Рішення № 6840964, 21.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.09                                                                                           Справа № 31/117

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом:Прокурора м. Червонограда Львівської області в інтересах держави в особі Комунального підприємства „Червоноградтеплокомуненерго”, м. Червоноград Львівської області

до відповідача:Державного комунального підприємства „Центральна міська аптека № 189”, м. Червоноград Львівської області

про:стягнення 48008,52 грн.

Суддя: Артимович В.М. Артимович В.М.

При секретарі: Митник М.Б.Митник М.Б.

Представники

від прокуратури:Яворський Л.Т. –прокурор відділу (посвідчення № 127);

від позивача:Левандівська М.О. –представник;

від відповідача:Сологуб І.П. –директор. Представникам сторін роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторони подали відповідне клопотання. Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Прокурора м. Червонограда Львівської області в інтересах держави в особі Комунального підприємства „Червоноградтеплокомуненерго”, м. Червоноград Львівської області, надалі - позивач, до Державного комунального підприємства „Центральна міська аптека № 189”, м. Червоноград Львівської області, надалі - відповідач, про стягнення коштів в сумі 48008,52 грн., в тому числі 38988,62 грн. основного боргу, 2810,27 грн. інфляційних нарахувань, 2829,49 грн. пені, 650,94 грн. трьох процентів річних, 2729,20 грн. штрафу. Ухвалою суду від 31.07.2009 р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 14.08.2009 р.

В судове засідання 14.08.2009 р. представники прокуратури та позивача з’явилися, надали суду пояснення по суті позовних вимог. Відповідач в судове засідання 14.08.2009 р. не з’явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, витребовуваних судом документів не подав. Для надання можливості сторонам виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі розгляд справи судом відкладено.

Відповідачем 18.09.2009 р. подано через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому він просить суд залишити позовну заяву прокурора без розгляду.

В судове засідання 23.09.2009 р. сторони з’явилися, надали суду пояснення по суті позовних вимог та звернулися до суду із узгодженим клопотанням про продовження строку вирішення спору. Ухвалою суду від 23.09.2009 р. судом згідно вимог ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору у даній справі.

21.10.2009 р. відповідачем у справі подано відзив, в якому відповідач згідно п. 3 ч. 2 ст. 79 ГПК України просив суд зупинити провадження у справі до закінчення реорганізації відповідача. Також відповідач звернувся до суду з письмовою заявою про зменшення штрафних санкцій, зважаючи на специфіку роботи відповідача, як аптечного закладу, що здійснює виготовлення ліків та забезпечення громадян психотропними препаратами.

В судове засідання 21.10.2009 р. з”явилися представники прокуратури та сторін. Представники прокуратури та позивача просили суд позов задоволити. Представник відповідача просив суд зупинити провадження у справі до закінчення реорганізації відповідача. Суд, розглянувши вказане клопотання, вивчивши рішення Львівської обласної ради № 826 від 03.03.2009 р., наказ Управління майном спільної власності Львівської обласної ради № 11-П від 30.04.2009 р. та довідку з ЄДР станом на 10.08.2009 р., встановив, що внаслідок реорганізації відповідача відбувається виділення структурного підрозділу –міжлікарняної аптеки, а не заміна відповідача його правонаступником, відтак підстави для зупинення провадження, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 79 ГПК України, відсутні. Також представник відповідача в судовому засіданні визнав суму основного боргу та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, зважаючи на специфіку роботи відповідача та важке фінансове становище відповідача.

В судовому засіданні 21.10.2009 р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 26.10.2009 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані прокурором і сторонами, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між позивачем та відповідачем 10.10.2002 р. було укладено договір № 407 про постачання теплової енергії в гарячій воді, надалі - договір, згідно якого позивач зобов'язувався поставляти відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов’язувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Згідно з розділом 6 договору розрахунки за теплову енергію проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. При цьому споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в даному договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним (п. 6.5 договору).

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов’язання по договору виконав в повному обсязі. Так, починаючи з 01.03.2008 р. по 01.05.2009 р. він поставив відповідачеві теплову енергію на загальну суму 38988,62 грн.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивачем вживались заходи для врегулювання спору у добровільному порядку, зокрема, на адресу відповідача надіслано претензію № 806 від 25.05.2009 р. про сплату боргу., яка залишена без відповіді та задоволення.

Проте, відповідач свої зобов’язання згідно договору не виконав, оплату за надані послуги не провів, внаслідок чого заборгував позивачу 38988,62 грн., що підтверджується, зокрема актом звірки взаємних розрахунків від 10.08.2009 р. між позивачем і відповідачем. Відтак, позовні вимоги прокурора в частині основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з цього, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача три проценти річних від простроченої суми у розмірі 650,94 грн. та інфляційні нарахування в сумі 2810,27 грн.

Правові основи господарської діяльності суб’єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2.3 договору за неналежне виконання відповідачем зобов’язань по оплаті передбачено стягнення пені.

У зв’язку з вищевикладеним позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2829,49 грн. пені є підставними та обґрунтованими.

У відповідності до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Крім того, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Проте, з врахуванням поданого відповідачем клопотання, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача. У зв’язку з цим з відповідача слід стягнути на користь позивача 9,49 грн. пені.

В той же час позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2729,20 грн., як сім процентів від простроченої суми боргу, задоволенню не підлягає, оскільки таке стягнення суперечить нормі ст. 231 Господарського кодексу України внаслідок того, що позивач у даній справі не є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки і порушення відповідачем зобов’язання не пов'язане з виконанням державного контракту. Крім того, сторонами не доведено, що виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

При прийнятті рішення суд виходив також з того, що згідно ч. 3 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, у зв’язку з чим доводи відповідача про залишення без розгляду позову прокурора не заслуговують на увагу та суперечать нормі ст. 81 ГПК України.

Враховуючи, що прокурором надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач доказів оплати боргу, пені, трьох процентів річних та інфляційних нарахувань не представив, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судові витрати у відповідності до норми ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягнувши їх в дохід державного бюджету.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути із Державного комунального підприємства „Центральна міська аптека № 189” (80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Шептицького, 12; код ЄДРПОУ 05485315) на користь Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго»(80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Промислова, 1; код ЄДРПОУ 23966248) 38988,62 грн. основного боргу, 9,49 грн. пені, 650,94 грн. трьох процентів річних та 2810,27 грн. інфляційних нарахувань.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути із Державного комунального підприємства „Центральна міська аптека № 189” (80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Шептицького, 12; код ЄДРПОУ 05485315) в дохід державного бюджету 424,64 грн. державного мита та 104,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Накази видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя