн.

Позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував інфляційні та 3% річних, що згідно поданої ним заяви про уточнення позовних вимог вх. №22922 від 06.11.2009р. становлять 447,41 грн. інфляційних втрат та 277,69 грн. три відсотки річних.

Відтак, загальна сума заборгованості становить 21 062,05 грн., з яких 20 336,95 грн. основний борг, 447,41 грн. інфляційних втрат та 277,69 грн. три відсотки річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт виконання позивачем своїх зобовязань по договору підтверджується товарно-транспортними накладними (оригінали оглянуті в судовому засіданні, копії знаходяться в матеріалах справи) та не заперечується відповідачем.

Відтак, суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 20 336,95 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак з відповідача правомірно підлягає до стягнення, згідно заяви про уточнення позовних вимог 447,41 грн. інфляційних втрат та 277,69 грн. три відсотки річних.

Щодо клопотання відповідача про відтермінування сплату боргу до кінця 2009 року, вказане у відзиві на позовну заяву, слід зазначити наступне.

Пунктом 6 ст.83 ГПК України господарському суду надано право постановляючи рішення відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України про те, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили (ст. 115 ГПК України) до його фактичного повного виконання.

При цьому під відстрочкою виконання рішення суду розуміється відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки чи розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відтермінування виконання рішення до кінця 2009 року, докази надані відповідачем в підтвердження важкого фінансового становища, заслухавши думку представників позивача, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, для надання підприємству можливості функціонувати і здійснювати поступове погашення боргу, прийшов до висновку, відстрочити виконання рішення до 01.01.2010 року.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає що позов з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, підлягає задоволенню повністю, а саме: 20 336,95 грн. основний борг, 447,14 інфляційні нарахування, 277,69 грн. 3% річних.

Як вбачається з квитанції № 61 від 15.09.2009р. позивач сплатив 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Позовна заява зареєстрована в канцелярії суду 17.09.2009р., станом на цю дату сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009р. № 825 становила 236,00 грн. Відтак, позивачу слід повернути 79,00 грн. зайво сплаченої суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно вимог ст.49 ГПК України судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 530, 610, 612, 625, 627-629, 908, 909 ЦК України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 115, 116,121 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ходорівський цукровий завод” (81750, Львівська область, Жидачівський район, м.Ходорів, вул.В.Чорновола, 10; р/р 260057878 в ЛОД АППБ „Аваль”; МФО 325570; код ЄДРПОУ 31206577) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; банківські реквізити невідомі; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 20 336,95 грн. основного боргу, 447,41 грн. інфляційних нарахувань, 277,69 грн. 3% річних, 210,62 грн. держмита та 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відстрочити виконання рішення до 01.01.2010 року.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Видати Субєкту підприємницької діяльності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; банківські реквізити невідомі; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) довідку на повернення зайво сплачених витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 79,00 грн.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя