Рішення № 6841114, 13.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.09                                                                                           Справа№ 25/217

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Турист” (м.Мостиська)

до відповідача:Львівської міської ради (м.Львів)

за участю третьої особи: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” (м.Львів) про :визнання права власності на павільйон

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники:

від позивача:Білик П.Б.-представник, довіреність від 10.07.2009 року

від відповідача:Оліярник Р.Й.-представник, довіреність від 14.01.2009 р. № 1.7 вих.-10

від третьої особи:Не з”явився Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи. Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Турист” (м.Мостиська) до Львівської міської ради (м.Львів) за участю третьої особи Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” (м.Львів) про визнання права власності на павільйон. Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.08.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 25.08.2009 року. Ухвалою від 25.08.2009 року розгляд справи відкладено до 02.09.2009 року, у зв”язку з неявкою представника позивача та третьої особи. Ухвалою від 02.09.2009 року розгляд справи відкладено до 04.09.2009 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 04.09.2009 року розгляд справи відкладено до 05.10.2009 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 05.10.2009 року розгляд справи відкладено до 09.10.2009 року. Ухвалою від 09.10.2009 року розгляд справи відкладено до 14.10.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 14.10.2009 року розгляд справи відкладено до 21.10.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 21.10.2009 року розгляд справи відкладено до 30.10.2009 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 30.10.2009 року розгляд справи відкладено до 06.11.2009 року, у зв’язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 06.11.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 13.11.2009 року, за клопотанням сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 20.08.2009 року, про відкладення від 25.08.2009 року, від 02.09.2009 року, від 04.09.2009 року, від 05.10.2009 року, від 09.10.2009 року, від 14.10.2009 року, від 21.10.2009 року, від 30.10.2009 року, про оголошення перерви від 06.11.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

05.10.2009 року за вх.№20303 позивач подав клопотання про продовження терміну розгляду справи. Відповідач заявлене клопотання підтримав.

09.10.2009 року за вх.№20737 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма Турист” право власності на павільйон –магазин, позначений на технічному плані літ.”Б-1”, загальною площею 35,3 кв.м., що складається з першого поверху, відповідно до даних технічного паспорта БТІ та ЕО, складеного 18.05.2009 року, що знаходиться за адресою: м.Львів, площа Двірцева,1; судові витрати покласти на позивача.

В судовому засіданні 21.10.2009 року позивач подав заяву про оголошення перерви. Відповідач проти заявленого клопотання не заперечив.

30.10.2009 року за вх.№22504 позивач надав пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 06.11.2009 року позивач подав клопотання про оголошення перерви. Відповідач проти заявленого клопотанння не заперечив.

13.11.2009 року за вх.№23463 позивач надав пояснення по суті спору.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 20.08.2009 року, про відкладення від 25.08.2009 року, від 02.09.2009 року, від 04.09.2009 року, від 05.10.2009 року, від 09.10.2009 року, від 14.10.2009 року, від 21.10.2009 року, від 30.10.2009 року, про оголошення перерви від 06.11.2009 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.

04.09.2009 року за вх.№18006 відповідач подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову.

Третя особа вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 20.08.2009 року, про відкладення від 25.08.2009 року, від 02.09.2009 року, від 04.09.2009 року, від 05.10.2009 року, від 09.10.2009 року, від 14.10.2009 року, від 21.10.2009 року, від 30.10.2009 року, про оголошення перерви від 06.11.2009 року не виконала, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 13.11.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

На підставі клопотання кооперативу “Турист” від 11.06.1992 року № 112 “Про погодження робочого проекту торгового павільйону на Вокзальній площі м. Львова”, Головне управління архітектури і містобудування міськвиконкому 22.06.1992 року № 10/223 ухвалило висновки щодо робочого проекту торгового павільйону на Вокзальній площі м. Львова, розробленого кооперативом “Турист”, а також, враховуючи висновки Головного управління архітектури і містобудування Львівської міської ради від 13.11.1992 року, 30 грудня 1992 року Львівською міською радою прийнято розпорядження № 858 " Про надання кооперативу "Турист" в тимчасове користування земельної ділянки, дозволу на встановлення металевого павільйону на площі Вокзальній", в результаті чого в користування кооперативу "Турист", на підставі акту про передачу і показ меж земельної ділянки від 28.12.1993 року, передано вказану ділянку.

03.09.1993 року проведено державну реєстрацію та видано свідоцтво серії А00 № 368930 про державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Турист»- правонаступника кооперативу "Турист" (надалі - позивач).

25.01.1997 року позивачу надано дозвіл № 894 на відкриття об'єкту торгівлі, а саме: магазину, кафе - бару в приміщенні за адресою м. Львів, площа Двірцева, 1. В зв’язку з цим, позивач уклав договір підряду на встановлення торгового павільйону з підприємством “Львівтехпром”. Розрахунок кошторисної вартості реконструкції магазину “Максим” - рекламного центру у торговий павільйон на Вокзальній площі м. Львова, скріплений печатками замовника та виконавця, долучений до матеріалів даної справи.

По факту закінчення встановлення павільйону - магазину у місті Львові, на площі Двірцевій, 1, позивачем було замовлено в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»(надалі - БТ1 та ЕО) проведення технічної інвентаризації данного павільйону - магазину. За результатами замовлення, 18.05.2009 року БТІ та ЕО виготовлено технічну документацію, згідно з якою об'єкт за адресою: площа Двірцева, 1 у м. Львові а саме: павільйон –магазин, позначений на технічному плані літ. «Б - 1», загальною площею 35,3 кв. м., складається з першого поверху, в тому числі з: приміщення магазину, розміщеного на першому поверсі, що позначене на технічному плані цифрою «1».

На підставі клопотання позивача, висновків постійної комісії землекористування, будівництва і архітектури, висновків Головного управління архітектури і містобудування, листа Управління юстиції Львівської області від 05.02.1998 р. № 126/03-33, технічного звіту з інвентаризації земель встановлення зовнішніх меж землекористування, 26 березня 1998 року Львівською міською радою винесено ухвалу № 1233 " Про продовження терміну тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма Турист»та про погодження місця розташування земельної ділянки і надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження для розміщення літнього майданчика ТзОВ«Фірма Турист»на площі Двірцевій у м. Львові.

26.03.1998 року, на виконання вимог п. 2 ухвали Львівської міської ради № 1233, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірмою Турист»та Львівською міською радою укладено Договір № 30105011 від 21.07.1998 р. на право тимчасового користування землею для обслуговування магазину і кафе «Максим», за адресою: площа Двірцева у м. Львові, площею 0,0140 га, термін дії договору до 26.03.2008 року. Договір зареєстрований у Львівському міському управлінні земельних ресурсів за № 186 від 21.07.1999 року в книзі записів 2-3.

У пункті 5.2. Договору № 30105011 від 21.07.1998 р. було встановлено, що після закінчення строку дії Договору, якщо Землекористувач - позивач не бажає його продовження, будівлі та споруди, в тому числі незавершені будівництвом, переходять безкоштовно в комунальну власність міста.

Проте, в зв’язку з задоволенням звернення Товариства з обмежено відповідальністю «Фірми Турист»від 29.05.2008 року № 5-5874, 19 березня 2009 року Львівською міською радою винесено ухвалу № 2547 " Про продовження Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма Турист»терміну оренди земельної ділянки на площі Двірцевій, 1 у м. Львові. З метою виконання п. 2.1. ухвали Львівської міської ради № 2547" Про продовження Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма Турист»терміну оренди земельної ділянки на площі Двірцевій, 1 у м. Львові", між позивачем та Львівською міською радою укладено Договір оренди землі для обслуговування павільйону - магазину, загальною площею 0,014 га, у тому числі під забудовою - 0,0045 га, під твердим покриттям - 0, 0095 га, в т.ч. в межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва 0,014 га, яка знаходиться за адресою: площа Двірцева, 1, у м. Львові, термін дії договору - до 19.03.2012 року. Договір зареєстрований у Львівській міській раді 01 червня 2009 р. за № 3 - 1269, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі 3-3 вчинено запис.

17 липня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Турист»звернулося до Львівської міської ради із листом - вимогою про визнання права власності на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, площа Двірцева, 1. Проте, за твердженням позивача, станом на день подання даного позову до суду, відповіді на зазначену вище вимогу позивачеві не надходило.

Встановлення павільйону, на думку позивача, здійснено з дотриманням всіх будівельних вимог, заперечення, зауваження від відповідача чи інших контролюючих органів чи будь-яких інших осіб відсутні. Такий павільйон не порушує прав та інтересів інших осіб, а навпаки, слугує для задоволення їх потребам.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні заявив, що, відповідно до “Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. № 7/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445, встановлено Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, а однією із таких підстав є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності. Позивач наголошує, що на час звернення з позовом таке право власності позивача не зареєстровано.

