Ухвала суду № 68410685, 17.08.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 301/2127/15-ц

Провадження № 22-ц/777/2067/17

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

17 серпня 2017 року м. Ужгород

Суддя апеляційного суду Закарпатської області Кондор Р.Ю., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду від 02 грудня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Іршавського районного суду від 02 грудня 2015 року, яким заявлений до неї ПАТ КБ «ПриватБанк» позов було задоволено.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що у квітні 2017 року ОСОБА_1 вже подавала апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції. Ухвалою судді апеляційного суду від 30 червня 2017 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на підставі ч.3 ст.297 ЦПК України.

Процесуальним законом передбачено п'ять випадків, у яких суддя апеляційного суду одноособово постановляє ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, перелік цих випадків є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. За змістом закону, однією з підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження є наявність саме постановленої раніше ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, якщо скаргу подано цією самою особою і на це саме судове рішення, незалежно від наведення у скарзі інших мотивів чи підстав оскарження (п.3 ч.4 ст.297 ЦПК України).

Неодноразове подання апеляційної скарги із посиланням на положення ст. 121 ч. 5 ЦПК України ґрунтуються на хибному тлумаченні процесуального закону, суперечать його смислу та не враховують предмету регулювання закону на різних стадіях провадження у справі, специфіки і мети провадження, обсягу повноважень судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначене питання повинно вирішуватися виходячи із сукупності та взаємозв'язку процесуальних норм щодо різних стадій провадження у справі, у контексті відповідного провадження.

Положення ст. 121 ч. 5 ЦПК України реалізуються на стадії пред'явлення позову та відкриття провадження в справі у суді першої інстанції і у випадку визнання заяви неподаною та повернення її позивачу закінчується провадження у зв'язку з поданням відповідної заяви, а якщо заяву буде подано повторно, матиме місце нове провадження (інша справа). На стадії ж апеляційного провадження в силу її суті та особливостей ідеться про одну і ту саму, а не про іншу справу, передбачену процесуальним законом послідовність взаємопов'язаних і допустимих процесуальних дій і рішень у одній справі.

Відповідно до ст. 297 ч. 2 ЦПК України законодавець надав додаткову можливість апелянту реалізувати своє право, усунути недоліки скарги, отримати доступ до правосуддя.

ОСОБА_1, при зверненні з апеляційною скаргою вперше, ухвалою судді апеляційного суду від 17 квітня 2017 року було надано таку можливість. Апеляційну скаргу було залишено без руху, наданно апелянту 30 днів з моменту отримання ухвали для подання апеляційному суду клопотання про поновлення строків апеляційного оскарження рішення місцевого суду та обґрунтування поважності пропуску нею такого строку. Проте, апелянт, поважність пропуску нею строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції не довела.

Неодноразове (вдруге, втретє і т.д.) подання апеляційної скарги однією і тією ж особою на одне і те саме судове рішення, тим більше - розгляд такої скарги після вирішення суддею апеляційного суду питання щодо руху першої скарги, по суті суперечить процесуальному закону. Протилежне позбавляє смислу цивільний процесуальний закон як формалізований звід обов'язкових правил у частині апеляційної перевірки судових рішень, позаяк невиправдано допускає можливість багаторазово оскаржувати судове рішення. Втрачають сенс процесуальні норми щодо порядку апеляційного оскарження, вимог до скарги тощо, зводяться нанівець дії та процесуальні рішення судді апеляційного суду. Неправильне розпорядження особою належними їй процесуальними правами і, тим більше, зловживання процесуальними правами, не може давати такій особі будь-яких переваг перед іншими учасниками процесу, бути доводом для задоволення її вимог і т.ін. Між тим, саме це має місце у випадку розгляду повторної апеляції після визнання неподаною першої скарги, коли недотримання вимог процесуального закону дає перевагу перед іншими учасниками процесу, що за своєю суттю суперечить праву.

Крім того, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом (ст. 223 ч. 1 ЦПК України). За загальними правилом, апеляція подається на судове рішення, що не набрало законної сили та у межах установлених процесуальним законом строків апеляційного оскарження (ст. 294 ЦПК України). Отже, у випадку визнання неподаною та повернення апелянту скарги судове рішення, що оскаржувалося, реально набирає законної сили у день постановлення суддею апеляційного суду відповідної ухвали. Тобто, особа на власний розсуд реалізувала своє процесуальне право, подала скаргу, яку внаслідок недотримання вимог процесуального закону було залишено без руху, якщо недоліки скарги не були виправлені - скаргу було визнано неподаною та повернуто апелянту, провадження за цією скаргою - закінчено.

Момент набрання судовим рішенням законної сили має істотне значення, судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим для виконання (ст. 14 ч. 1 ЦПК України). Якщо ухвала судді апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження не скасована у встановлений законом спосіб, провадження за новою апеляційною скаргою, поданою на те ж рішення тією ж особою та його результат не можуть вважатися правомірними та легітимними.

Враховуючи вищезазначене, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду від 02 грудня 2015 року, слід відмовити.

Керуючись ч.4 ст. 297 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду від 02 грудня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя Кондор Р.Ю.