Рішення № 6840869, 03.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.09                                                                                           Справа№ 26/197

За позовом: Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м. Київ

до відповідача1: Львівського комунального підприємства «Львівсвітло», м. Львів

до відповідача2: Львівської міської ради, м. Львів

про: стягнення 261996,51 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача Руккас Д.М. –головний спеціаліст з правових питань Львівського регіонального відділення (довіреність № 1148 від 22.06.2009 р.)

від відповідача1 Науменко О.В. –юрисконсульт (довіреність № 01/279 від 21.05.2009 р.)

від відповідача2 Боднар О.М. –спеціаліст І категорії (довіреність № 1.7вих-26 від 19.01.2009 р.)

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України

Суть спору: Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, м. Київ звернулася до господарського суду з позовною заявою до Львівського комунального підприємства «Львівсвітло», м. Львів про стягнення 261996,51 грн.

Ухвалою суду від 31.08.2009 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 13.10.2009 р.

09.10.2009 р. позивачем подано заяву № 11-1891 від 07.10.2009 р. про збільшення розміру позовних вимог на суму 1153164,38 грн.

Ухвалою суду від 13.10.2009 р. залучено до участі у розгляді справи в якості іншого відповідача –Львівську міську раду та розгляд справи відкладався до 23.10.2009 р. Ухвалою суду від 23.10.2009 р. продовжено строк розгляду спору. В судовому засіданні 23.10.2009 р. оголошувалась перерва до 03.11.2009 р.

29.10.2009 р. позивач подав заяву № 11-2001 від 22.10.2009 р. про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути солідарно з відповідачів1,2 308164,38 грн. відсотків за користування кредитом, 23364,85 грн. пені, 3150,87 грн. збитків від інфляції, 3347,69 грн. –3% річних та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги з врахування заяви про уточнення позовних вимог підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача1 в судове засідання з’явився, подав письмове пояснення № 01/590 від 29.10.2009 р. по суті позову, просить зменшити розмір неустойки та інфляційного збільшення заборгованості.

Представник відповідача2 в судове засідання з’явився, подав письмове пояснення № 1101/3168 від 02.11.2009 р. на позовну заяву, проти позовних вимог щодо солідарної відповідальності заперечив з підстав наведених у письмовому поясненні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об’єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

19.09.2007 р. між позивачем та відповідачем1 укладено договір № 07-003/К про надання кредиту (далі по тексту –кредитний договір) з метою впровадження та реалізації інвестиційного проекту «Реконструкція зовнішнього освітлення міста Львова з використанням сучасних енергозберігаючих технологій».

На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит на загальну суму 22000000,00 грн.

Згідно п. 2.1. кредитного договору, Позичальник (відповідач1) за користування кредитом сплачує Кредитору (позивачу) 7% річних. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості по кредиту. Сплата відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно, у строки та в розмірах, що передбачені Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. Пунктом 2.2. кредитного договору передбачено, що Позичальник (відповідач1) здійснює повернення кредиту Кредитору (позивачу) щомісячно у строки та в розмірах, що передбачені Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.6. кредитного договору передбачено, що Позичальник (відповідач1) зобов’язується повернути кредит та сплатити усі нараховані відсотки за користування ним в строк, але в будь-якому випадку не пізніше кінцевого терміну передбаченого Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Кредитора (позивача).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов’язання по кредитному договору перед позивачем щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом належним чином не виконав, внаслідок чого у нього, згідно заяви від 07.10.2009 р. про збільшення розміру позовних вимог, станом на 06.10.2009 р. виникла заборгованість по кредиту в сумі 850000,00 грн. та заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 308164,38 грн. Однак, у заяві від 22.10.2009 р. про уточнення позовних вимог позивач зазначає, що відповідач 16.10.2009 р. здійснив платіж в погашення заборгованості по кредиту в сумі 850000,00 грн. В підтвердження погашення кредитної заборгованості в сумі 850000,00 грн. відповідачем подано суду платіжне доручення № 194 від 16.10.2009 р. на суму 850000,00 грн. Також, відповідачем подано суду платіжне доручення № 227 від 26.10.2009 р. на суму 25000,00 грн. та платіжне доручення № 257 від 28.10.2009 р. на суму 25000,00 грн., всього на загальну суму 50000,00 грн. У вказаних платіжних доручення в графі призначення платежу зазначено: сплата відсотків згідно договору № 07-003/К і додаткової угоди № 3 від 17.10.2007 р. за вересень місяць 2009 р. Отже, з вказаного вбачається, що відповідач станом на 03.11.2009 р. (під час розгляду справи) погасив перед позивачем заборгованість по кредиту в сумі 850000,00 грн. та частково погасив заборгованість по відсотках, з загальної суми заборгованості визначеної позивачем станом на 22.10.2009 р. у розмірі 308164,38 грн., на суму 50000,00 грн. Таким чином, станом на 03.11.2009 р. заборгованість відповідача перед позивачем по відсотках за користування кредитом зменшилась на 50000,00 грн. і становить суму у розмірі 258164,38 грн. Слід зазначити, що погашення відповідачем кредитної заборгованості у розмірі 850000,00 грн. та часткового погашення заборгованості по відсотках у розмірі 50000,00 грн. відбулося після подання позивачем позовної заяви до суду.

Згідно п. 5.8. кредитного договору, у разі порушення строків сплати відсотків по кредиту, Позичальник (відповідач) повинен сплатити Кредитору (позивачу) пеню. Пеня нараховується на несвоєчасно погашені відсотки за користування кредитом за фактичну кількість прострочених днів, виходячи з розрахунку 365 (366) днів у році, починаючи з визначеної Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом дати погашення і до дати повного погашення цих відсотків, у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, діючої на день виникнення такої заборгованості. Позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 23364,85 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати в розмірі 3150,87 грн. та три проценти річних у розмірі 3347,69 грн.

З матеріалів справи не вбачається обставин з врахуванням яких суд має право скористатись своїм правом на зменшення штрафних санкцій, що передбачене п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України, як просять відповідачі у відзивах на позовну заяву.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

15.10.2007 р. між позивачем та відповідачем2 укладено договір поруки № 1 (далі по тексту –договір поруки).

Згідно п.п. 1.1., 3.1., 4.4.1. договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником Основного зобов’язання (відповідачем1) Поручитель (відповідач2) і Боржник (відповідач1) відповідають перед Кредитором (позивачем) як солідарні Боржники.

Відповідно до ст.ст. 553, 554 ЦК України Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом не береться до уваги твердження відповідача2 про звільнення останнього від солідарної відповідальності за невиконання зобов’язань за кредитним договором відповідачем1. Розпорядження міського голови № 43 від 15.02.2008 р., на яке покликається відповідача2, як на підставу звільнення його від солідарної відповідальності, не змінює правові наслідки порушення зобов’язання, забезпеченого порукою, що передбачені ст. 554 ЦК України.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково.

Оскільки відповідачач1 здійснив погашення кредитної заборгованості та часткове погашення заборгованості по відсотках за користування кредитом після подання позивачем позовної заяви до суду, то відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України суд вважає, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідачів, а отже судові витрати слід покласти на них повністю.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 625, 553, 554 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Судові витрати покласти на відповідачів повністю.

3.          Стягнути солідарно з Львівського комунального підприємства «Львівсвітло», м. Львів, вул. Лінкольна, 8 (р/р 260080011052 у ВАТ «Український банк реконструкції та розвитку», м. Київ, МФО 380883, код ЄДРПОУ 03348577) та Львівської міської ради, м. Львів, пл. Ринок, 1 (код ЄДРПОУ 04055896) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 65-Б (р/р 265030031061 у ВАТ «УБРР»м. Київ, МФО 380883, код ЄДРПОУ 00041467) 258164 грн. 38 коп. відсотків за користування кредитом, 23364 грн. 85 коп. пені, 3150 грн. 87 коп. інфляційних втрат, 3347 грн. 69 коп. –3% річних, 11730 грн. 78 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

5.          У решті частин позовних вимог провадження у справі припинити.

6.          Видати Державній інноваційній фінансово-кредитній установі довідку на повернення з державного бюджету 2619,97 грн. державного мита, як зайво сплаченого.

Суддя