Позивач наголошує, що всі вищезгадані документи долучені ним до матеріалів справи, їх оригінали подані у судове засідання для огляду і, посилаючись на них, позивач зважає, що будівництво об'єкту - павільйону проводилось на підставі дозвільних документів, які погодженні контролюючими органами.

Відповідач, Львівська міська рада, проти позовних вимог заперечив, просив в їх задоволенні відмовити. Зокрема, відповідач посилається на норми Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, згідно з якими Свідоцтво на право власності на тимчасові споруди не видається.

Як наголосив відповідач, згідно з представленими позивачем документами, зокрема проектами, позивачу надано право на будівництво тимчасових торгівельних павільйонів. Відповідач зазначив, що у своїй позовній заяві, позивач покликається на ухвалу Львівської міської ради від 19.03.2009 року № 2547 «Про продовження ТзОВ «Фірма Турист»терміну оренди земельної ділянки на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові», як на одну з підстав для визнання права власності, а така правова позиція позивача є необґрунтованою, оскільки, згідно пункту 1 вищевказаної ухвали Львівської міської ради, позивачу для обслуговування павільйону-магазину було продовжено на 3 роки термін оренди земельної ділянки площею 0.014 га на пл. Двірцевій, 1, яка знаходиться в межах червоних ліній з обмеженнями - без права капітального будівництва.

Відповідач наголошує, що позивач жодним чином не довів, що відповідач - Львівська міська рада оспорює його право власності на павільйон - магазин, або не визнає це право, оскільки, у позовній заяві, позивач покликається на те, що він 17 липня 2009 року звернувся із листом-вимогою до Львівської міської ради про визнання права власності на нежитлові приміщення на пл. Двірцевій, 1, однак, на день подачі позову, відповіді не отримав. Проте, згідно бази даних реєстру вхідної кореспонденції Львівської міської ради, такий лист-вимога ТзОВ Фірма Турист»до відповідача не надходив. Більше того, за твердженням відповідача, до повноважень Львівської міської ради та її виконавчих органів не належить визнання права власності на нежитлові приміщення, а належить до компетенції суду.

Окрім того, відповідач зазначає, що позивач просить суд визнати право власності на споруду металевого павільйону - магазину на пл. Двірцевій, 1. Однак, на думку відповідача, тимчасовий металевий павільйон - магазин на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові не підпадає під ознаки об’єкта нерухомого майна, отже право власності на нього як на об’єкт нерухомості не може бути визнано, а, відповідно, і не підлягає державній реєстрації.

Представник відповідача в судовому засіданні відзив підтримав, керуючись ст. 59 ГПК України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених ст. 13 Конституції України.

Львівська міська рада у відповідності до ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (надалі –Закон України) є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду міста Львова та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України. Згідно ст. 80 Закону України, територіальні громади, які реалізують право власності через органи місцевого самоврядування, є суб'єктами права власності на землю, що є комунальною власністю.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 16 Закону України „Про благоустрій населених пунктів”, на об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торгівельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

Як вказано в п.2 ч.2 ст.17 Закону України „Про благоустрій населених пунктів”, громадяни у сфері благоустрою території населених пунктів зобов'язані дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів. Самовільне встановлення кіосків є порушенням п.5.1.24 „Правил благоустрою і утримання території м. Львова” (надалі - Правила), затверджених ухвалою Львівської міської ради від 26.10.2000р. № 816 ( зі змінами та доповненнями). Відповідно до п. 3.8.7. Правил, споруди побутово-торговельного призначення, спеціальні конструкції зовнішньої реклами, після завершення дії терміну повинні бути демонтовані без нагадування, або перереєстровані не пізніше 20 днів після закінчення терміну дії дозволу. Після цього терміну вони вважаються самовільно встановленими.

Відповідно до ст. 144 Конституції України, ст. 73 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, акти органів місцевого самоврядування прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Пунктом 5 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Згідно п. 1 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, територіальним громадам належить право власності на землю, нерухоме майно тощо .

Відповідно до положень ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень міських рад належать розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 19 Закону України «Про оренду землі», строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі які належать на праві власності територіальним громадам міст, є комунальною власністю.

Відповідно до вимог п. 5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до вимог ст. 116 Земельного кодексу України, - підставами для набуття права на землю є рішення органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Разом з тим, згідно ст.133 Господарського кодексу України (надалі –ГК України), основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

Згідно ст. 134 ГК України, суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Правовий режим власності та правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

Згідно ст. 139 ГК України, майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Згідно ст. 140 ГК України, правовий режим майна суб'єктів господарювання встановлюється цим Кодексом та іншими законами з урахуванням зазначених у статті 139 цього Кодексу видів майна.

Згідно ст. 144 ГК України, майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати:

з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать;

з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом;

внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом;

внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав;

внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності;

з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

Згідно ст. 145 ГК України, майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону. Зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

Згідно ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ст. 320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно ст. 325 ЦК України, фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 415 ЦК України, землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором.

Згідно з вимогами ст. 415 ЦК України, землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленим договором.

Вимогами ст. 5 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. В даному випадку Позивач володіє і користувався земельною ділянкою на підставі договору оренди.

Відповідно до вимог ст. 13 цього ж Закону, - договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з вимогами ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В ході судового розгляду справи встановлено,що на підставі клопотання кооперативу “Турист” від 11.06.1992 року № 112 “Про погодження робочого проекту торгового павільйону на Вокзальній площі м. Львова”, Головне управління архітектури і містобудування міськвиконкому 22.06.1992 року № 10/223 ухвалило висновки щодо робочого проекту торгового павільйону на Вокзальній площі м. Львова, розробленого кооперативом “Турист”, а також, враховуючи висновки Головного управління архітектури і містобудування Львівської міської ради від 13.11.1992 року, 30 грудня 1992 року Львівською міською радою прийнято розпорядження № 858 " Про надання кооперативу "Турист" в тимчасове користування земельної ділянки, дозволу на встановлення металевого павільйону на площі Вокзальній", в результаті чого в користування кооперативу "Турист", на підставі акту про передачу і показ меж земельної ділянки від 28.12.1993 року, передано вказану ділянку.

03.09.1993 року проведено державну реєстрацію та видано свідоцтво серії А00 .№ 368930 про державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Турист»- правонаступника кооперативу "Турист" (надалі - позивач).

19 березня 2009 року Львівською міською радою винесено ухвалу № 2547 " Про продовження Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма Турист»терміну оренди земельної ділянки на площі Двірцевій, 1 у м. Львові. З метою виконання п. 2.1. ухвали Львівської міської ради № 2547" Про продовження Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма Турист»терміну оренди земельної ділянки на площі Двірцевій, 1 у м. Львові", між позивачем та Львівською міською радою укладено Договір оренди землі для обслуговування павільйону - магазину, загальною площею 0,014 га, у тому числі під забудовою - 0,0045 га, під твердим покриттям - 0, 0095 га, в т.ч. в межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва 0,014 га, яка знаходиться за адресою: площа Двірцева, 1, у м. Львові, термін дії договору - до 19.03.2012 року. Договір зареєстрований у Львівській міській раді 01 червня 2009 р. за № 3 - 1269, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі 3-3 вчинено запис.

25.01.1997 року позивачу надано дозвіл № 894 на відкриття об'єкту торгівлі, а саме: магазину, кафе - бару в приміщенні за адресою м. Львів, площа Двірцева, 1. В зв’язку з цим, позивач уклав договір підряду на встановлення торгового павільйону з підприємством “Львівтехпром”. Розрахунок кошторисної вартості реконструкції магазину “Максим” - рекламного центру у торговий павільйон на Вокзальній площі м. Львова скріплений печатками замовника та виконавця долучений до матеріалів даної справи.

Отже, на земельній ділянці за адресою: площа Двірцева. 1 у м. Львові, котра законно передана в оренду ТзОВ «Фірма Турист»встановлено павільйон - магазин, у тому числі під забудовою - 0,0045 га, під твердим покриттям - 0, 0095 га (в т.ч. в межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва 0,014 га), відповідно до погодженого проекту Головного управління архітектури і місто будування Львівської міської ради.

Споруда павільйону за адресою: площа Двірцева, 1 у м. Львові зведена позивачем на наданій для цієї мети земельній ділянці та за наявності необхідних дозволів та погоджень, є завершена будівництвом, при цьому доказів наявності відхилень від проекту та порушень правил будівництва не встановлено.

На підставі клопотання кооперативу "Турист" від 11.06.1992 року № 112 "Про погодження робочого проекту торгового павільйону па Вокзальній площі м. Львова", Головне управління архітектури і містобудування міськвиконкому 22.06.1992 року № 10/223 ухвалило висновки щодо робочого проекту торгового павільйону на Вокзальній площі м. Львова, розробленого кооперативом 'Турист". Копія висновку Головного управління архітектури і містобудування міськвиконкому від 22.06.1992 року № 10/223 міститься у матеріалах даної справи.

Як вбачається із абз. 2 даного висновку, враховуючи, що будівництво павільйону передбачено здійснити на місці існуючого рекламного центру і не вимагає коректування генплану Вокзальної площі. Головне управління архітектури і містобудування міськвиконкому погоджує його будівництво".

На виконання вимог п. 2 ухвали Львівської міської ради № 1233, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірмою Турист»та Львівською міською радою укладено Договір № 30105011 від 21.07.1998 р. на право тимчасового користування землею для обслуговування магазину і кафе «Максим», за адресою: площа Двірцева у м. Львові, площею 0,0140 га, термін дії договору до 26.03.2008 року. Договір зареєстрований у Львівському міському управлінні земельних ресурсів за № 186 від 21.07.1999 року в книзі записів 2-3.

У пункті 5.2. Договору № 30105011 від 21.07.1998 р. було встановлено, що після закінчення строку дії Договору, якщо Землекористувач - позивач не бажає його продовження, будівлі та споруди, в тому числі незавершені будівництвом, переходять безкоштовно в комунальну власність міста.

Проте, на підставі звернення Товариства з обмежено відповідальністю «Фірма Турист»від 29.05.2008 року № 5-5874, 19 березня 2009 року Львівською міською радою винесено ухвалу № 2547 "Про продовження Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма Турист»терміну оренди земельної ділянки на площі Двірцевій, 1 у м. Львові”.

Таким чином, обов'язку щодо безкоштовного передання будівель та споруд, в тому числі незавершені будівництвом в комунальну власність міста –немає, оскільки Землекористувачем - позивачем укладено новий Договір оренди землі для обслуговування павільйону - магазину, загальною площею 0,014 га, у тому числі під забудовою - 0,0045 га, під твердим покриттям - 0, 0095 га, в т.ч. в межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва 0,014 га, яка знаходиться за адресою: площа Двірцева у м. Львові, термін дії договору до 19.03.2012 року. Договір зареєстрований у Львівській міській раді 01 червня 2009 р. за № 3 - 1269, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі 3-3 вчинено запис.

17 липня 2009 року позивач звернувся до Львівської міської ради із листом-вимогою з долученими додатками про визнання права власності на приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, площа Двірцева, 1. В якості доказу отримання відповідачем цього звернення позивачем надано суду повідомлення про вручення поштового відправлення № 1277211, згідно якого повноважним представником відповідача звернення отримано 20.07.2009 р. Проте, станом на час судового розгляду справи, відповіді на зазначене вище звернення позивачу не надійшло, а відповідачем в судовому засіданні, незважаючи на вимоги суду, не надано доказів надання відповіді на це звернення.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до вимог ст.16 ЦК України, може бути визнання права.

Крім того, позивач, незважаючи на вимоги суду, не зміг надати документації, що пов’язана з облаштуванням павільону.

Однак, Положеннями «Переліку типових документів, створюваних у діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств із зазначенням строків зберігання документів», затвердженим наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.98 р. № 41 і зареєстрований в Мінюсті 17.09.98 р. за № 576/3016 (далі - Перелік № 41), встановлено, що останній призначений для використання всіма органами державної влади, місцевого самоврядування, іншими установами, організаціями і підприємствами незалежно від форм власності, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності. Як вбачається у положеннях зазначеного Переліку № 41, для первинної бухгалтерської і податкової документації строк зберігання становить три роки за умови завершення перевірки державними податковими органами. Крім того, журнали обліку договорів на постачання продукції (п. 1066 Переліку № 41), документи (акти, накладні) про здану продукцію (п. 1069 Переліку № 41) зберігаються три роки незалежно від часу завершення перевірки.

Враховуючи вищенаведене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Турист»надало обгрунтування, що документи про підтвердження оплати матеріалів, робіт, послуг, журнали обліку договорів на постачання продукції, накладні, акт здачі - приймання виконаних підрядних робіт по реконструкції та встановленні павільйону - магазину, що знаходиться за адресою: м. Львів, площа Двірцева, 1, - відсутні, оскільки, закінчився строк зберігання зазначених документів.

Тому, на підставі зазначених положень, суд не може не прийняти до уваги обґрунтування позивача, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Турист»з 2001 року не зберігаються документи, строки зберігання яких закінчені діловодством 1 січня 1998 року.

Окрім того, за правилами частини 2 п. 3 статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 18.02.2002р. № 157/64451, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб.

Однак, відповідач зазначає, що позивач просить суд визнати право власності на споруду металевого павільйону - магазину на пл. Двірцевій, 1.

Згідно ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до повноважень виконавчих органів місцевих рад належить, зокрема: облік нежилих приміщень на відповідній території незалежно від форм власності внесення пропозицій їх власникам щодо використання таких приміщень для задоволення потреб територіальної громади; облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Згідно ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно пункту 6 Тимчасового положення, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться органами місцевого самоврядування з видачею свідоцтва про право власності. Тобто, виконавчі органи Львівської міської ради здійснюють видачу свідоцтв про право власності на об»єкти нерухомого майна.

Пунктом 1.10. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено поняття нерухомого майна. Нерухоме майно (нерухомість) - об'єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля.

Згідно п.1 Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 982 від 26.08.2009 р. (надалі –Порядок), цей Порядок розроблений відповідно до вимог законодавства з метою врахування органами місцевого самоврядування під час прийняття рішень щодо розміщення малих архітектурних форм соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення для провадження підприємницької діяльності (далі - рішення).

Згідно п.п. 4, п. 2 Порядку, стаціонарна мала архітектурна форма - тимчасова одноповерхова споруда соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення для провадження підприємницької діяльності висотою не вище ніж 4 метри, що має по зовнішньому контуру площу близько 30 кв. метрів, виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без закладення фундаменту.

Згідно п.3 Порядку, розміщення малої архітектурної форми здійснюється на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради, а для власників земельних ділянок на підставі рішення виконавчого комітету відповідної місцевої ради.

Згідно п.17 Порядку, під час експлуатації малої архітектурної форми необхідно дотримуватися вимог щодо забезпечення технологічної безпеки та упорядкування прилеглої території.

Згідно п.18 Порядку, у разі коли мала архітектурна форма перешкоджає проведенню реконструкції або ремонту інженерних мереж вулиці, дороги, будинків і споруд, мала архітектурна форма переноситься на певний період в інше місце без припинення рішення про її розміщення. Перенесення малої архітектурної форми можливе також у разі внесення змін до передбачених законодавством норм і правил, містобудівної документації, місцевих правил забудови, державних будівельних норм, змін у розташуванні інженерних мереж, будинків і споруд, що унеможливлюють розташування малої архітектурної форми у певному місці. Нове місце розташування малої архітектурної форми визначається сільською, селищною, міською радою, що прийняла рішення щодо розміщення малої архітектурної форми за погодженням із суб'єктом господарювання.

Згідно п.19 Порядку, знесення встановлених згідно із законодавством малих архітектурних форм без погодження із суб'єктом господарювання, який використовує її для провадження підприємницької діяльності, здійснюється виключно за рішенням суду.

Таким чином, дана споруда відноситься до тимчасових конструкцій, так званих малих архітектурних форм, тобто не є капітальною спорудою та об’єктом містобудування в розумінні Законів України «Про основи містобудування»та «Про планування та забудову територій», а право власності на неї не впливає на характер правовідносин між сторонами щодо оренди земельної ділянки, на якій вона розташована, що визнано представниками сторін в судовому засіданні.

Отже, тимчасовий металевий павільйон - магазин на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові не підпадає під ознаки об’єкта нерухомого майна, в зв’язку з чим позивач уточнив позовні вимоги. Тому, право власності на нього не підлягає державній реєстрації як на об»єкт нерухомості.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення” суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Турист” (м.Мостиська) до Львівської міської ради (м.Львів) за участю третьої особи Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” (м.Львів) про визнання права власності на павільйон з урахуванням уточнення позовних вимог є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.з Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав квитанції 30.07.2009 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита, від 30.07.2009 року на суму 118,00 грн. та від 19.08.2009 року на суму 118,00 про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, за згодою сторін, слід покласти на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 16, 316, 317, 320, 325, 328, 331, 392 ЦК України, ст.ст. 133, 134, 139, 140, 144, 145 ГК України, ст.ст. 5, 13 Закону України “Про оренду землі”, ст.ст. 83, 116 Земельного Кодексу України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма Турист” (81300, Львівська область, Мостиський район, м.Мостиська, вул.Шевченка,63, код ЄДРПОУ 13799039) право власності на павільйон –магазин, позначений на технічному плані літ.”Б-1”, загальною площею 35,3 кв.м., що складається з першого поверху, відповідно до даних технічного паспорта БТІ та ЕО, складеного 18.05.2009 року, що знаходиться за адресою: м.Львів, площа Двірцева,1.

3.          Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господасського суду набирає законної сили в порядку, визначеному ч. 3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом XII ГПК України.

Суддя